Справа №173/1932/23
Провадження №2/173/536/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючого: - судді Петрюк Т.М.
При секретареві - Рудовій Л.В.
За участю: відповідача ОСОБА_1 .
Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження, в залі суду, в м. Верхньодніпровську цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», представник позивача Кіріченко Віталій Михайлович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,-
ВСТАНОВИВ:
06.07.2023 року до суду звернувся позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК», представник позивача Кіріченко В.М., з позовом про стягнення заборгованості до відповідача ОСОБА_1
10.07.2023 року отримана інформація з Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.07.2023 року відкрите провадження по цивільній справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників на 04.10.2023року .
09.08.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заява про застосування строку позовної давності по кредитному договору.
28.08.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив.
04.10.2023 року розгляд справи відкладений на 11.12.2023 року в зв'язку з неявкою представника позивача.
Учасникам розгляду справи роз'яснені права та обов'язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.
11.12.2023 року в судовому засіданні оголошена вступна і резолютивна частина рішення.
Згідно заявлених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за укладеним кредитним договором № б/н від 09.12.2013 року, яка виникла станом на 07 червня 2023 року в загальній сумі 100 327 грн., 13 коп. яка складається з наступного:
- 81 490.27 грн., заборгованість за кредитом;
- 18 836.86 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом;
А також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684.00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне: відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг в зв'язку з чим написав заяву № б/н від 09.12.2013 року.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві.
Відповідач ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що діяли на час підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача в анкеті-заяві, де є певні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді .
При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін в формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що , що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування рахунку.
В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 75 000.00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі якого відповідач при укладанні договору дав згоду, щодо прийняття будь-якого кредитного ліміту його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачеві можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту
Відповідач зобов'язувався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору.
Але в процесі користування кредитним рахунком Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Заборгованість відповідача за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 09.12.2013 року станом на 07.06.2023 року складає 100 327 грн., 13 коп. яка складається з наступного:
- 81 490.27 грн., заборгованість за кредитом;
- 18 836.86 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом;
Вказану суму заборгованості відповідач не сплачує в добровільному порядку, що й стало підставою звернення до суду.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності. позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. Просив застосувати строк позовної давності так як картку він отримував в2012-2013 році і на даний час закінчився строк позовної давності. Також пояснив, що у нього виникла необхідність отримати банківські картки і працівники банку змусили його отримати кредитну картку. Умови та правила надання кредиту йому працівником банку не роз'яснювались, сам він з ними на сайті не знайомився. Крім того банк с самостійно збільшив йому кредитний ліміт, але він не подавав заяви про збільшення кредитного ліміту. .
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст.55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 21.05.2018 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» змінило свою назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», при цьому відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про акціонерні товариства», зміна типу товариства, з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу. що містяться в Єдиному державному реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, пов'язаних із зміною назви. Тому в подальшому назва позивача вказується АТ КБ «ПРИВАТБАНК»
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти
Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 , звернувся до банку з метою отримання банківських послуг та підписав заяву № б/н від 09.12.2013 року, що підтверджується копією анкети - заяви.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в наданій суду копії заяви відповідача.
Відповідач ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що діяли на час підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача в анкеті-заяві, де є певні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді.
Підписана відповідачем анкета - заява не містить відомостей про строк дії кредитного договору.
Банком відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений в довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Так відповідачеві був встановлений кредитний ліміт в розмірі 25 000.00 грн., який в подальшому збільшувався максимально до 75 000.00 грн. що підтверджується довідкою банку.
Також для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку, яка в подальшому перевипускалась, що підтверджується довідкою банку4..
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦПК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
Судом встановлено, що підписана відповідачем заява складає між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Таким чином відповідач підтвердив свою згоду на отримання послуг з надання кредиту та кредитний договір, шляхом складання зазначених вище документів, був укладений у належній письмовій формі.
Крім того положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір, не оспорювався та не визнавався судом недійсним. Крім того відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості та випискою за особовим рахунком відповідача вбачається, що відповідачем було активовану видану йому кредитну картку та останній активно користувався виданою кредитною карткою, отримував кредитні кошти, проводив розрахунки в торгівельних точках, АЗС, закладах харчування, тощо, та періодично вносив грошові суми на погашення кредиту, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача, тобто відповідач фактично виконував умови укладеного договору у відповідності до Умов і Правил надання банківських послуг.
Таким чином доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що ніякий договір між ним та позивачем не укладався, суд вважає безпідставними. Як безпідставними є і посилання відповідача про те, що кредитна картка йому була нав'язана працівниками банку при зверненні його до банку для отримання інших банківських послуг. Оскільки у відповідача була можливість не активувати кредитну картку, не користуватись кредитними коштами, вимагати встановлення нульового кредиту. Проте як вбачається з наданих позивачем доказів, відповідач протягом тривалого періоду часу активно користувався кредитними коштами, здійснював ними розрахунки, періодично вносив кошти на погашення заборгованості. Дані дії відповідача свідчать про те, що відповідачем, схвалювалось укладення кредитного договору та що він був ознайомлений з його умовами, оскільки вносив кошти на погашення заборгованості за кредитом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України)
З досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлено, що кредитний договір між сторонами був укладений в належній письмовій формі Шляхом підписання зазначених вище документів, і підстав для визнання його недійсним з підстав недотримання письмової форми його укладення суд не вбачає.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором про приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець ( в даному випадку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі всім споживачам і доведені до їх відмова, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦКМ України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений
Згідно із ч.1 ст. 1049 ЦК України - Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України - Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні ( розмір стягнення яких визначається сторонами в самому договорі)
З наданого банком розрахунку вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , станом на 07.06.2023 року має заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.12.20234 року в сумі 100 327 грн., 13 коп. яка складається з наступного:
- 81 490.27 грн., заборгованість за кредитом;
- 18 836.86 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом;
Звернувшись до суду з вказаними позовними вимогами банк просить стягнути з відповідача тіло кредиту і заборгованість за відсотками .
Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування відповідачеві був встановлений максимальний кредитний ліміт в с умі 75 000.00 грн.
На підставі чого суд приходить до висновку, що заборгованість за тілом кредиту підлягає стягненню в межах встановленого кредитного ліміту 75 000.00 грн. оскільки п позивачем не надано доказів того, що відповідачеві встановлювався вищий кредитний ліміт, або, що відповідач використав грошові кошти понад встановлений йому кредитний ліміт.
Доводи відповідача про те, що він не надав свою згоду на підвищення кредитного ліміту, суд вважає безпідставними, оскільки з відповідачем було погоджено що при встановленні та зміні кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі якого відповідач при укладанні договору дав згоду, щодо прийняття будь-якого кредитного ліміту його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Крім того як зазначалось вище відповідач активно користувався кредитними коштами і ніяких заперечень проти збільшення кредитного ліміту не надавав, тобто погоджувався з ним.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих відсотків суд виходить з наступного.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 09.12.2013 року процентна ставка не зазначена. Хоч дана умова є істотною для даного договору так як визначає плату за надані кредитні кошти.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просить стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 09.12.2013 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, З0 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.ргіvаtbапк.ua як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), комісії та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
На думку суду роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15.
Суд також вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.ргіvаtbапк.ua ) неодноразово змінювалися самим АТ КБ « ПРИВАТБАНК» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (09 грудня 2013 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом (липень 2023 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Надана банком довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» також відповідачем не підписана.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Крім того суд вважає, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 09.12.2013 року шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» нарахованих процентів за користування кредитними коштами, не можуть бути задоволені у зв'язку з їх безпідставністю через відсутність передбаченого обов'язку відповідача з їх сплати позивачу у анкеті-заяві від 09.12.2013 року, оскільки витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який викладений на банківському сайті не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
Позивач не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брав на себе зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитним коштами .
Такі висновки викладені в Постанові Верховного суду України від 30 вересня 2020 року у справі № 173/1384/18 (провадження № 61-9880св19) і відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131 цс19).
На підставі чого суд приходить до висновку, що дані умови не були погодженні сторонами при укладенні кредитного договору
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за нарахованими відсотками - відсутні.
Позивачем зроблена заява про застосування строку позовної давності, яку він обґрунтовує тим, що вказану кредитну картку він отримував в 2013 році і з того часу сплив строк позовної давності.
Вирішуючи вимоги щодо застосування строків позовної давності, суд виходить з наступного .
Відповідно до ст. 256 ЦК України - Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257. Загальна позовна давність - Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України - Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідач обґрунтовує сплив строку позовної давності датою видачі йому кредитної картки.
Але початок перебігу строку позовної давності не визначається датою укладення договору, а часом, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.
Згідно з умовами кредитного договору, укладеного між сторонами, сторонами окремо не погоджувався строк дії кредитного договору і визначався строком закінчення терміну дії кредитної картки.
Як вбачається з наданої позивачем довідки кредитна картка відповідача перевипускалась 11.12.2013 року, 10.05.2017 року, 14.06.2018 року. Термін дії останньої картки закінчувався 04/2022 року, тобто квітень місяць 2022 року.
Відповідно до наданої позивачем виписки за кредитним договором відповідач користувався кредитною карткою в лютому місяці 2022 року. В цьому ж місяці позивач здійснював поповнення готівкою своєї картки. Тобто судом встановлено, що до квітня 2022 року діяв укладений між сторонами кредитний договір. А в лютому 2022 року відповідач вчиняв дії на погашення заборгованості за кредитним договором.
Крім того протягом тривалого періоду відповідач належним чином виконував умови укладеного кредитного договору, що мало наслідком збільшення встановленого йому кредитного ліміту.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України - Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку..
Оскільки в лютому місяці 2022 року відповідач вчиняв дії, що свідчить про визнання ним боргу. Дані дії вчинені в межах дії кредитного договору. Позовна заява позивача надійшла до суду 06.07.2023 року. Таким чином позовна заява подана в межах загального строку позовної давності і підстав для відмови у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності суд не вбачає.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та враховуючи, що судом ухвалюється рішення про часткове задоволення позовних вимог за первісною позовною заявою, відповідно з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 684.00грн., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору, оскільки судовий збір сплачений позивачем у мінімальному розмірі.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», представник позивача Кіріченко Віталій Михайлович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково .
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” ( юридична адреса: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1Д. Код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 09 грудня 2013 року, яка виникла станом 07 червня 2023 в сумі 75 000.00 (сімдесят п'ять тисяч ) грн., яка складається з наступного:
- 75 000.00 грн., - заборгованість за кредитом.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , , на користь акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” ( юридична адреса 01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1Д. Код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) 2 684.00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири ) грн., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому судове рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду
Повний текст рішення складений 16.12.2023 року
Суддя Петрюк Т.М
Направлене до ЄДРСР: 22.12.2023 року
Дата набрання законної сили: 16.01.2024 року