ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 160/15305/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сербіна Богдана Олександровича на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року (суддя Кучма К.С.) в справі № 160/15305/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо не звільнення його за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю; зобов'язання прийняти рішення про звільнення його за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вважає, що позивач має право на звільнення з військової служби у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю, а тлумачення абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу», застосоване судом першої інстанції, відповідно до якого підставами для звільнення з військової служби за цією нормою є наявність дружини/чоловіка військовослужбовця тільки з І та ІІ групами інвалідності, є неправильним.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10 березня 2022 року призваний до лав Збройних сил України відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого бетоняру 2 відділення бетонних робіт взводу бетонних робіт 1 мостової роти.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Вільногірським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), 07 квітня 2023 року укладено шлюб з ОСОБА_2 .
Позивач звернувся із рапортом до військової частини НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби.
07 червня 2023 року військова частини НОМЕР_1 , розглянувши поданий рапорт та подані ним документи, повідомила позивача про відсутність законних підстав для звільнення його з військової служби відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Оскільки необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, а надана позивачем довідка до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ від 17 листопада 2022 року та посвідчення про виплату державної соціальної допомоги не можуть підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду за дружиною із числа осіб з інвалідністю та слугувати підставою для звільнення позивача з військової служби, оскільки доказів на підтвердження цього факту позивачем не надано, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.
Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією у складі військової частини НОМЕР_1 на посаді старшого бетоняру 2 відділення бетонних робіт взводу бетонних робіт 1 мостової роти.
ОСОБА_1 07 квітня 2023 року зареєстрований шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 82, що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим Вільногірським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 07 квітня 2023 року (а.с. 7).
ОСОБА_2 є інвалідом третьої групи з 01 жовтня 2022 року за загальним захворюванням, дата чергового переогляду - 10 вересня 2024 року, що підтверджено довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 1683 від 17 листопада 2022 року (а.с. 8), отримує державну соціальну допомогу (а.с. 9).
ОСОБА_1 подано рапорт командиру військової частин НОМЕР_1 про звільнення з військової служби.
Листом командира військової частини НОМЕР_1 від 07 червня 2023 року № 477 повідомлено позивача про відсутність законних підстав для звільнення його з військової служби відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини сьомої статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який діє й на час апеляційного перегляду справи.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ, застосовується судом у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який також визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
За положеннями частини п'ятої статті 22 Закону № 3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до статті 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зокрема, опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Статтею 26 Закону № 2232-ХІІ встановлені підстави для звільнення з військової служби, підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої якої передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану, зокрема, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Тобто в контексті спірних правовідносин предметом доказування є доведеність здійснення позивачем постійного догляду за хворою дружиною, яка є особою з інвалідністю.
Постановою Кабінету Міністрів України вид 12 червня 2013 року № 413 затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу (далі - Перелік).
Відповідно до пункту 6 Переліку військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько- консультативної комісії для осіб до 18 років.
Таким чином, факт здійснення позивачем постійного догляду за хворою дружиною, яка є особою з інвалідністю, для цілей звільнення з військової служби під час дії правового режиму воєнного стану на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII має бути підтверджений відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.
Позивачем не надано належних доказів, якими в контексті спірних правовідносин, є саме висновок медико-соціальної експертної комісії, щодо того, що дружина позивача потребує постійного стороннього догляду, а довідка МСЕК та посвідчення особи, яка отримує соціальну допомогу, не доводять необхідності постійного стороннього догляду за дружиною позивача.
Крім того, суд звертає увагу, що дружина позивача ОСОБА_2 є інвалідом третьої групи з 01 жовтня 2022 року за загальним захворюванням. При цьому в довідці до акта огляду МСЕК № 1683 від 17 листопада 2022 року відсутні рекомендації щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю.
Підсумовуючи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність наявності обставин, з якими підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII пов'язує право військовослужбовця на звільнення з військової служби під час дії правового режиму воєнного стану.
Доводи апелянта зводяться до того, що позивач має право на звільнення з військової служби у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю та спростовані приведеними вище висновками суду.
Аргумент апелянта про неправильне тлумачення судом першої інстанції абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ суд відхиляє, позаяк судом першої інстанції такого тлумачення не надавалось, а підставою позову вказано саме необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сербіна Богдана Олександровича на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року в справі № 160/15305/23 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року в справі № 160/15305/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 21 грудня 2023 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 21 грудня 2023 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко