ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 520/7077/2020
касаційне провадження № К/9901/29745/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року (головуючий суддя - Котеньов О.Г.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Спаскін О.А.; судді: Любчич Л.В., П'янова Я.В.)
у справі № 520/7077/2020
за позовом Приватного підприємства «Престиж Автомоторс»
до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України,
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У червні 2020 року Приватне підприємство «Престиж Автомоторс» (далі - ПП «Престиж Автомотрс», позивач, платник, підприємство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, (далі - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 березня 2020 року № 00000510503, № 00000520503, № 00000530503, № 00000540503, № 00000550503.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року, позов задоволено.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з недоведеності відповідачем в ході судового розгляду справи правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Харківській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. При цьому, наголошує, що судами не враховані правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18, від 16 квітня 2020 року у справі № 520/1536/19.
Ухвалою від 11 жовтня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Харківській області.
23 листопада 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Престиж Автомоторс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої складено акт від 02 березня 2020 року № 610/20-40-05-03-08/32436962.
Відповідно до висновків названого акта перевірки контролюючим органом встановлені порушення платником вимог:
пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.3.1 пункту 138.3 статті 138, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого: занижено суму доходів, визначених за правилами бухгалтерського обліку, в загальному розмірі 84 769 529,00 грн; завищено суму витрат на 3 233 457,00 грн; завищено суму різниць, на які зменшується фінансовий результат, на 2 884 690,00 грн, в результаті чого занижено податком на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на 3 947 703,00 грн; завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування на загальну суму 66 071 302,00 грн;
пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.3, підпункту «г» пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого: завищено суму податкового кредиту на 17 598 027,00 грн; занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 869 559,00 грн, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 948 758,00 грн; завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду, на 311 444,00 грн.
На підставі висновків названого акта перевірки відповідачем 24 березня 2020 року прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 00000510503, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 4 934 628,75 грн, з яких за податковим зобов'язанням 3 947 703,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 986 925,75 грн;
№ 0000520503, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 66 071 302,00 грн;
№ 00000530503, яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 1 423 137,00 грн, з яких за податковим зобов'язанням 948 758,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 474 379,00 грн;
№ 00000540503, яким ПП «Престиж Автомотрс» зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 311 444,00 грн;
№ 00000550503, яким до підприємства застосовані штрафні санкції в розмірі 434 779,50 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає таке.
Судовим розглядом встановлено, що 20 грудня 2012 року між DLS INVESTMENT SOLUTIONS LTD (позикодавець) та позивачем (позичальник) укладено договір позики № 201212. За умовами договору позикодавець надає у власність позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000 000,00 грн в позику, зі сплатою 6,95 відсотків річних, строком повернення частинами або однією сумою не пізніше 01 лютого 2014 року.
Під час проведення перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що строк позовної давності за вказаним договором сплинув 23 серпня 2019 року, тому в силу підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України заборгованість в сумі 3 385 000,00 доларів США (84 769 529,35 грн) за договором позики від 20 грудня 2012 року № 201212 є безнадійною, отже включається до загального оподатковуваного доходу.
Такі висновки податкового органу обґрунтовані тим, що додаткова угода від 25 січня 2017 року № 4к, якою продовжено строк розрахунків за договором позики від 20 грудня 2021 року № 201212, підлягала обов'язковій реєстрації Національним банком України (далі - НБУ), проте платником до перевірки не було надано документа, який засвідчує факт такої реєстрації.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суди попередніх інстанцій зазначили, що встановлення контролюючим органом під час перевірки нікчемності даного правочину знаходиться поза межами його компетенції та не належить до функції контролю за дотриманням платниками податків податкового законодавства.
Суд вважає, що доходячи наведених вище висновків, судові інстанції не надали належної правової оцінки встановленому під час перевірку факту відсутності реєстрації додаткової угоди від 25 січня 2017 року № 4к, яка була передбачена постановою НБУ від 17 червня 2004 року № 270 «Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам», чинного до 07 лютого 2019 року, тобто на момент укладання додаткової угоди.
Крім того, судами не надано правової оцінки доводам відповідача стосовно відсутності з 23 серпня 2016 року документального підтвердження дій, направлених на погашення заборгованості за договором позики від 20 грудня 2012 року № 201212 з боку ПП «Престиж Автомоторс».
За таких обставин, Верховний Суд вважає висновки судових інстанцій про те, що строк позовної давності та строк виконання зобов'язання за договором позики від 20 грудня 2012 року № 201212 не минув такими, що зроблені без повного дослідження обставин справи, що свідчить про передчасність задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»).
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту та витрат, врахованих платником податків при визначенні даних податкового обліку, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для податкового обліку.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.
При цьому податкове законодавство не встановлює конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають ідентифікуватись ті чи інші господарські операції.
Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, так само, як помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо інші дані засвідчують зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю, тобто є фактичний рух активів.
Судовим розглядом встановлено, що 01 січня 2017 року між ТОВ з ІІ «Віннер Імпортс Україна, Лтд» (виконавець) та ПП «Престиж Автомоторс» (замовник) укладено договір № 054-info/P на інформаційне та консультативно-довідкове обслуговування, а саме: надання послуг інформаційно-довідкової системи PCSS (Porsche Central Service System); надання послуг інформаційно-технічної підтримки приладу PIWIS Tester III; користування діагностичними модулями A, B, C, D, E, F приладу PIWIS Tester III; надання послуг з формування звітів з продажу автомобілів та/або запасних частин.
На підтвердження виконання умов вказаного договору платником були надані копії актів виконаних робіт та наданих послуг.
Дослідивши вказані акти, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вони що містять достатні відомості про господарські операції та підтверджують реальність їх здійснення.
Верховний Суд вважає передчасними такі твердження судових інстанцій, оскільки платником до перевірки не було надано будь-яких інших первинних документів, які б підтверджували надання/виконання придбаних послуг, у зв'язку з чим неможливо визначити реальний обсяг та вартість придбаних позивачем інформаційних послуг, які надані зазначеним вище контрагентом.
Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ з ІІ «Віннер Імпортс Україна, Лтд» (виконавець) було укладено ряд договорів, направлених на організацію та здійснення рекламних заходів, навчальних заходів (тренінгів), які проводилися замовником за кордоном України, а саме у Турецький Республіці, Федеративній Республіці Німеччина, Королівстві Іспанія, Угорській Республіці.
Суди встановили, що на виконання умов укладених договорів ТОВ з ІІ «Віннер Імпортс Україна, Лтд» організовувалися поїздки до зазначених вище країн для постійних і потенційних клієнтів в межах рекламних заходів та для працівників підприємства в межах навчальних заходів.
На підтвердження виконання умов вказаних договорів платником надані копії актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), платіжних доручень, банківських виписок.
Невизнання податковим органом реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ з ІІ «Віннер Імпортс Україна, Лтд» в цій частині ґрунтується на тому, що підприємством не надано будь-яких звітів про виконання послуг та/або інших документів, які б підтверджували фактичне надання (виконання) таких послуг. Крім того, відповідач вказував, що до перевірки на надано первинні документи, які оформлюються у зв'язку з відрядженням та підтверджують факт участі працівників підприємства у проведенні навчальних заходів (звіти про відрядження, запрошення приймаючої сторони, транспортні квитки, посадкові талони тощо).
На думку Верховного Суду, таким доводам податкового органу судами не було надано належної оцінки, що призвело до передчасних висновків про задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо доводів акта перевірки про те, що позивачем до складу витрат включено амортизаційні відрахування за автотранспортними засобами, які не використовувалися у власній господарській діяльності, Суд зазначає таке.
Суди встановили, що платником були придбані автотранспортні засоби Volvo XC90 256, Skoda Oktavia A7 Active, Lexus LX 450d з метою використання в господарській діяльності позивача як підмінних автомобілів.
Задовольняючи позовні вимоги в частинні визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 березня 2020 року № 00000510503 щодо нарахування податку на прибуток підприємств в сумі 102 010,00 грн за амортизаційними відрахуваннями з придбання транспортних засобів, податкового повідомлення-рішення від 24 березня 2020 року № 00000530503 в частині нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 869 559,00 грн за зменшенням податкового кредиту з придбання транспортних засобів та податкового повідомлення-рішення від 24 березня 2020 року № 0000550503, яким нараховано штрафну санкцію в сумі 434 779,50 грн за нереєстрацію податкових, суди попередніх інстанцій зазначили, що в матеріалах справи відсутні докази того, що транспортні засоби ПП «Престиж Автомоторс» не використовувались в операціях, що не є господарською діяльністю позивача.
При цьому, в якості підтвердження використання вказаних автомобілів в господарській діяльності підприємства суди врахували надані позивачем акти про надання та повернення підмінного автомобіля громадянину ОСОБА_1 .
Разом з тим, судами попередніх інстанцій не надано оцінки доводам податкового органу щодо відсутності доказів того, що підприємством придбавались паливно-мастильні матеріали, які є необхідними для використання автомобілів, а також що на підприємстві відсутні підтверджуючі документи щодо факту технічного обслуговування автомобілів, що свідчить про неповне з'ясування обставин справи та передчасність висновків про задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 24 березня 2020 року № 00000530503 в частині нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 68 924,00 грн та податкового повідомлення-рішення від 24 березня 2020 року № 00000540503 про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 311 444,00 грн у зв'язку з повторним включенням сум податку на додану вартість за уточнюючими розрахунками, Суд зазначає таке.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суди попередніх інстанцій врахували, що у лютому 2017 року позивачем самостійно виявлено та виправлено помилки шляхом реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних, зареєстрованих у попередніх податкових періодах та відображених у поданих податкових деклараціях за листопад 2015 року, квітень 2016 року, жовтень 2016 року та листопад 2016 року на загальну суму 380 368,00 грн.
Коригування за поданими уточнюючими розрахунками в сумі 380 368,00 грн було відображено позивачем у рядку 16.2 декларації з податку на додану вартість за лютий 2017 року.
Суди зазначили, що за наслідком камеральної перевірки поданих ПП «Престиж Автомоторс» декларації з податку на додану вартість за лютий 2017 року від 20 березня 2017 року № 9255515620, уточнюючих розрахунків за лютий 2017 року щодо податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, відсутні відомості щодо порушень.
При цьому, суди констатували, що акт камеральної перевірки в матеріалах справи відсутній.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій не враховано, що податкові періоди, за які надані вищевказані розрахунки, були охоплені попередньою плановою виїзною документальною перевіркою платника за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року (акт від 14 березня 2017 року № 1068/20-40-14-02-07/324369662) та суми вищезазначених уточнень були враховані (відображені) в матеріалах попередньої виїзної документальної перевірки.
Відтак, Суд вважає передчасним висновок судових інстанцій, котрого вони дійшли без дослідження висновків акта перевірки від 14 березня 2017 року № 1068/20-40-14-02-07/324369662, на який посилається податковий орган.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2021 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова