ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" грудня 2023 р. Справа№ 910/10678/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Компанія Євротрейд"
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2023
у справі №910/10678/23 (суддя Павленко Є.В.)
за позовом Приватного підприємства "Компанія Євротрейд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС Ексім"
про стягнення 67 035,62 грн,
УСТАНОВИВ:
У червні 2023 року Приватне підприємство "Компанія Євротрейд" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС Ексім" (далі - Товариство) 67 035,62 грн заборгованості за договором про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування від 1 лютого 2023 року № 1058/Д.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2023 у справі №910/10678/23 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що Підприємство не довело належними та допустимими доказами обґрунтованість пред'явлених до Товариства позовних вимог, крім того суд зазначав, що матеріали справи не містять і доказів направлення відповідних відсканованих актів та рахунків на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 чи іншим способом, визначеним договором для подальшої їх перевірки бухгалтером Товариства, як це прямо визначено умовами заявок.
Не погодившись з прийнятим рішення, Приватне підприємство "Компанія Євротрейд" подало апеляційну скаргу, в якій просить задовольнити нашу апеляційну скаргу; рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2023 у справі №910/10678/23 скасувати; постановити нове рішення, яким просимо задовольнити наш позов; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС Ексім" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 3, ідентифікаційний код 43888072) на користь Приватного підприємства "Компанія Євротрейд" (22000, м. Хмільник, Вінницька область, вул. Набережна, 46, ідентифікаційний код 38369331) 67 035 грн (шістдесят сім тисяч тридцять п'ять) гривень 62 коп. - заборгованість за надані транспортні послуги; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС Ексім" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 3, ідентифікаційний код 43888072) на користь Приватного підприємства "Компанія Євротрейд" (22000, м. Хмільник, Вінницька область, вул. Набережна, 46, ідентифікаційний код 38369331) судові витрати загальною сумою 8 684 (вісім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп., в тому числі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. - судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн 00 коп. - судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. - витрат на правничу допомогу адвоката; просимо розгляд нашої апеляційної скарги провести в судовому засіданні з викликом сторін, оскільки ми бажаємо безпосередньо надати суду свої пояснення.
В обґрунтування своєї скарги позивач зазначав, що факт надання Приватним підприємством "Компанія Євротрейд" Товариству з обмеженою відповідальністю "ВВС Ексім" транспортно-експедиційні послуг на загальну суму 212 035,62 грн (з ПДВ), беззаперечно підтверджується, насамперед, Актом здачі-прийомки виконаних робіт №449 від 02 лютого 2023 року, підписаним представниками обох сторін та скріпленим їх печатками. Саме на підставі указаного акту у відповідача виникло зобов'язання з оплати вказаних послуг, яке Відповідач частково виконав, сплативши на наш банківський рахунок: 23 лютого 2023 року: 100 000 грн 00 коп.; 01 березня 2023 року: 30 000 грн 00 коп.; 02 березня 2023 року: 15 000 грн 00 коп., а всього: 145 000 грн 00 коп., заборгувавши нашому підприємству (212035,62 грн - 145000,00 грн) 67 035 грн 62 коп., які й склали ціну позову. Докази часткового погашення відповідачем заборгованості перед нашим підприємством нами також були додані до позовної заяви, однак суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення взагалі їх не досліджував і не дав їм ніякої правової оцінки.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2023 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Компанія Євротрейд" у справі №910/10678/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.
Апеляційна скарга Приватного підприємства "Компанія Євротрейд" подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10678/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного підприємства "Компанія Євротрейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/10678/23.
09.10.2023 на адресу суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №№910/10678/23 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Компанія Євротрейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2023. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Установлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу упродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу до суду не направив. Колегія суддів зазначає, що ухвала про відкриття провадження у справі від 11.10.2023 була направлена на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС Ексім": м. Київ, вул. Лєскова, 3, 01011. Дана адреса значиться у ЄДРПОУ.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна установити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Як убачається із матеріалів справи, 1 лютого 2023 року між Приватним підприємством "Компанія Євротрейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВС Ексім" було укладено договір № 1058/Д про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, відповідно до умов якого останнє, діючи від свого імені та за плату й рахунок замовника, залучає Підприємство для організації внутрішнього або міжнародного перевезення вантажу. Підприємство зобов'язується доставити вантаж до місця призначення і видати його вантажоодержувачу (уповноваженій особі вантажоодержувача) у відповідності до заявки Товариства, а останнє - оплатити виконане перевезення.
Даний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
Відповідно до пунктів 2.3. та 2.7. договору вимоги по перевезенню вказуються у разовій заявці (додаток № 1 до договору), яку Товариство надає Підприємству після узгодження умов кожного конкретного перевезення. Підписана сторонами договору, засвідчена їх печатками і направлена електронною поштою заявка є невід'ємною частиною договору та обов'язкова для виконання сторонами.
У пунктах 3.1., 3.2., 3.4. та 3.5. договору сторони погодили вартість перевезення і порядок розрахунків за нього, а саме: вартість транспортних послуг погоджується сторонами в додаткових угодах або в заявках до даного правочину. Оплата послуг з перевезення вантажу здійснюється за курсом НБУ, встановленим на день завантаження. Підприємство направляє електронною поштою чи іншим узгодженим сторонами способом Товариству для оплати оригінали всіх необхідних документів (рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, ТТН або CMR з відміткою вантажоодержувача та митних органів).
Пунктом 3.5. сторони визначили, що експедитор зобов'язується сплачувати вартість наданих послуг щомісяця, на підставі підписаних актів наданих послуг, та рахунок перевізника, шляхом перерахування коштів на його поточний рахунок протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати одержання оригіналів вказаних документів у п. 3.4.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами й скріплення печатками сторін та діє до повного виконання останніми своїх зобов'язань за ним (пункт 7.1. вказаного правочину).
Судом установлено, що 1 лютого 2023 року на виконання умов договору між сторонами підписано та скріплено їх печатками заявки на надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування до вищевказаного договору: № 2/02, № 3/02, № 4/02 та № 5/02, умовами кожної з яких погоджено: маршрут перевезення: місто Сквира Київської області - місто Рені Одеської області; вантаж - кукурудза насипом у кількості по 24 тонни; дата і час завантаження та доставки - 1 лютого 2023 року та 4 лютого 2023 року відповідно; вартість кожної з послуг - 2200,00 грн/т з ПДВ; форма та строки оплати: 80 % - за сканованими документами до 4 банківських днів, 20 % - за оригіналами документів. Акти та рахунки відправляються для перевірки на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1. ТТН та оригінали документів відправляються через поштового оператора "Нова пошта" за рахунок відправника на адресу Товариства: 339 відділення поштового оператора "Нова пошта" у місті Київ.
Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи наявний акт №449 від 02.02.2023 здачі-прийомки виконаних робіт на загальну суму 212 035,62 грн, даний акт підписаний як зі сторони виконавця так і зі сторони експедитора та відповідно скріплений печатками.
Звертаючись із позовом позивач/ПП "Компанія Євротрейд" зазначало, що відповідач свої зобов'язання з оплати наданих послуг виконав частково сплативши:
- 23.02.2023 - 100 000,00 грн;
- 01.03.2023 - 30 000,00 грн;
- 02.03.2023 - 15 000,00 грн.
Дані обставини підтверджуються заключною випискою банку за періоди 22.02.2023, 01.03.2023 та 02.03.2023 (т. 1, а.с. 16-18). Колегія суддів зазначає, що у даних виписках в графі «призначення платежу» значиться «оплата за послуги перевезення згідно рахунку від 02.02.2023».
Отже, на переконання позивача станом на дату звернення з позовом останнього у відповідача існувала заборгованість у розмірі 67 035,62 грн.
В матеріалах справи наявна претензія від 18.05.2023, яка була направлена позивачем на адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення та накладною №2200004509486, відповідно до даних сайту Укрпошти (відслідковування кореспонденції) відповідач отримав дане відправлення 22.05.2023. Відповіді на дану претензію відповідач не надав.
Судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини з виконання договору про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина 1 статті 909 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 906 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно з приписами статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів частини 1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Належне ж виконання зобов'язання означає досягнення тієї мети, яку сторони ставили перед собою, вступаючи у зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Під час укладання договору про надання послуг сторони в тексті зазначають, що надання послуг буде підтверджуватись підписанням акту приймання-передачі. Таким чином, на рівні договору є домовленості: якщо сторони підписують такий документ, то це автоматично означає, що в них один до одного не має жодних претензій. Саме акт фіксує той факт, що виконавець належним чином виконав договір.
Ураховуючи умови договору, укладеного між сторонами, можна дійти висновку, що акт - це не окремий документ, а невід'ємна частина договору, який підтверджує надання послуг (виконання).
З матеріалів справи убачається, що відповідно відповідачем було підписано акт №449 від 02.02.2023 без зауважень (докази протилежного матеріали справи не містять), отже факт належного виконання укладеного між сторонами договору доведено, а ураховуючи те, що відповідач здійснював часткову оплату позивачу на підставі акту від 02.02.2023, можна дійти висновку, що послуги відповідачем прийнятті в повному обсязі.
Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Компанія Євротрейд" підлягають задоволенню. Стосовно помилкового твердження суду першої інстанції у своєму рішенні про те, що оскільки позивачем не було надано суду доказів надсилання ним обумовлених договором документів для оплати наданих послуг відповідачу, отже на переконання суду першої інстанції відсутній факт підтвердження належного виконання Підприємством умов договору та заявок у частині направлення визначених ними документів відповідачу для оплати відповідних послуг, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 3.5. Договору від 01.02.2023 чітко визначено, що обов'язок експедитора сплачувати вартість наданих послуг щомісячно, на підставі підписаних актів наданих послуг. Підписаний сторонами без зауважень акт виконаних робіт у матеріалах справи та здійснення часткової оплати відповідачем свідчить про визнання виконаних робіт. Стосовно перерахування коштів протягом 5 робочих днів, колегія суддів зазначає, що у даному випаду (наявності підписаного акту), то дата перерахування коштів не впливає на основну заборгованість, яка була заявлена позивачем у позові, а може впливати на строки виконання зобов'язання.
Колегією суддів було установлено, що ПП "Компанія Євротрейд" звертаючись із позовом просило суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме, судовий збір у розмірі 2 684,00 грн та 6000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Позивачем на підтвердження факту надання правової допомогу були надані наступні документи:
- угода про надання юридичної допомоги, укладена між Ковалем Т.І. та ПП «Компанія Євротрейд»;
- платіжна інструкція від 21.06.2023 на суму 6000,00 грн;
- ордер про надання правничої допомоги від 28.06.2023;
- детальний опис наданих послуг;
- попередній розрахунок судових витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п. 269).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі установленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).
Водночас Суд вважає з урахуванням позиції викладеній у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 липня 2022 року у справі 910/7765/20 вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі та ураховуючи складність відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Додатково судом ураховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
При цьому, колегія суддів зазначає, що у постанові ВС Великої Палати від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, зазначено, що в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
З детального опису наданих послуг адвокатом убачаться, що Тарас Коваль надав Підприємству наступні послуги:
- ознайомлення та юридична експертиза документів, наданих замовником стосовного господарського спору - 2 000,00 грн;
- вивчення та аналіз актуальної судової практики в аналогічних та подібних спорах - 2 000,00 грн;
- підготовка та виготовлення позовної заяви - 2500,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що у позовній заяві не міститься посилання на актуальну судову практику у подібних правовідносинах, отже з урахуванням висновків Верховного Суду стосовно критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, заявлені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають частковому задоволенні у розмірі 4500,00 грн.
Судовий збір, за подання позовної заяви, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
За наведених обставин, висновки місцевого господарського суду не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 86, 236, 261, 238 ГПК України щодо всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для часткового скасування оскаржуваного рішення.
Зважаючи на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального права та процесуального права.
Ураховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду м. Києва від 08.09.2023 у справі №910/10678/23 та задоволення позову та апеляційної скарги Приватного підприємства "Компанія Євротрейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2023 у справі №910/10678/23.
Згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Компанія Євротрейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2023 у справі №910/10678/23 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2023 у справі №910/10678/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Приватного підприємства "Компанія Євротрейд" задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС Ексім" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 3, код 43888072) на користь Приватного підприємства "Компанія Євротрейд" (22000, м. Хмільник, Вінницька обл., вул. Набережна, 46, код 38369331) 67 035,62 грн заборгованості за надані транспортні послуги, 2 684,00 грн витрат зі сплати судового збору та 4500,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС Ексім" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 3, код 43888072) на користь Приватного підприємства "Компанія Євротрейд" (22000, м. Хмільник, Вінницька обл., вул. Набережна, 46, код 38369331) 4 026,00 грн судового збору за перегляд справи апеляційною інстанцією.
4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран