П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/6916/23
Перша інстанція: суддя Стефанов С.О.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.
розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 10.03.2023 про відмову в перерахунку пенсії через застосування до її розміру обмеження максимальною сумою до десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати провести перерахунок призначеної пенсії за вислугу років, згідно довідки Херсонської обласної прокуратури № 21-254вих-22 від 30.12.2022 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, із розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати за відповідною посадою, без обмеження її граничного розміру, з виплатою різниці в пенсії за минулий час з 01.02.2022.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII (далі - Закон №1789-ХІІ).
Указує, що звернувся із заявою до ГУ ПФУ в Херсонській області про перерахунок пенсії, згідно довідки Херсонської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) від 30.12.2022, в розмірі 90% від суми заробітку та без обмеження граничного розміру пенсії.
У відповідь, як зазначає позивач, він отримав листа від 18.03.2023, де вказано про прийняття, 07.02.2023, рішення про перерахунок пенсії, а 10.03.2023 про про прийняття рішення про відмову в такому перерахунку, оскільки розмір пенсії зменшується порівняно з попереднім розміром.
ОСОБА_1 наполягає, що має право на перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, на підставі довідки Херсонської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 30.12.2022, в розмірі 90% від суми заробітку за відповідною посадою та без обмеження її граничним розміром, адже таке право встановлено судовим рішенням у справі №540/3898/20.
Окрім цього, позивач зазначає, що відмова у проведенні перерахунку пенсії є втручанням у його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із того, що на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, стаття 50-1 Закону №1789-ХІІ, відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі -Закон № 1697-VII), у частині перерахунку пенсії втратила чинність.
Суд зазначив, що на спірні правовідносини поширюються положення частини 2 статті 86 Закону №1697-VII, в силу вимог яких, пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 % від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Отже, суд визнав, що позовні вимоги ОСОБА_1 , в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог щодо виплати пенсії без обмеження її граничним розміром, суд зазначив, що Закон №1789-ХІІ втратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв'язку з набранням чинності Законом №1697-VII, за правилами абзацу 6 частини 15 статті 86 якого, максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, з моменту набрання чинності Законом №1697-VII, питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною 15 якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Скаржник стверджує, що висновки суду першої інстанції суперечать Конституції України, оскільки відповідно до частини 3 статті 22 основного закону, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав.
Скаржник вважає, що під час ухвалення рішення, суд першої інстанції невірно витлумачив частину 3 статті 22 Конституції України та відмовив йому у захисті права на розмір пенсії, який був встановлений при призначенні пенсії, тобто 90% від розміру заробітної плати за відповідною посадою, без обмеження її у розмірі.
Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки судовому рішенню у справі №540/3898/20, яким підтверджується його право на отримання пенсії у розмірі 90% та без обмеження граничним розміром.
Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 з 02.03.2007 призначена пенсія за вислугою років на підставі статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, в розмірі 90% від заробітної плати.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі №540/3898/20, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2021, позов ОСОБА_1 задоволено.
Суд визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ в Херсонській області №965230184842 від 27.10.2020, в частині перерахунку ОСОБА_1 пенсії з розрахунку 60% від суми заробітку за відповідною посадою з обмеженням максимальної суми пенсії до десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність та зобов'язав провести йому перерахунок та виплату призначеної пенсії за вислугу років, згідно довідки Херсонської обласної прокуратури № 21-384 вих-20 від 21.10.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати за відповідною посадою, без обмеження її граничного розміру, з виплатою різниці в пенсії за минулий час з 01.10.2020.
30.12.2022 Херсонською обласною прокуратурою на підставі рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 ОСОБА_1 видана довідка №21-254 вих-22 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій за нормами, чинними на 01.01.2022, за відповідною (прирівняною) посадою «заступник начальник відділу» та який становить 82 264,00 грн.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про перерахунок пенсії, у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурору за відповідною посадою та просив її виплачувати у розмірі 90% від заробітної плати, зазначеної у довідці Херсонської обласної прокуратури від 30.12.2022 без обмеження максимальним розміром.
За наслідками розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 ГУ ПФУ в Сумській області відмовило в такому перерахунку покликаючись на статтю 86 Закону №1697- VII, де унормовано, що пенсія прокурорам призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Також даний орган указав про недоцільність проведення перерахунку пенсії за вислугу років, оскільки її розмір зменшитеся, а саме з 01.02.2022 (49358,40 грн = 82 264,00 грн х 60%) з обмеженням виплати 19 340,00 грн., з 01.07.2022 - 20270,00 грн., з 01.12.2022 - 20930,00 грн.
Разом з цим, відповідно на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про перерахунок пенсії, вона складала - 58 360,57 грн (а.с.15)
Вважаючи відмову органу Пенсійного фонду у перерахунку пенсії протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважає, що висновки суду першої інстанції про розповсюдження на спірні правовідносини положень Закону №1697-VII, за змістом яких, пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 % від суми місячної (чинної) заробітної плати та з обмеженням її граничним розміром, є звуженням існуючих прав та втручанням в його права мирно володіти майном.
При цьому, скаржник наполягає на тому, що має право на перерахунок та виплату пенсії у розмірі 90% від суми заробітку за відповідною посадою та без обмеження її граничним розміром.
Проаналізувавши зміст апеляції скаржника, колегія суддів установила, що вона складається з двох ключових питань, це наявність у пенсійного органу права на обмеження пенсії її максимальним розміром, а саме: десятьма прожитковими мінімумами, а також який відсоток від заробітної плати працюючого прокурора повинен використовувати пенсійний орган проводячи перерахунок пенсії.
Відповідаючи на перше питання щодо наявності у пенсійного органу права на обмеження пенсії її максимальним розміром, колегія суддів установила таке.
01.10.2011 набрав чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 року (далі - Закон №3668-VI).
За змістом статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону №1789-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим Законом були внесені зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, положення частини 15 якої викладені в аналогічній редакції.
При цьому, абзац 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI встановлює, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Абзац 2 цього пункту визначає, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин 2 та 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.
Таким чином, положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв'язку із застосуванням Закону № 3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
Закон №1789-ХІІ втратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв'язку з набранням чинності Законом № 1697-VII.
За правилами абзацу 6 частини 15 статті 86 згаданого Закону, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом №1697-VII, питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовуються нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною 15 якої встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
Отже, пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір.
Таке особливе регулювання може виражатися у неможливості її перерахунку до моменту, коли її розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії.
Наведеного висновку дійшов Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду при розгляді справи №580/5962/20 у постанові від 21.12.2021, та відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 589/3997/16-а у подібних правовідносинах.
З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на спірні правовідносини поширюються положення абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону № 1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Переходячи до вирішення другого питання про те, який відсоток від заробітної плати працюючого прокурора повинен використовувати пенсійний орган проводячи перерахунок пенсії, суд апеляційної інстанції встановив таке.
Станом, на час призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих було визначене статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ.
Згідно частини 1 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (у редакції чинній на момент призначення пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Як передбачала частина 12 статті 50-1 Закон №1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Відповідно до частини 17 статті 50-1 Закон №1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачене йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
15.07.2015 року набрав чинності Закон №1697-VII, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року.
З набранням чинності Законом №1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури стало регулюватися положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років.
Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Згідно з частиною двадцятою статті 86 Закону №1697-VII призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою.
Тобто, до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України.
Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Враховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникає після набрання чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон №1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону №1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.
Такий правовий висновок узгоджується із покладеним в основу Закону №1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.
З огляду на вказане, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури.
Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом №1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону №1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону №1697-VII.
Відтак, колегія суддів вважає, що до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникає після набранням чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини 2 статті 86, яка встановлює, що пенсія призначається в розмірі 60 % від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду щодо застосування статті 50-1 Закону №1789-ХІІ та статті 86 Закону №1697-VII у аналогічних правовідносинах, висловленою у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20.
Таким чином, слід констатувати, що на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії (січень 2023 року) стаття 50-1 Закону №1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1697-VII у частині перерахунку пенсії втратила чинність, а тому на спірні правовідносини поширюються положення частини 2 статті 86 Закону №1697-VII, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 % від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Відповідаючи на доводи скаржника стосовного неправомірності звуження змісту та обсягу існуючих прав, зокрема, щодо звуження його права на перерахунок пенсії, колегія суддів звертає увагу на те, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат.
Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 N 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Крім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави.
Така практика свідчить про достатньо широке поле для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.
Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з'ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.
За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov and Others v. Bulgaria (заява № 2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява № 17767/08)).
Хоча виплати соціального страхування є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права на володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.
Водночас, слід зазначити, що розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном.
При цьому таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення».
Стосовно питання щодо права позивача на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури, колегія суддів визнає, що позивач має безумовне право на такий перерахунок.
Разом з цим, суд зауважує, що відповідач у відповідь на заяву позивача відмовив йому у перерахунку пенсії, з огляду на недоцільність такого перерахунку, оскільки внаслідок перерахунку із застосуванням норм чинного законодавства розмір пенсії ОСОБА_1 значно зменшився.
З урахуванням викладеного та з врахуванням положень пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI, слід дійти висновку, що фактична відмова у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії не призводить до порушення прав позивача, оскільки внаслідок такої відмови позивач отримує пенсію у значно більшому розмірі.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Аналізом вищенаведених норм законодавства висновується, що захисту в адміністративному судочинстві підлягають лише та виключно порушені права, свободи та інтереси позивача.
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції не встановив факту порушення прав позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволення позову ОСОБА_1 .
Стосовно доводів скаржника, що судовим рішенням у справі №540/3898/20 встановлені преюдиційні обставини про наявність у нього права на отримання пенсії у розмірі 90% від посадового окладу працюючого прокурора та без обмеження граничним розміром, колегія суддів зазначає таке.
У відповідності до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Наведену норму варто розуміти так, що учасники адміністративної справи не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, господарській або цивільній справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не визначено законом.
На думку колегії суддів, судовим рішенням у справі №540/3898/20 були встановлені обставини, зокрема, що позивач є прокурором, має відповідну вислугу років для призначення йому пенсії.
Поряд з цим, аргументи суду, що пенсія позивачу повинна розраховуватися з показника 90% від посадового окладу працюючого прокурора і без обмежень її максимальним розміром, є правовою оцінкою, наданою судом, встановленим обставинам
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, зазначила, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом; преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення; преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті, а відтак відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції.
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не передбачений.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 21.12.2023.