ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
20 грудня 2023 рокум. ПолтаваСправа № 440/18482/23
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Алєксєєва Н.Ю., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про:
- визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не використані дні відпустки за 2022 - 2023 роки у кількості 78 діб;
- зобов'язання Головного управління Національної поліції у Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за не використані дні відпустки за 2022-2023 роки у кількості 78 діб, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення - 14.06.2023.
Частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання, чи позов подано у строк, установлений законом, суд виходить з такого.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічною службою є, зокрема, військова служба.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області "По особовому складу" від 14.06.2023 № 303 о/с згідно із Законом України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 (через хворобу) капітана поліції ОСОБА_1 14.06.2023. У наказі вказано, що при звільненні ОСОБА_1 має право на отримання грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку в кількості 16 календарних днів.
Таким чином, 14.06.2023 позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав чи законних інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України Про оплату праці необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством.
При цьому в рішенні зазначено, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Також в постанові від 21 серпня 2019 року у зразковій справі №620/4218/18 (пункт 41) Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що на час відпустки, яка хоча і непов'язана з виконанням службових обов'язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), а тому компенсація включається до фонду заробітної плати і є невід'ємною його частиною.
Тобто до 19 липня 2022 року звернення до суду з позовом щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки не було обмежено строком.
Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративно судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин", який набрав чинності 19.07.2022 (надалі - Закон № 2352-ІХ), назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено у новій редакції.
Так, частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону № 2352-ІХ) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Строки, визначені частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, стосуються виплати всіх сум, що належать працівникові у разі його звільнення.
Враховуючи, що про порушення свого права позивач повинен був дізнатися 14.06.2023, а стаття 233 Кодексу законів про працю України у новій редакції набрала чинності 19 липня 2022 року, у даному випадку, з урахуванням принципу правової визначеності, трьохмісячний строк звернення до суду, встановлений законом закінчився 15 вересня 2023 року.
Разом з тим, Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: « 1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.».
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).
З огляду на викладене строк звернення до суду продовжений законом, а саме, пунктом 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України, на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 380/14039/22.
Позивач звернувся до суду з цим позовом 18 грудня 2023 року.
Отже, позивачем пропущено трьохмісячний строк звернення до адміністративного суду з даним позовом, встановлений законом (останній день строку звернення до адміністративного суду з урахуванням частини 6 статті 120 КАС України - 02 жовтня 2023 року).
Статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Позивачем не додано до позову заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Позивачеві усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачу, що в разі, якщо він не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява буде йому повернута.
Копію ухвали направити представнику позивача.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва