Справа № 638/16522/23
Провадження № 2-о/638/286/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.12.2023 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - Штих Т.В.
за участі секретаря - Зайченка Р.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -
встановив:
Заявник звернувся до суду з заявою, в якій просив встановити, що йому, ОСОБА_1 , належить трудова книжка НОМЕР_1 від 09.09.1985р., яка була виписана співробітником відділу кадрів Харківського СТУ ПО «Конус» на ОСОБА_1 (на російській мові), в зв'язку з тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області йому було відмовлено у нарахуванні пенсії за віком і її виплати тому, що зазначене по батькові у трудовій книжці НОМЕР_1 не відповідає зазначеному по батькові у його паспорті НОМЕР_2 .
У зв'язку з зазначеною обставиною ГУ ПФУ у Харківській області йому було рекомендовано звернутися до суду для усунення розбіжностей у документах.
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що причиною неправильного написання його по батькові, а саме (на російській мові) не « ОСОБА_2 », а « ОСОБА_3 » стала некомпетентність співробітника відділу кадрів Харківського СТУ ПО «Конус», яка його по батькові в трудову книжку НОМЕР_1 вписала не у відповідності до його паспорту НОМЕР_2 . В заяві зазначив, що згідно паспорту громадянина України НОМЕР_2 , який було видано Комінтернівським РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області 25 серпня 2005 року, його ім'я та по батькові « ОСОБА_4 », а на російській мові « ОСОБА_5 ».Також в заяві вказав на те, що в свідоцтві про його народження НОМЕР_3 від 03.01.1964р. зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_1 (на російській мові), про що в книзі записів актів громадянського стану було зроблено запис за № 186.
Заявник наполягав на задоволенні вимог, просив заяву задовольнити. Надав відповідну заяву.
Представник заінтересованої особи просив суд проводити судове засідання за відсутності представника, надане відповідне клопотання.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.
Статтями 12, 13, 77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.
З'ясувавши дані у справі, дослідивши докази, суд приходить до висновку про не обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Судом встановлено, що згідно паспорту громадянина України НОМЕР_2 , який було видано Комінтернівським РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області 25 серпня 2005 року, прізвище, ім'я та по батькові заявника ОСОБА_1 , а на російській мові: ОСОБА_1 , що відповідає відомостям зазначеним у свідоцтві про його народження НОМЕР_3 від 03.01.1964р. в якому зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_1 (на російській мові), про що в книзі записів актів громадянського стану було зроблено запис за № 186. Таким чином судом встановлено, що паспорт громадянина України НОМЕР_2 від 25.08.2005р., свідоцтво про народження НОМЕР_3 від 03.01.1964р. та трудова книжка НОМЕР_1 належать одній особі ОСОБА_1 .
У відповідності до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи немайнових прав.
Згідно з п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема на підставі п.6,ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, що зазначені в документі, не збігаються з , прізвищем, ім'ям, по батькові цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Згідно з положеннями Постанови пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вимога про встановлення факту, що має юридичне значення , розглядається, якщо такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Судом встановлено, що встановлення факту належності заявнику правовстановлюючого документу трудової книжки НОМЕР_1 потрібне йому для оформлення пенсії за віком.
Факт належності заявнику правовстановлюючого документу трудової книжки НОМЕР_1 підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
А налізуючи вищенаведені письмові докази, суд дійшов висновку про доведеність заявником заяви про встановлення факту належності йому трудової книжки НОМЕР_1 . Жодних сумнівів щодо вставленого факту не має.
На підставі викладеного і керуючись ст. 4,13,263,265, 293,294,315,319 ЦПК України, суд-
вирішив:
Заяву ОСОБА_1 заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 (паспорт громадянина України НОМЕР_2 від 25.08.2005р.) трудової книжки НОМЕР_1 від 09.09.1985р. виданої відділом кадрів Харківського СТУ ПО «Конус» (в якій замість по батькові « ОСОБА_2 » зазначено « ОСОБА_3 » (на російській мові).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день, його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 20 грудня 2023року.
Суддя Т.В. ШТИХ.