УХВАЛА
21 грудня 2023 року
м. Київ
справа №600/2301/23-а
адміністративне провадження № К/990/42557/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі №600/2301/23-а за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - військова частина НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невидання наказу про нарахування та виплату ОСОБА_1 за період з 04 вересня 2022 року по 10 грудня 2022 року; з 21 грудня 2022 року по 16 січня 2023 року; з 02 лютого 2023 року по 05 лютого 2023 року; з 07 лютого 2023 року по 08 лютого 2023 року; з 10 лютого 2023 року по 16 лютого 2023 року, з 18 лютого 2023 року по 19 лютого 2023 року; з 23 лютого 2023 року по 26 лютого 2023 року; з 28 лютого 2023 року по 01 березня 2023 року; з 03 березня 2023 року по 04 березня 2023 року; з 06 березня 2023 року по 07 березня 2023 року; з 09 березня 2023 року по 10 березня 2023 року; з 18 березня по 19 березня 2023 року; з 21 березня 2023 року по 22 березня 2023 року; з 25 березня 2023 року по 26 березня 2023 року збільшеної до 100000 грн на місяць додаткові винагороди встановленої, постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 видати наказ про нарахування та виплату ОСОБА_1 збільшеної до 100 000 грн на місяць додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», пропорційно часу безпосередньої його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 04 вересня 2022 року по 10 грудня 2022 року; з 21 грудня 2022 року по 16 січня 2023 року; з 02 лютого 2023 року по 05 лютого 2023 року; з 07 лютого 2023 року по 08 лютого 2023 року; з 10 лютого 2023 року по 16 лютого 2023 року, з 18 лютого 2023 року по 19 лютого 2023 року; з 23 лютого 2023 року по 26 лютого 2023 року; з 28 лютого 2023 року по 01 березня 2023 року; з 03 березня 2023 року по 04 березня 2023 року; з 06 березня 2023 року по 07 березня 2023 року; з 09 березня 2023 року по 10 березня 2023 року; з 18 березня по 19 березня 2023 року; з 21 березня 2023 року по 22 березня 2023 року; з 25 березня 2023 року по 26 березня 2023 року.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року, позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невидання наказу про нарахування та виплату ОСОБА_1 за період з 04 вересня 2022 року по 02 листопада 2022 року, з 01 листопада 2022 року по 01 грудня 2022 року, з 02 грудня 2022 року по 10 грудня 2022 року, з 21 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 16 січня 2023 року, з 02 лютого 2023 року по 03 лютого 2023 року, з 04 лютого 2023 року по 05 лютого 2023 року, з 07 лютого 2023 року по 08 лютого 2023 року, з 10 лютого 2023 року по 11 лютого 2023 року, з 12 лютого 2023 року по 16 лютого 2023 року, з 18 лютого 2023 року по 19 лютого 2023 року, з 23 лютого 2023 року по 26 лютого 2023 року, з 28 лютого 2023 року по 01 березня 2023 року, з 03 березня 2023 року по 04 березня 2023 року, з 06 березня 2023 року по 07 березня 2023 року, з 09 березня 2023 року по 10 березня 2023 року, з 18 березня по 19 березня 2023 року, з 21 березня 2023 року по 22 березня 2023 року. з 25 березня 2023 року по 26 березня 2023 року збільшеної до 100000 грн на місяць додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 видати наказ про нарахування та виплату ОСОБА_1 збільшеної до 100000 грн на місяць додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» пропорційно часу безпосередньої його участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 04 вересня 2022 року по 02 листопада 2022 року, з 01 листопада 2022 року по 01 грудня 2022 року, з 02 грудня 2022 року по 10 грудня 2022 року, з 21 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 16 січня 2023 року, з 02 лютого 2023 року по 03 лютого 2023 року, з 04 лютого 2023 року по 05 лютого 2023 року, з 07 лютого 2023 року по 08 лютого 2023 року, з 10 лютого 2023 року по 11 лютого 2023 року, з 12 лютого 2023 року по 16 лютого 2023 року, з 18 лютого 2023 року по 19 лютого 2023 року, з 23 лютого 2023 року по 26 лютого 2023 року, з 28 лютого 2023 року по 01 березня 2023 року, з 03 березня 2023 року по 04 березня 2023 року, з 06 березня 2023 року по 07 березня 2023 року, з 09 березня 2023 року по 10 березня 2023 року, з 18 березня по 19 березня 2023 року, з 21 березня 2023 року по 22 березня 2023 року, з 25 березня 2023 року по 26 березня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2023 року касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі №600/2301/23-а повернуто скаржнику.
18 грудня 2023 року відповідач повторно через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відомостей про те, що позивач є посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
Отже, враховуючи, що ця справа відноситься до справ незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже результат розгляду цієї справи безпосередньо впливає на правозастосовчу практику в Державній прикордонній службі України в цілому та вказує, що залишення спірного рішення без перегляду в касаційному порядку призведе до того, що рішення і надалі будуть ухвалюватися без єдиного підходу у застосуванні норм, як матеріального так і процесуального права у таких спорах.
Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, а касаційна скарга не містить обґрунтування в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики. Окрім того, Суд зауважує, що зазначені скаржником норми є загальними та суди попередніх інстанцій, застосовуючи ці норми при вирішенні цього спору виходили з обставин безпосередньо цієї справи, що не вказує на можливість застосування висновку Верховного Суду за результатом перегляду судових рішень у цій справі у подібних правовідносинах.
Отже, доводи скаржника, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики при вирішенні аналогічних судових прав є необґрунтованими.
Також скаржник зазначає, що суспільний інтерес у цій справі полягає в тому, щоб вирішити питання наявності права у командира військової частини, що перебуває в пункті управління, який не піддавався обстрілам та виконував завдання з «здійснення раптової перевірки порядку виконання бойових завдань», на рівні військовослужбовцем, що безпосередньо приймає участь у відбитті атаки ворога, отримати збільшену до 100000 грн додаткову винагороду. Скаржник вказує, що з цих самий обставин випливає і виняткове значення цієї справи для відповідача.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Суд також відхиляє твердження скаржника, що справа має виняткове значення для нього, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, доводи скаржника в цій частині зводяться виключно до незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій та переоцінки доказів у справі.
У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Водночас, Судом установлено, що доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм чинного законодавства.
Отже, касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі №600/2301/23-а за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: О.Р. Радишевська
С.А. Уханенко