Роздільнянський районний суд Одеської області
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 511/3844/23
Номер провадження 3/511/2135/23
"22" грудня 2023 р. Суддя Роздільнянського районного суду Одеської області Панчук А . І .,
розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з ВП №2 Одеського РУП№2 ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , 12.11.2023 року о 16 годині 15 хвилин в селі Єгорівка по вулиці Радісній №1 керував а/м Daewoo д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя . Від проходження у встановленому законом порядку огляду за допомогою приладу алкотестеру « Драгер6820» та від проходження медичного огляду у медичному закладі водій відмовився під відеозапис. Оскільки гр. ОСОБА_1 протягом року було притягнуто до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та таким чином ОСОБА_1 порушив п.2.9 А ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не прибув, про час та місце розгляду адміністративних матеріалів повідомлений належним чином, про що в справі є відповідні докази - зворотне рекомендоване повідомлення. Будь-яких пояснень, заперечень та жодних доказів на спростування вище викладеного - до суду не надав, заяв про відкладення судового засідання не надав.
Дослідивши фактичні обставини справи, надавши оцінку доказам, суд прийшов до наступних висновків.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов'язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами.
Диспозиція статті 1 КУпАП визначає, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні даних адміністративних правопорушеннях підтверджується:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 470651 від 12.11.2023 року;
-відеоматеріалом на CD-R носії;
- довідкою з інформаційного порталу Національної поліції від 12.11.2023, згідно з якою постановою суду від 15.08.2023 на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування ТЗ строком на 1 (один) рік.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За встановлених обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративних правопорушень, передбачений частиною 2 статті 130 КУпАП - повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Відповідно до вимог статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для застосування додаткового стягнення, передбаченого санкцією закону про адміністративну відповідальність, у виді оплатного вилучення керованого транспортного засобу, суд вважає за доцільне зауважити таке.
В абзаці четвертому пункту 28 Постанови № 14 ВСУ роз'яснив, що оплатне вилучення транспортного засобу може бути є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлена відповідальність частиною шостою статті 121, частинами другою та третьою статті 130 КпАП. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
Зважаючи на ту обставину, що надані суду матеріали не містять доказів належності ОСОБА_1 керованого ним автомобіля на праві власності, суд вважає, що правові підстави для застосування такого виду стягнення як оплатне вилучення транспортного засобу відсутні.
Згідно наявних матеріалів, ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_3 .
Вирішуючи питання щодо обсягу застосованого стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 30 КпАП позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Згідно з частиною третьою статті 30 КпАП у разі, якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.
Стаття 317-1 КУпАП визначає, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Стаття 37 КупАП передбачає, що строк адміністративного арешту обчислюється добами, виправних робіт - місяцями або днями, позбавлення спеціального права - роками, місяцями або днями.
Разом з тим, суду не надані відомості, які б свідчили про виконання чи невиконання зазначеної постанови суду, якої на ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення, передбачене частиною 1 ст. 130 КУпАП, тому суд позбавлений можливості визначити точний строк не відбутого ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом.
Отже, суд позбавлений можливості визначити остаточне стягнення згідно з приписами частини третьої статті 30 КпАП, тобто шляхом приєднання до призначеного судом стягнення невідбутої частини стягнення за попередніми судовими рішеннями.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 КУпАП та з врахуванням особи і суспільної небезпеки скоєного, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність ОСОБА_1 характеру вчиненого правопорушення, ступеня вини особи, слід з метою виховання останнього та запобіганню вчинення нових правопорушень накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції ч. 2 статті 130 КУпАП, діючої на момент вчинення порушення, з позбавленням права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Суд вважає, що саме такий вид стягнення буде відповідати завданню Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків та відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За таких обставин, суд вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 536,80 гривень.
Керуючись ст. ст. 40-1, 130, 268, 279, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130, та накласти стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки без вилучення транспортного засобу.
Рекзвіти для сплати штрафу:
Отримувач: ГУК в Од.обл./м.Роздільна/21081300
Код отримувача (ЄДРПОУ): 37607526
Номер рахунку (стандарт IBAN): UA848999980313080149000015001
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Код банку МФО: 899998
Код класифікації доходів бюджету: 21081300
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 536,80 гривень на користь держави.
Реквізити для сплати судового збору:
отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783,
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001
код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Роз'яснити, що згідно статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Роздільнянський районий суд Одеської області протягом 10 днів з дня її постановлення.
Суддя: А. І. Панчук