ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.12.2023м. ДніпроСправа № 904/3027/22
За позовом Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", м. Покров, Нікопольський район, Дніпропетровська область
до Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод", м. Покров, Нікопольський район, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором на відпуск води із комунального водопроводу та прийняття стоків в комунальну каналізацію
Суддя Красота О.І.
Без участі представників сторін
СУТЬ СПОРУ:
Міське комунальне підприємство "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" і просить суд стягнути основний борг у розмірі 149 391,40 грн., пеню у розмірі 10 302,44 грн., 3% річних у розмірі 6 693,28 грн., інфляційні втрати у розмірі 42 142,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору на відпуск води із комунального водопроводу та прийняття стоків в комунальну каналізацію № 2 від 01.01.2010 в частині повної і своєчасної оплати наданих послуг водопостачання та водовідведення.
Ухвалою суду від 20.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
07.10.2022 від Відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій він просив суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій та у задоволенні стягнення штрафних санкцій відмовити у повному обсязі. В обґрунтування поданої заяви Відповідач зазначає, що, оскільки правовідносини мали місце з квітня 2020 року по вересень 2021 року, а позовна заява подана 15.09.2022, строк позовної давності зі стягнення штрафних санкцій сплинув, у зв'язку з чим позов не може бути задоволено у повному обсязі.
07.10.2022 від Відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення, в якій він просив суд відстрочити виконання рішення на термін до 12 місяців. Тобто, фактично вказана заява є заявою про відстрочення виконання рішення. В обґрунтування поданої заяви Відповідач, посилаючись на введення в Україні воєнного стану, зазначає, що призупинив свою діяльність, з усіма робітниками призупинено трудові відносини, на рахунках підприємства відсутні грошові кошти, рухомі та нерухомі активи законсервовано, здійснюються заходи з допомоги ЗСУ з ремонту обладнання. Відповідач знаходиться у 30 км від району ведення воєнних (бойових) дій. Відповідач відноситься до машинобудівних та ремонтних підприємств, має засоби для здійснення ремонтних і відновлюваних робіт машин та механізмів, що застосовуються для відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України у період дії воєнного стану. Винесення рішення про застосування до Відповідача примусового виконання рішення призведе до утрати (виставлення на продаж та забороною їх користуванням) активів (верстатів, іншого обладнання), яке необхідне для ремонту та відновлення транспортних засобів ЗСУ.
22.11.2022 від Позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він заперечував проти заяв Відповідача про застосування строків позовної давності та про розстрочення виконання рішення і просив суд відмовити у їх задоволенні; розглядати справу за наявними у ній матеріалами; задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
23.11.2022 від Відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він зазначив, що просить суд застосувати строки позовної давності до пені. Крім того, фактично на підприємстві відсутні робочі; відсутні грошові кошти на рахунках; верстатний парк законсервовано та роботи здійснюють ЗСУ власними силами на обладнанні Відповідача з ремонту машин і виготовлення обігрівачів. Відповідач зазначає, що без надання відстрочки погашення боргу призведе до його банкрутства. До того ж, Відповідач не заперечує про наявність боргу перед Позивачем та його дії не відносяться до ухилення від виплат заборгованості. Відповідач просив суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій та у задоволенні стягнення штрафних санкцій - пені відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Справу відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглянуто судом протягом розумного строку.
Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
01.01.2010 між Міським комунальним підприємством "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (далі - Позивач, Водоканал) та Приватним акціонерним товариством "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" (далі - Відповідач, Споживач) укладено Договір на відпуск води із комунального водопроводу та прийняття стоків в комунальну каналізацію № 2 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору предметом Договору є надання послуг водопостачання та водовідведення Водоканалом Споживачу і оплата останнім послуг водопостачання та водовідведення, наданих йому Водоканалом.
Відповідно до п. 1.2 Договору Водоканал зобов'язується надавати Споживачу послуги з водопостачання та водовідведення вчасно і відповідної якості, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані йому послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених Договором.
Пунктом ІІ Договору передбачено, що вартість 1м3 води питної складає 7,90 грн. з ПДВ; вартість за скид 1м3 стоків складає 4,47 грн. з ПДВ.
За умовами п. 3.1 Договору облік відпускаємої води визначається за показниками водолічильників, з неушкодженими пломбами і деталями пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту, які зареєстровані у Водоканалі та опломбовані працівниками Водоканалу в місцях з'єднань засобів обліку до запірної арматури і водопроводів. Об'єм скинутих стоків (у разі відсутності у Споживача засобів обліку на каналізаційних випусках) визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел за показниками водолічильників. За відсутності водолічильників розрахунки за воду проводяться за нормами водоспоживання, по нормативах, затверджених рішенням виконкому міської ради, при цьому обсяг стічних вод, які належать до сплати, дорівнює обсягу водоспоживання з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.
Відповідно до п. 3.2 Договору для визначення обсягів фактично спожитої води Споживачем, здійснюється зняття показів засобів обліку води представником Водоканалу у присутності Споживача або самим Споживачем, який у письмовому вигляді до 25 числа щомісячно надає їх значення Водоканалу.
Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються за діючими тарифами, на основі показів засобів обліку, згідно з розділом 3 "Правила користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України", Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Закону України "Про житлово-комунальні послуги". У випадку зміни тарифів, діючих на момент складання Договору, оплата Споживачем наданих йому послуг здійснюється за новими тарифами з моменту їх затвердження, без змін інших умов Договору.
За умовами п. 4.2 Договору Споживач здійснює оплату за отримані послуги відповідно до п. 3.1 Договору до 5-го числа наступного місяця. При порушенні терміну розрахунків за отримані послуги (триденний термін після отримання рахунку) Водоканал має право припинити подачу води Споживачу.
Відповідно до п. 4.3 Договору у разі виникнення заборгованості Споживач зобов'язаний наступні платежі за надані послуги водопостачання та водовідведення вносити на зменшення або погашення існуючої заборгованості, що виникла у попередніх періодах, з наведенням у платіжних документах відомостей про період, за який вноситься платіж. При внесенні Споживачем поточної плати без наведення у платіжних документах відомостей про період заборгованості, за який вноситься платіж, Водоканал зараховує їх як погашення заборгованості, що виникла раніше.
Згідно з п. 4.6 Договору у разі несвоєчасної оплати платежів Споживач сплачує Водоканалу пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день несплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який сплачується пеня.
За умовами п. 4.7 Договору у разі прострочення платежу за надані послуги Споживач на вимогу Водоканалу зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.
Відповідно до п. 4.9 Договору за вимогою однієї зі сторін, а також станом на 1 січня року, що настає за розрахунковим, складається двосторонній акт звірки взаєморозрахунків.
За умовами пп. 5.1.4 п. 5.1 Договору Водоканал має право тимчасово забороняти (зупиняти) подачу води Споживачу за систематичну неоплату послуг з питного водопостачання і водовідведення за умови виконання своїх обов'язків за Договором про надання цих послуг.
Згідно з пп. 6.2.8 п. 6.2 Договору Споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до пп. 6.3.1 п. 6.3 Договору Споживач несе відповідальність за своєчасну оплату рахунків за отримані послуги від Водоканалу.
Згідно з п. 7.1 Договору у разі відсутності оплати за надані послуги Водоканал через 3 дні після пред'явлення рахунка письмово (телефонограмою) повідомляє Споживача про дату і час відключення від водопровідної мережі.
Пунктом 10.4 Договору передбачено, що він укладається на рік (років) з 01.01.2010 по 31.12.2010 і набирає чинності з дня його підписання та вважається таким, що щорічно продовжений, якщо за місяць до закінчення строку дії не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього Договору або його перегляд.
На виконання умов Договору Позивач за період з грудня 2019 року по вересень 2021 року надав Відповідачу послуги з централізованого водопостачання та водовідведення на загальну суму 164 555,50 грн. і виставив відповідні рахунки на оплату, а саме:
- № 3370 від 24.12.2019 на суму 1 946,35 грн.;
- № 31 від 22.01.2020 на суму 3 631,25 грн.;
- № 451 від 25.02.2020 на суму 4 677,05 грн.;
- № 570 від 20.03.2020 на суму 2 004,45 грн.;
- № 839 від 23.04.2020 на суму 2 643,55 грн.;
- № 1087 від 25.05.2020 на суму 2 265,90 грн.;
- № 1383 від 22.06.2020 на суму 3 195,50 грн.;
- № 1588 від 23.07.2020 на суму 1 626,80 грн.;
- № 2061 від 26.08.2020 на суму 5 141,85 грн.;
- № 2400 від 25.09.2020 на суму 8 046,85 грн.;
- № 2697 від 30.10.2020 на суму 7 640,15 грн.;
- № 2933 від 25.11.2020 на суму 9 993,20 грн.;
- № 3277 від 28.12.2020 на суму 9 092,65 грн.;
- № 155 від 26.01.2021 на суму 8 221,15 грн.;
- № 447 від 23.02.2021 на суму 13 064,00 грн.;
- № 706 від 23.03.2021 на суму 21 417,60 грн.;
- № 995 від 27.04.2021 на суму 11 702,40 грн.;
- № 1267 від 25.05.2021 на суму 11 187,20 грн.;
- № 1632 від 25.06.2021 на суму 10 451,20 грн.;
- № 1874 від 27.07.2021 на суму 10 120,00 грн.;
- № 2200 від 27.08.2021 на суму 10 451,20 грн.;
- № 2405 від 23.09.2021 на суму 6 035,20 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач сплатив рахунки, а саме:
- № 3370 від 24.12.2019 на суму 1 946,35 грн. (платіжне доручення № 328 від 23.01.2020),
- № 31 від 22.01.2020 на суму 3 631,25 грн. (платіжне доручення № 473 від 17.04.2020),
- № 451 від 25.02.2020 на суму 4 677,05 грн. (платіжне доручення № 604 від 14.07.2020),
- № 839 від 23.04.2020 на суму 2 643,55 грн. (платіжне доручення № 683 від 19.08.2020),
- № 1087 від 25.05.2020 на суму 2 265,90 грн. (платіжне доручення № 798 від 30.10.2020), у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 149 391,40 грн.
Позивач зазначає, що 14.09.2021 об'єкти Відповідача були відключені від централізованого водопостачання у зв'язку із наявністю несплаченої заборгованості за послуги на підставі п. 4.2 Договору, що підтверджується актом від 14.09.2021 та листом за № 464/24 від 15.09.2021. Однак Відповідач не здійснив оплату існуючої заборгованості, у зв'язку з чим водопостачання його об'єктів не було відновлено.
Позивач звертався до Відповідача з претензіями за № 607-1/9 від 30.11.2020, за № 645/9 від 29.12.2020, за № 55/9 від 02.02.2021, за № 96/6 від 26.02.2021, за № 167/9 від 25.03.2021, за № 329/9 від 29.06.2021, за № 291/9 від 26.05.2021, за № 390/9 від 29.07.2021, за № 428/9 від 27.08.2021 про сплату заборгованості.
Однак Відповідач заборгованість у розмірі 149 391,40 грн. не сплатив, що і є причиною виникнення спору.
Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За приписів ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи умови п. 4.2 Договору, строк оплати наданих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення є таким, що настав.
Як встановлено судом вище, Відповідач частково оплатив надані послуги у розмірі 15 164,10 грн., у зв'язку з чим заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 149 391,40 грн.
Доказів оплати Відповідачем вказаної заборгованості сторонами до матеріалів справи не надано.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 149 391,40 грн. підлягає задоволенню.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вказувалось вище, згідно з п. 4.6 Договору у разі несвоєчасної оплати платежів Споживач сплачує Водоканалу пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день несплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який сплачується пеня.
Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню за загальний період з 06.04.2020 по 14.09.2022 у розмірі 10 302,44 грн. Розрахунок здійснено Позивачем на підставі подвійної облікової ставки НБУ, сума пені за якою менше суми пені, нарахованої на підставі 1%. При цьому, як вказує Позивач, період нарахування пені за кожним місяцем заборгованості зменшено до 6 місяців (182 дні) згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Отже, фактично загальний період нарахування пені становить з 06.04.2020 по 05.04.2022.
Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено невірно в частині нарахування пені на суми боргу, а саме на:
- 2 004,45 грн. (березень 2020 року) нарахування слід здійснювати з 07.04.2020 (кінцевий строк для оплати, враховуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України - 06.04.2020) по 04.10.2020, що складає 137,14 грн.;
- 3 195,50 грн. (червень 2020 року) нарахування слід здійснювати з 07.07.2020 (кінцевий строк для оплати, враховуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України - 06.07.2020) по 04.01.2021, що складає 190,69 грн.;
- 5 141,85 грн. (серпень 2020 року) нарахування слід здійснювати з 08.09.2020 (кінцевий строк для оплати, враховуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України - 07.09.2020) по 06.03.2021, що складає 304,04 грн.;
- 9 993,20 грн. (листопад 2020 року) нарахування слід здійснювати з 08.12.2020 (кінцевий строк для оплати, враховуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України - 07.12.2020) по 05.06.2021, що складає 644,55 грн.;
- 11 187,20 грн. (травень 2021 року) нарахування слід здійснювати з 08.06.2021 (кінцевий строк для оплати, враховуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України - 07.06.2021) по 04.12.2021, що складає 895,28 грн.;
- 10 451,20 грн. (серпень 2021 року) нарахування слід здійснювати з 07.09.2021 (кінцевий строк для оплати, враховуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України - 06.09.2021) по 06.03.2022, що складає 930,87 грн.
При цьому, суми пені за листопад 2020 року, за травень 2021 року, за серпень 2021 року, розраховані Позивачем, є меншими ніж суми, які розраховані судом, тому позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача пені за листопад 2020 року у розмірі 597,95 грн., за травень 2021 року у розмірі 836,74 грн., за серпень 2021 року у розмірі 885,92 грн. підлягають задоволенню в межах заявлених вимог Позивача.
В решті розрахунок пені зроблено вірно.
Отже, загальний розмір пені, який підлягає стягненню з Відповідача, становить 10 235,54 грн. В сумі пені 66,90 грн. слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних за загальний період з 06.04.2020 по 14.09.2022 у розмірі 6 693,28 грн. та інфляційні втрати за загальний період з квітня 2020 року по серпень 2022 року у розмірі 42 142,25 грн.
Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних, дійшов висновку, що розрахунок зроблено невірно в частині нарахування 3% річних на суми боргу, а саме на:
- 2 004,45 грн. (березень 2020 року) нарахування слід здійснювати з 07.04.2020 (кінцевий строк для оплати, враховуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України - 06.04.2020) по 14.09.2022, що складає 146,67 грн.;
- 3 195,50 грн. (червень 2020 року) нарахування слід здійснювати з 07.07.2020 (кінцевий строк для оплати, враховуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України - 06.07.2020) по 14.09.2022, що складає 209,99 грн.;
- 5 141,85 грн. (серпень 2020 року) нарахування слід здійснювати з 08.09.2020 (кінцевий строк для оплати, враховуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України - 07.09.2020) по 14.09.2022, що складає 311,34 грн.;
- 9 993,20 грн. (листопад 2020 року) нарахування слід здійснювати з 08.12.2020 (кінцевий строк для оплати, враховуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України - 07.12.2020) по 14.09.2022, що складає 530,54 грн.;
- 11 187,20 грн. (травень 2021 року) нарахування слід здійснювати з 08.06.2021 (кінцевий строк для оплати, враховуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України - 07.06.2021) по 14.09.2022, що складає 426,65 грн.;
- 10 451,20 грн. (серпень 2021 року) нарахування слід здійснювати з 07.09.2021 (кінцевий строк для оплати, враховуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України - 06.09.2021) по 14.09.2022, що складає 320,41 грн.
В решті розрахунок 3% річних зроблено вірно.
Отже, загальний розмір 3% річних, який підлягає стягненню з Відповідача, становить 6 687,25 грн. В сумі 3% річних 6,03 грн. слід відмовити.
Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок інфляційних втрат, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно, тому позовна вимога щодо стягнення з Відповідача інфляційних втрат у розмірі 42 142,25 грн. підлягає задоволенню.
Щодо заяви Відповідача про застосування до спірних правовідносин (вимоги зі сплати пені) спеціальної позовної давності та наслідків її спливу суд зазначає таке.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Отже, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" продовжений строк позовної давності щодо пені на строк дії карантину.
Річна позовна давність для стягнення пені у розмірі 10 302,44 грн. за період з 06.04.2020 по 14.09.2022 закінчувалась вже після початку дії карантину, а тому строк позовної давності є продовженим.
Таким чином, суд доходить висновку, що Позивачем не пропущено строк позовної давності до вимог про стягнення пені у розмірі 10 302,44 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з Відповідача основного боргу у розмірі 149 391,40 грн., пені у розмірі 10 235,54 грн., 3% річних у розмірі 6 687,25 грн., інфляційних втрат у розмірі 42 142,25 грн.
Щодо заяви Відповідача про відстрочення виконання рішення суд зазначає таке.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.
До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Отже, підставою для відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.
Заява мотивована тим, що невиконання зобов'язань виникло з об'єктивних причин, пов'язаних із тяжким фінансовим становищем через введення в Україні воєнного стану.
Стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.
Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (частина 2 статті 218 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
З огляду на вищевикладене, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № П-рп/2012).
Таким чином, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Більш того, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і для стягувача при затримці виконання рішення.
Зважаючи на те, що Відповідачем за час розгляду справи не вчинено жодних дій, направлених на добровільну сплату боргу, при цьому, судом враховано, що строк оплати наданих послуг настав ще до початку повномасштабних воєнних дій на території України та запровадження воєнного стану 24.02.2022, суд дійшов висновку про недоведення матеріалами справи факту існування обставин, які згідно вимог процесуального закону можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення суду.
Враховуючи викладене, заява Відповідача про відстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає.
У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір за подання позовної заяви відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 232, 233, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Орджонікідзевський рудоремонтний завод" (53300, Дніпропетровська область, Нікопольський район, м. Покров, вул. Г. Тикви, 3, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 30866547) на користь Міського комунального підприємства "Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (53300, Дніпропетровська область, Нікопольський район, м. Покров, вул. Заводська, 2, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 03341351) основний борг у розмірі 149 391,40 грн., пеню у розмірі 10 235,54 грн., 3% річних у розмірі 6 687,25 грн., інфляційні втрати у розмірі 42 142,25 грн., судовий збір у розмірі 3 126,85 грн.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні заяви Відповідача про відстрочення виконання рішення відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Суддя О.І. Красота
Повне рішення складено
22.12.2023