СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
19 грудня 2023 року Справа № 480/12276/23
Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Осіпова О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову головного сержанта військової частини НОМЕР_1 : ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся головний сержант військової частини НОМЕР_1 : ОСОБА_1 через свого представника - Атаманюк Василину Ігорівну з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
1. Визнати дії військової частини НОМЕР_1 під час проведення службового розслідування на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 №669 від 29.07.2022 протиправними.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 № 802 від 26.08.2022 «Про підсумки службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 », в частині що стосується головного сержанта ОСОБА_1 .
3. Поновити головного сержанта ОСОБА_1 на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .
4. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату додаткової грошової винагороди та премії за липень 2022 року головному сержанту ОСОБА_1 в повному обсязі.
5. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити грошове забезпечення головному сержанту ОСОБА_1 за період з липня 2022 по дату поновлення на військовій службі.
Ухвалою від 24.11.2023 позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України. Так, позивачу було встановлено 10-денний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви та зобов'язано позивача надати суду заяву із зазначенням інших підстав пропуску строку на звернення з позовом до суду з наданням доказів поважності його пропуску.
Так, на виконання вимог ухвали суду від 24.11.2023, представник позивача подала до суду заяву у порядку усунення недоліків позовної заяви, в якій просила визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити такий строк.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду представник позивача вказала, що позивача не було повідомлено ні про призначення службового розслідування, ні про його проведення, ні, тим більше, про його результати - наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення, що є порушенням прав останнього.
Крім того, позивачем вчинялись дії щодо захисту своїх прав та інтересів, зокрема направлялися звернення Міністру оборони України ОСОБА_4 та командувачу Сухопутних військ Збройних Сил України Олександру Сирському, з метою сприяння у вирішенні даної ситуації, проте позитивного результати звернення не мали та заява до правоохоронних органів, підтвердженням чого є талон-повідомлення єдиного обліку №2732 від 28.02.2022 про прийняття і реєстрацію заяви про вчинення кримінального правопорушення.
Позивач проявляв зацікавленість щодо вирішення ситуації, яка склалася. Це підтверджується поданням рапорта до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою повідомлення про своє місцезнаходження, звернувся за правовою допомогою, в результаті якої були направленні численні запити, як до відповідача, так і до вищого його командування.
Тільки 19.10.2023 від військової частини НОМЕР_1 було отримано листа з додатками, серед яких містились матеріали службового розслідування щодо позивача, в тому числі і копія оскаржуваного наказу.
Звертає увагу на те, що без вказаних документів не можливо було встановити, в чому саме конкретно проявлялися протиправні дії відповідача по відношенню до ОСОБА_5 та належним чином обґрунтувати позовні вимоги.
Перевіривши матеріали позовної заяви та доводи заяви позивача про поновлення строку звернення до суду та додаткових пояснень до нього, поданих у порядку усунення недоліків позовної заяви, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
За приписами ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Військова служба є різновидом публічної, що узгоджується висновками Великої палати Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 р. справа №362/643/21.
А отже, до спірних правовідносин застосовується норма ч.5 ст. 122 КАС України.
Позивачем оскаржуються дії військової частини НОМЕР_1 під час проведення службового розслідування на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 №669 від 29.07.2022 протиправними, а також наказ командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 №802 від 26.08.2022 «Про підсумки службового розслідування за фактом відмови від виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 », в частині що стосується головного сержанта ОСОБА_1 .
При цьому, з цим позовом ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_6 звернувся до суду лише 20.11.2023.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Судом встановлено, що позивач був обізнаний про порушення своїх прав з серпня 2022 року, звернувся за правничою допомогою до адвоката Атаманюк В.І., уклавши з 12.12.2022 р. договір про надання правової допомоги. Також в матеріалах справи міститься копія ордеру серії АІ № 1467781 на підтердження повноважень ОСОБА_6 .
Представник позивача на підтвердження своїх доводів надала до суду лист-звернення до Міністерства оборони України (направлений 01.12.2022); талон повідомлення єдиного обліку №9737 про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення від 28.08.2022, рапорт позивача начальнику Шосткинського РТЦК та СП від 27.08.2022; адвокатські запити від 13.12.2022, 24.12.2023, 20.04.2023, 15.08.2023; скаргу щодо протиправних дій командування війської частни А4427(направлена 26.12.2022).
Проте, суд зауважує, що надані представником позивача копії документів саме підтверджуються обізназість ОСОБА_1 про порушення його прав.
Також, представник позивача зазначила, що без оскаржувального наказу та метеріалів службового розслідування не можливо було встаносити протиправність дій відповідача.
Однак, відповідно до ч.5 ст. 161 КАС України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.
Згідно ч. 1 ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Відповідно до Закону України від 05.072021 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (ч. 1 ст. 6 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
До матеріалів справи додано копію свідоцтва про зайнятя адвокатською діяльність Атаманюк Василини Ігорівни серія ІФ № 001187 від 27.08.2019 р.
А отже, представник позивача як адвокат обізнана в нормах процесуального права щодо строків звернення до суду і можливості витребування судом доказів, які неможливо отримати самостійно. Але таким правом не скористалася.
Суд враховує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
До того ж, Верховний Суд зазначав (від 12.09.2019 у справі № 160/1383/19, від 31.03.2021 у справі № 640/2371/20, 10 лютого 2023 року, у справі №461/10111/21, від 10 лютого 2023 року у справі № 640/20580/20), що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом".
Таким чином позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду з цим позовом та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Суд наголошує, що у справі Європейського суду з прав людини “Стаббігс та інші проти Великобританії” визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Рішенні “Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії” від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28 жовтня 1998 року, заява №28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі “Мушта проти України” нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі “Пономарьов проти України” ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Таким чином, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Крім того, інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до частини першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.5 ст. 169 КАС України).
З урахуванням наведеного вище, вбачається необхідним позовну заяву повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Головного сержанта військової частини НОМЕР_1 : ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії і додані до неї документи - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя О.О. Осіпова