Справа №:755/17602/23
Провадження №: 2-з/755/469/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" грудня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі головуючої судді Яровенко Н.О., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
ВСТАНОВИВ:
У провадження Дніпровського районного суду м. Києва надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні.
Ухвалою суду від 30 листопада 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
Позивачем в подальшому подана до суду заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов'язання матір ОСОБА_2 до ухвалення судового рішення по справі, передати малолітню дитину ОСОБА_3 , батьку ОСОБА_1 за наступним графіком:
Щотижнево:
Понеділок з 18:00 до 21:00 год.;
Вівторок з 18:00 до 21:00 го.д;
Середа з 18:00 до 21:00 год.;
Четвер з 18:00 до 21:00 год.;
П'ятниця з 18:00 до 21:00 год;
Кожні 1 та 3 вихідні місяця - повний день з правом ночівлі, з п'ятниці 17:00 по неділю 17:00. Батьков ОСОБА_1 може забирати дитину в п'ятницю ввечері о 17:00 напередодні та залишатися з дитиною протягом двох вихідних підряд (субота, неділя) не раніше одного разу на два тижні, в тому числі з ночівлею;
- зустрічатися з дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під час хвороби та брати її на лікуванні;
- в день народження дитини 28 жовтня щорічно з 10:00 до 20:00 години;
-в день народження батька, ОСОБА_1 , 23 щорічно з 10:00 до 20:00 год.;
- щороку під час зимових канікул з 01.12. по 15.12 та з 01.01. по 20.01. з правом виїзду в межах України до курортних зон;
- щороку під час весняних канікул з 01.03. по 20.03. та з 01.05. по 15.05. з правом виїзду в межах України д курортних зон;
- щороку під час літніх канікул з 01.07. по 20.07 та з 01.08. по 15.08. з правом виїзду в межах України до курортниз зон;
- щороку під час осінніх канікул з 01.10 по 20.10. та з 01.11 по 15.11 з правом виїзду в межах України до курортних зон;
- необмежене спілкування з донькою засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між Позивачем та Дитиною;
- необмежене спілкування Позивача з дитиною засобами мобільного зв'язку, у соціальних мережах, месенджерах (Telegram, Viber, Twitter, WhatsApp,т.д.) .
Заяву про забезпечення позову мотивовано тим, що відповідач не дає можливості позивачам бачитися та спілкуватися з дитиною, чинить перешкоди у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що зазначений вид забезпечення позову відповідає інтересам дитини ОСОБА_3 . Забезпечення позову сприятиме підтриманню зв'язку та спілкуванню з донькою ОСОБА_3 до винесення судового рішення. Також позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову з наведених у ній підстав, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладення арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановлення обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупинення митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вимогами статті 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).
Про необхідність досягнення справедливого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
За змістом позовної заяви вбачається, що предметом позовних вимог є усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні.
Між тим, за змістом заяви про забезпечення позову вбачається про необхідність забезпечення позову шляхом визначення місця та часу спілкування дитини з позивачем та зобов'язання відповідача ОСОБА_2 передавати дитину ОСОБА_3 позивачу по справі.
При цьому, визначення графіку спілкування доньки ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 та зобов'язання відповідача передати дитину позивачу згідно визначеного графіку фактично є предметом судового розгляду.
Відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Відтак, визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини з позивачем та зобов'язання передання дитини фактично є вирішення спору про суті, що є недопустимим.
Також, позивачем по цій справі не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову за запропонованим позивачем способом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду саме у вказаній позовній заяві про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з онуком.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України та позиції Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який представник позивачів просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заході, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 151 - 153, 209, 210, 293, 294 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.О. Яровенко