П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/19834/23
Перша інстанція: суддя Радчук А.А.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2023р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2023р. ТОВ «Аквафрост» звернулося до суду з позовом до Київської митниці, у якому просило:
- визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці, відділ митного оформлення №l M/п “Вишневе”, про коригування митної вартості товарів за №UA100060/2023/000062/2 від 3.07.2023р..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що уповноважена особа позивача ТОВ «СТАРБРОК СЕРВІС» звернулась до відділу оформлення №1 митного посту «Вишневе» Київської митниці з електронною митною декларацією за №23UA100060415006U8 та пакетом документів для митного оформлення товару. Проте, за результатами митного оформлення митним органом 3.07.2023р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за №UA100060/2023/000062/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA100060/2023/000506.
Позивач зазначає, що проведене коригування митної вартості товару призвело до збільшення митних платежів, які повинен сплатити позивач за проведення процедури розмитнення зазначеного товару в загальному розмірі 121 153,93грн. про що зазначено в графі 47 митної декларації
Відтак, позивач із рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів не погоджується, вважає його протиправним та таким, що порушує його права та інтереси, оскільки документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною договору, відповідають вимогам ст.53 МКУ, є належними та допустимими і підтверджують числове значення митної вартості товару.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2023р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці, відділ митного оформлення №l M/п “Вишневе”, про коригування митної вартості товарів за №UA100060/2023/000062/2 від 3.07.2023р..
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь ТОВ «Аквафрост» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684грн..
Не погодившись із даним судовим рішенням, Київська митниця подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що митний орган приймаючи оскаржуване рішення діяв з порушенням норм митного законодавства України, оскільки позивачем надано усі необхідні документи для розмитнення товарів, але митницею не надано їм належної оцінки та визнано, що представлені документи не підтверджують митну вартість товару за ціною договору.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 18.11.2020р. між Компанією Buzaram Company S.A. (Монтевідео, Уругвай, Постачальник) та ТОВ «Аквафрост» (Чорноморськ, Україна, Покупець) був укладений Контракт №18/11/20-49 (далі - Контракт), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати Покупцю Товар, зазначений в Інвойсі до цього Контракту, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та своєчасно оплатити його вартість, в термін і на умовах, передбачених цим Контрактом. Номенклатура, асортимент, кількість і вартість, а також інші необхідні характеристики Товару, попередньо узгоджені Сторонами, вказуються в Інвойсі, який є невід'ємною частиною даного Контракту (а.с.39-43).
У липні 2023р. товариство погодило з Постачальником поставку товару «Креветка свіжоморожена, без теплової обробки, без харчових домішок (frozen shrimp hoso) роду (Pleoticus Muelleri), в панцирі з головою. Розмірний ряд: L2 (21-30 шт/кг). Дата виробництва 09-10/2022р.» вагою 12 000 кг. на загальну суму 75 600дол. США, що засвідчено в Invoice А 2156 від 4.05.2023р. (а.с. 34).
З метою митного оформлення імпортованого товару уповноважена особа позивача - ТОВ «СТАРБРОК СЕРВІС» звернулась до відділу оформлення №1 митного посту «Вишневе» Київської митниці з електронною митною декларацією за №23UA100060415006U8 від 3.07.2023р., до якої було додано: сертифікат якості (Certificate of quality) від 2.05.2023р., пакувальний лист (Packing list) №3001074-300679 від 2.05.2023р.; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №А2156 від 4.05.2023р., рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) додаток до інвойсу №А2156 від 4.05.2023р., автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 27.06.2023р., банківський платіжний документ, який стосується товару від 14.04.2023р.,
банківський платіжний документ, який стосується товару від 15.06.2023р., документ, що підтверджує вартість перевезення №1 від 29.06.2023р., зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, №18/11/20-49 від 18.11.2020р., договір про надання послуг митного брокера 25-04-19 від 25.04.2019р., інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації №10111876 від 30.06.2023р., декларація виробника (Declaration of producer) від 2.05.2023р.; копія митної декларації країни відправлення №23LTLC0100EK1C33C3 від 27.06.2023р. (а.с.21-22).
3.07.2023р. Київською митницею направлено позивачу повідомлення, у якому зазначено, що декларантом до митого оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості. Декларанту запропоновано надати додаткові документи, а саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с.25-26).
З переліку додатково витребуваних відповідачем документів ТОВ «Аквафрост» надало Міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) №LT 0327678 від 27.06.2023р., ветеринарно-санітарний сертифікат від 26.06.2023р., прайс-лист від 4.04.2023р..
3.07.2023р. Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за №UA100060/2023/000062/2 (а.с.17-18) та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA100060/2023/000506 (а.с.19-20).
Не погодившись із правомірністю рішення про коригування митної вартості товарів за №UA100060/2023/000062/2 від 3.07.2023р., ТОВ «Аквафрост» з цим позовом до суду.
Перевіряючи правомірність прийнятого спірного рішення, з урахуванням підстав, з якими позивач просить визнати їх протиправними та незаконними, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, в тому числі щодо проведення митного оформлення та методів визначення митної вартості товарів врегульовані положеннями Митного кодексу України.
Відповідно до ст.49 МКУ митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч.5 ст.58 МКУ).
Відповідно до ч.1 ст.57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Згідно зі ст.58 МКУ метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно з ч.2 ст.54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За правилами ч.3 ст.58 МКУ у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами ч.5 ст.53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Зі змісту ст.53 МКУ слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Водночас ч.3 ст.53 МКУ установлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому колегія суддів зауважує, що Верховний Суд неодноразово наголошував на правовій позиції, яка полягає у тому, що право митниці витребувати додаткові документи у декларанта з метою вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів, пов'язане з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (Постанова ВС від 23 січня 2020р. у справі №804/4365/16).
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2.06.2015р. (справа №21-498а15).
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, передумовою для прийняття оспорюваного рішення про коригування вартості товару, на думку митного органу, є ненадання декларантом до митного оформлення всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме: 1) надані до митного оформлення банківські платіжні документи не завірені відповідною установою; 2) декларантом не надано рахунки, заявки, договори, що підтверджують вартість перевезення товару; 3) у відповідності до умов поставки CFR LT Klaipeda не надано відомості щодо витрат на вивантаження, навантаження (можливо складського зберігання) товару, які понесені в порту.
Крім того, у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ.
Надаючи оцінку вказаним обставинам, судова колегія зазначає, що позивачем надано для митного оформлення банківський платіжний документ, який стосується товару від 14.04.2023р., та банківський платіжний документ, який стосується товару від 15.06.2023р..
Відповідно до п.5.1 Контракту від 18.11.2022р. платежі повинні здійснюватися Покупцем на рахунки, зазначені Постачальником в інвойсі до Контракту на кожну поставку товарів.
Стаття 53 МКУ визначає, які документи подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Зокрема, за приписами ч.2 цієї статті Кодексу документами, які підтверджують митну вартість товарів, у т.ч. є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
З вказаної норми слідує, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, повинні надаватися у випадку, якщо товар оплачено. При цьому, митне оформлення товару повинне бути здійснене, як у випадку, коли оплата за договором здійснена, так і у випадку, коли оплата за товар відповідно до умов договору здійснюється в іншому порядку, не виключаючи порушення встановлених строків. Несвоєчасність оплати партії товару не вказує на розбіжність даних, які містяться у наданих для митного оформлення документах, а лише вказує на порушення умов господарського договору.
При цьому, умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) жодним чином не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що посилання Київської митниці на те, що надані до митного оформлення банківські платіжні документи не завірені відповідною установою, необґрунтованими, оскільки вказані неточності ніяким чином не впливають на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару та на неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товару (за ціною договору), а відтак суд першої інстанції дійшов до правильного висновку в цій частині.
Крім того, згідно із п.5 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до п.2 ч.11 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема витрати на транспортування після ввезення.
Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару здійснювалась на умовах CFR, порт призначення LT Klaipeda (Литва).
За офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) CFR (Cost and Freight) - ''Вартість і фрахт'' означає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати та фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов'язки щодо митного оформлення товару для експорту.
До митної електронної декларації на підтвердження факту транспортних витрат та всіх інших маніпуляцій по доставці товару було надано відповідачу довідку розрахунку транспортних витрат №1 від 26.09.2023р., згідно якої автопоїзд держ. № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 виконує перевезення вантажу за маршрутом: м.Клайпеда (Литва) - м.Київ (Україна), транспортні витрати від м.Клайпеда (Литва) до п/п Ягодин 9Україна) становлять 35 000грн., транспортні витрати від п/п Ягодин (Україна) до м.Київ (Україна) становлять 5 000грн..
При цьому, зазначено, що страхування вантажу не проводилось. Навантажувальні роботи за рахунок відправника (а.с.36).
Відтак, судова колегія зазначає, що посилання відповідача про сумніви щодо достовірності відомостей про складову митної вартості товарів - витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України є необґрунтованими, відповідач не надав належної оцінки поданій позивачем довідці про розрахунок транспортних витрат.
Крім того, скаржник, обґрунтовуючи правомірність застосування резервного методу при визначенні митної вартості товару, в апеляційній скарзі вказує, що на його думку, МД від 19.05.2023р. №UA100430/2023/473232 (23UA100430473232U0) товар №1 (вартість товару згідно джерела інформації - 7,7602дол.США/кг) (а.с.86зв), про яку митний орган також посилається в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, містить відомості про використані для коригування митної вартості числові значення, та таке джерело є достатнім для обґрунтування такого числового значення.
Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, митний орган не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч.2 ст.55 МКУ.
Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод (постанова Верховного Суду від 18.09.2021р. у справі №160/4944/19).
При цьому, апеляційній суд зазначає, що в МД, на яку апелянт посилається як на джерело інформації, вказано інші умови поставки, ніж ті, які використовувало товариство, а саме: в графі 20 - СРТ Київ (фрахт, перевезення сплачено до місця призначення). Отже, продавець оплачує перевезення товару до названого пункту призначення. Вказане може радикально вплинути на ціну товару. При цьому, у вищевказаній декларації, вказаний товар іншого розмірного ряду та дати виготовлення.
Відтак, судова колегія вважає, що в зазначеній декларації, на яку посилається відповідач як на джерело інформації, та в ЕМД ТОВ «Аквафрост» різне ціноутворення, товар, який придбав позивач, є іншим і тому має іншу відмінну ціну від того товару, із яким його порівнює митний орган.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зауважує, що митний органу не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих товариством документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені зауваження в рішенні за №UA100060/2023/000062/2 щодо розбіжностей у документах, поданих для митного оформлення, не спростовують визначення митної вартості за першим методом - ціною контракту, а подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом під час судового розгляду не надано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Аквафрост».
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скаргах доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2023р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко