ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2023 року м. Дніпро Справа № 908/2120/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф.,
при секретарі судового засідання Ліпинському М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ємільчине Агроком” на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.08.2023р. (повний текст складено та підписано 22.08.2023, суддя Левкут В.В.) у справі № 908/2120/21
за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “РЕСУРС-ФАРМІНГ”, м.Київ
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “ДІВА-АГРОЛАН”, м. Запоріжжя
про стягнення 8272125,95 грн.
та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ДІВА-АГРОЛАН”, м.Запоріжжя
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “РЕСУРС-ФАРМІНГ”, м. Київ
про визнання недійсним договору про надання послуг відповідального зберігання №17/09/19-3 від 17.09.2019, -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.08.2023 у даній справі у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю “ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ” про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, та у задоволенні клопотання про накладення арешту на грошові кошти, належні товариству з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “НІБУЛОН” відмовлено.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована посиланням на те, що сума заборгованості про яку заявляє ТОВ "ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ" не є безспірною, а отже відсутні правові підстави для застосування положень ст.336 Господарського процесуального кодексу України та звернення стягнення на грошові кошти, що належать ТОВ СП “НІБУЛОН”. З огляду на висновки суду щодо відмови у задоволенні заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, клопотання ТОВ “ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ” про накладення арешту на грошові кошти, належні товариству з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “НІБУЛОН” судом залишено без задоволення.
Не погодившись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю “ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ” звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати; заяву ТОВ “ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ” задовольнити та звернути стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “НІБУЛОН” в розмірі 685 559,11 грн, стягнувши їх на користь ТОВ “ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ”.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує наступні обставини:
- акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо;
- чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатися формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, в якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, свідчить про визнання боржником такого боргу;
- акт звірки взаєморозрахунків станом на 14.07.2023 підписано уповноваженою особою ТОВ “СП “НІБУЛОН” та скріплений його печаткою, що свідчить про визнання боргу перед ТОВ “Діва-Агролан”, що є боржником у виконавчому провадження перед ТОВ “ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ”. Такий акт звірки, як юридичний документ, свідчить про визнання боргу та безспірність вимог ТОВ “Діва-Агролан” до ТОВ “СП “Нібулон”;
- до акту та заяви в порядку ст.336 Господарського процесуального кодексу України було надано видаткові накладні №86 від 03.08.2020, №91 від 10.08.2020, №92 від 11.08.2020, №93 від 12.08.2020 та інші первинні документи (договори поставки);
- висновок, що акт підписано неповноважним представником є безпідставним, оскільки з наданих до відзиву ТОВ СП “Нібулон” довіреностей вбачається наявність повноважень у представника ТОВ СП “Нібулон”, крім того акти скріплені печатками товариства.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон” просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу господарського суду залишити без змін.
В обґрунтування своєї правової позиції ТОВ СП “Нібулон” зазначає:
- сума заборгованості про яку заявляє ТОВ “ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ” не є безспірною, а отже до неї не може бути застосовано приписи ст.336 Господарського процесуального кодексу України;
- саме лише факт того, що ТОВ СП “Нібулон” заперечує щодо задоволення заяви ТОВ “ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ” про звернення стягнення на грошові кошти свідчить про існування спору;
- акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом;
- інформація, відображена в акті повинна бути підтверджена первинними документами, а акт містити підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб;
- надані ТОВ “ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ” акти звірок взаємних розрахунків за договорами №4484/2020 від 22.07.2020 та №4490/2020 від 28.07.2020 не є належними та допустимими доказами, які підтверджують наявність безспірної заборгованості ТОВ СП “НІБУЛОН” перед ТОВ “Діва-Агролан”;
- ТОВ СП “НІБУЛОН” не надавало згоду на укладання договору поруки від 03.08.2020 №03/08-ЄА, укладеного між ТОВ “ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ” та ТОВ “Діва-Агролан”. Згідно вказаного договору ТОВ “ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ” поручилося за ТОВ СП “НІБУЛОН” перед ТОВ “Діва-Агролан” без відома та погодження товариства;
- відповідно до акту взаємозаліку зустрічних грошових вимог №1 від 01.05.2023 ТОВ “Діва-Агролан” та ТОВ “ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ” дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 469 815,03 грн. Наведене свідчить, що ТОВ “ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ” в частині зобов'язань зі сплати 469 815,03 грн за договорами №4484/2020 від 22.07.2020 та №4490/2020 від 28.07.2020 поєднало в одній особі кредитора та боржника. В свою чергу, відповідно до ст.606 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Отже зобов'язання щодо сплати 469 815,03 грн є припиненими;
- ТОВ СП “НІБУЛОН” вважає, що у ТОВ “Діва-Агролан” відсутнє право вимагати оплату за договором поставки №4484 від 20.07.2020, оскільки таке право виникає лише після виконання умов , викладених в пунктах 5.1, 5.6 договору;
- до апеляційної скарги ТОВ “ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ” було додано нові докази, які не подавалися до суду першої інстанції, а саме: податкові накладні, квитанції. В порушення ст.258 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ “ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ” не надано обґрунтування поважності причин неподання зазначених доказів до суду першої інстанції.
У поданому клопотанні ТОВ СП “НІБУЛОН” звертає увагу, що ТОВ “ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ” звернулось до Господарського суду Вінницької області (справа №902/1445/23) з позовом до ТОВ “Діва-Агролан”, ТОВ СП “НІБУЛОН” та ТОВ “САТ.СЕРВІС АГРО ТРЕЙД” про стягнення заборгованості. Позов ТОВ “ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ” мотивовано, зокрема тим, що до ТОВ “ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ” перейшло право вимоги на суму фактично виконаного зобов'язання за договорами поставки від 22.07.2020 №4484/2020 та від 28.07.2020 №4490/2020, укладеними між ТОВ СП “НІБУЛОН” та ТОВ “Діва-Агролан”. На зазначені договори поставки ТОВ “ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ” посилається у заяві про звернення стягнення на грошові кошти. Зазначена обставина свідчить про те, що сума заборгованості про яку заявляє ТОВ “ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ” не є безспірною.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2023 витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/2120/21; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 908/2120/21 до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 05.10.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ємільчине Агроком” на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.08.2023р. залишено без руху; повідомлено скаржника про можливість усунення недоліків апеляційної скарги у десятиденний строк з дня вручення ухвали, а саме подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору у сумі 2684,00 грн та направлення копії апеляційної скарги учасникам справи листом з описом вкладення.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 16.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Ємільчине Агроком” на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.08.2023р.; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 19.12.2023р. на 10 годин 30 хвилин.
19.12.2023 у судове засідання з'явилися представники ТОВ "ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ" та ТОВ СП “НІБУЛОН”, які надали відповідні пояснення.
Відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та не забезпечив в судове засідання явку повноважного представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Враховуючи, що апеляційним судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов'язковою, а неявка представника відповідача не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за його відсутністю.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “РЕСУРС-ФАРМІНГ” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “ДІВА-АГРОЛАН”, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просило стягнути з відповідача про стягнення 8272125,95 грн. вартості товару, неповернутого за договором про надання послуг відповідального зберігання №17/09/19-3 від 17.09.2019.
Від товариства з обмеженою відповідальністю “ДІВА-АГРОЛАН” 05.10.2021 надійшов зустрічний позов до товариства з обмеженою відповідальністю “РЕСУРС-ФАРМІНГ” про визнання недійсним договору про надання послуг відповідального зберігання №17/09/19-3 від 17.09.2019.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.01.2022 первісний позов задоволено; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “ДІВА-АГРОЛАН” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “РЕСУРС-ФАРМІНГ” 8272125,95 грн вартості товару, неповернутого за договором про надання послуг відповідального зберігання, та 124081,89 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
02.09.2022 на виконання вказаного рішення господарським судом видано відповідний наказ.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.11.2022 у даній справі замінено стягувача - товариство з обмеженою відповідальністю “РЕСУРС-ФАРМІНГ” на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю “ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ” за наказом Господарського суду Запорізької області від 02.09.2022 № 908/2120/21 з примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 19.01.2022 у справі №908/2120/21.
13.03.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Собчуком Валентином Васильовичем за заявою стягувача відкрито виконавче провадження №71273005 з виконання наказу № 908/2120/21, виданого Господарським судом Запорізької області 02.09.2022, про стягнення із ТОВ “ДІВА-АГРОЛАН” боргу в розмірі 8396207,75 грн. заборгованості за неповернутий товар та судового збору.
28.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю “ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ” через систему “Електронний суд” звернулось до Господарського суду Запорізької області з заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам у справі №908/2120/21, в якій просило:
- звернути стягнення на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “НІБУЛОН” в розмірі 685559,11 грн, стягнувши їх на користь ТОВ “Ємільчине Агроком”;
- накласти арешт на грошові кошти, належні товариству з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “НІБУЛОН” в межах заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “НІБУЛОН” перед товариством з обмеженою відповідальністю “ДІВА-АГРОЛАН”;
В обґрунтування заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, заявник зазначив наступні обставини:
- в ході примусового виконання рішення суду боржник повідомив стягувача про наявність у нього боржника - ТОВ “Сільськогосподарське підприємство “НІБУЛОН” та надав акти звірок взаємних розрахунків за договорами №4484/2020 від 22.07.2020 року та №4490/2020 від 28.07.2020 року, з яких вбачається існування боргу ТОВ “СП “Нібулон” перед ТОВ “Діва-Агролан”, станом на 14.07.2023 в розмірі 685559,11 грн.;
- підписання акта звірки взаєморозрахунків уповноваженою особою ТОВ “СП “НІБУЛОН” та скріплення печаткою товариства свідчить про визнання боргу перед ТОВ “Діва-Агролан”, що є боржником у виконавчому провадженні перед ТОВ “Ємільчине Агроком” (стягувачем);
- акт звірки, як юридичний документ, свідчить про визнання боргу та безспірність вимог ТОВ “Діва-Агролан” до ТОВ “СП “НІБУЛОН”, тому заявник вважає наявними підстави для застосування судом ст. 336 Господарського процесуального кодексу України та звернення стягнення на грошові кошти ТОВ “Сільськогосподарське підприємство “НІБУЛОН” в розмірі 685559,11 грн, стягнувши їх на користь ТОВ “Ємільчине Агроком”.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист.
Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб (пункт 1 частини 1 статті 10 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до частини 1 та частини 4 статті 53 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено в статті 336 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до положень статті 336 Господарського процесуального кодексу України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Суд відмовляє в задоволенні такої заяви, якщо вона подана після закінчення строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до такої особи, або строку на пред'явлення до виконання виконавчого документа про стягнення коштів з такої особи на користь боржника за судовим рішенням, що набрало законної сили. У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником. Звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.
Системний аналіз приписів статті 53 Закону України "При виконавче провадження" та статті 336 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20, від 02.11.2021 у справі № 910/10579/19, від 12.05.2021 у справі № 910/8613/19).
При цьому за своєю правовою природою положення зазначених статей не є імперативними, судова дискреція в цьому випадку передбачає повноваження суду обирати між альтернативами підстав відмови або задоволення заяви, кожна з яких є законною, вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, з урахуванням усіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 910/10579/19, від 12.05.2021 у справі №910/8613/19).
Предметом дослідження під час розгляду заяви відповідно до статті 336 Господарського процесуального кодексу України має бути факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватись доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які просять звернути стягнення. Послідовна та стала правова позиція щодо предмета дослідження у цій категорії справ щодо застосування положень статті 336 Господарського процесуального кодексу України висловлена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17 та постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20, від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17, від 11.09.2019 у справі № 902/1260/15, від 01.08.2019 у справі № 927/313/18, від 06.02.2020 у справі № 913/381/18.
Водночас, виходячи з положень частини 2 статті 336 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді такої заяви судам необхідно враховувати, що факт існування заборгованості не обов'язково має підтверджуватись судовим рішенням. За відсутності такого рішення суд має надати власну оцінку доводам заявника щодо наявності відповідної заборгованості, її розміру, а також з'ясувати обставини непропуску строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до особи, яка має заборгованість перед ним.
Спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб'єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент звернення особи із заявою в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України боржник мав заборгованість перед кредитором, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначає заявник, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на момент такого звернення (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі № 910/20504/16).
Частина 2 статті 336 Господарського процесуального кодексу України не встановлює виключних підстав для відмови в задоволенні такої заяви, а тому суд, установивши обставини, за яких звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, неможливе, може відмовити в задоволенні відповідної заяви з дотриманням норм процесуального законодавства (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20).
Товариство з обмеженою відповідальністю “ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ” вважає, що факт беззаперечності заборгованості ТОВ СП “НІБУЛОН” підтверджується актами звірок взаємних розрахунків за договорами №4484/2020 від 22.07.2020 та №4490/2020 від 28.07.2020, з яких вбачається, що борг ТОВ “СП “Нібулон” перед ТОВ “ДІВА-АГРОЛАН” станом на 14.07.2023 становить 685559,11 грн.
Дослідивши наявні в матеріалах справи акти звірки взаємних розрахунків станом на 14.07.2023 за договором №4484/2020 від 22.07.2020 за період з 22.07.2020 по 29.12.2021 та за договором №4490/2020 від 28.07.2020 за період з 28.07.2020 по 30.12.2020, судом апеляційної інстанції встановлено, що звірка проводилась представниками ТОВ “Діва-Агролан” та ТОВ СП “НІБУЛОН”, загальна сума заборгованості становить 685559,11 грн.
Водночас, акт звірки не є первинним бухгалтерським документом, що відображає господарську операцію, а лише складається на підставі таких документів. Мета складання акта звірки, на відмінну від первинного бухгалтерського документа (який має на меті відображення господарської операції) полягає у визначенні стану розрахунків між сторонами, виявленні боргу або його відсутності на підставі первинних документів.
Колегія суддів акцентує, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.04.2021 у справі № 910/14518/19, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.
З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд погоджується із судом першої інстанції, що акт звірки взаєморозрахунків, без підтвердження боржником наявності заборгованості, не є тим беззаперечним доказом, який може бути підставою для застосування ст. 336 Господарського процесуального кодексу України.
ТОВ “ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ” не надано належних доказів, зокрема первинних документів в підтвердження наявності/існування безспірної заборгованості ТОВ СП "НІБУЛОН" перед ТОВ "Діва-Агролан".
Матеріали справи не містять доказів визнання ТОВ СП “НІБУЛОН” заборгованості перед ТОВ “Діва-Агролан” за договором №4484/2020 та договором №4490/2020 від 28.07.2020 у загальному розмірі 685559,11 грн. або наявності судового рішення про стягнення вказаної заборгованості, яке набрало законної сили.
Встановивши наведені обставини, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що сума заборгованості про яку заявляє ТОВ "ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ" не є безспірною, а отже відсутні правові підстави для застосування положень ст. 336 Господарського процесуального кодексу України та звернення стягнення на грошові кошти, що належать ТОВ СП “НІБУЛОН” .
Дійшовши висновку щодо відмови у задоволенні заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, суд першої інстанції обґрунтовано залишив без задоволення клопотання ТОВ “ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ” про накладення арешту на грошові кошти, належні товариству з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “НІБУЛОН”.
Колегія суддів не приймає до розгляду надані скаржником до апеляційної скарги додаткові докази: видаткові накладні, квитанції, податкові накладні, оскільки заявником в порушення вимог ч.3 ст.269 Господарського кодексу України не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції про необхідність скасування заходів забезпечення, оскаржувана ухвала відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали господарського суду у даній справі відсутні.
Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ємільчине Агроком” - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.08.2023р. у справі №908/2120/21 - залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “Ємільчине Агроком”.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 21.12.2023 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз