ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649
_____________________________________________________________________________
ДОДАТКОВЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.12.2023р. Справа № 905/2032/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Сизон Тетяни Валеріївни про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу
по справі за позовом: Фізичної особи-підприємця Сизон Тетяни Валеріївни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до відповідача: Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (місцезнаходження: 87547, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта (Митрополитська), 177-А, ідентифікаційний код 00191678, електронна пошта postmaster@voda.dn.ua)
про: стягнення 2 528 612,29 грн, з яких: 2 498 250,00 грн - заборгованість за договором про надання послуг №07-21-45УВТ від 06.05.2021 р.; 383,29 грн - 3% річних; 29 979, 00 грн - інфляційні витрати.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 31.01.2022 по справі №905/2032/21 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Сизон Тетяни Валеріївни до Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" про стягнення 2 528 612,29 грн. задоволено.
Стягнуто з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" на користь Фізичної особи-підприємця Сизон Тетяни Валеріївни 2 528 612,29 грн, з яких: 2 498 250,00 грн заборгованості за договором про надання послуг №07-21-45УВТ від 06.05.2021 р., 383,29 грн - 0,1% річних, 29 979, 00 грн - інфляційних витрат та 37 929,18 грн відшкодування витрат на сплату судового збору.
Позивачем у позовній заяві було заявлено про віднесення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5% від суми, стягнутої судом на користь позивача згідно договору від 20.10.2021.
11.02.2022 від позивача надійшла заява про компенсацію судових витрат в порядку ст. 126, 129 ГПК України. За змістом даної заяви просить стягнути з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" на користь Фізичної особи-підприємця Сизон Тетяни Валеріївни 126 430,61 грн в якості компенсації за правничу допомогу.
Пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частин 2-5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Ухвалою суду від 31.01.2022 вищезазначену заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.02.2023.
В судовому засіданні 23.02.2023 оголошено перерву до 01.03.2022 до 14:00 год.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
Згідно наказу Господарського суду Донецької області "Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області" №20 від 28.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану, тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмежено доступ до приміщення суду.
01.03.2022 підготовче засідання у справі № 905/2032/21 не відбулось у зв'язку з введенням воєнного стану, постійними обстрілами міста Харкова та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи.
Ухвалою суду від 20.11.2023 призначено розгляд заяви Фізичної особи-підприємця Сизон Тетяни Валеріївни про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Представник позивача в судове засідання 21.12.2023 не з'явився та надав заяву про розгляд справи без участі представника. В заяві зазначив, що вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини не явки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про судове засідання шляхом надсилання ухвали до його електронного кабінету.
Дослідивши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правову допомогу у сумі 126 430,61 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.
Як встановлено судом, 20.10.2021 між Фізичною особою-підприємцем Сизон Тетяною Валеріївною (далі - клієнт) та адвокатом Муфазаловим Сергієм Рашитовичем (далі - адвокат) було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат відповідно до чинного законодавства України приймає на себе зобов'язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим Договором, з питань стягнення на користь клієнта заборгованості за договором про надання послуг № 07-21-45УВТ від 06.05.2021, штрафних санкцій та/або нарахувань, передбачених чинним законодавством на стадіях підготовки позовних матеріалів, збору доказів, судового розгляду справи (перша та апеляційна інстанції у разі відповідного оскарження).
Згідно п. 2.1 договору на виконання доручення клієнта адвокат, зокрема:
2.1.1 надає усні і письмові довідки та консультації щодо законодавства, рекомендації та роз'яснення щодо суті та юридичних насідків правочинів;
2.1.2 З метою отримання відомостей про факти, які можуть бути використані як джерело відомостей для клієнта та докази у судових справах, на підставі ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» звертається з адвокатськими запитами та збирає відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлювати з ними та опитувати осіб за їх згодою;
2.1.3 Бере участь та/або забезпечує участь осіб, які є його працівниками, а також інших залучених осіб, у вчиненні дій за місцем виконання доручення;
2.1.6 Представляє інтереси клієнта у правовідносинах з третіми особами, зокрема підприємствами, установами, організаціями, правоохоронними органами, органами державної влади та управління, місцевого самоврядування.
2.1.7 Надає інші види юридичної допомоги, якщо це необхідно для забезпечення виконання доручення клієнта.
Відповідно до п. 2.2. договору обсяг виконання доручення визначається адвокатом на основі письмового звернення уповноваженої особи клієнта, під яким сторони також розуміють факт направлення клієнтом в адресу адвоката процесуальних та інших документів у спосіб, передбачений п. 4.3 цього договору.
В окремих випадках обсяг виконання доручення може визначатися адвокатом самостійно виходячи з необхідності захисту прав та законних інтересів клієнта та його власної уяви про оптимальний варіант виконання такого доручення.
Згідно п. 3.1.2 договору для виконання представницьких повноважень та захисту прав і законних інтересів клієнта, адвокату надаються повноваження виступати в якості представника клієнта у судах, незалежно від юрисдикції та інстанції з усім обсягом прав, наданих учаснику судового процесу, в тому числі правами знайомитися з матеріалами справ, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в судових засіданнях, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, збільшення та зменшення позовних вимог, зміни підстави та предмету позову, укладання мирової угоди, підписання та отримання претензій, позовних та інших заяв по суті спору, апеляційних та касаційних скарг, а також користуватися іншими правами, наданими чинним процесуальним законодавством України стороні т/або іншому учаснику процесу.
Для виконання представницьких повноважень та захисту прав і законних інтересів клієнта, адвокату надаються повноваження залучати для виконання окремих повноважень, наданих адвокату відповідно до цього договору, інших адвокатів, спеціалістів в галузі права та юридичні фірми (компанії). В цьому випадку адвокат за необхідності може вимагати від клієнта оформлення відповідних договорів та/або довіреностей на залучених осіб. Повноваження, надані адвокатом відповідно до цього договору, які виконані із залученням інших адвокатів, спеціалістів в галузі права та юридичних фірм (компаній), вважаються такими, що виконані особисто адвокатом та підлягають оплаті в розмірі, встановленому в п. 4.1, п. 4.2 цього договору (п. 3.1.6 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору гонорар за надання правової (правничої допомоги), передбаченої п. 1.1 та п. 2.1 цього договору, сторонами визначається у фіксованому розмірі та складає 5 % (п'ять відсотків) суми стягнутої на користь клієнта («гонорар за прийняття рішення на користь клієнта»/ «гонорар успіху»).
Згідно п. 4.2 договору зазначений у п. 4.1 договору розмір гонорару охоплює надання правової (правничої) допомоги на стадії розгляду справи у суді першої та/або у суді апеляційної інстанції у разі відповідного оскарження.
Суми гонорару зазначаються адвокатом в актах про надання правової допомоги, які формуються ним в міру необхідності та вручаються безпосередньо уповноваженій особі клієнта або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв'язку за місцезнаходженням юридичної особи.
Моментом отримання акту клієнта є дата, зазначена в розписці уповноваженої особи клієнта, повідомлені про вручення рекомендованого або цінного з описом поштового відправлення, підтвердження надіслання засобами комунікаційного зв'язку (факсом, електронною поштою, тощо).
Відповідно до п. 4.3 договору акти про надання правової допомоги повинні бути розглянуті, підписані, скріплені печаткою та повернуті клієнтом адвокату протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання у спосіб, визначений п. 4.3 цього договору.
За наявності зауважень щодо обсягу наданої правової допомоги та/або суми гонорару, зазначеної адвокатом в акті, клієнт повинен повернути акт з мотивувальними запереченнями у спосіб та строк, визначені п. 4.2, п. 4.3 цього договору.
У випадку неповернення клієнтом отриманого акту у встановлений строк сума гонорару та обсяг наданої адвокатом правової допомоги вважаються сторонами повністю погодженими з боку клієнта та такими, що підлягають сплаті в порядку, визначеному цим договором. Належним підтвердженням надання правової допомоги у такому випадку є односторонній акт адвоката з відміткою про отримання клієнтом та неповернення двостороннього акту, а також доказами відповідно до п. 4.3. цього договору.
Згідно п. 4.6 договору сума гонорару перераховується клієнтом на поточний рахунок адвоката або вноситься готівкою в касу адвоката не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту ухвалення рішення судом першої інстанції.
За окремими дорученнями з надання правової допомоги сторони можуть встановити інші розміри гонорару та порядок його сплати, про що укладається окрема угода, яка є невід'ємною частиною цього договору (п. 4.7 договору).
Відповідно до п. 6.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє один рік. Строк дії цього договору вважається продовженим на один рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна із сторін не заявила про розірвання договору або про внесення до нього змін.
Вищезазначений договір підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.
Також, 20.10.2021 між Фізичною особою-підприємцем Сизон Тетяною Валеріївною (далі - клієнт) та адвокатом Лагутіним Іваном Володимировичем (далі - адвокат) було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги (далі - договір 2), відповідно до п. 1.1. якого він укладений на виконання п. 3.1.6 договору про надання правової (правничої) допомоги, укладеного між ФОП Сизон Тетяна Валеріївна (ІПН НОМЕР_1 ) та адвокатом Муфазаловим Сергієм Рашитовичем 20 жовтня 2021, який надалі іменується основний договір.
Згідно п. 4.1 договору 2 розмір гонорару за надання правової (правничої) допомоги, передбаченої п. 1.1 та п. 2.1 цього договору, порядок його обчислення, оформлення актів наданих послуг та порядок його оплати, визначаються у розділі 4 «Гонорарні відносини» договору про надання правової (правничої) допомоги, укладеному між ФОП Сизон Тетяна Валеріївна (ІПН НОМЕР_1 ) та адвокатом Муфазаловим Сергієм Рашщитовичем 20 жовтня 2021.
Клієнт безпосередньо не сплачує на користь адвоката гонорар та/або фактичні витрати, пов'язані з виконанням доручення. Взаємовідносини з приводу оплати наданої адвокатом правової допомоги, можуть бути урегульовані окремими договорами укладеними адвокатом з адвокатом Муфазаловим Сергієм Раашитовичем. Клієнт перед адвокатом не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання адвокатом Муфазаловим Сергієм Рашитовичем за такими договорами.
Відповідно до п. 5.1 договору 2 він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє один рік. Строк дії цього договору вважається продовженим на один рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна із сторін не заявила про розірвання договору або про внесення до нього змін.
Вищезазначений договір підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.
Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.
За ч.ч. 1, 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У відповідності до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В матеріалах справи наявний акт наданих послуг № 1 від 01.02.2022 до договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 20.10.2021, згідно якого адвокат надав клієнту правову (правничу) допомогу з питань стягнення на користь клієнта заборгованості за договором про надання послуг №07-21-45УВТ від 06.05.2021, штрафних санкцій та/або нарахувань передбачених чинним законодавством на стадіях підготовки позовних матеріалів, збору доказів, судового розгляду справи (перша інстанція):
- надано усну консультацію з вивченням документів щодо можливості захисту порушених прав клієнта (2 год.),
- зібрано докази з метою підготовки до позову (0,5 год.),
- складено та подано до Господарського суду Донецької області позовну заяву в інтересах клієнта, на підставі якої відкрито провадження по справі № 905/2032/21 (6 год.),
- здійснено ознайомлення з матеріалами справи (0,5 год.),
- надано усну консультацію щодо правової позиції відповідача викладеної у відзиві, щодо доцільності складання відповіді на відзив (1 год.),
- забезпечено участь адвоката - представника клієнта в судових засіданнях 29.11.2021, 13.01.2022 по справі № 905/2032/21 (2 год.)
- складено заяву про компенсацію судових витрат (1,5 год.)
Також у вказаному акті зазначено, що за наслідками надання правової (правничої) допомоги судом 31.01.2021 ухвалено рішення по справі № 905/2032/21 на користь клієнта про стягнення з КП «КОМПАНІЯ «ВОДА ДОНБАСУ» кошти у сумі 2 528 612,29 грн.
Згідно п. 4.1 договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 20.10.2021, гонорар за надання правової (правничої) допомоги, передбаченої п. 1.1 та п. 2.1 цього договору, сторонами визначається у фіксованому розмірі та складає 5 % (п'ять відсотків) суми, стягнутої на користь клієнта, та складає 126 430,61 грн.
Акт наданих послуг № 1 від 01.02.2022 до договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 20.10.2021 підписаний представниками сторін без зауважень та заперечень, підписи скріплені печатками.
Як вбачається із матеріалів справи, адвокатом Муфазаловим Сергієм було підготовлено та надано до суду наступні документи: позовну заяву, клопотання про проведення судового засідання без участі від 21.12.2021, заяву про компенсацію судових витрат від 07.02.2022.
Також судом встановлено, що представник позивача - адвокат Лагутін Іван брав участь у судових засіданнях 29.11.2021 та 13.01.2022, що відображено у відповідних протоколах судових засідань, а також надав заяву про ознайомлення з матеріалами справи від 12.01.2022 та заяву про розгляд справи без його участі від 31.01.2022, склав відзив на апеляційну скаргу відповідача та подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача у Східному апеляційному господарському суді.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, з огляду на зміст пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
За приписами ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Принцип розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.
Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 по справі № 915/237/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Так, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
За висновком суду, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в сумі 126 430,61 грн. не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді.
Як вбачається зі змісту акту наданих послуг № 1 від 01.02.2022 до договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 20.10.2021, адвокатом Муфазаловим Сергієм відокремлено послуги з вивченням документів щодо можливості захисту порушених прав клієнта (2 год.), збирання доказів з метою підготовки до позову (0,5 год.), а також складання та подання до Господарського суду Донецької області позовної заяву в інтересах клієнта, на підставі якої відкрито провадження по справі № 905/2032/21 (6 год.).
Суд зазначає, що обов'язок формування доказової бази, її підготовка та систематизація, а також узгодження правової позиції з клієнтом є невід'ємною частиною складання позовної заяви, оскільки обов'язок позивача додати всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, прямо передбачений ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд вважає явно завищеною у порівнянні зі звичайними цінами визначену позивачем загальну вартість витрат на професійну правничу допомогу в сумі 126 430,61 грн., яка фактично полягала у підготовці та поданні під час розгляду даної справи до суду наступних документів: позовної заяви, клопотаннь про відкладення розгляду справи, заяви про компенсацію судових витрат, заяви про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді від 12.01.2022, а також участі адвоката Лагутіна І.В. в судових засіданнях 29.11.2021 та 13.01.2022, що відображено у протоколах судових засідань за вказані дати.
Крім того, справа не є складною, позовні вимоги обґрунтуються лише заборгованістю відповідача за одним договором та актом. Також матеріали справи не містять будь-яких документів, які вказували б на значний обсяг витраченого адвокатом часу зі здійснення означених дій чи б іншим чином обґрунтовували таку їх вартість, а явка учасників справи № 905/2032/21 в судові засідання не визнавалася обов'язковою.
Як вже зазначалося, згідно приписів ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" при встановленні розміру врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Суд зазначає, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
Так, у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18 не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Як вже зазначалося, згідно п. 4.1 договору гонорар за надання правової (правничої допомоги), передбаченої п. 1.1 та п. 2.1 цього договору, сторонами визначається у фіксованому розмірі та складає 5 % (п'ять відсотків) суми стягнутої на користь клієнта («гонорар за прийняття рішення на користь клієнта»/ «гонорар успіху»).
За висновком суду, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі (5% суми, стягнутої на користь клієнта) сума у розмірі 126 430,61грн визначена як гонорар за надання правової допомоги, не підтверджена в заявленому обсязі жодними доказами, та не відповідає критеріям розумності вказаних витрат та є завищеною та неспівмірною зі складністю справи та її значенням для позивача.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи предмет спору у даній справі, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає у повній мірі критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру дорівнює 35 000,00 грн та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у зазначеній сумі.
Керуючись ст.ст. 15, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Заяву представника Фізичної особи-підприємця Сизон Тетяни Валеріївни щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (87547, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта (Митрополитська), 177-А, ідентифікаційний код 00191678) на користь Фізичної особи-підприємця Сизон Тетяни Валеріївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 35 000,00 грн.
В іншій частині заяви - відмовити.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 21.12.2023 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину додаткового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 22.12.2023.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Ю.С. Зельман