Справа № 346/5733/23
Провадження № 3/346/2806/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Яремин М.П., розглянувши матеріали, які надійшли від Коломийського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_2 , жителя та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),-
ВСТАНОВИВ:
01.10.2023 року о 20:45 год. в м. Коломия, по вул. Галицька, Івано-Франківської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2105», номерний знак « НОМЕР_3 », в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням приладу "Alcotest Drager 6820", результат тесту - 1,15 промілле (тест № 4945), чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з'явився. Його захисник, адвокат Чобанюк М.М. 18.12.223 року електронною поштою надіслав до суду письмове клопотання, згідно з яким просить провадження в даній справі закрити, а розгляд справи проводити у його та ОСОБА_1 відсутності.
Зазначає, що матеріали справи не містять даних про зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 працівниками поліції. На запитання ОСОБА_1 про причини зупинки, поліцейські вказали “ технічна несправність, не працює задній лівий габарит ”, що спростовується долученим відеозаписом, де чітко видно, що жодних несправностей у автомобіля немає, а отже причин для зупинки автомобіля у працівників поліції не було. Також, дата та час складання протоколу зазначені “ 01.10.2023 року о 20:20 год. ”, в направленні часом його складання вказано “ 01.10.2023 року о 21:20 год. ”, а в результаті тесту на приладі " Drager " - “ 01.10.2023 року о 20:59 год. ”. Однак, як вбачається з доданих відеозаписів, датою вчинення правопорушення є 02.10.2023 року, що суперечить даним перерахованих документів. Крім того, ОСОБА_1 не вручено копію протоколу, не зачитано його текст, що вбачається з відеозаписів.
Однак, вина ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні знайшла своє підтвердження в судовому засіданні та доводиться наступними матеріалами справи:
- даними в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 125927 від 01.10.2023 року, в якому зазначені встановлені судом обставини щодо часу і місця вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення. В протоколі також зазначено, що водій відсторонений від керування транспортним засобом шляхом його евакуації на майданчик тимчасового утримання (а.с.1);
- даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який проведений у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння рук, почервоніння обличчя, в якому вказано результат огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння - 1,15 проміле (а.с. 2);
- даними приладу «Drager Alcotest», тест № 4945 від 01.10.2023 року, який підтверджує стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 . Вміст алкоголю складає 1,15 проміле (а.с. 4);
- даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції від 01.10.2023 року до закладу охорони здоров'я КНП «Коломийська ЦРЛ» КМР, яке виписане на ім'я ОСОБА_1 з посиланням на ознаки сп'яніння, що були виявлені у останнього, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя (а.с.3);
- даними переглянутого відеозапису, що долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 вказаним транспортним засобом та його зупинку працівниками поліції, озвучування ознак сп'яніння, що були виявлені у нього (запах, почервоніння обличчя). На відео також зафіксовано неодноразову пропозицію працівника поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки з використанням приладу «Drager», на що останній погодився, результат тесту 1,15 промілле, з яким ОСОБА_1 не погодився та виявив бажання пройти такий огляд в медичному закладі. Однак, приїхавши в медичний заклад, ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився. Крім того, на відео також зафіксовано роз'яснення працівниками поліції ОСОБА_1 причин зупинки (не працював задній габаритний вогонь), наслідків проходження огляду та відмови від нього, його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, повідомлення про складання відносно нього постанови за ч.1 ст. 126 КУпАП та протоколу за ст. 130 КУпАП, оголошення йому його змісту. Також, спілкуючись з поліцейським ОСОБА_1 підтвердив факт вживання алкогольних напоїв, зазначивши «та пив я», «алкоголь по любому є, бо я пив пиво», «я випив». Також вказав, що документів на автомобіль він немає, та неодноразово намагався домовитись з працівниками поліції.
З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 976868 від 01.10.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 вказаного дня притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП. В постанові вказано, що 01.10.2023 року о 20:45 год. в м. Коломия по вул. Галицька, Івано-Франківської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2105», номерний знак « НОМЕР_3 », без свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та в якого не працював задній габаритний вогонь, чим порушив пункти 2.1 ПДР України (а.с. 9).
В рапорті поліцейського Коломийського СРПП Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Чукура Л.В., який складав вищевказаний протокол, та який не є доказом вини особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, вказано про інформування начальника вказаного відділу поліції про те, що 01.10.2023 року близько 21:20 год. зупинено транспортний засіб марки «ВАЗ 2105», під керуванням ОСОБА_1 , під час спілкування з яким розмову зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського; у зв'язку з технічною несправністю нагрудної камери дата та час відео не співпадає із датою вчинення правопорушення (а.с.8).
Згідно з п.2 Інструкції про порядок та виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року, огляд на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, що передбачені у п.3 названої Інструкції, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Діючим законодавством про адміністративне правопорушення зокрема приписом ст. 251 КУпАП, передбачено те, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, слід зазначити, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Так, відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Пункт 1.3 ПДР України зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з п.2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння. Відповідно до норм чинного законодавства, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що під час його складання ОСОБА_1 відмовився від дачі письмових пояснень.
Суд звертає увагу на те, що право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Проте заборона притягнення до відповідальності особи на підставі її відмови давати пояснення не свідчить про неможливість використання у доказуванні факту мовчання особи в ситуаціях, які чітко вимагають необхідність надання таких пояснень.
Зокрема, відповідно до практики розгляду справ Європейським судом з прав людини право на мовчання та право не давати свідчення проти себе не є абсолютними правами «не можна сказати, що рішення обвинуваченого мовчати впродовж усього кримінального провадження обов'язково не повинно мати наслідків, коли суд, що розглядає справу, намагатиметься оцінити докази проти нього. Питання, чи порушують статтю 6 негативні висновки, зроблені з мовчання обвинуваченого, має вирішуватися у світлі всіх обставин справи».
Право особи не давати пояснення не повинно перешкоджати «тому, щоб мовчання обвинуваченого в ситуаціях, які чітко вимагають його пояснення, бралося до уваги при оцінюванні переконливості доказів наведених обвинуваченням (справа «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»).
Суд вважає, що гарантії щодо реалізації права не свідчити проти себе не позбавляють суд можливості враховувати відмову особи, яка обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення від дачі показань, за умови доведеності його вини поза розумним сумнівом на підставі сукупності доказів, досліджених судом.
Суд вважає, що ситуація, відповідно до якої було складено протокол про адміністративне правопорушення, вимагала від нього надати детальні пояснення, щодо обставин, які призвели до таких наслідків.
На відеозаписі зафіксовані дії працівників поліції та особи, що притягається до відповідальності, що у даному випадку є необхідним та достатнім для прийняття рішення по суті.
Крім того, матеріали справи не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції, в тому числі і при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.
Суд розцінює критично пояснення захисника, оскільки вони спростовуються дослідженими судом доказами. Також суд вважає, що заперечення захисником вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, в той час коли докази свідчать про протилежне (зокрема, спростовуються долученим відеозаписом), є наміром уникнути відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення. При цьому, слід зазначити, що не заслуговують на увагу твердження захисника про те, що в матеріалах справи та в долучених відеозаписах різняться дати вчинення адміністративного правопорушення, оскільки згідно з рапортом поліцейського Л. Чукура, у зв'язку із технічною несправністю нагрудної камери, дата та час відео не співпадає із датою вчинення правопорушення. При цьому на відеозаписі з відео реєстратора, на якому зафіксовано рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , вказано «01.10.2023 року 20:44 год. ».
Відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладене таке стягнення.
На підставі вищенаведеного та, керуючись ст.ст. 33, 40-1, 221, 283, 284, 288-290, 294 КУпАП, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,-
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 536 гривень 80 копійок у дохід держави: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Суддя Яремин М. П.