ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/15651/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької районної ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької районної ради про:
- визнання протиправною бездіяльність Кременчуцької районної ради щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки сплати належних при звільненні сум;
- стягнення з Кременчуцької районної ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки сплати належних при звільненні сум у розмірі 50964,5 грн (п'ятдесят тисяч дев'ятсот шістдесят чотири гривні), з утриманням податків, зборів та інших обов'язкових платежів при виплаті.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач визнав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
Згідно розпорядження голови Кременчуцької районної ради від 03.07.2023 "Про звільнення ОСОБА_2 " звільнено ОСОБА_1 , головного спеціаліста загального відділу Кременчуцької районної ради із займаної посади 24.07.2023 за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України. При звільненні виплатити компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за період роботи з 23.02.2023 по 03.07.2022 за 2 календарних дні.
Відповідачем нараховано та 09.11.2023 виплачено позивачеві компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку з 23.02.2023 по 03.07.2022 за 2 календарних дні у сумі 885,24 грн.
Позивач, вважаючи, що з відповідача підлягає стягненню компенсація за несвоєчасний розрахунок при звільненні, звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 "Строки розрахунку при звільненні" КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок та виплатити всі суми, що йому належать до виплати.
Оскільки позивача звільнено із займаної посади 24.07.2023 року та при звільненні не проведено виплату компенсації за невикористану щорічну основну відпустку з 23.02.2023 по 03.07.2022 за 2 календарних дні у сумі 885,24 грн, суд доходить висновку про допущення відповідачем бездіяльності щодо невиплати позивачу належної до сплати суми компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за вказаний період.
Належну позивачу при звільненні суму компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку з 23.02.2023 по 03.07.2022 за 2 календарних дні у сумі 885,24 грн виплачено позивачу лише 09.11.2023.
З вказаними обставинами справи погоджуються всі учасники справи.
Статтею 117 "Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні" КЗпП України встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
З аналізу статті 117 КЗпП України слідує, що для роботодавця, з вини якого звільненому працівникові не виплачено у день звільнення належні йому суми, наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність у вигляді сплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
З огляду на те, що при виплаті 09 листопада 2023 року суми індексації грошового забезпеченні відповідач не виплатив позивачу відповідно до положень статті 117 КЗпП України суму середнього заробітку за весь час затримки виплати суми компенсації за невикористану щорічну основну відпустку по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, суд доходить висновку про допущення відповідачем бездіяльності щодо невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 25 липня 2023 року, по день фактичної виплати компенсації за невикористану щорічну основну відпустку - 09 листопада 2023 року, але не більш як за шість місяців.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд для ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне та визнати протиправною бездіяльність Кременчуцької районної ради щодо не нарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 25.07.2023 по 09.11.2023.
Враховуючи викладене та висновки суду про протиправність бездіяльності відповідача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 25.07.2023 по 09.11.2023.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Кременчуцької районної ради (вул. Соборна, буд. 14/23, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 22543942) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Кременчуцької районної ради щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 25.07.2023 по 09.11.2023.
Зобов'язати Кременчуцьку районну раду нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 25.07.2023 по 09.11.2023.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва