ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
_____________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
іменем України
30.11.2023р. Справа №905/716/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасна сертифікація та інспекція «CCI» (50026, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Громової, 26, код ЄДРПОУ 30995611)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька область, м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075)
про стягнення 4596298,75 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Секретар судового засідання: Білогубова В.В.
У засіданні брали участь:
від позивача (в режимі відеоконференції): Ніколенко М.Є. - адв.
від відповідача (в режимі відеоконференції): Чайкіна К.О. - адв.
Згідно із ст.ст.183, 216 ГПК України в засіданнях суду оголошувались перерви з 03.08.2023р. до 24.08.2021р., з 24.08.2023р. до 07.09.2023р., з 07.09.2021р. до 26.09.2023р., з 26.10.2023р. до 07.11.2023р.
СУТЬ СПРАВИ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасна сертифікація та інспекція «CCI», м.Кривий Ріг звернувся до господарського суду Донецької області з позовом (з урахуванням змісту уточненої позовної заяви вих. №274/88 від 01.09.2023р.) до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка про стягнення 3170981,09 грн основного боргу, 640941,76 грн пені, 111012,73 грн 3% річних, 673363,17 грн інфляційного збільшення суми боргу, що загалом становить 4596298,75 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №73/06/18 від 01.06.2018р. в частині повного та своєчасного виконання грошових зобов'язань за надані послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 3170981,09 грн, що стало підставою для нарахування пені, інфляційних втрат та процентів річних.
Ухвалою суду від 26.06.2023р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/716/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Відповідач у відзиві б/н від 22.08.2023р. заперечив проти задоволення позовних вимог з посиланням на те, що він не отримував рахунки за надані послуги, з огляду на що, в нього не виникло грошове зобов'язання. Окрім цього, у вказаній заяві по суті спору відповідач просив визнати поважними причини пропуску на її подання та поновити строк для надання відзиву.
За приписами ч.ч.1-3 ст.161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.8 ст.165 вказаного нормативно-правового акту відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Отже, строк на подання відзиву є строком, який встановлюється судом.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Відтак, строк на подання відзиву може бути продовжений, а не поновлений.
За таких обставин, приймаючи до уваги приписи вказаних норм господарського процесуального законодавства, клопотання щодо поновлення процесуального строку для подання відзиву по справі №905/716/23 залишено судом без задоволення.
Разом з тим, враховуючи завдання господарського судочинства, які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд враховує відзив при вирішенні цього спору та розглядає справу з урахуванням його змісту.
У відповіді №276/88 від 01.09.2023р. на відзив позивач заперечував проти доводів відповідача, та наголошував на тому, що докази направлення рахунків наявні у матеріалах справи.
Заперечення на відповідь на відзив, подання яких в силу норм ч.4 ст.161 Господарського процесуального кодексу України є правом відповідача, до господарського суду не надходили.
На підставі ухвали суду від 26.09.2023р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.10.2023р.
У судовому засіданні 26.10.2023р. було оголошено перерву до 07.11.2023р.
Проте, відповідне судове засідання не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді.
Ухвалою суду від 13.11.2023р. судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 30.11.2023р.
Представники сторін у судове засідання 30.11.2023р. з'явились (у режимі відеоконференції), представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог - заперечив.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
В силу норм ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як свідчать матеріали справи, 01.06.2018р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) був підписаний договір №73/06/18, за змістом п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику за його заявкою і у вказаному ним місці наступні послуги:
- здійснити контроль за відбором та підготовкою проб для лабораторних випробувань продукції зазначеної в додатках до цього договору;
- виконати в акредитованих лабораторіях випробування відібраних і підготовлених проб за показниками зазначеними в додатках до цього договору;
- підготувати і передати замовникові «Сертифікат відбору проб і випробувань» відносно кожної випробуваної партії продукції та «Протокол випробувань» відносно кожної проби наданої замовником.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 26.12.2018р. по 31.01.2022р. сторонами були підписані додаткові угоди №1 - 13 до вищезазначеного договору, якими продовжувався строк дії договору, а також змінювалась вартість послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасна сертифікація та інспекція «CCI». Відтак, пункти договору викладені з урахуванням відповідних змін.
За правилами п.3.1 наведеного правочину оплата наданих виконавцем послуг, передбачених цим договором, проводиться за розцінками, наведеним у додатках до даного договору, які є невід'ємною його частиною.
У додатку №1 «Протокол узгодження договірної ціни інспекції вугільної та коксової продукції» сторони погодили розцінку послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасна сертифікація та інспекція «CCI».
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.01.2023р. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов'язань (у тому числі гарантійних) по даному договору.
Вищезазначений договір та додаткові угоди до нього підписані представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень.
Як вказує позивач, на підставі актів приймання-здачі наданих послуг: №625 від 30.11.2021р. на суму 111694,75 грн, №646 від 16.12.2021р. на суму 97338,96 грн, №647 від 16.12.2021р. на суму 91544,40 грн, №656 від 29.12.2021р. на суму 185730,91 грн, №657 від 29.12.2021р. на суму 182577,38 грн, №658 від 29.12.2021р. на суму 11778,34 грн, №659 від 29.12.2021р. на суму 69793,20 грн, №660 від 29.12.2021р. на суму 64051,99 грн, №661 від 29.12.2021р. на суму 23263,49 грн, №662 від 29.12.2021р. на суму 23311,87 грн, №672 від 30.12.2021р. на суму 101188,22 грн, №016 від 25.01.2022р. на суму 85103,57 грн, №017 від 25.01.2022р. на суму 87160,32 грн, №025 від 31.01.2022р. на суму 183733,56 грн, №026 від 31.01.2022р. на суму 170938,87 грн, №027 від 31.01.2022р. на суму 116202,10 грн, №028 від 31.01.2022р. на суму 79705,37 грн, №029 від 31.01.2022р. на суму 23171,26 грн, №030 від 31.01.2022р. на суму 23271,70 грн, №031 від 31.01.2022р. на суму 23183,35 грн, №039 від 31.01.2022р. на суму 51801,70 грн, №059 від 08.02.2022р. на суму 6600 грн, №063 від 14.02.2022р. на суму 78564,01 грн, №070 від 22.02.2022р. на суму 76561,43 грн, №088 від 25.02.2022р. на суму 23910,43 грн, №074 від 28.02.2022р. на суму 153673,49 грн, №075 від 28.02.2022р. на суму 148557,94 грн, №076 від 28.02.2022р. на суму 154315,96 грн, №077 від 28.02.2022р. на суму 71958,97 грн, №078 від 28.02.2022р. на суму 38609,05 грн, №079 від 28.02.2022р. на суму 38930,23 грн, №080 від 28.02.2022р. на суму 57621,55 грн, №081 від 28.02.2022р. на суму 759,53 грн, №102 від 16.03.2022р. на суму 73299,89 грн, №105 від 25.03.2022р. на суму 36409,34 грн, №106 від 25.03.2022р. на суму 140062,99 грн, №107 від 25.03.2022р. на суму 154323,13 грн, №108 від 25.03.2022р. на суму 33566,94 грн, №120 від 28.04.2022р. на суму 21311,54 грн, №121 від 28.04.2022р. на суму 36847,31 грн, №122 від 28.04.2022р. на суму 18552,05 грн, відповідачу було надано послуги на загальну суму 3170981,09 грн.
Наведені акти підписані представниками сторін без зауважень та заперечень. До вказаних актів позивачем було виставлено рахунки.
В матеріалах справи відсутні докази того, що надані згідно з представленими актами послуги відповідачем не були прийняті з будь-яких підстав.
Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими доказами надання послуг за вищезазначеними актами в межах договору №73/06/18 від 01.06.2018р.
Заперечуючи проти позову відповідач посилався, зокрема, на те, що він не може спростувати чи підтвердити дійсність підписів і печатки на вказаних актах, факт того, що такі акти дійсно складались і підписувались уповноваженими представниками товариства, оскільки примірники актів Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у нього відсутні через проведення активних бойових дій за місцезнаходженням товариства.
Наведені твердження судом до уваги не приймаються з огляду на приписи ч.1 ст.73, ч.ч.1, 2, 6 ст.91 Господарського процесуального кодексу України, які визначають що таке докази (в тому числі, письмові) та необхідну форму їх надання (зокрема, належним чином засвідчені копії).
Як вказує позивач, відповідач встановлений договором №73/06/18 від 01.06.2018р. обов'язок щодо оплати послуг не виконав, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасна сертифікація та інспекція «CCI» заявлено вимогу, зокрема, про стягнення основного боргу в сумі 3170981,09 грн.
Згідно із ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 вказаного кодексу передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом п.3.2 договору №73/06/18 від 01.06.2018р. замовник здійснює оплату послуг наступним чином: остаточний розрахунок здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту підписання сторонами актів приймання-здачі наданих послуг та отримання від виконавця рахунку на оплату.
Як вказувалось, відповідач зазначає, що він не отримував рахунки за надані послуги, з огляду на що, в нього не виникло грошове зобов'язання.
Водночас, наявність або відсутність обставин фактичного отримання рахунків не звільняє відповідача від обов'язку сплатити надані послуги, внаслідок чого вказані твердження Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» не приймаються судом до уваги. Між тим, факт підписання актів свідчить про те, що відповідач був обізнаний із сумою наявної у нього заборгованості.
Підсумовуючи викладене, з огляду на те, що строк виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати послуг за актами приймання-здачі наданих послуг: №625 від 30.11.2021р. на суму 111694,75 грн, №646 від 16.12.2021р. на суму 97338,96 грн, №647 від 16.12.2021р. на суму 91544,40 грн, №656 від 29.12.2021р. на суму 185730,91 грн, №657 від 29.12.2021р. на суму 182577,38 грн, №658 від 29.12.2021р. на суму 11778,34 грн, №659 від 29.12.2021р. на суму 69793,20 грн, №660 від 29.12.2021р. на суму 64051,99 грн, №661 від 29.12.2021р. на суму 23263,49 грн, №662 від 29.12.2021р. на суму 23311,87 грн, №672 від 30.12.2021р. на суму 101188,22 грн, №016 від 25.01.2022р. на суму 85103,57 грн, №017 від 25.01.2022р. на суму 87160,32 грн, №025 від 31.01.2022р. на суму 183733,56 грн, №026 від 31.01.2022р. на суму 170938,87 грн, №027 від 31.01.2022р. на суму 116202,10 грн, №028 від 31.01.2022р. на суму 79705,37 грн, №029 від 31.01.2022р. на суму 23171,26 грн, №030 від 31.01.2022р. на суму 23271,70 грн, №031 від 31.01.2022р. на суму 23183,35 грн, №039 від 31.01.2022р. на суму 51801,70 грн, №059 від 08.02.2022р. на суму 6600 грн, №063 від 14.02.2022р. на суму 78564,01 грн, №070 від 22.02.2022р. на суму 76561,43 грн, №088 від 25.02.2022р. на суму 23910,43 грн, №074 від 28.02.2022р. на суму 153673,49 грн, №075 від 28.02.2022р. на суму 148557,94 грн, №076 від 28.02.2022р. на суму 154315,96 грн, №077 від 28.02.2022р. на суму 71958,97 грн, №078 від 28.02.2022р. на суму 38609,05 грн, №079 від 28.02.2022р. на суму 38930,23 грн, №080 від 28.02.2022р. на суму 57621,55 грн, №081 від 28.02.2022р. на суму 759,53 грн, №102 від 16.03.2022р. на суму 73299,89 грн, №105 від 25.03.2022р. на суму 36409,34 грн, №106 від 25.03.2022р. на суму 140062,99 грн, №107 від 25.03.2022р. на суму 154323,13 грн, №108 від 25.03.2022р. на суму 33566,94 грн, №120 від 28.04.2022р. на суму 21311,54 грн, №121 від 28.04.2022р. на суму 36847,31 грн, №122 від 28.04.2022р. на суму 18552,05 грн є таким що настав, позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 3170981,09 грн є правомірними та підлягають задоволенню на визначену позивачем суму.
За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
У відповідності до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
02.04.2020р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)».
Зазначеним законом розділ IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України доповнено п.7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою №383 від 25.04.2023р. Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020р. №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020р. №1236» продовжено на всій території України дію карантину, пов'язаного з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до 30.06.2023р.
Таким чином, на період дії карантину шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій, який встановлено ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, продовжено до закінчення такого періоду.
Відповідно до п.4.5 договору №73/06/18 від 01.06.2018р., у разі несвоєчасного перерахування грошових коштів на рахунок виконавця, замовник сплачує виконавцю пеню за кожен день прострочення, що обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Замовник сплачує виконавцю пеню в повному обсязі.
З огляду на наведене, позивачем заявлено до стягнення 640941,76 грн пені.
Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що її розмір становить 640693,53 грн, з огляду на те, що позивачем допущено помилку при визначенні початкової дати для здійснення відповідного нарахування за актами приймання-здачі наданих послуг від 30.11.2021р., 29.12.2021р., 25.01.2022р., 08.02.2022р., 22.02.2022р., 16.03.2022р.
За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, позивачем заявлено до стягнення 111012,73 грн 3% річних та 673363,17 грн інфляційних втрат.
Перевіривши розрахунок відсотків річних, суд встановив, що їх розмір становить 110956,67 грн, з огляду на те, що позивачем допущено помилку при визначенні початкової дати для здійснення відповідного нарахування за актами приймання-здачі наданих послуг від 30.11.2021р., 29.12.2021р., 25.01.2022р., 08.02.2022р., 22.02.2022р., 16.03.2022р.
Разом з тим, перевіривши розрахунок позивача щодо інфляційних втрат, суд встановив, що їх сума є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, суд визнає обґрунтованою визначену позивачем суму інфляційних у розмірі 673363,17 грн.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних збитків, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині пені та 3% річних підлягають частковому задоволенню, з одночасним задоволенням вимог в частині стягнення втрат від інфляції на визначену позивачем суму.
З огляду на наведене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасна сертифікація та інспекція «CCI» до Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» підлягає частковому задоволенню з визначених вище підстав.
Відносно клопотання відповідача про звільнення від відповідальності у вигляді пені, то слід зазначити про таке:
В обґрунтування форс-мажорних обставин, які унеможливлювали здійснення господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань, відповідач посилається на наявність обставин військової агресії російської федерації проти України, яка розпочалась 24.02.2022р., триває досі і підтверджуються листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. Торгово-промислової палати України, в якому остання зазначила, що військова агресія росії проти України та введення у зв'язку з цим воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), починаючи з 24.02.2022р.
Згідно зі ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст.3 вказаного кодексу під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
За приписами ст.607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Згідно зі ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
За змістом ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
В силу норм ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
В ч.4 ст.219 вказаного нормативно-правового акту закріплено, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини.
До обставин непереборної сили відносять, як правило, стихійні природні явища (землетрус, повінь, шторм тощо), а також суспільні явища (воєнні дії, страйки, введення мораторію та інше).
Згідно з розділом 6 укладеного сторонами правочину при настанні, зокрема, обставин соціального, політичного та міжнародного походження (загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, ворожі атаки, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, обурення, акти тероризму, диверсії, піратство, заворушення, вторгнення, революції, повстання, обмеження комендантської години, експропріації, примусові вилучення, захоплення підприємств, реквізиції, громадські демонстрації або хвилювання, протиправні дії третіх осіб, тривалі перерви в роботі транспорту, епідемії, страйки, бойкоти, блокади, ембарго, закриття морських проток, заборони (обмеження) експорту/імпорту, інші, в т.ч. міжнародні санкції, рішення, акти або дії органів державної влади або місцевого самоврядування тощо), які є надзвичайними, непередбачуваними, невідворотними і непереборними обставинами, наслідком яких є неможливість протягом певного часу частково або в повній мірі виконання зобов'язань за цим договором, сторони звільняються від відповідальності за невиконання тих своїх зобов'язань, виконання яких стало неможливим внаслідок дії форс-мажорних обставин (за винятком зобов'язань, термін яких настав до дати виникнення таких обставин), відповідно до часу дії форс-мажорних обставин, при цьому, термін виконання всіх зобов'язань за цим договором збільшується пропорційно часу, протягом якого будуть діяти такі обставини. Після припинення дії форс-мажорних обставин, всі перенесені зобов'язання підлягають виконанню в порядку, передбаченому цим договором з урахуванням пропорційності продовження терміну їх виконання на період дії форс-мажорних обставин. Сторона, для якої наступили форс-мажорні обставини, зобов'язана без необґрунтованих затримок повідомити у письмовій формі іншу сторону про їх настання або припинення. Факти, викладені в повідомленні про настання форс-мажорних обставин, підлягають підтвердженню Торгово-промисловою палатою України, сертифікат якої, після його отримання, але не пізніше 20 календарного дня з дати повідомлення про настання форс-мажорних обставин, також направляється стороною, для якої наступили форс-мажорні обставини, іншій стороні.
Отже, на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок, у строк, визначений договором, доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Відповідно до ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р., що розміщений в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, та адресований всім кого це стосується, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Тобто, ТПП України підтвердила, що обставини з 24.02.2022р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами, як для суб'єктів господарювання так і для населення.
Відповідач вказаний лист надав суду в якості доказу настання форс-мажорних обставин.
Поряд з цим, відповідно до п.2 розпорядження №3 від 25.02.2022р. ТТП України «Про процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії воєнного стану на території України», що розміщено в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/62989f8bb62c2687708951.pdf установлено, що тимчасово, на період воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати, мають право за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб, засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених п.4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промислового палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс мажорних обставин, який затверджено Рішенням №44 (5) від 18.12.2014р. Президії ТПП України (із змінами та доповненнями) (далі - Регламент).
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту.
Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
У ст.3.3 Регламенту вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
За умовами п.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
За результатами розгляду заяви і наданих документів та прийняття рішення уповноваженою особою щодо можливості засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за наявністю підстав, видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п.6.10 Регламенту).
Отже, надання сертифікату ТПП України, отриманого у встановленому законодавством порядку, є обов'язковою умовою, оскільки сам лише факт існування форс-мажорних обставин, або лист ТПП України, не звільняє від виконання зобов'язання автоматично. При видачі сертифікату ТПП України засвідчує не тільки форс-мажорні обставини, але і їх безпосередній вплив на конкретне зобов'язання (договір), у якому заявник є стороною (причинно-наслідковий зв'язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов'язань).
Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, суд встановив, що у законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не шляхом розміщення на сайті ТПП України загального офіційного листа.
У загальному офіційному листі ТПП України зазначено, що його видано на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та статуту ТПП України.
Проте, в ст.ст.14 та 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» нічого не наведено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус.
Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022р. не містить (і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022р. видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання відповідачем.
Таким чином, використання загального офіційного листа №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. ТПП України з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися доказами на підтвердження неможливості виконати зобов'язання в строк та належним чином.
Наразі, відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до Регламенту, проте цього не зробив.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 19.08.2022р. у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.
У постанові Верховного Суду від 01.06.2021р. у справі №910/9258/20 вказано, що статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
У матеріалах справи немає ані доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини, ані доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для нього форс-мажорної обставини, що об'єктивно унеможливила виконання товариством зобов'язань за договором.
Слід також зазначити, що договір №73/06/18 був укладений 01.06.2018р. та послуги за цим договором надавались як під час дії воєнного стану та і до цього. Однак, за спірними зобов'язаннями листопада 2021 року - квітня 2022 року відповідач не розрахувався взагалі.
З огляду на наведене, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача як про стягнення основного боргу, так і про стягнення пені.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені та 3% річних, суд зазначає про таке.
В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» зареєстроване та здійснює свою господарську діяльність у м.Авдіївка Донецької області, де проводяться активні бойові дії.
Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Позивачем, окрім суми основного боргу, заявлено до стягнення суми пені, 3% та інфляційних втрат. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Одночасно, в постанові Великої Палати Верховного суду від 18.03.2020р. у справі №902/417/18 викладено правову позицію, відповідно до якої з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Водночас, у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.
Отже, Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40% та 96% і її явної невідповідності принципу справедливості.
Наразі, у цій справі, позивачем заявлено до стягнення відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України) - 3%.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зменшення розміру відсотків річних з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, оскільки обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3%), наведені відповідачем підстави для зменшення пені не можуть бути підставою для зменшення розміру 3% річних без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин.
Окрім того, відповідачем не надано доказів вжиття заходів, спрямованих на зменшення нарахувань, які здійснені позивачем, зокрема, звернення до позивача за врегулюванням спору, доказів вжиття заходів на можливе часткове погашення заборгованості, тощо.
Разом з тим, послуги по договору №73/06/18 від 01.06.2018р. надавались Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасна сертифікація та інспекція «CCI» та, в свою чергу, приймались Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод», в тому числі, після початку повномасштабного вторгнення російської федерації, а отже відповідач мав усвідомлювати передбачені договором умови оплати послуг та можливість їх виконання.
За висновком суду, заявлена до стягнення сума пені також не є надмірною.
За таких обставин, підстави для зменшення нарахованої позивачем суми 3% річних та пені відсутні, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні розглядуваного клопотання відповідача.
Стосовно заявленого відповідачем клопотання про розстрочку виконання рішення суду на 3 місяці, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно з зазначеною нормою, надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
У клопотанні про відстрочення виконання рішення відповідач посилається на зупинення господарської діяльності з огляду на повномасштабну агресію російської федерації.
Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (п.1, абз.4 ст.44 Господарського кодексу України).
Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб'єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв'язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.
Відповідач прийняв на себе зобов'язання щодо здійснення своєчасного та повного розрахунку за надані послуги, і об'єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності та виконання зобов'язань за договором.
Крім того, відстрочення виконання судового рішення має на меті перш за все забезпечення його реального виконання (з урахуванням інтересів сторін), у зв'язку з чим посилання відповідача лише на зупинення та збитковість господарської діяльності без визначення реальної перспективи виконання судового рішення саме за умови відстрочення на відповідний період не може бути підставою для відстрочення виконання рішення суду.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що підстави для відстрочення виконання рішення у справі відсутні, а тому клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 68944,48 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам. Одночасно, виходячи з того, що за подання розглядуваної позовної заяви позивач сплатив судовий збір у більшому розмірі ніж передбачено діючим законодавством, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасна сертифікація та інспекція «CCI» не позбавлено права та можливості звернутись до суду з клопотанням про його повернення у переплаченому розмірі (35,36 грн) в порядку норм ст.7 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька область, м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасна сертифікація та інспекція «CCI» (50026, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Громової, 26, код ЄДРПОУ 30995611) 3170981,09 грн основного боргу, 640192,17 грн пені, 110900,29 грн 3 % річних, 673363,17 грн інфляційного збільшення суми боргу, а також судовий збір в сумі 68931,54 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Вступну та резолютивну частини рішення складено 30.11.2023р.
Повний текст рішення складено 11.12.2023р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.О.Паляниця