СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ДОДАТКОВЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року Справа № 480/10794/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Соп'яненко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
12.12.2023 представник позивача звернулась до суду з заявою про стягнення витрат на правову допомогу. Просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 5000 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 задоволено позовні вимоги у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області. Проте судом не розглянуто заяву щодо стягнення з відповідача витрат на правничу правову допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, даною нормою визначено вичерпний перелік підстав щодо ухвалення судом додаткового рішення.
Зважаючи на те, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також враховуючи введення воєнного стану в Україні, заяву представника позивача судом розглянуто у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем заперечень, клопотань не подано.
Відповідно до ст. 132 ч.ч 1, 3 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрат на професійну правничу допомогу віднесено до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 30 закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження витрат на правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги від 10.05.2023, акт виконаних робіт та квитанція. З акту виконаних робіт вбачається, що вартість виконаних адвокатом робіт становить 5000 грн. Відповідно до квитанції гроші у такій сумі були отримані адвокатом від ОСОБА_1 (а.с. 35-39).
Згідно з розділом 4 договору від 10.05.2023 гонорар складається з суми вартості наданої правової/правничої допомоги, тарифи яких узгодженні сторонами. Гонорар складається з суми вартості наданої правової/правничої допомоги, тарифи у яких узгоджені Сторонами. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи не досягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає позивач. Позивач сплачує гонорар у день підписання цього договору готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок Адвоката, або в інший погоджений спосіб та строки. Договір не містить перелік можливих форм визначення вартості послуг: тверда сума та/або погодинна оплата, будь-яких відомостей про досягнуту сторонами згоду щодо такої форми договір не містить. Також у договорі відсутні відомості про загальну вартість послуг за договором або вартість однієї одиниці часу роботи адвоката. Тобто, взагалі відсутні відомості щодо ціни договору.
Договір про надання правової допомоги, незважаючи на специфіку відносин адвоката з клієнтом, є договором про надання послуг. Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Відповідно до вимог ст. 903 ч. 1 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У договорі про надання правової допомоги між позивачем та адвокатом відсутні відомості про надання адвокатом послуг безоплатно. Крім того, суду надано акт виконаних робі та квитанція до прибуткового касового ордеру, що дає підстави вважати укладений сторонами договір відплатним. За таких обставин ціна договору (відомості про гонорар) є його істотною умовою. Суд приходить до переконання, що наданий суду договір між позивачем та адвокатом не свідчить про досягнення його сторонами угоди щодо розміру гонорару та порядку його обчислення, тобто сторонами не досягнуто згоди щодо однієї з його істотних умов.
Верховний Суд у постанові від 18.12.2019 у справі N 522/17845/15-ц (провадження N 61-14507св18) дійшов висновку, що адвокатський гонорар є однією із умов, яка визначається сторонами договору про надання правової допомоги, тому відсутність у договорі розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає підстав вважати, що сторони при укладенні договору про надання правової допомоги погодили розмір адвокатського гонорару.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу не підтверджується належними доказами, судові витрати у цій частині відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 252, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволені заяви представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на додаткове рішення суду в тридцятиденний строк з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.В. Соп'яненко