ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 814/1855/16
адміністративне провадження № К/9901/28703/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 (головуючий суддя: Птичкіна В.В.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021 (головуючий суддя: Семенюк Г.В., судді: Домусчі С.Д., Шляхтицький О.І.) у справі № 814/1855/16 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
У вересні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 або відповідач), в якому просив:
визнати незаконними та протиправними, а також скасувати рішення № 10/4133 від 08.05.2015 та Протокол № 2 від 05.02.2015, яким безпідставно та протизаконно відмовлено у розгляді вказаного питання щодо встановлення статусу «учасника бойових дій» та заперечене таке право на встановлення належного статусу «учасника бойових дій» на законних підставах;
зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_1 виконати рішення суду щодо визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій і видати посвідчення встановленого зразку;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести зміни до особової справи ОСОБА_1 (особистий номер НОМЕР_1 ЗС СРСР).
Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 02.11.2015 закрив провадження у справі.
Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.01.2016 скасував ухвалу суду першої інстанції від 02.11.2015 про закриття провадження у справі, а справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою від 10.03.2016 Миколаївський окружний адміністративний суд закрив провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача внести зміни до особової справи ОСОБА_2 (особистий номер НОМЕР_1 ЗС СРСР), щодо термінів проходження служби в пільговому порядку при виконанні спеціальних завдань в зонах збройного конфлікту та в умовах надзвичайного стану (комендантської години), а також проходження служби військовослужбовцями офіцерського складу прикордонних військ СРСР в тих же умовах по виконанню завдань по зупиненню воєнних дій на території Нагорного Карабаху та зобов'язання Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасника бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій і видати йому посвідчення встановленого зразку.
Одночасно постановою від 10.03.2016 Миколаївський окружний адміністративний суд відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення № 10/4133 від 08.05.2015, яким безпідставно та протизаконно відмовлено у розгляді питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу «учасника бойових дій» та заперечено таке право на встановлення ОСОБА_1 належного статусу «учасника бойових дій» на законних підставах.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову у вказаній вище частині, Миколаївський окружний адміністративний суд виходив з того, що оскільки позивач проходив службу у прикордонних військах КДБ СРСР, то вирішення питання щодо встановлення йому статусу учасника бойових дій до компетенції ІНФОРМАЦІЯ_1 не належить, оскільки на комісії військового комісаріату покладається вирішення питань про визначення учасників бойових дій з числа осіб, звільнених зі Збройних Сил, колишніх партизанів та підпільників.
Ухвалою від 23.08.2016 Одеський апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасував ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.03.2016, а справу у частині позовних вимог про зобов'язання Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_1 - виконати рішення суду щодо визнання позивача учасником бойових дій і видати йому посвідчення встановленого зразка; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести зміни до особової справи ОСОБА_1 (особистий номер НОМЕР_1 ЗС СРСР) направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Одночасно ухвалою від 23.08.2016 Одеський апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 без задоволення, а постанову - без змін.
10.04.2020 до суду першої інстанції від позивача надійшло «Клопотання та уточнення до позовної заяви», у якому ОСОБА_1 висловив клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні, а також змінив позовні вимоги.
Ухвалами від 16.04.2020 суд першої інстанції задовольнив клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та повернув «Клопотання та уточнення до позовної заяви» позивачу.
Таким чином, у межах цієї справи підлягають розгляду позовні вимоги про зобов'язання Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_1 виконати рішення суду щодо визнання позивача учасником бойових дій і видати йому посвідчення встановленого зразка; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести зміни до особової справи ОСОБА_1 (особистий номер НОМЕР_1 ЗС СРСР).
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 02.02.2021, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021, у задоволенні позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 12.10.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій установлено, що 22.01.2015 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про встановлення йому статусу УБД.
Згідно із інформацією, зазначеною у протоколі № 2 від 05.02.2015, суди встановили, що Комісія відмовила у розгляді зазначеної вище заяви у зв'язку із тим, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 двічі документи заявника з тих самих підстав розглядались та приймались мотивовані рішення про відмову у встановлення статусу УБД за відсутності територій Нагірно-Карабаської автономної області та Азербайджанської РСР колишнього СРСР в переліку територій, на яких велись бойові дії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 08.02.1994.
Листом від 04.03.2015 № 2192/10 відповідач повідомив ОСОБА_1 про прийняте Комісією рішення.
Крім того, 08.05.2015 відповідач направив позивачу листа № 10/4133, зміст якого повністю співпадає зі змістом листа від 04.03.2015 № 2192/10.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що у період з 02.08.1990 по 18.05.1992 (тобто під час Нагірно-карабаського конфлікту) він, як офіцер «Краснознаменного Закавказского пограничного округа КГБ СССР», проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , де постійно залучався до виконання спеціальних службово-бойових завдань по підтриманню режиму ненадзвичайного положення, комендантської години, нормалізації обстановки, відновленню законності та правопорядку в зоні озброєного вірмено-азербайджанського конфлікту, а також ліквідації незаконних військових формувань. За таких обставин, позивач вважає, що в силу пунктів 2 та 5 статті 6 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (надалі - Закон № 3551-ХІІ), має бути визнаний учасником бойових дій. Проте Комісія протиправно не задовольнила його заяву про встановлення статусу УБД.
Відповідач позов не визнав. Стверджує, що відповідно до норм чинного законодавства України, жодний орган не наділений повноваженнями щодо вирішення питання визнання позивача учасником бойових дій, видачі йому посвідчення встановленого зразка та внесення змін до особової справи у зв'язку із його участю у вирішенні міжнаціональних конфліктів на території колишнього СРСР, під час проходження військової служби у складі прикордонних військ КДБ СРСР.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Зважаючи на вирішення частини позовних вимог у цій справі попередніми судовими рішеннями (постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.05.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2016, відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення № 10/4133 від 08.05.2015, яким безпідставно та протизаконно відмовлено у розгляді питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу «учасника бойових дій» та заперечено таке право на встановлення ОСОБА_1 належного статусу «учасника бойових дій» на законних підставах), у межах цієї справи підлягають розгляду позовні вимоги про зобов'язання Комісії виконати рішення суду щодо визнання позивача учасником бойових дій і видати йому посвідчення встановленого зразка; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести зміни до особової справи ОСОБА_1 (особистий номер НОМЕР_1 ЗС СРСР).
Вирішуючи справу щодо цієї частини позовних вимог, суд першої інстанції насамперед констатував, що у матеріалах справи відсутнє будь-яке «рішення суду щодо визнання позивача учасником бойових дій», а тому зобов'язання суб'єкта владних повноважень виконати рішення суду не може бути предметом адміністративного позову.
Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що зміст позовної вимоги полягає у тому, щоб суд першої інстанції зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій, видати йому відповідне посвідчення та внести зміни до особової справи позивача, при цьому задоволення двох останніх вимог безпосередньо залежить від задоволення першої.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 не є особою, звільненою зі Збройних Сил, не є колишнім партизаном або підпільником, тому Комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 не мала повноважень для розгляду заяви позивача.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі № 233/2929/17 та постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 823/795/17, від 01.08.20218 у справі №490/9547/17.
У контексті спірних правовідносин, скаржник наголосив, що відмовляючи у задоволенні позові суди обох інстанцій не врахували, що під час проходження військової служби у період з 02.08.1990 по 18.05.1992 в Гадрутському прикордонному загоні Червонопрапорного Закавкаського Прикордонного Округу Азербайджанської РСР позивач постійно залучався до виконання спеціальних службово-бойових завдань по підтриманню режиму ненадзвичайного положення, комендантської години, нормалізації обстановки, відновленню законності та правопорядку в зоні озброєного вірмено-азербайджанського конфлікту, а також ліквідації незаконних військових формувань. Зазначає, що спірні періоди бойових дій та визнання осіб ветеранами бойових дій на вимогу Закону Азейбарджанської Республіки «Про ветеранів» та Закону № 3551-XII підтверджуються листом - роз'ясненням Міністерства закордонних справ України від 21.09.2005 № 620/14-110-1410, виданим на виконання доручення КМ України № 42048/4/1-05, за яким МЗС розглянуло лист МО України «Про внесення змін до переліку держав, де велись бойові дії», а саме юридично визначених періодів бойових дій на території держав Кавказу та Молдови, де доведено про наявність Нагірно-Карабаського конфлікту. Зокрема, Азербайджанська Республіка визнає ведення бойових дій на території АР у період з жовтня 1988 року по квітень 1994 року. Тобто, Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР і після 1979 року направлялися військові фахівці в країни, на території яких велися бойові дії. Проте інформацією про участь в бойових діях військовослужбовців прикордонних військ КДБ СРСР на той час були виведені Указом президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 №10224-XI з числа складу Збройних сил СРСР та підпорядковані КДБ СРСР. Своєю чергою, питання щодо отримання офіційних документів відносно осіб начальницького і рядового складу прикордонних військ КДБ СРСР, які приймали участь в бойових діях законодавством, не врегульовано. За таких обставин, позивач вважає, що в силу пунктів 2 та 5 статті 6 Закону № 3551-ХІІ, останній має бути визнаний учасником бойових дій.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому із посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Наголошує, що оскільки позивач звільнений з пограничних військ КДБ СРСР, питання щодо встановлення йому статусу УБД до компетенції органів військового управління Міноборони України не належить.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
Закон 3551-XII визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Згідно із чинною станом на січень 2015 року (звернення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1) редакцією статті 4 Закону № 3551-XII, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Відповідно до пунктів 2 та 5 частини першої статті 6 Закону № 3551-XII (у відповідній редакції), учасниками бойових дій, зокрема, визнаються:
- учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.
Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України;
- колишні військовослужбовці, особи вільнонайманого складу, а також колишні бійці винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу та інших формувань, що брали безпосередню участь у бойових операціях по ліквідації диверсійно-терористичних груп фашистської Німеччини та інших незаконних формувань і груп на території колишнього Союзу РСР.
У справі, що розглядається, позивач стверджує, що у період з 02.08.1990 по 18.05.1992, він, як офіцер «Краснознаменного Закавказского пограничного округа КГБ СССР», проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_1 .
Комісія відмовила йому у встановленні статусу УБД з підстав відсутності територій Нагірно-Карабаської автономної області та Азербайджанської РСР колишнього СРСР в переліку територій, на яких велись бойові дії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 08.02.1994.
Перелік держав і періодів бойових дій на їх території, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 08.02.1994 № 63 з наступними змінами (далі - Постанова № 63), у якому зазначені країни відсутні.
Крім того, у постанові від 24.06.2021 у справі № 240/9932/20 Верховний Суд зазначив про те, що:
« дія Постанови № 63 поширюється тільки на:
- осіб миротворчого контингенту до 31 грудня 2005 року та військовослужбовців Служби безпеки і Служби зовнішньої розвідки, направлених у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичної установи України, її співробітників та членів їх сімей;
- осіб начальницького складу органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ МВС, які перебували 17 березня 2008 року в складі миротворчого персоналу органів внутрішніх справ на території Автономного Краю Косово (Республіка Сербія, колишня Югославія).
обов'язковою умовою надання статусу учасника бойових дій є встановлення факту участі особи у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ на території інших держав».
Суд не знаходить підстав для відступу від цих правових висновків у справі, що розглядається.
Оцінюючи висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності компетенції відповідача у вирішенні питання встановлення позивачу статусу УБД, колегія суддів зазначає таке.
До 22.05.2015 були чинними затверджені наказом Міністерства оборони України від 08.04.2009 № 158 «Положення про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України» (надалі - Положення № 158) та «Інструкція про порядок видачі посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків «Ветеран війни - учасник бойових дій» та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості у Збройних Силах України» (надалі - Інструкція № 158).
У пункті 2 Інструкції № 158 зазначено, що підставою видачі посвідчення учасника бойових дій, нагрудного знака та листа талонів є протокол з рішенням Комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України, про визначення особи учасником бойових дій або витяг з цього протоколу.
Відповідно до пункту 3 Інструкції № 158, посвідчення учасника бойових дій, нагрудні знаки та листи талонів видаються:
- військовослужбовцям та працівникам Збройних Сил України, які проходять військову службу (працюють) у Міністерстві оборони України, військових частинах, військових навчальних закладах, установах, організаціях безпосереднього підпорядкування Міністерства оборони України, - Департаментом кадрової політики Міністерства оборони України;
- військовослужбовцям та працівникам Збройних Сил України, які проходять військову службу (працюють) в Генеральному штабі Збройних Сил України, в органах військового управління, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях, які підпорядковані Генеральному штабу Збройних Сил України, - Головним управлінням персоналу Генерального штабу Збройних Сил України;
- військовослужбовцям та працівникам Збройних Сил України, які проходять військову службу (працюють) у військовій частині НОМЕР_3 , військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях, які їх підпорядковані, - кадровими органами видів Збройних Сил України, оперативних командувань, командування високомобільних десантних військ, управлінь армійських корпусів (повітряних командувань);
- громадянам з числа осіб, звільнених зі Збройних Сил, колишніх партизанів та підпільників, - військовими комісаріатами Автономної Республіки Крим, обласними та Київським міським військовими комісаріатами за місцем їх реєстрації.
Відповідно до пункту 1 Положення № 158, комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України (далі - Комісії) створюються у Міністерстві оборони України, військовій частині НОМЕР_3 , військовому комісаріаті Автономної Республіки Крим, обласних та Київському міському військових комісаріатах, а згідно з пунктом 7 Положення № 158, на комісії військового комісаріату Автономної Республіки Крим, обласних та Київського міського військових комісаріатів покладається вирішення питань про визначення учасників бойових дій з числа осіб, звільнених зі Збройних Сил, колишніх партизанів та підпільників - за місцем їх реєстрації, вивчення і подання документів до комісії Міністерства оборони України осіб, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.
Положення № 158 та Інструкція № 158 були чинними до 22.05.2015. У подальшому відповідні питання були врегульовані наказом Міністерства оборони від 07.05.2015 №200, наказом Міністерства оборони від 30.09.2019 № 511, наказом Міністерства оборони України від 16.04.2020 № 122.
Проаналізувавши положення законодавства, чинного на момент звернення позивача за встановленням статусу УБД, суди обох інстанцій констатували, що оскільки ОСОБА_1 не є особою, звільненою зі Збройних Сил, не є колишнім партизаном або підпільником, Комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 не мала повноважень для розгляду заяви позивача. Своєю чергою, відсутність позитивного для позивача рішення Комісії унеможливлює видачу йому посвідчення УБД.
Колегія суддів із такими висновками погоджується.
Одночасно колегія суддів зазначає про нерелевантність приведеної скаржником судової практики, зазначеної у доводах касаційної скарги. Зокрема, у справі №490/9547/17 правовідносини виникли щодо встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: знаходження позивача в зоні ведення бойових дій та участі в бойових діях - збройного конфлікту, роззброєння незаконних формувань на території Республік колишнього СРСР, а саме в Республіці Азербайджан та автономної області Республіки Азербайджан в Нагірному Карабасі у період з 24.11.1988 по 13.05.1992.
У справі № 233/2929/17 правовідносини виникли щодо встановлення факту участі позивача у бойових діях із захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України та безпосередньої участі в АТО з 27 серпня по 1 листопада 2014 року на блокпосту ІНФОРМАЦІЯ_2 для отримання статусу учасника бойових дій.
У справі № 823/795/17 правовідносини виникли щодо встановлення статусу учасника бойових дій відрядженого працівника ДФС України, який був залучений до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги позивача.
Інші доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Водночас касаційна скарга не містить належних обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві та апеляційній скарзі та яким судам вже надана оцінка встановленим обставинам справи.
Також касаційна скарга не містить об'єктивних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які визначені законом в якості підстав для скасування рішень.
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021 у справі №814/1855/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
В. М. Кравчук
В. М. Шарапа