РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
з питань забезпечення позову
21 грудня 2023 року м. Рівне №460/26769/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Гресько, розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову по справі за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доДержавної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області
про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні суду перебуває справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови №024060 від 12.09.2023 про застосування адміністративного-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.
20.12.2023 позивачем подано заяву про забезпечення позову. Відповідно до поданої заяви позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення вчинення виконавчих дій, а саме: зупинення стягнення на підставі виданих Рівненським відділом державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавчих документів (постанови про відкриття виконавчого провадження №73518645 від 07.12.2023, зупинення вчинення виконавчих дій по постанові про арешт коштів, зупинення вчинення виконавчих дій по постанові про стягнення штрафних санкцій з ФОП ОСОБА_1 ) до розгляду справи в суді та вступу рішення суду в законну силу, згідно з вимогами пункту 2 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".
Обґрунтовуючи таку заяву, позивач зазначав, що ним отримано постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.12.2023 щодо примусового виконання оспорюваної постанови №024060 від 12.09.2023. Тому вважає, що до набрання рішення суду законної сили у даній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. З огляду на наведене, просив вжити заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали, що стосуються розгляду даної заяви, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).
Частинами 1, 2 статті 151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно з Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України (як суду касаційної інстанції до 15.12.2017) "Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ" від 29.09.2016 №14 забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
З аналізу наведеного слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно, суд може забезпечити позов лише за наявності двох підстав, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015, визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Підпунктами 15, 29, 62 пункту 5 вказаного Положення встановлено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення; здійснює інші повноваження, визначені законом.
Зі змісту Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, вбачається, що адміністративно-господарські штрафи накладаються шляхом винесення керівником (або його заступником) органу державного контролю (Укртрансбезпеки чи її територіального органу) відповідної постанови, яка є обов'язковою для виконання правопорушником.
Згідно з частиною п'ятою статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III, адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до загального фонду Державного бюджету України, крім 50 відсотків адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - сімнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, що зараховуються до державного дорожнього фонду, створеного у складі спеціального фонду Державного бюджету України.
Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) є виконавчим документом та за умови відсутності факту добровільного виконання такого рішення органу державного контролю, вона підлягає примусовому виконанню на підставі Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно з положеннями частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема, у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
При цьому, ні постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, ні саттею 34 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено зупинення дії та виконання постанов Укртрансбезпеки чи її територіального органу про накладення штрафів безпосередньо державним виконавцем у разі оскарження останніх у судовому порядку.
Як встановлено судом, 07.12.2023 державним виконавцем Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження №73518645 з примусового виконання постанови від 12.09.2023 №024060 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 17000,00 грн та винесено постанову про арешт коштів борджника.
Досліджуючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та додані до неї докази, суд вважає, що обрані ОСОБА_1 способи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виданих Рівненським відділом державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції постанови про відкриття виконавчого провадження №73518645 від 07.12.2023, постанови про арешт коштів повністю не співвідносяться із заявленими позовними вимогами, оскільки пункт 5 частини третьої статті 151 КАС України передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Однак, враховуючи те, що оспорювану постанову звернено до примусового виконання і державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання постанови органу Укртрансбезпеки про накладення на позивача штрафу, це, на думку суду, може призвести до негативних фінансових наслідків для заявника у вигляді стягнення не лише суми штрафних санкцій, які є спірними, а й стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, а тому ускладнить ефективний захист і поновлення прав та інтересів позивача у майбутньому у разі задоволення позовних вимог.
За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення з ОСОБА_1 на підставі виконавчого документу - постанови, винесеної 12.09.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті №024060, про накладення адміністративно-господарського штрафу, - до набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження такої постанови.
У рішенні від 31.07.2003 в справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заяву про забезпечення позову належить задовольнити частково.
При цьому, згідно з положеннями статті 156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 20.12.2023 про забезпечення позову задовольнити частково.
Зупинити стягнення на підставі виконавчого документу - постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.09.2023 №024060 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу, - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №460/26769/23.
У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення вчинення виконавчих дій, а саме: зупинення стягнення на підставі виданих Рівненським відділом державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавчих документів (постанови про відкриття виконавчого провадження №73518645 від 07.12.2023, зупинення вчинення виконавчих дій по постанові про арешт коштів) відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 21 грудня 2023 року.
Суддя Олег ГРЕСЬКО