Справа№ 953/13044/21
н/п 2/953/581/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" грудня 2023 р. м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - Лисиченко С.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Кот Я.А.,
позивачки- ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення дій , повернення майна ,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м.Харкова із позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 , відповідно до якої просила: визнати дії відповідача з побиття вікна, стін, дверей оселі, де вона проживає протиправними; зобов'язати відповідача утриматися від дій, спрямованих на пошкодження та руйнування оселі, де вона проживає за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що вона, ОСОБА_1 , з 1997 року постійно мешкає та з 2001 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням суду від 03.09.2010 їй надано право постійного проживання у житловому будинку по АДРЕСА_1 з рівноправними умовами користування всім майном, що належить ОСОБА_4 . Це частина будинку АДРЕСА_3 належить ОСОБА_2 , по встановлено судом при розгляді цивільної справи № 2-422/09/10 рішення суду від 12.02.2009. На території садиби, за рішенням суду від 25.02.1999 виділено двір загального користування та в'їзні ворота №2 у загальне користування, які належать співвласникам ОСОБА_5 (2/3 частини) та ОСОБА_2 (1/3 частини) у коштовному виразі. З 20.05.2004 співвласник будинку ОСОБА_2 оселив у своїй оселі (частина 3) громадянку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає, але не має права власності на будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 .
Позивачка зазначає, що 13.07.2019 о 18.30 годині відповідач ОСОБА_3 напала на неї на території загального подвір'я з наміром побити за те, що вона вийшла з хати на подвір'я у хатніх справах трусити простирадло, полити квіти та насадження у садочку за будинком. Відповідач забороняла позивачці вчинити певні дії, намагалася порвати простирадло, завдала кілька ударів позивачці по плечах, по руках, намагалася вдарити у обличчя. Позивачка вимушено втекла з двору та сховалася за дверима оселі, уникаючи побиття. Це розлютило відповідача. Вона схопила металевий стілець та почала бити по дверях, стінах. А потім обмірковано розтрощила вікно передпокоїв. Скло полетіло на неї, тому вона відскочила та припинила руйнувати житло позивачки. Позивачка викликала поліцію. Чуже майно відповідач ОСОБА_3 не мала права чіпати та трощити. У скоєному злочині відповідач ОСОБА_3 не кається. Відновити власними силами розбите скло відповідач відмовилася. Компенсувати витрати на поновлення скла відповідач теж відмовилася. Протиправні вчинки (напад, руйнування, побиття) відповідач здійснювала свідомо та обмірковано.
Також позивачка вказує, що 14.07.2019 вона подала заяву про вчинення кримінальних правопорушень за подіями 13.07.2019 з побиттям вікна, дверей, стін будівлі відповідачем ОСОБА_6 , яка зареєстрована в «Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення» за реєстраційним номером №24885 від 14.07.2019 Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області. Але з боку поліції була формальна відписка тому, що, на їх думку, завдані збитки не є великого розміру, отже даний конфлікт не належить до компетенції поліції. За визнанням дій відповідача протиправними правоохоронні органи їй порадили звернутися до суду.
Зазначає, що ОСОБА_3 постійно провокує та вчиняє бійки з сусідами на території двору загального користування, про що свідчать чисельні звернення до поліції, висновки судово-медичних експертиз, відео зйомка камер спостереження. До цих бійок відповідач залучає сусіда-співвласника ОСОБА_2 . Додатковими доказами протиправних дій ОСОБА_3 є звернення позивачки до Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області заяви про вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_6 та громадянином ОСОБА_2 , які занесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номерами: ЄРДР № 12017220490000767 від 11.03.2017, знаходиться на повторному дослідженні у Київському відділу поліції ГУНП в Харківській області на підставі постанови прокурора від 08.01.2020, судово-медичний висновок від 14.03.2017у, ЄРДР № 12019220490003271 від 14.07.2019, знаходиться на повторному дослідженні у Київському відділу поліції ГУНП в Харківській області на підставі постанови прокурора від 08.01.2020 року, судово-медичний висновок від 15.07.2019 року.
ОСОБА_3 не має права власності ні на що по АДРЕСА_4 , але веде себе зухвало, ховаючись за співмешканцем - газдою ОСОБА_2 та за його право власності та співвласності. ОСОБА_3 не має права втручатися у особисте життя позивачки, не має права забороняти їй в діях, не має права бити її.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2021 справу передано для розгляду судді Лях М.Ю.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13.07.2021 провадження по цивільній справі за вказаною позовною заявою відкрито, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
14.09.2021 до суду надійшов відзив відповідачки ОСОБА_3 , зі змісту якого вбачається, що відповідачка заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить суд визнати дії відповідачки такими, що порушують її права на території спільного користування 85 кв.м., які їй не належать. Власниками домоволодіння є: ОСОБА_4 та чоловік відповідачки, ОСОБА_2 . Позивачка стверджує, що рішенням суду від 03.09.2010 їй надані усі права володіння на всій частині 32/100 будинку по АДРЕСА_4 , власниками якого є ОСОБА_4 . Ця інформація не відповідає дійсності. Вона спотворює рішення суду на свою користь. Рішенням суду їй надано право постійного проживання, але не володіння наступними кімнатами: 2-2 (11,5 кв.м.), 2-3 (17,5 кв.м.), кухнею 2-1, сан.вузлом 2-6, коридором П. А це всього лише 2 кімнати з 4, які належать ОСОБА_4 . Позивачці надано право користування цими кімнатами, а не володіння, як вона стверджує. Позивачка вселилася в частину будинку після купівлі ОСОБА_4 і ніяк не може стати власником частини будинку по АДРЕСА_4 . Позивачка також стверджує, що відповідач не має ніяких прав в частині будинку по АДРЕСА_4 , придбаним ОСОБА_2 . Так як під час укладання договору вони знаходились і знаходяться вже більше 36 років в законному шлюбі, вона є повновладним власником того, чим володіє її чоловік, ОСОБА_2 . Позивачка зазначає, що вона ніби-то побила позивачку і розбила її вікна. Відповідачка категорично заперечує проти позову, оскільки він не відповідає дійсності. Це вікно, на яке посилається позивачка, знаходиться на незаконній прибудові. На сьогоднішній день у позивачки немає відповідних документів на ці прибудови, відповідно вони є самовільними. За рішенням суду від 25.02.1999 виділено двір спільного користування 85 кв.м. власникам ОСОБА_4 (2/3) і ОСОБА_2 (1/3). 20.05.2004 її чоловік ОСОБА_2 шляхом міни став власником 1/3 частини будинку по АДРЕСА_4 . З 1985 вони перебувають у законному шлюбі, відповідно вона є законним власником 1/3 частини будинку і всього. Що зафіксовано у договорі міни. Позивачка з 2004 року і на теперішній час постійно провокує її і всю її родину на сварки, змушує підкоритися її волі. Вони постійно викликають поліцію, писали заяви, викликали дільничного, звертались до начальника поліції Київського району, в прокуратуру, до мера міста за допомогою. У відповідь отримували письмові відповіді. Під час сварок вона спеціально підходить близько до відповідачки, провокує вплинути на неї фізично, і, оскільки вони були попереджені минулим власником і сусідами, ні відповідачка, ні її родина не піддавались на провокації. А навпаки намагались вирішити все мирним шляхом. Позивачка сама вчиняє конфлікти, щоб потім приймати в них участь. З 2004 року вона постійно судиться з відповідачкою та її родиною. Позивачка заявляє, що нібито відповідачка розбила вікно, але це не так, а коли позивачка в котрий раз проклинала дітей відповідачки та онуків, відповідачка підійшла до будинку зі стільцем і вдарила по металевій двері. Побачивши це, позивачка обрала маленьке вікно і розбила його з середини і скло полетіло в обличчя відповідачці. Щодо фізичного насильства у позивачки немає жодного підтвердження цьому.
24.09.2021 до суду надійшла відповідь на відзив позивачки ОСОБА_1 , відповідно до якої вказує, що відзив містить інформацію, що не відповідає порушеному питанню в поточному позові, а саме: щодо кімнат, в яких проживає позивачка в оселі газди ОСОБА_4 ; щодо пристроєної веранди сім'єю ОСОБА_7 та процесу її узаконювання; щодо землевідведення під забудову ОСОБА_7 ; щодо документів власності та проектних документів на будівлі ОСОБА_7 ; щодо частки майна газди ОСОБА_2 (1/3 частка); щодо долі відповідача ОСОБА_3 , у частці майна газди ОСОБА_2 , що становить половину майна газди (1/6 частка при розлученні), а не ціле майно (1/3 частка); щодо відомостей про звернення до поліції, до мера, до прокуратури за захистом, докази про які відсутні; щодо хибних відомостей про події 1997-2004 років відносно ОСОБА_8 (колишнього газди), коли відповідач мешкала ще у державі ОСОБА_9 ; щодо хибних відомостей порушення прав і свободи ОСОБА_3 агресивними діями позивача. Вказує, що всі ці відомості, викладені ОСОБА_3 , націлені на заведення суд в оману, відволікаючи увагу суду від потреби вирішувати порушені поточні питання відносно правомірності діянь самої ОСОБА_3 , як відповідача по справі. По суті позову відповідач ОСОБА_3 визнала та написала власноруч наступне: особисте вчинення побиття оселі позивача залізним стільцем (стр. 7, рядок 5 зверху - «Я подошла к дому со стулом, ударив по железной двери»), тобто відповідач визнала напад на оселю позивача; особисте бажання наносити тілесні ушкодження позивачу при зустрічі (стр.5; абз.2; рядок 20 зверху - «...воздействовать на неё физически»), що підтверджує відео-зйомка камер спостереження втечу до своєї оселі позивача ОСОБА_1 від нападу відповідача ОСОБА_3 , ; заявляє про факт побиття вікна зсередини будівлі відповідачем та спростування цього факту слідчим прокуратури після розслідування, (стр.7; рядок 7-12 зверху) «...она, выбрав маленькое окно, разбила его изнутри и осколки полетели мне в лицо. Эти факты были опровергнуты следователем прокуратуры после расследования.», тобто сама відповідач зізнається в наклепі на позивача!; підтверджує те, що «конфлікт» з позивачем у неї дійсно був 2 роки назад (стр. 7, рядок 16-18 зверху - «...этот «конфликт» произошел более 2-х лет назад.»). На підставі вище викладеного вбачається факт визнання відповідачем ОСОБА_3 дій відносно цілісності оселі позивача, особисто завдав оселі руйнування, що підтверджується власноруч написаним відзивом відповідача ОСОБА_3 , що має бути враховано судом у ході розгляду даної справи. Написано відповідачем у своєму «Відзиві» багато слів для паплюження позивача, але доказів не має, які відносяться до розгляду справи по суті. Таким чином ОСОБА_3 не виконує обов'язок доказування, покладений на неї законом як на сторону по справі.
01.09.2021 позивачка ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м.Харкова із позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до якої просила: визнати дії відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з викидання майна (приставної сходинки, придверного килимка, металевої решітки для очищення черевиків) та з побиття позивача ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 протиправними; зобов'язати відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 утриматися від дій, спрямованих на псування / знищення / викидання майна та на побиття позивача ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивачка посилалася на те, що вона, ОСОБА_1 , з 1997 року постійно мешкає та з 2001 року зареєстрована та постійно мешкає по АДРЕСА_2 . Рішенням суду від 03.09.2010 їй надано право постійного проживання у житловому будинку по АДРЕСА_1 з рівноправними умовами користування всім майном, що належить газді ОСОБА_5 . Це частина будинку АДРЕСА_3 належить ОСОБА_2 на підставі «Договору міни» від 20 травня 2004 року, що встановлено судом при розгляді цивільної справи № 2-422/09/10, рішення суду від 12.02.2009. На території садиби, за рішенням суду від 25.02.1999 виділено двір загального користування та в'їзні ворота №2 у загальне користування, які належать на теперішній час співвласникам ОСОБА_5 (2/3 частини) та ОСОБА_2 (1/3 частини) у коштовному виразі (підтвердження рішення суду від 25.02.1999 року: рішення суду від 20.11.2003; «Договір міни» від 20 травня 2004 року; рішення суду від 12.02.2009 року; ухвала суду від 09.04.2009 року). 3 20.05.2004 року співвласник будинку ОСОБА_2 оселив у своїй оселі (частина 3) громадянку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає, але не має права власності на будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 .
Вказує, що 13.07.2019 о 09.20 годині ранку відповідачі: співвласник ОСОБА_2 разом та його співмешканка ОСОБА_3 (вона ж ініціатор) напали на неї на території загального подвір'я з наміром побити за те, що вона вийшла з хати на подвір'я у хатніх справах трусити простирадло, полити квіти та насадження у садочку за будинком за допомогою садового шлангу, який вона зазвичай прокладає по території двору загального користування, а після поливу прибирає. Відповідачі виказували своє невдоволення та обурення тим, що вона має коло вхідних дверей приставну сходинку з пластиковим придверним килимком металеву решітку для очищення бруду з черевиків. На їх думку, вона не має права виходити на загальне подвір'я та користуватися ним. Відповідачі забороняли їй вчинити певні дії, намагалася порвати простирадло. Під час бійки відповідач ОСОБА_2 наніс їй удари кулаком по тулубу, цілив у обличчя, а його співмешканка відповідач ОСОБА_3 нанесла легкі тілесні ушкодження на правому та лівому передпліччях (пошкоджена шкіри), била ногами по лівому та правому стегнах. Позивачка вимушено втекла з двору та сховалася за дверима оселі, уникаючи побиття. Це розлютило відповідачів. Вони вдвох дерлися у її дім, гупали у двері та вікна. Відповідачі жадали продовження бійки, тому викинули на вулицю Кольцовську приставну сходинку з пластиковим перед дверним килимком та металеву решітку для очищення бруду з черевиків, що зафіксовано нарядом поліції, яка прибула на виклик позивачки. Напад на неї відповідачів визвав у неї підвищення тиску та посилене серцебиття, тому чергові поліцейські викликали швидку допомогу на її ім'я. Медична допомога була здійснена. Відповідачі вимагали від поліції заборони на користування загальним двором для неї. Вони погрожували позивачці вбивством у присутності поліції. 13.07.2019 по факту протиправних дій відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які умисно нанесли позивачці тілесні ушкодження, вона подала заяву до Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області та звернулася до міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова, де їй зробили рентген голови, констатували забій м'яких тканин потилиці та зазначили необхідність нагляду невропатолога. 15.07.2019 по факту протиправних дій відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які умисно нанесли позивачці тілесні ушкодження, вона пройшла судово-медичну експертизу Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації (ХОБСМЕ ДОЗ ХОДА) з установленням діагнозу: «Забій м'яких тканин потилиці». Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідомо порушує основний Закон України - Конституцію України.
Також вказує, що відповідач ОСОБА_2 рішенням суду від 28.08.2008 особисто зобов'язаний дотримуватися розподілу земельної території на підставі Рішення суду від 25.02.1999 року та Рішення суду від 20.11.2003 року. Але відповідач ОСОБА_2 постійно не виконує Рішення суду від 28.08.2008 року, що відображається у його підступних діях, направлених на бійку з сусідами жіночої статі та псування майна сусідів. Він використовує право власності на шкоду сусідам по загальному подвір'ю. Відповідач ОСОБА_3 не має права власності ні на що по АДРЕСА_4 , але веде себе зухвало, ховаючись за співмешканцем -газдою ОСОБА_2 та за його право власності та співвласності. Відповідач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 не мають права втручатися у особисте життя позивачки, не мають права забороняти їй в діях, не мають права бити її.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 09.11.2021 об'єднано в одне провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від певних дій та цивільну справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від певних дій. Об'єднаній цивільній справі присвоєно №953/13044/21.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м. Харкова, 21.12.2022 визначено головуючу суддю у справі: Лисиченко С.М. Підстави проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи: відвід (самовідвід) (ухвала про відвід (самовідвід)), Відповідно до пункту 2.3.23 Положень про автоматизовану систему документообігу суду (ухвала про самовідвід судді Шаренко С.Л.).
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 25.12.2022 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від певних дій та за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від певних дій - прийнято до провадження судді Київського районного суду м. Харкова Лисиченко С.М., призначено судове засідання.
Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на підстави зазначені у змісті позовних вимог, прохала позов задовольнити.
Відповідачі у судове засідання повторно не з'явилися, про час та день розгляду справи повідомлені к встановленому законом порядку, причини неявки суду не відомі.
Згідно із частиною 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів.
Суд, вислухавши вступне слово позивачки, дослідивши письмові заяви по суті справи, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить:
- 53/100 частини ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу №1-9381 від 23.11.1990 року, посвідченого державним нотаріусом 8-ї ХДНК;
- 32/100 частини ОСОБА_2 на підставі договору міни (попередній власник ОСОБА_8 ) № 4347 від 20.05.2004 року;
-15/100 ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 7-464 від 14.04.2011.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25.02.1999 року у справі № 2-657/5 1999, яке набрало законної сили, встановлено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 між співвласниками, виділено у загальне користування ОСОБА_4 та ОСОБА_8 загальний двір площею 85 кв. м. У користування ОСОБА_4 виділено земельну ділянку загальною площею 243 кв.м. двома частинами: під № 3 пл. 142 кв.м. та під № 3-а пл. 101 кв.м. У користування ОСОБА_8 виділено земельну ділянку загальною площею 146 кв.м. двома частинами: під №4 пл. 63 кв.м. і под АДРЕСА_5 користування ОСОБА_11 виділено земельну ділянку площею 306 кв.м. зі сторони домоволодіння АДРЕСА_6 , передбачивши підхід співвласників ОСОБА_4 та ОСОБА_8 до стіни житлової прибудови літ «А1-1» та сараю літ. «М»
20.05.2004 ОСОБА_8 та ОСОБА_2 уклали договір міни, відповідно до якого 32/100 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 перейшли у власність ОСОБА_2 .
Заочним рішенням Київського районного суду від 03.09.2010 у справі № 2-2252/10/15 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_12 та ОСОБА_4 задоволено та визнано за ОСОБА_1 право постійного проживання з наданням житлової площі у житловому будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 . Рішення суду набрало законної сили 15.09.2010.
Отже позивачка ОСОБА_13 на підставі вказаного рішення суду від 03.09.2010 має право на проживання у житловому будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 та право користування ним на рівні з власником.
На позивачку ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 розповсюджується встановлений рішенням Київського районного суду м. Харкові від 25.02.1999 порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та згідно вказаного рішення, співвласникам домоволодіння ОСОБА_4 та ОСОБА_14 передбачено підхід до стіни жилої прибудови літ. «А1-1» та сараю літ «М».
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20.11.2003 у справі №2-253/5 2003, яке набрало законної сили, поновлено порушене право ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 на користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , по варіанту, визначеному рішенням київського районного суду м. Харкова від 25.02.1999 р., зобов'язавши всіх співвласників виконувати усі вимоги, вказані у цьому рішенні.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28.08.2008 року, яке набрало законної сили, зобов'язано відповідача ОСОБА_2 дотримуватись рішення суду від 25.02.1999 та 20.11.2003 щодо порядку користування ділянкою загального користування.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова суду від 12.02.2009 у справі №2-422/09/10, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , 3-тя особа Харківська міська рада, про усунення перешкод у праві користування майном. Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_4 збудував спірні споруди на своїй частині земельної ділянки, яка не приватизована та належить міській територіальній громаді.
Рішенням Київського районного суду у справі № 953/1184/20 від 08.07.2021, яке набрало законної сили, поновлено порушене право ОСОБА_1 на користування житловим будинком з надвірними будівлями та прибудинковою територією за адресою: АДРЕСА_1 , визначене рішенням Київського районного суду м. Харкові від 03 вересня 2010 року, відповідно до порядку користування домоволодінням, встановленого рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25.02.1999. Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод в користуванні територією загального двору площею 85 кв.м. за призначенням, порядок користування яким визначений рішенням Київського районного суду м.Харкова від 25.02.1999 року (справа № 2-657/5). Зобов'язано ОСОБА_2 зняти усі замки та засови з в'їзних воріт загального користування №2, розблокувати вхідні двері у прибудованій веранді для проходу у житло (А-1 та А'-1), зняти металеві та дерев'яні щити з вікон оселі (веранди, санітарного вузлу та гаражу), які виходять на територію загального двору 85 кв.м.
Судом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживають та зареєстровані наступні особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
14.07.2019 ОСОБА_1 подала до Київського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області заяву про вчинення 13.07.2019 близько 18-30 годині за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 стосовно неї протиправних дій, а саме, нанесення їй тілесних ушкоджень та пошкодження її майна, зокрема,скла вікна будинку. Протиправні дії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зафіксовані камерою відеспостереження.
Відповідно до даних листв ГУНП в Харківській області №16234/119-6/2021 від 17.12.2021, згідно до обліків Інформаційного порталу Національної поліції до Київського ВП ГКНП в Харківській області 13.07.2019 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 13.07.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , після конфлікту ОСОБА_1 побили сусіди. Дане повідомлення було зареєстроване до ЖЄО за № 24763 від 13.07.2019 та внесено до ЄРДР № 12019220490003271 від 14.07.2019.
Відповідно висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи №953, складеного за результатами судово-медичного дослідження (обстеження) громадянки ОСОБА_1 ,1961 року народження, дослідження (обстеження) розпочато - 15.07.2019 та закінчено - 16.07.2019 вбачається, що на підставі даних огляду за заявою ОСОБА_1 та з урахуванням наданої медичної документації спеціаліст дійшов висновку,що у ОСОБА_1 мали місце наступні тілесні ушкодження:синці на руках, лівій нозі, тулубі; садна на правій руці. Ці ушкодження утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів, за механізмом удар або удар-стиснення, за винятком саден, які утворилися за механізмом тертя-ковзання. Вищевказані тілесні ушкодження, враховуючи їх морфологічні характеристики, могли бути отримані за 1-3 доби до моменту огляду. Цей висновок підтверджується характером ушкоджень, а також стадією загоєння саден і кольором синців.
Згідно даних листа Харківської обласної прокуратору №09/1-448-21 від 18.10.2021 на звернення ОСОБА_1 вбачається, що СД Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області за зверненнями ОСОБА_1 здійснювалось досудове розслідування у кримінальних провадженнях №12017220490000767 від 12.03.2017 та №12019220490003271 від 14.07.2019 щодо спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень невстановленою особою за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, які закрито дізнавачем 16.03.2021 та 19.12.2020 (відповідно) на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю в діях складу кримінального правопорушення. Вказані рішення скасовано 05.10.2021 Київською окружною прокуратурою м.Харкова та матеріали провадження направлено до ХРУП №1 ГУНП в Харківській області для організації подальшого розслідування. Наразі досудове розслідування триває, у провадженнях виконується необхідні слідчі (розшукові) дії, за результатами яких буде прийнято рішення в порядку статті .283 УПК України.
З відтворених в судовому засіданні записів з відеокамери, наданої позивачкою в обґрунтування позовних вимог, вбачається, що 13.07.2019 о 08-30 годині на подвір'ї будинку, де проживає позивачка з відповідачами, позивачка вийшла на подвір'я та витрушує простирадло, після цього до неї підходять відповідачі та починають сваритися з позивачкою. Надалі, відповідачі починають штовхати позивачкою та закривають за нею вхідні двері у будинок. Позивачка залишається у приміщенні будинку, відповідачі стукають у двері. Після цього, відповідачка ОСОБА_3 бере у руки килим, який лежав біля вхідної двері будинку та викидає його, а відповідач ОСОБА_2 бере у руки решітку для ніг та приставну сходинку, що лежали біля вхідних дверей та викидає її на вулицю за ворота домоволодіння. Надалі, відповідачка ОСОБА_3 наносить на частину будинку, де знаходяться вхідні двері, предметом, схожим на викрутку, декілька ударів, саме в яку частину будинку, з відео не вбачається. Позивачка весь сей час перебуває у будинку. Через деякий час приїхали працівники поліції.
З відтворених в судовому засіданні записів з відеокамери, наданої позивачкою в обґрунтування позовних вимог, вбачається, що 13.07.2019 о 17:45 годині на подвір'ї будинку, де проживає позивачка з відповідачами, відповідачка ОСОБА_3 підходить до дверей будинку, де проживає позивачка та наносить декілька ударів стільцем на частину будинку, де знаходяться вхідні двері. З відео вбачається, що після ударів летить скло.
Факт сварки, яка виникла 13.07.2019 за адресою проживання позивачки та відповідачів, в результаті якою було пошкоджено скло вікна будинку, у якому проживає позивачка, не заперечується відповідачкою, про що останньою зазначено у відзиві на позов.
Відповідно до статті 55 Конституції України права та свободи людини й громадянина захищаються судом.
Одним із фундаментальних прав є право на особисту недоторканність фізичної особи, закріплене у статті 29 Конституції України, статті 3 Загальної декларації прав людини (1948 р.), статті 5 Конвенції про захист прав та основних свобод людини (1950 р.), статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 р.) та статті 289 Цивільного кодексу України.
Право на особисту недоторканність фізичної особи є цивільним суб'єктивним особистим немайновим правом, яке спрямоване на забезпечення недоторканності фізичної (тілесної), психічної та моральної цілісності фізичної особи і передбачає можливість використовувати своє тіло та його частини у межах, що встановлені законодавством, надавати дозвіл чи забороняти втручання з боку інших осіб у процес формування власної душевної організації та системи моральних цінностей та засад, а також вимагати від усіх та кожного не порушувати цієї цілісності фізичної особи як єдиного біопсихосоціального організму та використовувати заходи захисту в разі такого порушення.
Відповідно до статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які б могли порушувати права інших осіб. Не допускається дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживанням правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержатися моральних засад суспільства. Уразі недодержання особою при здійсненні своїх прав, суд може зобов'язати її припинити зловживанням своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Фізична особа має право захищати своє життя та здоров'я від протиправних посягань будь-якими засобами не забороненими законом. Забороняється будь-які форми фізичного чи психічного тиску (статі 281,288 ЦК України).
Згідно із статтею 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов'язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до частин першої, другої статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
За змістом частини другої статті 14 ЦК України критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта.
Згідно з частиною третьою статті 13 Конституції України власність зобов'язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству.
Стаття 41 Конституції України гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Згідно із частиною другою статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчиняти нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно із частиною статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню при ухваленні судового рішення (частини1, 2 статті 77 ЦПК України ).
Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частин 1, 4 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із частиною 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В межах розгляду справи судом встановлено, оскільки не спростовано відповідачами, що діями останніх були порушені особисті немайнові та майнові права позивачки, які виразилися у пошкодженні майна, що належить ОСОБА_1 за адресою, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та в посяганні на життя, здоров'я та індивідуальну небезпеку позивачки.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що виходячи із загальних засад цивільного законодавства, права позивачки підлягають захисту судом шляхом зобов'язання відповідачів утриматися від дій, спрямованих на пошкодження майна, що належить позивачці та утриматися від дій, що посягають на її життя, здоров'я та індивідуальну небезпеку.
Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання зазначених дій відповідачів протиправними, з огляду на те, що вчинення протиправних дій відповідачами є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільних прав позивачки.
Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивачки в частині зобов'язання відповідачів утриматися від дій, спрямованих на перешкоджання та заборону користування територією загального двору та вчинення життєво необхідних дій позивачці за адресою : АДРЕСА_1 , з огляду на те, що вони не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання повернути відповідачці в натурі: килим, приставну сходинку, залізну решітку для чищення черевиків, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду справи судом справи про повернення майна.
Тлумачення статті 1213ЦК України дозволяє суду зробити висновок, що зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виникають при наявності наступних вимог: по-перше, необхідно, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна на одній стороні є результатом відповідного зменшення майна на іншій; по-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою.
В межах розгляду даної справи судом встановлено, оскільки не спростовано відповідачами, що належне майно позивачки: килим, приставна сходинка, залізна решітка для чищення черевиків, було викинуто відповідачами за межі подвір'я, де проживає позивачка. Разом з цим, матеріали справи не містять достатніх доказів, які б давали суду підстави вважати, що вказане майно перебуває у володінні відповідачів.
Вимог про відшкодування відповідачами вартості вказаного майна, із надання відповідних доказів його вартості, позивачкою не заявлялося.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог в цій частині.
Суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог частини 1 статті 141 ЦПК,-
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276, 280-284 ЦПК України,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення дій та повернення майна - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_3 , ОСОБА_2 утриматися від дій, спрямованих на пошкодження майна, що належить ОСОБА_1 за адресою, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_3 , ОСОБА_2 утриматися від дій, що посягають на життя, здоров'я та індивідуальну небезпеку ОСОБА_1 .
В задоволені іншої частини вимог - відмовити.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 00 коп., тобто по 1362 ( одна тисяча триста шістдесят дві) грн. з кожного.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості щодо учасників справи:
позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідачі:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Суддя - С.М. Лисиченко