ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/5503/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І.
за участю:
секретаря судового засідання - Солтис О.О.,
представника позивача - Авраменка Г.М.
представника відповідача - ГУНП в Полтавській області та Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області - Сиромятнікова В.В.,
представника відповідача - МВС України - Отроди Т.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Ліквідаційної комісії Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Головного управління Національної поліції в Полтавській області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, а саме просив:
- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 суми втраченої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв'язку зі звільненням із займаної посади за період з 28 жовтня 2014 року по 28 лютого 2020 року з урахуванням індексу інфляції 3474586,35 грн;
- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 щомісячне грошове забезпечення в сумі 37616,76 грн за кожний місяць несплати, починаючи з 01 березня 2020 року по день розгляду справи судом, а в разі розгляду справи судом пропорційно робочим дням цього місяця до дня прийняття рішення;
- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 суми моральної шкоди, еквівалентної 5000 євро за курсом Національного Банку України, яка має бути конвертована в національну валюту за курсом НБУ на день здійснення платежу.
Позов обґрунтований тим, що наказом МВС України №2238о/с від 27 жовтня 2014 року позивача звільнено з посади начальника Управління МВС України в Полтавській області та з органів внутрішніх справ. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі №816/4302/14, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України № 2238 о/с від 27 жовтня 2014 року в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ на підставі підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" №1682-VІІ від 16 вересня 2014 року та пункту 62 "а" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (із постановленням на військовий облік) та поновлено позивача на посаді начальника Управління МВС України в Полтавській області з 28 жовтня 2014 року. Позивач вважає, що він має право на стягнення з Міністерства внутрішніх справ України відповідно до положень частини третьої статті 235 Кодексу законів про працю України середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 28 жовтня 2014 року по 28 лютого 2020 року з урахуванням індексації та коефіцієнту підвищення посадового окладу у сумі 3474586,35 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 позовні вимоги задоволено частково. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та Головного управління Національної поліції в Полтавській області у частині позовних вимог про стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 суми моральної шкоди, еквівалентної 5000 євро за курсом Національного Банку України, яка має бути конвертована в національну валюту за курсом НБУ на день здійснення платежу. Адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 жовтня 2014 року по 27 лютого 2020 року в сумі 651988,05 грн з проведенням необхідних обов'язкових відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 28 лютого 2020 року по 15 грудня 2020 року. Зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 28 лютого 2020 року по 15 грудня 2020 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 у справі № 440/5503/20 скасовано в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 суми моральної шкоди, еквівалентної 5000 євро за курсом Національного Банку України, яка має бути конвертована в національну валюту за курсом НБУ на день здійснення платежу; в цій частині справу направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду; в іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 по справі № 440/5503/20 залишено без змін.
Постановою Верховного суду від 15.09.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 у справі № 440/5503/20 в частині стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28.10.2014 по 27.02.2020 в сумі 651 988, 05 грн. з проведенням необхідних обов'язкових відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства і в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021, якою залишено в цій частині рішення без змін, скасовано; в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Полтавського окружного адміністративного суду; в решті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 у справі № 440/5503/20 залишити без змін.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2022 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та Головного управління Національної поліції в Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, щомісячного грошового забезпечення та моральної шкоди прийнято до провадження в частині позовних вимог про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28.10.2014 по 27.02.2020 з урахуванням індексу інфляції 3 474 586,35 грн.
25.10.2022 судом отримано заяву представника позивача про збільшення позовних вимог, у якій він просив стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.10.2014 по 27.02.2020 з урахуванням індексу інфляції визначеного станом на жовтень 2022 року у розмірі 4 391 173,20 грн /т. № 3, а.с. 85/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2023 призначено в адміністративній справі №440/5503/20 судову економічну експертизу; провадження у справі зупинено до одержання судом результатів експертизи.
24.10.2023 матеріали адміністративної справи надійшли до Полтавського окружного адміністративного суду від Полтавського відділення Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса", про що свідчить штамп вхідної реєстрації.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 поновлено провадження у справі.
02.12.2022 від Головного управління Національної поліції в Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що 07.11.2015 Головне управління Національної поліції в Полтавській області було створено як новий територіальний орган виконавчої влади та воно не є правонаступником УМВС України в Полтавській області.
02.12.2022 також надійшов відзив від ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області, у якій відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15.09.2022 у цій справі про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу є заробітною платою та підлягає індексації з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19, суперечить положенням Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078, а саме абзацу 3 пункту 3, яким передбачено, що виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати не є об'єктом індексації. Крім того, відповідач не погоджується з можливістю прирівняти посаду начальника УМВС України в Полтавській області та посаду начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області з метою визначення коефіцієнта підвищення посадового окладу, оскільки обсяг і характер компетенцій цих посад є різними, зокрема, і з огляду на суттєву різницю штатної чисельності вказаних юридичних осіб.
Враховуючи вищенаведене відповідач заперечує проти можливості індексації середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача та застосування коефіцієнта підвищення посадового окладу.
Водночас, відповідачем надано контррозрахунок, за змістом якого відкорегований середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 28.10.2014 по 27.02.2020 з урахуванням індексації та коефіцієнту підвищення посадового окладу міг би становити 1 755 767,4 грн.
19.12.2023 судом отримано відповідь на відзив позивача, у якій позивач зазначив, що контррозрахунок відповідача зроблений на підставі свавільно розрахованих втрат середнього заробітку помісячно, є юридично некоректним і не відповідає вимогам законодавства. Також, на думку позивача, відповідач помилково визначив кінець нарахування індексації - лютий 2020, тоді як на думку позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача має індексуватися до моменту прийняття рішення суду. Щодо прирівняної посади позивача він посилався на довідку ДУ "ТМО МВС Україні по Полтавській області" від 27.04.2021, якою посаду начальника УМВС України в Полтавській області прирівняно до посади начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечували.
Водночас, представник МВС не заперечувала проти можливості прирівняння посади начальника УМВС України в Полтавській області до посади начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області у спірних правовідносинах.
Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази та проаналізувавши заяви по суті, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 з 1979 року проходив службу в органах внутрішніх справ України /а.с.77 т.1, а.с.127 т.2/.
Наказом Міністра внутрішніх справ України № 1625 о/с від 20 серпня 2014 року «По особовому складу» відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ призначено полковника міліції ОСОБА_1 начальником Управління МВС України в Полтавській області з посадовим окладом 1775 гривень, установивши йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 (наказ МВС від 31 грудня 2007 року №499) надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби (за безпосереднє розроблення, проведення експертизи проектів нормативно-правових актів) у розмірі 100 відсотків, за інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної влади і оперативно-розшукову діяльність у розмірі 50 відсотків, звільнивши його від виконання обов'язків начальника Управління МВС України в Полтавській області /а.с. 172 т.1/.
Наказом Міністра внутрішніх справ України № 2238 о/с від 27 жовтня 2014 року /а.с. 121 т. 2/ згідно з підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" № 1682-VІІ від 16 вересня 2014 року та пунктом 62 "а" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ» полковника міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (із постановленням на військовий облік).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі 816/4302/14 /а.с. 188-190 т.1/ з урахуванням ухвали від 26 лютого 2020 року /а.с.191-192 т.1/, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року /а.с.192-199 т.1/ та постановою Верховного Суду від 12 листопада 2020 року /а.с.200-219 т.1/, адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про скасування наказу про звільнення та поновлення на публічній службі задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України № 2238 о/с від 27 жовтня 2014 року в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі пп. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" №1682-VІІ від 16 вересня 2014 року та п. 62 "а" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (із постановленням на військовий облік); поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління МВС України в Полтавській області з 28 жовтня 2014 року; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління МВС України в Полтавській області.
Наказом Міністра Міністерства внутрішніх справ України № 139 о/с від 28 лютого 2020 року «Про особовий склад» на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі 816/4302/14 у частині, яка допущена до негайного виконання, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління МВС України в Полтавській області з моменту звільнення з органів внутрішніх справ /а.с.174 т.1/.
Наказом Міністра Міністерства внутрішніх справ України (витяг) № 654 о/с від 07 вересня 2020 року «Про особовий склад» скасовано на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року, винесеної у справі №816/4302/16, з урахуванням наказу МВС України від 28 лютого 2020 року №139о/с, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27 жовтня 2014 року № 2238 о/с в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VІІ "Про очищення влади" та пункту 62 "а" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (із постановленням на військовий облік) /а.с.175 т.1/.
Наказом Міністра Міністерства внутрішніх справ України № 883 о/с від 15 грудня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_2 » відповідно до вимог пунктів 7, 8 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено зі служби в органах внутрішніх справ у відставку за пунктом 65 «а» (за віком) полковника міліції ОСОБА_1 , начальника Управління МВС України в Полтавській області /а.с.126 т.2/.
Відповідно до запису №9 у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 /а.с.127 т.2/ ОСОБА_1 15 грудня 2020 року звільнений з органів внутрішніх справ.
Позивач, вважаючи, що наявні правові підстави для стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 28 жовтня 2014 року по 28 лютого 2020 року звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 43 Конституції України закріплено право кожного громадянина на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він обирає. При цьому громадянам гарантується захист від незаконного звільнення, а право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначено Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).
Відповідно до пункту 24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Згідно частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. При цьому можливе субсидіарне застосування загальних норм, тобто, в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю.
Можливість субсидіарного застосування загальних правових норм до відносин публічної служби, як правило, закріплена у спеціальному законі, що регулює такий вид публічної служби. Подібна законодавча техніка спрямована на усунення прогалин у правовому регулюванні.
Так, відповідно до пункту 4 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються до цих правовідносин в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Ця норма є відсилочною та обумовлює існування спеціального нормативно-правового акта для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.
Такий «Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799.
Відповідно до пункту 2 наказу, він набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Вперше Закон України «Про Національну поліцію» був опублікований в офіційному виданні - газеті «Голос України» 06.08.2015, отже, відповідно до статті 1 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону, окремі положення закону набрали чинності 07.08.2015, а Закон в цілому - 07.11.2015.
Відповідно до частини сьомої статті 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» накази міністерства, які є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.
Порядок № 260 був опублікований та, відповідно, набрав чинності, 27.05.2016 (Офіційний вісник України від № 39).
Враховуючи, що на момент звільнення позивача зі служби, а саме 27.10.2014 норми Порядку 260 не набрали законної сили, при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача застосуванню підлягають норми Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 814/844/16, від 21.03.2019 у справі № 814/753/16, від 04.03.2020 у справі № 814/901/16 та ін.
Стосовно врахування індексації середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.
За визначенням, що міститься у статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
З врахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що викладений у постанові від 15.09.2022 по цій справі, про те, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу є об'єктом індексації, так як він є заробітною платою.
Вказаний висновок Верховного Суду зроблений з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19.
Стосовно необхідності врахування коефіцієнту підвищення посадового окладу під час обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.
Пунктом 10 Порядку № 100, який був чинним у періоді вимушеного прогулу позивача та підлягав застосуванню до спірних правовідносин, передбачено коригування середнього заробітку при підвищенні посадових окладів як у розрахунковому періоді, так і у періоді, коли за працівником зберігався середній заробіток. Це стосується усіх виплат, які розраховуються згідно з Порядком № 100, зокрема й за час вимушеного прогулу.
Так, у разі підвищення тарифних ставок i посадових окладів відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими колективними договорами (угодами), як у розрахунковому періоді, так i у періоді, впродовж якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються для обчислення середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їхнього підвищення.
Коефіцієнт, на який слід коригувати виплати, які враховуються для обчислення середньої заробітної плати, розраховується діленням окладу (тарифної ставки), установленого після підвищення, на оклад (тарифну ставку) до підвищення.
Аналогічним чином Верховний Суд застосував положення Порядку № 100 для цілей обрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, у постановах у постановах від 22.05.2019 у справі № 572/2429/15-ц, від 06.08.2019 у справі № 0640/4691/18, від 15.04.2020 у справі № 826/15725/17, від 15.10.2020 у справі № 826/17601/14, від 11.02.2021 у справі № 814/197/15, від 21.04.2021 у справі № 640/6398/19 та ін.
Таким чином, Верховний Суд у постанові від 15.09.2022 по цій справі погодився із доводами позивача про необхідність застосування коефіцієнту підвищення посадового окладу при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача за правилами пункту 10 Постанови № 100.
Водночас, стосовно механізму визначення цього коефіцієнту Верховний Суд зауважив наступне.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» від 16.09.2015 № 730 (далі - Постанова № 730) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, у тому числі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області.
У постанові від 22.07.2021 у справі № 818/716/15 Верховний Суд за подібних правовідносин зазначив, що в Законі України «Про Національну поліцію», Постанові № 730 чи інших нормативно-правових актах не зазначено про відмову держави від виконання завдань та функцій, які були покладені на органи міліції, а відтак, у цьому випадку фактично мала місце реорганізація зазначеного правоохоронного органу, оскільки відповідна функція держави ліквідована не була.
Аналогічність завдань міліції та поліції встановлена статтею 3 Закону України «Про міліцію» та статтею 2 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно, ліквідація обласних управлінь Міністерства внутрішніх справ України з одночасним створенням аналогічних територіальних органів Національної поліції, використання органами Національної поліції в своїй діяльності нормативно-правових актів (наказів) Міністерства внутрішніх справ України свідчить про фактичну ліквідацію державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, та як наслідок, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
За приписами частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Надаючи правову оцінку твердженню позивача про те, що посаду начальника УМВС України в Полтавській області, на якій перебував позивач, слід прирівняти до посади начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області з метою визначення коефіцієнта підвищення посадового окладу суд зважає на таке.
За змістом наказу МВС України № 138 від 17.02.2017, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2017 за № 348/30216 "Про затвердження Переліку посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що прирівнюються посадам поліцейських", посада начальника Головного управління МВС України прирівняна до посади начальника Головного управління Національної поліції України.
Вказане підтверджується і довідкою ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" від 27.04.2021 № 33/37-4/2132, виданою ОСОБА_1 , згідно якої посаду, яку займав позивач до звільнення прирівняно до посади начальника Головного управління в апараті ГУНП /т. 3, а.с. 93/.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 65 Закону України "Про національну поліцію" посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції, нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції.
Водночас, за змістом Наказу Національної поліції № 142 від 04.12.2015 посаді начальника Головного управління Національної поліції відповідає спеціальне звання полковник поліції, тобто, таке саме спеціальне звання, яке мав позивач до звільнення.
Отже, коефіцієнт підвищення посадового окладу ОСОБА_1 при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, передбачений пунктом 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, слід обраховувати виходячи з того, що посадовий оклад ОСОБА_1 під час перебування його на посаді начальника УМВС України в Полтавській області складав 1775 грн /довідка УМВС України в Полтавській області № 4/2824 від 18.12.2019, т. № 1, а.с. 130/, посадовий оклад поліцейського за прирівняною посадою начальник ГУНП в Полтавській області складав 5400 грн /довідка ДУ “ТМО МВС по Полтавській області від 27.04.2021 № 33/37-4/2132, т. № 3, а.с. 93, довідка ГУНП в Полтавській області від 20.01.2020 № 10аз/115/29/01-2020 від 20.01.2020, т. № 1, а.с. 27/.
При цьому суд відхиляє твердження позивача про необхідність врахування при обчисленні цього коефіцієнту інших складових грошового утримання з огляду на те, що Порядком № 100 це не передбачено.
Згідно висновку експертів № 2879 Полтавського відділення Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім Засл. проф. М.С. Бокаріуса" розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 28.10.2014 по 27.02.2020 з урахуванням індексації та з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу, що визначався пунктом 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, склав 1 757 409,00 грн.
Враховуючи вищенаведені висновки Верховного Суду та висновок експертів суд дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 28.10.2014 по 27.02.2020 з урахуванням індексації та з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу у розмірі 1 757 409,00 грн.
Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Водночас, згідно висновку експертів № 2879 надати відповіді на питання який розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 28.10.2014 по 27.02.2020 з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу та з урахуванням індексації станом на 01.12.2022 не видалося за можливе.
В обґрунтування неможливості надати відповідь на ці питання експерт зазначив, що період з 28.02.2020 є періодом затримки розрахунку при звільненні. У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати". При цьому сума компенсації згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 обраховується як добуток невиплаченого доходу і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Враховуючи вищенаведене суд погоджується з твердженням експерта про те, що індексація невиплаченого грошового забезпечення за період, що не входить у період вимушеного прогулу, здійснюється в межах компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Відтак, підстави для задоволення позовних вимог в частині суми, що перевищує визначений експертизою розмір середнього заробітку позивача, відсутні.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, негайному виконанню рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 238-239, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,-
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01024, ідентифікаційний код 00032684), Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (вул. Пушкіна, буд. 83, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 08592276) та Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, буд. 83, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 40108630) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.
Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 жовтня 2014 року по 27 лютого 2020 року в сумі 1 757 409,00 грн /один мільйон сімсот п'ятдесят сім тисяч чотириста дев'ять гривень/ з урахуванням обов'язкових відрахувань.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення виготовлено 21 грудня 2023 року.
Суддя К.І. Клочко