ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 120/7116/22
адміністративне провадження № К/990/26985/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
суддів: Білак М. В., Кашпур О. В.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання протиправними дій, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року (головуючий суддя Залімський І. Г., судді: Мацький Є. М., Сушко О. О.),
І. Суть спору
У вересні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (далі - відповідач, ГУ Держказначейства у Вінницькій області), у якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо повернення виконавчого документа Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року у справі № 120/19342/21-а без прийняття до виконання.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що дії відповідача є протиправними, оскільки 16 травня 2022 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про стягнення коштів з рахунків бюджетних асигнувань Тульчинського відділу Державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на підставі виконавчого листа, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом по справі № 120/19343/21-а, однак листом від 20 травня 2022 року відповідач повернув зазначений виконавчий документ без виконання з підстав невідповідності його вимогам частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме відсутності у ньому відомостей про ідентифікаційний код боржника.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи.
04 лютого 2022 року Вінницьким окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі № 120/19342/21-а яким, окрім іншого, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою судового збору, у розмірі 454,00 грн. Судове рішення набрало законної сили 29 березня 2022 року.
30 березня 2022 року для виконання рішення суду у частині стягнення судових витрат, Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 120/19342/21-а. При цьому, у реквізитах даного виконавчого листа боржником вказано Тульчинський відділ державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), а стягувачем - ОСОБА_1 .
Після отримання виконавчого документу та з метою примусового виконання ухваленого на її користь судового рішення в частині стягнення судових витрат, ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держказначейства у Вінницькій області із заявою від 16 травня 2022 року, до якої долучила виконавчий лист від 30 березня 2022 року № 120/19342/21-а.
За результатами розгляду такої заяви відповідач листом від 20 травня 2022 року № 04.2-23-11/2751 повернув виконавчий лист стягувачу без виконання на підставі абзацу 5 підпункту 1 пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).
Підставою такого повернення є те, що виконавчий документ оформлено судом з порушенням вимог, встановлених частиною першою статті 4 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ), а саме у ньому відсутні відомості про ідентифікаційний код боржника як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Також ГУ Держказначейства у Вінницькій області зазначило, що оскільки боржника обслуговує централізована бухгалтерія при Центрально-Західному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Хмельницький), тому виходячи із приписів пункту 24 Порядку № 845 рекомендовано ОСОБА_1 після усунення вищевикладених недоліків виконавчого документа звернутися із заявою про його примусове виконання до ГУ Держказначейства у Хмельницькій області.
Уважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулася до адміністративного суду з цим позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області щодо повернення ОСОБА_1 згідно листа від 20 травня 2022 року № 04.2-23-11/2751 без виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року № 120/19342/21-а.
Суд першої інстанції виходив з того, що суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти ефективно, забезпечувати суб'єктивні права, свободи та інтереси осіб, які до них звертаються. Натомість, відповідач не скористався усіма наданими йому повноваженнями для реалізації права позивача на забезпечення примусового виконання судового рішення в частині відшкодування на його користь судових витрат, зокрема в межах цих повноважень відповідач не був позбавлений можливості звернутися до відповідних органів для отримання інформації - в даному випадку ідентифікаційного коду боржника, якої йому не вистачало для виконання судового рішення.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням положень Закону № 1404-VІІІ та Порядку № 845 у ГУ Держказначейства у Вінницькій області були відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу згідно абзацу 5 підпункту 1 пункту 9 згаданого Порядку.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області задоволено. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції наголосив, що зазначення у виконавчому документі ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності) є імперативною вимогою до виконавчого документа. Недотримання такої вимоги є самостійною та достатньою підставою для повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі підпункту 1 пункту 9 Порядку № 845. До того ж, вказаний реквізит важливий для виконання відповідного виконавчого документа. При цьому, вжите у нормі частини першої статті 4 Закону № 1404-VІІІ уточнення «за наявності» стосується випадків об'єктивної відсутності ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що вжиття відповідачем заходів для отримання відомостей про код боржника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не зумовить відповідності виконавчого листа вимогам частини першої статті 4 Закону № 1404-VІІІ. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач правомірно повернув виконавчий лист стягувачеві, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
29 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
V. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування позиції, скаржниця зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26 грудня 2018 року у справі № 749/11814/16-ц та від 19 вересня 2019 року у справі № 469/1357/16-ц щодо застосування пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 1404-VІІІ.
Позивачка стверджує, що відповідач має право не тільки повертати виконавчий документ, а й повідомляти органу, який видав виконавчий документ, про наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють його виконання, у спосіб і порядку, які визначені таким документом, безоплатно отримувати необхідні для виконання виконавчих документів судові рішення, пояснення, довідки, іншу інформацію.
ОСОБА_1 уважає, що сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.
ГУ Держказначейства у Вінницькій області подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у її задоволенні, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Відповідач зазначає, що правовідносини у справі, яка розглядається, і правовідносини у справах, на які посилається скаржниця, не є подібними, а тому обґрунтування касаційної скарги пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України є безпідставним.
ГУ Держказначейства у Вінницькій області стверджує, що підпунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 1404-VІІІ передбачена вимога про зазначення у виконавчому документі відомостей про ідентифікаційний код боржника як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. При цьому, така вимога є імперативною нормою, тобто, зазначення передбачених частиною першою статті 4 Закону № 1404-VІІІ реквізитів у виконавчому документі є обов'язковим. Імперативними є також норми пункту 9 Порядку № 845, які містять перелік підстав, за якими органи Держказначейства зобов'язані повернути виконавчий документ стягувачу.
VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Основного Закону України передбачено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом № 1404-VІІІ.
Частиною першою статті 4 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що у виконавчому документі зазначаються:
- назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
- дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
- повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб),
- дата народження боржника - фізичної особи;
- ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
- резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
- дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
- строк пред'явлення рішення до виконання.
Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону (пункт 6 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VІІІ).
За змістом частин першої та другої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком № 845.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 845 у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв'язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім'я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).
Згідно з підпунктом 1 пункту 9 Порядку № 845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження».
VІІ. Висновки Верховного Суду
У силу положень частини першої статті 341 КАС України перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з метою виконання виконавчого листа від 30 березня 2022 року № 120/19342/21 звернулася до відповідача із заявою про стягнення судових витрат з Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
Відповідач листом від 20 травня 2022 року № 04.2-23-11/2751 повернув позивачці вказаний виконавчий лист без виконання з підстав відсутності у ньому коду ЄДРПОУ боржника.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги до оформлення виконавчих документів, визначені статтею 4 Закону № 1404-VІІІ, є обов'язковими. Недотримання хоча б однієї вимоги є самостійною й достатньою підставою для повернення виконавчого документа стягувачу на підставі підпункту 1 пункту 9 Порядку № 845.
Поряд з цим, ОСОБА_1 у касаційній скарзі зауважує, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 749/11814/16-ц та від 19 вересня 2019 року у справі № 469/1357/16-ц.
З цього приводу Верховний Суд уважає за необхідне зазначити таке.
Так, у згаданих постановах Верховний Суд зауважив, зокрема, що у виконавчому листі зазначені відомості про стягувача (найменування, його місцезнаходження) та боржника (його прізвище, ім'я та по батькові, рік народження та адреса перебування), які дозволяють здійснити повну ідентифікацію боржника. У зв'язку з цим, відсутність у виконавчому листі певних даних про особу боржника за наявності можливості у державного виконавця його ідентифікувати, не може вважатися підставою для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.
Дії державного виконавця при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є неправомірними, оскільки, в розумінні правових приписів законодавства, державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за наявності відповідного виконавчого листа виданого судом, який відповідає вимогам цього Закону.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 580/2220/19 Суд зазначив: «виконавчий документ повинен містити обов'язкові реквізити та дані (інформацію) визначені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», проте повернення виконавчого листа без виконання повинно містити об'єктивні причини неможливості виконати судове рішення.
Так, у пункті 5 Порядку № 845 визначено, зокрема, що під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право безоплатно отримувати необхідні для виконання виконавчих документів судові рішення, пояснення, довідки, іншу інформацію; відкладати, зупиняти безспірне списання коштів і їх перерахування стягувачам у випадках, передбачених законом та цим Порядком; вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.
Крім того, підпунктом 1 пункту 6 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, визначено, що Казначейство для виконання покладених на нього завдань має право в установленому порядку одержувати безоплатно від державних органів і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців, а також громадян та їх об'єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.
З наведеного правового регулювання слідує, що законодавство України про виконавче провадження надає органам Казначейства певні повноваження, які вони мають використовувати при здійсненні виконавчого провадження.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку № 845 у ГУ Держказначейства у Черкаській області були відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки орган казначейства не позбавлений можливості звернутися до відповідних органів для отримання інформації, якої не вистачає для виконання рішення суду.»
Таким чином, колегія суддів уважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що дії відповідача з повернення стягувачу виконавчого листа без виконання, оскільки в ньому не було зазначено код ЄДРПОУ боржника, є правомірними.
Поряд з цим, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти ефективно, забезпечувати суб'єктивні права, свободи та інтереси осіб, які до них звертаються. Натомість, відповідач не скористався усіма наданими йому повноваженнями для реалізації права позивачки на забезпечення примусового виконання судового рішення в частині відшкодування на її користь судових витрат, як наслідок дії ГУ Держказначейства у Вінницькій області щодо повернення виконавчого документа Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року у справі № 120/19342/21-а без прийняття до виконання - безпідставні.
Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасоване судове рішення, яке відповідає закону.
З огляду на те, що висновки суду апеляційної інстанції в цій справі ґрунтуються на неправильному застосуванні статті 4 Закону № 1404-VІІІ та пункту 9 Порядку № 845, суперечать правовій позиції Верховного Суду, сформованій у справах, спір у яких виник за подібних правовідносин, висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, натомість судом апеляційної інстанції рішення Вінницького окружного адміністративного суду, яке відповідає закону, скасовано помилково, тому колегія суддів уважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
З огляду на звільнення позивачки від сплати судового збору, такі витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 341, 345, 349, 355-356, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року скасувати.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року залишити в силі.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
О. В. Кашпур