Справа № 635/3074/23
н/п 2/953/3052/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року м.Харків
Київський районний суд м.Харкова у складі:
головуючої судді - Лисиченко С.М.,
за участю секретаря судових засідань - Кот Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м.Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
Представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - Гулько А.В. звернулася до Харківського районного суду Харківської області із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 , відповідно до якої просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №77429 від 06.06.2020 в розмірі 22160,33 гривень та судові витрати у розмірі 2684 гривень.
В обгрунтування заявлених позовних вимог представник позивача посилається на те, що 06.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - Позикодавець, ТОВ «Мілоан»), з однієї сторони, та громадянкою України ОСОБА_1 (далі Відповідач, Позичальник), з другої сторони, було укладено Кредитний договір №77429 (далі - Кредитний договір) у електронній формі, відповідно до якого Відповідачу були надані грошові кошти у тимчасове платне користування в сумі - 5700,00 грн (п'ять тисяч сімсот гри 00 копійок). Пунктом 1.1. Кредитного договору №77429 від 06.06.2020, що укладений з Відповідачем, чітко передбачено предмет договору Позикодавець зобов'язується на Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній п.1.2. Договору, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Згідно з п.1.2. Кредитного договору, Позичальник отримав грошові кошти у сумі 5 700 грн, строком на 30 днів з 06.06.2020 (п. 1.3. Кредитного договору), з терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 06.07.2020. (п. 1.4. Кредитного договору), з процентною ставкою 1.40 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. (п. 1.5.2. Кредитного договору). Комісія за надання кредиту: 627, 00 грн., яка нараховується за ставкою 11.00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1.). Кредитним договором також передбачена стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом, яка становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6.). п. 2.4.1. Кредитного договору передбачає зобов'язання Позичальника повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4. Договору. ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання перед Відповідачем виконав в повному обсязі, надавши йому, відповідно до п 1.1. Кредитного договору, кредитні кошти, Позичальник, зі свого боку, свої зобов'язання перед Позикодавцем не виконав, відповідно до умов Кредитного договору мав повернути суму кредиту та сплатити інші платежі, згідно з Графіком розрахунків, що передбачений у Додатку №1 до Кредитного договору №77429 від 06.06.2020. Особливості нарахування відсотків визначені п. 2.2.3 Договору, згідно з яким проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань Позичальника зі сплати процентів в період правомірного користування кредитом є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний період під час прострочення, це означає, що в період правомірного користування кредитом Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Якщо після настання дати встановленої п.1.4 Договору Позичальник продовжуватиме користуватись кредитом, проценти за стандартною (базовою) ставкою будуть нараховуватись протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку. При цьому Сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство вправі в будь-який момент без погодження з Позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання Позичальником зобов'язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства. Незважаючи на інші умови Договору сторони домовились, що якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 Договору в період прострочення Позичальника нараховуються за вибором Позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.
У зв'язку порушенням взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, у Відповідача утворилася заборгованість в розмірі 22 160, 33 грн. Згідно п.6.1. Кредитного договору, цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно- телекомунікаційній системі Товариства. Згідно п.6.2. Кредитного договору, розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене Позичальником Товариству через Веб-сайт або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру Позичальника на номер НОМЕР_1 (вартість відправки SMS-повідомлення для Позичальника визначено у Правилах). Після укладення цей Кредитний договір розміщується в Особистому кабінеті Позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено Позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими Позичальником Товариству. У відповідності до п. 6.3. Кредитного договору, приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами та Графіком розрахунків) Договору в цілому та підтверджує, що: (1) він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього Договору. Частинами 3, 4, 5, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документа, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про прийняття (акцепт) може бути надани шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону. Статтею 205 ЦК України щодо форм правочину, способу волевиявлення встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Укладаючи Кредитний договір Відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті Відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п.2.1 Кредитного договору шляхом переказу на картковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №20964471 від 06.06.2020 . Враховуючи ці обставини, умови чинного законодавства та п. 3.2.6. Кредитного договору №77429 від 06.06.2020 - Позикодавець має право відступати, передавати, будь- яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.
Тому, 29.12.2020 року між ТОВ «Мілоан» та Позивачем, відповідно до чинного законодавства України, було укладено Договору відступлення права вимоги №58-МЛ від 29.12.2020 р. (надалі Договір відступлення права вимоги). Відповідно до умов даного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до Відповідача за кредитним договором. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Суму та розрахунок заборгованості за Кредитним договором №77429 від цих 06.06.2020 року було передано Позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан», згідно з Договором відступлення прав вимоги №58-МЛ від 29.12.2020. Тобто після отримання права вимоги до Відповідача, Позивачем жодних нових сум щодо стягнення заборгованості не нараховувалося, Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №58-МЛ від 29.12.2020, сума заборгованості Відповідача за кредитним договором становить 22 160, 33 (двадцять дві тисячі сто шістдесят грн 33 коп.). З них: 1) Залишок по тілу кредиту 4 451, 00 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят одна гри 00 коп); 2) Залишок по відсотках 17082, 33 ( сімнадцять тисяч вісімдесят дві грн 33 коп.); 3) Заборгованість за комісією 627, 00 (шістсот двадцять сім грн 00 коп.). У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, Позивачем була проведена робота щодо добровільного врегулювання заборгованості за кредитним договором: 1) Відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості Вих. №20299637/1 від 23.02.2021 ; 2) Надано термін для добровільного врегулювання Відповідачем зобов'язання. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (Р/9901/87/18), провадження № 11-268заі 18 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Виходячи з викладеного, оскільки на даний час заборгованість відповідачкою не погашена, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11.05.2023 справу передано для розгляду до Київського районного суду м. Харкова.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2023 справа розподілена судді Лисиченко С.М.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 05.06.2023 прийняти до розгляду та відкрито позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
03.07.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідачки, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовної заяви позивача у повному обсязі. Заперечуючи проти задоволення позову посилається на те, що кредитний договір, укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою, додатки до договору, графік розрахунків та анкета-зава на кредит, які надані разом з позовною заявою, електронного підпису (зокрема, одноразовим ідентифікатором) позичальника не містять, в них просто зазначені реквізити сторін. Таж матеріали справи не містять заповненого формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції укладення договору в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Позивачем не надано жодних доказів того, що ТОВ «Мілоан» дійсно були перераховані Відповідачу кошти в обумовленому договором розмірі. На підтвердження, начебто, виконання позикодавцем надання грошових коштів (кредиту) позичальникові позивачем надано копію платіжного доручення №20964471 від 06.06.2020 року, але таке платіжне доручения не може братись до уваги судом, як належний доказ. За змістом п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 р. № 22 в редакції станом на 06.06.2020 р. (далі Іструкція № 22), платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Згідно абз. 1 п. 3.1 Інструкції № 22 платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Як вбачається з додатку 3 та додатку 9 до Інструкції № 22 у платіжному дорученні зокрема має бути зазначений код розрахункового документа за Державним класифікатором управлінської документації ДК 010-98, затвердженим наказом Держстандарту України від 31 грудня 1998 року № 1024 (зі змінами). Код має відповідати назві розрахункового документа, вимоги щодо заповнення якого зазначені в колонці 4 рядка 1. Зазначається дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. Під час формування електронного розрахункового окумента системи електронних платежів Національного банку України реквізит «Дата валютування» розміщується в полі «Допоміжні реквізити». Зазначаються число, місяць та рік отримання банком платника розрахункового документа: цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць словом і рік цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. Зазначається найменування банку (філії) отримувача. У разі складання розрахункового документа з використанням комп'ютерної техніки допускається скорочення найменування за умови, що в скороченому вигляді цей реквізит містигиме інформацію, достатню для однозначної ідентифікації банку (філії). Зазначається номер рахунку отримувача в банку. Зазначаються з великої букви сума розрахункового документа (реєстру) та слово «гривень» («гривня», «гривні» або «грн»), копійки цифрами та слово «копійка» («копійки», «копійок» або «коп.»). Якщо сума складається лише з копійок, то перед її зазначенням обов'язковим є написання слів «Нуль гривень». Якщо сума платежу виражена в цілих гривнях, то зазначається «00 копійок» або «00 коп.». Ставляться підписи (підпис) відповідальних осіб (відповідальної особи), які (яка) уповноважені (уповноважена) розпоряджатися рахунком. Під час здійснення операцій за рахунками клієнтів фізичних осіб (фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) використовується зразок підпису власника рахунку/довіреної особи, зазначений у договорі банківського рахунку/довіреності або в іншому документі, визначеному внутрішніми положеннями банку. Зазначаються число, місяць та рік списання коштів з рахунку платника цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць словом, рік - цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. 3 наданої позивачем копії платіжного доручення вбачається, що воно не відповідає зазначеним вище вимогам законодавства. За положеннями п. 2.5 Інструкції № 22 банки повертають без виконання розрахункові документи, якщо платіжне доручення подано до банку з порушенням законодавства України, або не може бути виконано відповідно до законодавства України. Також позивачем надана «виписка з особового рахунку за кредитним договором підписом представника компанії «Кредит капітал», яка не є випискою із банківського рахунку, форма і порядок ведення якого визначений законом, а тому також не може братись судом до уваги, як належний доказ. Так, Постановою правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018р. затверджене Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України. Відповідно до п. 21 Положення № 75 документи на отримання та видачу готівкових коштів мають оформлятися відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України щодо організації касової роботи в банках. Відповідно до п. 59 Положення № 75 банк обов'язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри як особові рахунки та виписки з них. Згідно з п.п. 61, 62 Положення № 75 форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату ційснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер Документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, позивач, начебто, на підтвердження наявності заборгованості Відповідачки надав суду документ найменований, як «виписка з банківського рахунку» без підпису уповноваженої особи банку, яка в розумінні вищенаведених Положення № 75 не є первинним документом (випискою го рахунку) оформленою у відповідності до ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому не може вважатися обов'язковим документом - випискою з розрахунку боржника, дослідивши який, суд зможе встановити заборгованість відповідача. Тому, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання ТОВ «Мілоан» свого обов'язку в частині надання позикодавцем грошових коштів (кредиту) позичальникові, то відповідно і не доведено виникнення у відповідача обов'язку з повернення кредиту та інших платежів, які передбачені кредитним договором.
Зазначає, що разом з позовною заявою, надано відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором. Вказана відомість складена не на бланку ТОВ «Мілоан», не містить підписів чи печаток ТОВ «Мілоан» чи систематизованих даних. Вихідних даних за якими була б можливість надати оцінку наданій відомості, вона не містить. Тому, даний доказ не може братись до уваги судом, як належний. Адже, відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором не є електронним доказом у розумінні ст. 100 ЦПК України. На ім'я відповідача 23.02.2021 складено претензію якою повідомляється про відступлення ТОВ «МІЛОАН» позивачу прав вимоги за кредитним договором з вимогою погашення 22160,33 грн. на рахунок позивача. Відомості щодо надіслання претензії відповідачу відсутні. Відповідач таку претензію не отримувала. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч. 2 ст. 516 ЦК України). Відповідно до положень ч.2 ст.517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Згідно з п. 6.6. Договору про відступлення прав вимоги №58-МЛ від 29.12.2020 року. Кредитор протягом 10 днів з моменту переходу до Нового Кредитора права вимоги готує та передає Новому кредитору письмові повідомлення (з мокрими печатками та оригінальними підписами) Боржникам про відступлення Новому Кредитору права вимоги. Протягом 5 днів з дати отримання таких письмових повідомлень Новий Кредитор направляє їх Боржникам. Однак доказів виконання ТОВ «Мілоан» п. 6.6. Договору про відступлення прав вимоги №58-МЛ від 29.12.2020 року позивачем не надано, так само як і відсутні докази того, що Позивач повідомив Відповідачку про заміну кредитора у зобов'язанні та надав їй докази переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, а тому відсутні підстави вважати, що відповідачу було відомо про наявність зобов'язання саме перед позивачем, як кредитором. Також, надана в додатках претензія від Позивача та ім'я Відповідачки не відповідає вимогам до повідомлення про продаж прав вимоги, які встановлені п. 6.6. Договору про відступлення прав вимоги №58-МЛ від 29.12.2020 року, адже це не повідомлення оформлене ТОВ «МІЛОАН», а лише претензія нового кредитора, яка може надсилатись таким новим кредитором додатково (враховуючи зазначений вище пункт договору про відступлення прав вимоги).
Вказує, що розрахунку заборгованості відповідача з якого можливо встановити порядок утворення заборгованості відповідача в сумі 22160,33 грн. за всіма її складовими з урахуванням поведінки сторін за договором не надано. Первинних документів, розрахунку заборгованості відповідача з яких можливо встановити розмір та складові заборгованості відповідача, зокрема заборгованість за відсотками, не надано. Позивачем надано лише копію договору факторингу (відступлення права вимоги), однак самого факту набуття права вимоги, правомірність грошової вимоги тощо не доведено. Відповідно до п.7 договору відступлення прав вимоги, в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» протягом 5 робочих днів сплачує ТОВ «Мілоан» плату у розмірі 5446 965,03 грн. при цьому оплата прав вимоги, які підлягають відступленню згідно договору до кожного окремого боржника визначається згідно додатку №1 до договору. При цьому, доказів оплати позивачем 5 446 965,03 гри в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги, зокрема до ОСОБА_1 не надано. Крім того, в порушення вимог ст. 1082 ЦК України, позивачем не надано доказів одержання відповідачем письмового повідомлення про відступлення права вимоги.
Враховуючи викладене, відповідачка переконана, що підстави для задоволення позовної заяви відсутні. У задоволені позову необхідно відмовити в повному обсязі.
Крім тогого зазначано, що навіть якщо теоретично припустити, що низки зазначених вище підстав яких достатньо для відмови у задоволені позову не існувало б, то в будь-якому випадку, вимоги позивача не могли б бути задоволені судом повністю в заявленому позивачем обсязі. Низка грошових сум, які звимагає позивач, не могли б бути стягнуті на його користь з відповідачки, в будь-якому випадку, з гляду на наступне.
Щодо вимог Позивача про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 627, 00 грн. (відповідно до п.1.5.1. Кредитного Договору): Згідно ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023- XII (далі - Закон № 1023), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Згідно п. 17 ч. 1 ст.1 Закону № 1023 послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 756/8840/17-ц, зазначив, що сплата комісії за відкриття кредитного рахунку (укладення кредитного договору), тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконним. Верховний Суд у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 551/424/16-ц зазначив, що кредитодавцю забороняється встановлювати у кредитному договорі будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист справ споживачів». Умова кредитного договору є нікчемною, якщо вона передбачає плату за дії, які не с послугою. Подібного висновку Верховний Суд дійшов також у постанові від 19 серпня 2020 року у справі № 641/11984/15-ц. Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року по справі «496/3134/19 «29. Таким чином, за змістом загальних норм права об'єктом зобов'язання не можуть бути дії, і одна із сторін вчиняє на власну користь». З огляду на зазначене, у Позивача, у будь-якому випадку, відсутні підстави для стягнення з відповідача 627, 00 грн заборгованості за комісією, оскільки такий пункт у договорі є цікчемним, і нарахування на його підставі сум є незаконним. В даному питанні варто врахувати і той факт, що в договорі навіть не конкретизується за які саме послуги Позичальник повинен сплатити таку комісію, що порушує вимоги чинного законодавства.
Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 17082,33,00 грн: Позивач до суми, яка на його думку, підлягає до стягнення з ОСОБА_1 включив грошову суму (а саме частину відсотків), яка не могла бути нарахована (і відповідно не може бути заявлена до стягнення) у зв'язку із закінченням строку дії кредитного договору. Тобто, Позивач навів в своєму розрахунку грошових коштів грошову суму, яка являє собою відсотки, які були нараховані Позивачем вже після закінчення строку дії кредитного договору, хоча такі нарахування є незаконними в силу дії норм закону та сформованої судової практики на рівні Верховного Суду. Зокрема, мова йде про наступне. Датою укладення Кредитного Договіру №77429 зазначено 06.06.2020 року. Відповідно до даного Кредитного Договору: - п.1.3 - кредит надавався строком на 30 днів з 06.06.2020 року; - п.1.4 - термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 06.07.2020 року; - п.7.1. - Сторони домовились, що повне виконання зобов'язань повинно відбутись не пізніше дати встановленої п.1.4. Договору. Тобто, датою закінчення строку дії Кредитного договору є дата 06.07.2020 року. Належних доказів наявності факту пролонгації Сторонами строку дії договору Позивачем не надано. Посилання на факти сплати Відповідачем «комісії за пролонгацію» (без зазначення про пролонгацію чого саме та який строк йде мова) зазначені лише у наданій Позивачем «відомості про щоденні нарахування та погашення», проте, як зазначалось раніше в даному відзиві, вказана відомість складена не на бланку ТОВ «Мілоан», не містить підписів чи печаток ТОВ «Мілоан» чи систематизованих даних, не містить вихідних даних за якими була б можливість надати оцінку достовірності та повноті наданій відомості, не містить дати складання такого документу тощо. Фактично являє собою просту таблицю з незрозумілої правової природи даними, які не підтверджуються жодними належними доказами. Тому, даний документ не може братись до уваги судом, як належний, адже, дана відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором не належним письмовим доказом та не с належним електронним доказом у розумінні ст. 100 ЦПК України. Якщо б факт пролонгації строку дії кредитного договору і мав би місце (хоча такого факту відповідно до обставин справи немає), то враховуючи інформацію з «відомості про щоденні зарахування та погашення», строк дії кредитного договору закінчився б 15.08.2020 року, тому будь-які шрахування після цієї дати, також, були 6 незаконними. Тому, в даному випадку, варто звернути увагу на пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18), в якому зроблено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитувания чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право Кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється». Припис абзацу 2 частини 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати Передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 ст. 1050 ЦКУкраїни (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12, повадження № 14-10цс18, постанова Верховного Суду від 06. 11.2019 р. у справі № 359/2703/15u). Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків, поза межами строку дії договору (тобто, з 07.07.2020 року) в будь-якому випадку, задоволенню не підлягають.
07.08.2023 до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, відповідно до якої просить задовольнити позовні вимоги ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 в повному обсязі, відмовити в стягненні з позивача на користь відповідача понесені нею судові витрати.
Відповідь на відзив обгрунтована наступним.
По-перше, у своєму відзиві відповідач помилково зазначає, що позивач нібито не надав електронного підпису на підтвердження факту укладення Кредитного договору № 77429 від 06.06.2020. Як уже зазначалося в позовній заяві, укладаючи Кредитний договір Відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті Відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п.2.1 Кредитного договору шляхом переказу на картковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №20964471 від 06.06.2020 . Таким чином, договір був укладений в електронній формі, який відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми. З цього моменту електронний договір вважається укладеним, в силу положень ч. 2 ст. 640 та ст. 1046 ЦК України. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20). По-друге, Відповідач заперечує належність як доказу платіжного доручения №20964471 від 06.06.2020 про перерахування кредитних коштів на рахунок Позичальника. Однак жодного обгрунтованого заперечення не надає. Крім того, Відповідачем проігноровано те, що Позивачем було також подано клопотання про витребування виписки з банку з усіх особових рахунків, що відкриті на ім'я ОСОБА_1 , для підтвердження факту перерахування кредитних коштів за кредитним договором. ТОВ «Мілоан» є небанківського фінансовою установою та кредитні кошти надає Позичальнику шляхом переказу на уже відкритий картковий рахунок, що вказується ним при формуванні заявки на кредит. Таким чином, ТОВ «Мілоан» було здійснено переказ коштів за кредитним договором на картковий рахунок, що вказується Позичальником при формуванні заявки на кредит. Звертає увагу суду, що заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, Відповідач мав можливість надати відповідні банківські дані інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до них. Однак він не надав доказів, що картка не належить йому, а також доказів того, що кошти йому не надходили. Крім того, Відповідач посилається на неотримання претензії. Варто зазначити, що при умові, що Відповідач з будь-яких підстав не отримував претензії, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості, на рахунки первісного кредитора і таке виконання було б належним відповідно до вимог статті 516 ЦК України. Однак, жодного доказу, що підтверджував би виконання зобов'язання Відповідач не надав, Крім того, звертає увагу суду, що Позивачем було подано клопотання про витребування з банку виписки з усіх особових рахунків відкритих на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за 06.06.2020 для встановлення факту проведення фінансової операції щодо перерахування кредитних коштів за Кредитним договором №77429 від 06.06.2020. Маючи можливість надати відповідні банківські дані/інформацію, Відповідачка натомість не надала доказів, що заперечували б отримання нею кредитних коштів. По-третє, Відповідач помилково зазначає, що нібито Позивач надав лише копію договору відступлення права вимоги. Оскільки на підтвердження відступлення права вимоги до ОСОБА_1 . Позивач надав копію Договору відступлення права вимоги №58- МЛ від 29.12.2020, копію Реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги №58-МЛ від 29.12.2020 р. та копію платіжного доручення №20806 від 29 грудня 2020 року.
Як уже зазначалося, у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, Позивачем була проведена робота щодо добровільного врегулювання заборгованості за кредитним договором: 1) Відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості Вих.№20299637/1 від 23.02.2021; 2) Надано термін для добровільного врегулювання Відповідачем зобов'язання. Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (1/9901/87/18), провадження № 11-268заі 18 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Крім того, варто зазначити, що при умові, що Відповідачка з будь-яких підстав не отримала повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким вона не мала жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості, на рахунки первісного кредитора і таке виконання було б належним відповідно до вимог статті 516 ЦК України. Однак жодного доказу, що підтверджував би виконання зобов'язання за Кредитним договором №77429 від 06.06.2020 Відповідачка не надала. По-четверте, стосовно розміру нарахованих відсотків, то варто зазначити наступне. Кредитним договором №77429 від 06.06.2020, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» (первинний кредитор), встановлено, що сума кредиту становить 5 700 грн (п.1.2.), кредит надається строком на 30 днів з 06.06.2020 (п.1.3.), з термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 06.07.2020 (1.4.). Пунктом 1.5.2. Кредитного договору, передбачено, що проценти за користування кредитом: 2 394.00грн., які нараховуються за ставкою 1.40 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Звертає увагу, що договором також передбачена стандартна процентна ставка за користування кредитом, яка, згідно з п.1.6., становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Пунктом 2.2.3 передбачено особливості нарахування процентів. Так, проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п.1.4, якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань Позичальника зі сплати процентів в період правомірного користування кредитом є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний період під час прострочення, це означає, що в період правомірного користування кредитом Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Якщо після настания дати встановленої п.1.4 Договору Позичальник продовжуватиме користуватись кредитом, проценти за стандартною (базовою) ставкою будуть нараховуватись протягом 60 днів, після чого нарахування порядку припинено Товариством в односторонньому порядку. При цьому Сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство вправі в будь-який момент без погодження з Позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання Позичальником зобов'язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства. Незважаючи на інші умови Договору сторони домовились, що якщо Позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 Договору в період прострочення Позичальника нараховуються за вибором Позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника. Згідно з ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, згідно з ч. 2 ст. 625, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, сторонами було погоджено розмір відсотків у межах строку кредитування та розмір відсотків у разі невиконання грошового зобов'язання у вказаний строк в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України. Оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, не повернула у встановлений договором строк кредит та не сплатила інші платежі, утворилася заборгованість в розмірі 22 160, 33. У постанові від 23.05.2018 р. у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, тоді як частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Зокрема, у п. 6.23 вищенаведеної постанови зазначено, що плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №5017/1987/2012). Враховуючи вищенаведене, вважає твердження Відповідачки про недоведеність факту укладання кредитного договору, факту отримання суми кредиту та розміру заборгованості необґрунтованим. По-п'яте, Позивач вважає необгрунтованою вимогу про стягнення з Позивача на користь скаржника судових витрат на правову допомогу в розмірі 21 775 грн. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду мають бути надані такі документи: договір про надання правової допомоги; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги; детальний опис вчинених дій. Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19), відповідно до якої, на підтвердження складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи). Зазначені Позивачем витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, надання суду вказаних документів є базовою та необхідною умовою для розподілу витрат на правничу допомогу, а їх задоволення залежить від рівня деталізації та обгрунтованості. Предмет позову у справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу нормативно-правових актів, складення великої кількості процесуальних документів, витрачання значного часу на вивчення обставин справи. Підготовка позову, надання консультацій по даній категорії справ не вимагає значного обсягу юридичної і технічної роботи. Вважає, що вказана сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною для такої категорії справ та не відповідає критерію розумності та дійсної вартості наданих послуг.
09.08.2023 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив представника відповідачки, відповідно до яких представник заперечує щодо вимог позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив, а також вказує на обставини, про які зазначено у відзиві на позовну заяву.
Щодо посилання Позивача на начебто необгрунтованість вимог Відповідача про стягнення заявленого розміру витрат на правову допомогу. Відповідно до Постанови ВС у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року по справі №826/13632/18: «Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшения затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Отже, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обгрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обгрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 1 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17, від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17, від 22 жовтня 2021 року у справі № 160/7922/20 та додаткових постановах від 5 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 та від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20». Просить суд врахувати, що відповідно до Рішення Ради адвокатів Харківської області №13/1/7 з 21.07.2021 року, з 21.07.2021 року розмір адвокатського гонорару за годину роботи становить 0,25 Мінімальної заробітної плати. Станом на день подання попереднього розрахунку витрат на правову допомогу та заяви про стягнення витрат на правову допомогу, мінімальна заробітна плата в Україні встановлена у розмірі 6700 грн. (тобто, година роботи адвоката коштує 0,25 від цієї суми 1675 грн.). Тому, вартість години роботи адвоката, і вартість всіх наданих послуг, цілком відповідає рекомендованим (мінімальним) ставкам адвокатського гонорару, та реальній вартості вокатських послуг, яка сформована в Україні. Посилання Позивача на те, що заявлений розмір витрат є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову є також необгрунтованим. Позивач вважає, якщо справа має невелику ціну позову (хоча в даному випадку і ціна позову є вагомою), то це означає, що адвокат не здійснює ніяких вагомих дій для захисту прав клієнта. Проте це просто абсурдно, адже цифра в ціні позову жодним чином не впливає на обсяг нормативної бази, висновків з неї, використання судової практики, що в сукупності зазначається в процесуальних документах по справі. У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року, справа №379/1418/18 вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні Документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення». Відповідно до Постанови Чернівецького апеляційного суду від 06.09.2022 року по справі № 713/132/22 (аналогічна судова практика простежується і в низці інших рішень судів апеляційної та касаційної інстанції): «Судова практика наразі сформувала широкий перелік доказів, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами можуть бути: договір про надання Правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Звісно, даний перелік не є вичерпним.» Тому, понесенні витрати на правову допомогу можуть підтверджуватись не лише шляхом безпосереднього закріплення вартості послуг в самому договорі про надання правової допомоги, а й в низці інших документів, які складаються та погоджуються сторонами в процесі виконання договору про надання правової допомоги. Підписання сторонами Акту про приймання наданих послуг та Звіту про надані послуги безумовно свідчить про погодження сторонами, як форми розрахунку вартості послуг так і погодження загальної вартості послуг. Також, положення викладені у Акті про приймання наданих послуг та Квитанції до прибуткового касового ордеру свідчать і про те, що Відповідачка провела повну оплату наданих послуг. Враховуючи викладене, Відповідачка переконана, що Позивач абсолютно безпідставно просить суд про відмову у стягненні на користь Відповідачки витрат на правову допомогу. Відповідачка переконана, що грошові кошти, які вона понесла на допомогу адвоката є абсолютно справедливою, обгрунтованою та співрозмірною сумою для відшкодування, в рамках даної справи.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 31.10.2023 задоволено клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - Гулько Анастасії Вікторівни про витребування доказів, витребувано у АТ «Райффайзен Банк» виписки з усіх особових рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за 06.06.2020 для встановлення факту проведення фінансової операції щодо перерахування кредитних коштів за Кредитним договором №77429 від 06.06.2020.
В судове засідання, призначене на 12.12.2023, представник позивача не з'явився, про час, день та місце судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку. До суду електронним шляхом надійшла заява представника позивача з проханням розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання, призначене на 12.12.2023, відповідачка та її представник не з'явилися, про час, день та місце слухання справи повідомлені у встановленому законом порядку. Представником відповідачки електронним шляхом подано до суду клопотання з проханням провести судове засідання без участі відповідачки та її представника, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Згідно із ччастиною 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, та за наявними в справі доказами за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові заяви по суті справи, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до даних, які містяться в Анкеті-заяві на кредит №77429, сайт: miloan.ua, дата створення 06.06.2020, сума кредиту: 5700 гривень; строк кредиту: 30 днів з 06.06.2020, дата повернення кредиту: 06.07.2020. Сума до повернення: 8721,00 гривень. Позичальник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , вказано номер мобільного телефону та електронну пошту, дані паспорта. Платіжна картка позичальника на яку має бути перерахована сума кредиту № НОМЕР_3 , банк, що випустив картку: НОМЕР_4 .
З наданої позивачем копії кредитного договору №77429 від 06.06.2020 (індивідуальна частина) вбачається, що сторонами договору є ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Згідно з п. 1.1 договору позикодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Пунктом 1.2 договору передбачено, що сума кредиту становить 5700, 00 грн. Згідно з п. 1.3 договору кредит надається строком на 30 днів з 06.06.2020. У пункті 1.4 договору визначено термін (дату) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 06.07.2020. Як вбачається із п. 1.5 договору, загальни витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити позичальник за цим договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 3021,00 в грошовому виразі та 645,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтована реальна річна ставка процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п. п. 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтована загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 8721, 00 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтована загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що позикодавець та позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі. Згідно п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту - 627, 00 грн, яка нараховується за ставкою 11, 00 відсотків від суми кредиту одноразово. Пунктом 1.5.2 договору передбачено, що проценти за користування - 2394, 00 грн, які нараховуються за ставкою 1, 40 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором фіксована. Згідно пункту 1.6 стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5, 00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені в п. 2.2.3 цього договору. Пунктом 2.4.1 договору передбачено, що позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти з користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 договору. В пункті 10 договору зазначено реквізити сторін позичальника: прізвище, ім'я, по батькові, РНОКПП, серія та номер паспорту, адреса проживання, телефон, та позикодавця: назва, адреса місцезнаходження, електронна пошта, код ЄДРПОУ, зазначено дату та номер свідоцтва про реєстрацію фінансової установи та прізвище та ініціали генерального директора.
Також позивачем надано додаток № 1 до кредитного договору № 77429 від 06.06.2020 «Графік розрахунків», в якому визначено дату платежу - 06.07.2020 р., розмір кредиту 5700, 00, комісію за надання кредиту 627, 00 грн, проценти 2394, 00 грн, що разом становить 8721, 00. У пункті 2 додатку зазначено, що у випадку зміни будь-яких відомостей, зазначених у графіку розрахунків у зв'язку з частковим погашенням заборгованості та/або продовженням строку повернення кредиту, позичальник доручає товариству самостійно оновити (актуалізувати) графік розрахунків, шляхом внесення у нього відповідних змін або викладення його у новій редакції та розмістити дані графіку в особистому кабінеті позичальника на веб сайті товариства. Оновлений графік може (необов'язково) додатково містити відомості про пеню, нараховану позичальнику. Оновлений графік, що розміщений в особистому кабінеті позичальника на вебсайті товариства може візуально відрізнятися від поточної форми графіку розрахунків. Також зазначено прізвище, ім'я, по батькові позичальника, назву позикодавця та прізвище та ініціали генерального директора позикодавця.
В наданій позивачем довідці про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» зазначено, що даною довідкою підтверджується, що клієнт ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладено договір №77429 від 06.06.2020 р., ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцеп договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор R65580, час відправки ідентифікатора позичальнику 06.06.2020 р. 16 год. 47 хв, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор: НОМЕР_5 .
Згідно з даними наданої позивачем копії платіжного доручення №20964471 від 06.06.2020, здійснено переказ грошових коштів у сумі 5700 гривень, платник ТОВ «Мілоан», банк платника ПАТ «Альфа-Банк», отримувач ОСОБА_1 , банк отримувача НОМЕР_4 , кредит.рах.№ НОМЕР_3 , призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ Мілоан згідно договору 77429.
Згідно з даними, які містяться у виписці з особового рахунку за кредитним договором № 77429 від 06.06.2020, у виписці зазначено дату укладення кредитного договору 06.06.2020, строк погашення кредитного договору 06.07.2020, сума виданих кредитних коштів, грн. 5700, 00, сума заборгованості на дату вимоги про погашення заборгованості грн. 22160,33 грн, дата відправки вимоги 25.02.2021, прострочене тіло, грн. 4451, прострочені проценти 17082,33, заборгованість за комісією, грн. 627, разом, грн 22160,33.
Розрахунку заборгованості відповідачки, з якого можливо встановити порядок утворення заборгованості відповідача в сумі 22160,33 грн. за всіма її складовими з урахуванням поведінки сторін за договором №77429 від 06.06.2020 суду не надано.
29.12.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 58-МЛ за яким на оплатній основі ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» свої права грошових вимог до боржників, що виникли на підставі кредитних договорів, зазначених у реєстрі боржників до цього договору.
У наданому позивачем витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 58-МЛ від 29.12.2020 за № 3777 значиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер кредитного договору № 77429, дата підписання договору 06.06.2020, дата закінчення договору 06.07.2020, сума виданого кредиту 5700, 00, валюта гривня, залишок по тілу кредиту 4451, 00 грн, залишок по відсотках 17082,33 грн, залишок по комісії 6270, 00, заборгованість по штрафах/пені 00, 00, загальна сума заборгованості 22160,33 грн, кількість днів прострочення 135, серія та номер паспорта НОМЕР_6 .
Згідно з даними платіжного доручення №20806 від 29.12.2020, ТзОВ «ФК'Кредит Капітал» сплачено на користь ТзОВ «Мілоан» оплату за договором про відступлення прав вимоги № 58-МЛ від 29.12.2020.
Позивачем також надано копію претензії вих. №20299637/1 від 23.02.2021, адресованої ОСОБА_1 , відповідно до якої ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» повідомляє відповідачку про відступлення прав вимоги за укладеним між ТОВ «Мілоан» кредитним договором та вимоги про повернення заборгованості за цим договором.
Відомості щодо надіслання претензії відповідачу відсутні.
Згідно з даними, які містяться у листі АТ «Райффайзен Банк» від 24.11.2023 про надання інформації та виписці про рух коштів по рахункам ОСОБА_1 , вбачається, що 06.06.2020, тобто в день укладання кредитного договору №77429 з ТОВ «Мілоан», фінансові операції щодо перерахування кредитних коштів за Кредитним договором №77429 від 06.06.2020 на рахунок ОСОБА_1 не проводилися.
Можливість заміни кредитора в зобов'язанні передбачена положеннями статті 512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимогами цивільного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
При цьому, відступлення права вимоги призводить до заміни сторони за кредитним договором (кредитора) та не змінює умови укладеного кредитного договору.
Факт сингулярного правонаступництва, тобто за яким до ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перейшло право кредитора за кредитним договором №77429 від 06.06.2020 підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
Разом з цим, тлумачення статті 516, частини 2 статті 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, де зазначено, що «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним», а також Верховним Судом в постанові від 12 лютого 2020 року у справі №522/22802/17, які суд враховує відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Презумпція правомірності правочину встановлена ст. 204 ЦК України, відповідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На час розгляду справи у суду відсутні дані про те, що договір, укладений між ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» і ТзОВ «Мілоан» про відступлення прав вимоги № 58-МЛ від 20.02.2020 оспорювався чи визнаний недійсним.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Виходячи зі змісту статті 10561 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 12 Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII (далі - Закон № 675) якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За положеннями пунктів 5-7, 12 частини 1 статті 3 Закону № 675 електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» від 05.10.2017 № 2155-VIII електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
За положеннями статей 5-7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги». Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.
Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом.
Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
При цьому, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій Верховний Суд зазначив про те, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Таким чином, суд відхиляє доводи відповідачки про те, що договір нею не підписувався.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до п. 1.1 кредитного договору №77429 від 06.06.2020 (індивідуальна частина) позикодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
На підтвердження виконання позикодавцем надання грошових коштів (кредиту) позичальникові позивачем надано копію платіжного доручення №20964471 від 06.06.2020.
За змістом п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 р. № 22 в редакції станом на 16.03.2020 р. (далі - Інструкція № 22), платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.
Згідно абз. 1 п. 3.1 Інструкції № 22 3.1. платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
Як вбачається з додатку 3 до Інструкції № 22 у платіжному дорученні зокрема має бути зазначений код розрахункового документа за Державним класифікатором управлінської документації ДК 010-98, затвердженим наказом Держстандарту України від 31 грудня 1998 року № 1024 (зі змінами). Код має відповідати назві розрахункового документа, вимоги щодо заповнення якого зазначені в колонці 4 рядка 1. Зазначається дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. Під час формування електронного розрахункового документа системи електронних платежів Національного банку України реквізит «Дата валютування» розміщується в полі «Допоміжні реквізити». Зазначаються число, місяць та рік отримання банком платника розрахункового документа: цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць - словом і рік - цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. Зазначається найменування банку (філії) отримувача. У разі складання розрахункового документа з використанням комп'ютерної техніки допускається скорочення найменування за умови, що в скороченому вигляді цей реквізит міститиме інформацію, достатню для однозначної ідентифікації банку (філії). Зазначається номер рахунку отримувача в банку. Зазначаються з великої букви сума розрахункового документа (реєстру) та слово «гривень» («гривня», «гривні» або «грн»), копійки - цифрами та слово «копійка» («копійки», «копійок» або «коп.»). Якщо сума складається лише з копійок, то перед її зазначенням обов'язковим є написання слів «Нуль гривень». Якщо сума платежу виражена в цілих гривнях, то зазначається «00 копійок» або «00 коп.». Ставляться підписи (підпис) відповідальних осіб (відповідальної особи), які(яка) уповноважені (уповноважена) розпоряджатися рахунком.
Під час здійснення операцій за рахунками клієнтів - фізичних осіб (фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) використовується зразок підпису власника рахунку/довіреної особи, зазначений у договорі банківського рахунку/довіреності або в іншому документі, визначеному внутрішніми положеннями банку. Зазначаються число, місяць та рік списання коштів з рахунку платника цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць - словом, рік - цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.
З наданої позивачем копії платіжного доручення №20964471 вбачається, що воно не відповідає зазначеним вимогам законодавства.
За положеннями п. 2.5 Інструкції № 22 також банки повертають без виконання розрахункові документи, якщо платіжне доручення подано до банку з порушенням законодавства України, або не може бути виконано відповідно до законодавства України.
Суд також враховує, що згідно з даними, які містяться у листі АТ « Райффайзен Банк» від 24.11.2023 про надання інформації та виписці про рух коштів по рахункам ОСОБА_1 , вбачається, що 06.06.2020, тобто в день укладання кредитного договору №77429 з ТОВ «Мілоан», фінансові операції щодо перерахування кредитних коштів за Кредитним договором №77429 від 06.06.2020 на рахунок ОСОБА_1 не проводилися.
Отже, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання ТОВ «Мілоан» п. 1.1 кредитного договору №77429 від 06.06.2020 в частині надання позикодавцем грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі 5700, 00 грн, то відповідно і не доведено виникнення у відповідача обов'язку з повернення кредиту, сплати процентів та комісії за надання кредиту.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частина 2 статті 77 ЦПК України.
Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з положень частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладених обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.
При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 247, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http:// www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості щодо учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, код ЄДРПОУ 35234236;
відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя - С.М. Лисиченко