Справа № 560/21531/23
УХВАЛА
19 грудня 2023 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Блонський В.К., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Красилівської міської ради Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся в суд з позовом до Красилівської міської ради Хмельницької області, в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність Красилівської міської ради Хмельницької області щодо розгляду звернення позивача від 24.08.2023 року.
2. Визнати протиправною бездіяльність Красилівської міської ради Хмельницької області, яка полягає у відсутності належного реагування та контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, зокрема щодо незаконного облаштованих майданчиків (місць) для паркування на території між тротуаром та фасадом житлового будинку по АДРЕСА_1 , а також території з правої сторони цього житлового будинку.
3. Зобов'язати Красилівську міську раду Хмельницької області у передбачений законодавством спосіб вчинити дії для відновлення до попереднього стану території між тротуаром та фасадом житлового будинку по АДРЕСА_1 , який існував до облаштування незаконного майданчику для паркування, у тому числі, але не виключно, демонтувати на території між тротуаром та фасадом житлового будинку по АДРЕСА_1 шість обмежувачів руху, незаконно облаштований майданчик для паркування автотранспорту, відновити поверхню тротуару, бордюр, який розділяє проїзну частину автомобільної дороги та пішохідний тротуар, тобто унеможливити заїзд автотранспорту на зазначену територію.
4. Зобов'язати Красилівську міську раду Хмельницької області у передбачений законодавством спосіб вчинити дії для відновлення до попереднього стану території з правої сторони житлового будинку по АДРЕСА_1 , який існував до облаштування незаконного майданчику для паркування, у тому числі, але не виключно, демонтувати на території з правої сторони житлового будинку по АДРЕСА_1 незаконно встановлену огорожу та облаштований майданчик для паркування автотранспорту, заїзд через тротуар до майданчику для паркування автотранспорту, звільнити земельну поверхню на вказаній території від будь-якого, в тому числі бетонного, покриття, відновити поверхню тротуару та бордюр, який розділяє проїзну частину автомобільної дороги та пішохідний тротуар, тобто унеможливити заїзд автотранспорту на зазначену територію;
5. Стягнути з Красилівської міської ради Хмельницької області на користь позивача 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень завданої моральної (немайнової) шкоди;
6. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161,172 цього Кодексу.
Згідно із частиною третьою статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач подав клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якому зазначає, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, з 06 серпня 2020 року не працює, доходів за попередній календарний рік не отримував, тому не має змоги сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі.
До клопотання позивач додає довідку з органу Державної податкової служби України №2210-23-01765 від 14.04.2023 про суми виплачених доходів та утриманих податків у позивача за період з 01 кварталу 2022 по 04 квартал 2022 року станом на 14.04.2023, а також копію трудової книжки.
Вирішуючи питання наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, суд виходить з наступного.
За приписами частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. При цьому, згідно з частинами першою, другою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі Закон №3674-VI) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.
Суд, що вирішує питання відкриття провадження, встановивши за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря несення судових витрат та дійшовши висновку про необхідність реалізації такого свого права, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря несення судових витрат є прерогативою (виключним правом) відповідного суду. З наведеного вбачається, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Суд вважає, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення від сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
У цій справі позивачем до клопотання про звільнення від сплати судового збору додані відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 14.04.2023 за період з 01 кварталу 2022 року по 04 квартал 2022 року, у якій зазначено про відсутність доходів та копія трудової книжки.
Верховний Суд в ухвалі від 15.09.2020 у справі № 640/20109/19 зазначив: Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі Княт проти Польщі (Kniat v. Poland), заява №71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі Єдамскі та Єдамска проти Польщі (Jedamski and Jedamska v. Poland), заява №73547/01). У цій же справі Верховний Суд, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, вказав, що надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за попередній рік не свідчать про відсутність у заявника інших джерел доходів, доводи про скрутний майновий стан належними та допустимими доказами не підтверджені.
Суд також враховує те, що Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи, тому у кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Доказів відсутності інших джерел доходів за попередній рік (зокрема, інформації про розмір пенсійних та інших соціальних виплат і допомог) та, відповідно, скрутного майнового стану, що зумовили неможливість сплати судового збору, в матеріалах позовної заяви немає, що свідчить про необґрунтованість указаного клопотання. При цьому суд повинен враховувати майновий стан сторони в цілому, а не лише відсутність окремих джерел доходу, в даному випадку тих, що підлягають оподаткуванню.
Крім того, невмотивоване звільнення від сплати судового збору утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення до судового захисту. Право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Дослідивши додані до позовної заяви матеріали, суд встановив, що згідно договору про надання правової допомоги від 04.12.2023 фізична особа - ОСОБА_1 і адвокат Лилик Василь Васильович уклали договір про надання юридичної допомоги клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Згідно п.4.7 цього договору за надану адвокатом правову допомогу, розмір якої узгоджений між клієнтом та адвокатом у акті (актах) виконаних робіт, клієнт зобов'язується сплатити не пізніше ніж 30 (тридцяти) днів з моменту набрання рішенням суду законної сили у справі, яка буде відкрита судом за позовом клієнта до Красилівської міської ради Хмельницької області, у тому числі у разі його апеляційного оскарження. У разі оскарження рішення суду будь-яким учасником процесу до суду касаційної інстанції така сплата здійснюється не раніше вирішення судом касаційної інстанції такої скарги, але не пізніше 10 (десяти) днів з моменту, коли клієнту стало відомо про таке рішення. 4.7.1. Відповідно до п. 4.3 цього договору клієнт та адвокат домовились, що у разі повного чи часткового задоволення позовних вимог клієнта, він зобов'язаний у строки передбачені п. 4.7 цього договору сплатити адвокату додатковий гонорар (премію) у розмірі 10 000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок) грн.
Згідно детального опису робіт загальна вартість виконуваних робіт (надаваних послуг) адвокатом Лиликом В.В. з надання правової допомоги клієнту ОСОБА_1 становить 44 000,00 грн.
З огляду на досягнуту домовленість між позивачем та адвокатом сплатити останньому зазначену суму за надані послуги за наслідками розгляду цієї справи, суд вважає, що відсутні підстави, які давали б змогу суду дійти висновку про скрутний майновий стан позивача.
Суд звертає увагу, що норма, яка передбачає повноваження суду на звільнення особи від сплати судового збору не є імперативною, це є правом, а не обов'язком суду. Водночас сплата судового збору є обов'язком позивача, а тому зловживання правом на звільнення від його сплати є неприпустимим.
За наведених вище обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, а тому в задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI встановлено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позов містить в собі 2 вимоги немайнового характеру (визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, що є однією позовною вимогою немайнового характеру) та одну майнову вимогу (про стягнення моральної шкоди).
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 №2710-ІХ установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2684 гривні.
Таким чином, позивачу слід сплатити 3220,80 грн або 2576,64 грн (0,8 ставки судового збору), якщо заява подається через систему електронний суд, подавши докази такої сплати.
Належним документом про сплату судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення та зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 , залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддяВ.К. Блонський