ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" грудня 2023 р. Справа№ 910/11774/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" та Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023
у справі №910/11774/23 (суддя Павленко Є.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про зобов'язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/11774/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" від 18 жовтня 2023 року про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" 3 000 (три тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (надалі Товариство) подало апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження у справі; ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/11774/23 у частині зменшення витрат на професійну правничу допомогу скасувати та прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (код ЄДРПОУ 41564379) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 561,30 грн. У решті оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін; судові витрати покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".
В обґрунтування своєї скарги Товариство зазначало, що суд першої інстанції необґрунтовано занадто зменшив витрати на професійну правничу допомогу. Указаний розмір є цілком співмірним із складністю справи та витраченим адвокатом часом, розумним та необхідним, натомість клопотання Залізниці про зменшення витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим, зводиться до загальних фраз, а тому відсутні правові підстави для зменшення до відшкодування понесених Товариством належно підтверджених витрат.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" у справі №910/11774/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду (через електронний суд).
Ураховуючи вищезазначене, суд позбавлений можливості вирішити питання щодо подальшого руху апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11774/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/11774/23.
09.11.2023 на адресу суду надійшли матеріали справи.
Також, не погодившись із винесеною ухвалою, Акціонерне товариство "Українська залізниця" подало апеляційну скаргу, у якій просило суд зупинити виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 30.10.2023, апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу від 30.10.2023 та відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" про розподіл витрат, понесених з розглядом у суді першої інстанції.
В обґрунтування своєї скарги відповідач зазначав, що судом першої інстанції не взято до уваги, що чинне законодавство України, зокрема ч. 4 ст. 129 ГПК України, не передбачає ухвалення додаткового рішення і розподіл судових витрат за надану професійну правову допомогу у випадках, коли справа по сутні не вирішується і розгляд справи не закінчується постановленням рішення.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (складу суду) від 09.11.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" у справі №910/11774/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 262 ГПК України, про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу. До відкриття апеляційного провадження учасники справи мають право подати заперечення проти відкриття апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/11774/23 колегія суддів установила, що апеляційна скарга відповідає вимогам статті 258 Господарського процесуального кодексу України, підстав для повернення та відмови у відкритті апеляційного провадження не має.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/11774/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/11774/23. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/11774/23 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/11774/23. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Установлено сторонам строк для подання відзиву на апеляційні скарги упродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
23.11.2023 на адресу суду через електронний суд від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, де Товариство просило суд апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі № 910/11774/23 залишити без задоволення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна установити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Як убачається із матеріалів справи, у липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця) внести зміни до особового рахунку Товариства № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 36 161,40 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 4 вересня 2023 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11774/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
11 жовтня 2023 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява відповідача від 10 жовтня 2023 року, у якій останній повідомив про те, що ним в добровільному порядку була відображена 10 жовтня 2023 року на особовому рахунку Товариства вищевказана сума в розмірі 36 161,40 грн, що підтверджується доданою до цієї заяви роздруківкою переліку № 20231010 за особовим рахунком позивача. В указаній заяві Залізниця також просила суд про повернення позивачу з Державного бюджету України 50% сплаченого ним судового збору за подання даного позову.
16 жовтня 2023 року на електронну адресу суду від Товариства надійшла заява від цієї ж дати, у якій останнє також підтвердило факт відновлення Залізницею на його рахунку грошової суми в розмірі 36 161,40 грн та просило закрити провадження у даній справі в зв'язку з відсутністю предмета спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 жовтня 2023 року провадження у справі № 910/11774/23 за позовом Товариства до Залізниці про зобов'язання вчинити дії закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору. Вказаною ухвалою також повернуто Товариству з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, сплачений останнім при зверненні з даним позовом до суду.
19 жовтня 2023 року через систему "Електронний суд" від представника Товариства надійшло клопотання про розподіл судових витрат від 18 жовтня 2023 року, у якому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 531,30 грн.
З матеріалів справи слідує, що 26 жовтня 2023 року на адресу суду від Залізниці надійшла заява про зменшення витрат на професійну правничу допомогу від 23 жовтня 2023 року. В обґрунтування вказаної заяви відповідач зазначав, що чинним законодавством України не передбачено розподілу судових витрат за надану правничу допомогу у випадках, коли справа по суті не вирішувалася. Окрім того, заявлений розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт. Відтак, на думку Залізниці, витрати позивача на правову допомогу в розмірі 10 531,30 грн не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру. З огляду на викладене, відповідач просив задовольнити його заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а також просив відмовити в задоволенні клопотання позивача про розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Суд зазначає, що загальні норми ГПК України спрямовані на відшкодування судових витрат стороні, яка виграла справу, тобто права якої були невизнані, оспорені або порушені іншою стороною та поновлені лише в результаті розгляду справи судом.
Зокрема, ГПК України містить норми щодо розподілу судових витрат у разі ухвалення судового рішення (частина 4 статті 129 ГПК України) та у випадках, коли вимоги позивача судом по суті не розглядалися, але провадження у справі закінчується у зв'язку з його закриттям або залишенням позову без розгляду (стаття 130 ГПК України).
При цьому, у випадку закриття провадження відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2022 року в справі № 357/380/20.
Відтак, посилання відповідача на відсутність підстав для розподілу судових витрат Товариства на професійну правничу допомогу є необґрунтованими та не беруться судом до уваги.
Крім того, частиною 9 статті 129 ГПК України чітко визначено, що незалежно від результатів вирішення спору суд має право покласти судові витрати на сторону, внаслідок неправомірних дій якої виник спір.
Як убачається з матеріалів справи, спір між Товариством та Залізницею виник внаслідок неправильних дій останньої щодо безпідставного списання грошової суми в розмірі 36 161,40 грн з особового рахунку позивача № 2829531.
При цьому, лише після звернення позивача до суду з даним позовом відповідач відновив спірну суму на особовому рахунку Товариства, чим фактично визнав неправильність своїх попередніх дій.
Відтак, оскільки спір у даній справі виник саме внаслідок неправомірних дій Залізниці, суд, керуючись приписами частини 9 статті 129 ГПК України, покладає судові витрати позивача на правову допомогу, понесені ним у зв'язку із розглядом даної справи, на відповідача.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 30 цього Закону установлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При установленні розміру гонорару ураховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та ураховувати витрачений адвокатом час.
Як убачається з матеріалів справи, 4 січня 2021 року Товариство уклало з адвокатським об'єднанням "Право, бізнес і фінанси" (далі - Об'єднання) договір про надання правової допомоги № 17-01 (у редакції додаткової угоди від 7 липня 2021 року № 1), за умовами якого позивач доручає, а Об'єднання - бере на себе зобов'язання всіма законними методами та способами надавати правову допомогу в усіх справах, які пов'язані або можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів Товариства в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
З метою здійснення захисту клієнта та представництва його інтересів, Об'єднання доручає здійснення усіх необхідних дій, пов'язаних з виконанням даного договору, адвокату Накоп'юку Я.В. (пункт 1.2 договору).
За умовами пунктів 2.2, 2.3 указаного правочину адвокат бере на себе виконання таких дій з надання правової допомоги: представництво інтересів Товариства в судових органах усіх рівнів. Для захисту прав та законних інтересів Товариства адвокат має, зокрема, такі права: брати участь в судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим особам, які беруть участь у справі, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення, подавали свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, а також заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, підписувати та подавати від імені Товариства заяви, у тому числі позовні, отримувати необхідні довідки, документи, вести від його імені господарські справи у всіх судових установах з усіма правами, які надані законом позивачу.
Відповідно до пунктів 4.1- 4.4 договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, які стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів Товариства; особливі або додаткові вимоги Товариства стосовно строків виконання доручення; характери і тривалість професійних відносин адвоката з Товариством; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката. Вартість наданих адвокатом послуг складає 1 000,00 грн за одну годину роботи. За результатами надання правової допомоги складається акт виконаних робіт (наданих послуг), розмір гонорару в якому розраховується шляхом множення кількості затрачених годин наданої правової допомоги на вартість години-роботи, визначеної пунктом 4.3 договору.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, є безстроковим і діє до моменту волевиявлення сторони на його припинення (пункт 5.1 указаного правочину).
З матеріалів справи убачається, що 20 липня 2023 року між позивачем та адвокатом підписано акт виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/188 на суму 7 000,00 грн, відповідно до якого Об'єднанням надано, а позивачем - прийнято (отримано) юридичні послуги (правову допомогу) у формі: підготовчої роботи для складання позовної заяви: правовий аналіз законодавства, судової практики, договору № 43-41564379/2020-001, додатків до нього та його редакцій, перевізних документів, переліків, роз'яснення Залізниці; складання позовної заяви про зобов'язання Залізниці внести змін до особового рахунку позивача шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 35 161,40 грн.
18 жовтня 2023 року між Товариством та Об'єднанням складено та підписано акт виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/208 на суму 3 531,30 грн, відповідно до якого Об'єднанням надано, а позивачем - прийнято (отримано) юридичні послуги (правову допомогу) у формі: складання заяви на виконання ухвали суду в справі № 910/11774/23; аналізу заяви Залізниці про закриття провадження у справі, консультація; складання заяви про закриття провадження у справі та повернення судового збору; складання клопотання про розподіл судових витрат; "гонорар успіху" у розмірі 7 % від ціни позову (2 531,30 грн).
На підтвердження оплати наданих послуг, представник позивача надав суду копії платіжних інструкцій: від 20 липня 2023 року № 7196 на суму 7 000,00 грн та від 18 жовтня 2023 року № 7276 на суму 3 531,30 грн.
На підтвердження того, що Накоп'юк Я.В. є адвокатом, у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 16 грудня 2019 року серії ЧК № 001243, а також оригінал ордеру від 20 липня 2023 року серії СА № 1059843, що підтверджує повноваження вказаного адвоката на представництво інтересів Товариства в суді.
Відповідно до частин 4, 5, 6 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотриманням вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі установленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).З матеріалів справи убачається, що у своїй заяві від 23 жовтня 2023 року про зменшення розміру понесених позивачем судових витрат Залізниця зазначила, що заявлена Товариством та розрахована в актах виконаних робіт (наданих послуг) сума витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованою та неспівмірною з наданими адвокатом послугами, вказані в акті послуги дублюють та охоплюють одна одну. Крім того, відповідач указав на неправомірність включення "гонорару успіху" до витрат на правову допомогу.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 202, частини 1 статті 203, частини 1 статті 628 ЦК України зміст двостороннього договору як правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ці умови не можуть суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
В аспекті цивільно-правових зобов'язань виконавця, предметом договору про надання правової допомоги є вчинення певної дії або здійснення певної діяльності в інтересах другої сторони (клієнта).
Таким чином, гонорар за прийняття судового рішення на користь позивача, який відповідно до договору про надання адвокатських послуг становить 2 531,30 грн, є так званим "гонораром успіху", який передбачений як форма матеріального заохочення адвоката з метою посилення його зацікавленості у результаті розгляду справи.
Отже, додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі за своїм змістом і правовою природою не є платою за надані послуги в розумінні статей 123, 126 ГПК України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Судове рішення є результатом вирішення спору. Воно приймається та підписується виключно суддями. Отже, погодження між стороною спору та її адвокатом розміру гонорару останнього за позитивний результат вирішення спору у вигляді прийняття судом відповідного судового рішення не є витратами на професійну правничу допомогу в розумінні статті 126 ГПК України, у зв'язку з чим відповідний гонорар не підлягає стягненню з відповідача в порядку статей 129, 130 ГПК України.
З акту виконаних робіт (наданих послуг) від 20 липня 2023 року убачається, що адвокатом були надані такі послуги: правовий аналіз законодавства, судової практики, договору № 43-41564379/2020-001, додатків до нього та його редакцій, роз'яснення Залізниці; складання позовної заяви про зобов'язання Залізниці внести змін до особового рахунку позивача шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 35 161,40 грн.
У той же час, зі змісту цього акта убачається, що деякі зазначені в ньому послуги є тотожними, дублюють та охоплюють одна одну, що призводить до необґрунтованого завищення обсягів фактично наданих послуг та їх вартості.
Крім того, судом першої інстанції було установлено, що зі змісту ухвали Господарського суду міста Києва від 3 жовтня 2023 року про розподіл судових витрат у справі № 910/11775/23 (суддя Демидов В.О.), указаним адвокатом у зазначеній справі вже здійснювався правовий аналіз законодавства та судової практики, договору № 43-41564379/2020-001, додатків до нього та його редакцій, перевізних документів, переліків, роз'яснення Залізниці під час розгляду справи № 910/11775/23. Відтак, у суду наявні обґрунтовані сумніви щодо необхідності повторного дослідження та вивчення цим же адвокатом одних і тих же документів.
Суд першої інстанції зазначав, що у суду наявні обґрунтовані сумніви щодо реальності витраченого адвокатом часу на складання позовної заяви у даній справі - 6 годин, з урахуванням того, що адвокатом Накоп'юком Я.В. подавалися аналогічні позовні заяви в інтересах Товариства до Залізниці, зокрема, у справах: № 910/11775/23, № 910/11511/23, № 910/11427/23, з чим і погоджується апеляційна інстанція.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 ГПК України, зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заяву Товариства на професійну правничу допомогу в справі № 910/11774/23 у розмірі 3 000,00 грн.
Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг.
Ураховуючи наведене, ухвала Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/11774/23 відповідає матеріалам справи, є законною та обґрунтованою, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для її скасування, відсутні, отже у задоволенні апеляційних скарг позивача та відповідача належить відмовити.
Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/11774/23 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/11774/23 залишити без задоволення.
3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 у справі №910/11774/23 залишити без змін.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран