ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/15944/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №0000847-1307-1631 від 25.04.2023.
В обґрунтування позовної заяви позивач вказував на протиправність оскаржуваного рішення, оскільки наявне нерухоме майно є телятником, тобто будівлею для тваринництва, яка не знається ні в оренду ні в лізинг.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
15.11.2023 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Полтавській області на позов. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи, що оскаржуване рішення є правомірним. Зазначив, що позивач не є особою, яка займається сільськогосподарською діяльністю.
Відповідачем 21 листопада 2023 року подано та клопотання про залишення позовної заяви без розгляд.
23.11.2023 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач наполягав на правомірності своїх вимог та безпідставності доводів відповідача.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником виробничої будівлі (телятник МТФ №4), загальною площею 632,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Вищевказане майно набуте позивачем на підставі рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 16 квітня 2014 року.
Судом встановлено, що рішенням Зіньківської міської ради Полтавської області від 09 липня 2021 року "Про встановлення місцевих податків та зборів на території Зіньківської міської ради" встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Ставки встановлені з 01 січня 2022 року.
25.04.2023 Головним управлінням ДПС у Полтавській області складено та направлено ОСОБА_1 податкову вимогу №0000847-1307-1631, якою нараховано податок на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки в сумі 18987,00 грн. та земельний податок в сумі 588,12 грн.
Згідно наданої до суду інформації податок нараховано на майно ОСОБА_1 - виробничу будівлю (телятник МТФ №4), загальною площею 632,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись із податковою вимогою №0000847-1307-1631 від 25.04.2023, позивач оскаржив її до суду.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.
Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.
Згідно з підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу встановлено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією із складових податку на майно і належить до місцевих податків, визначених статтею 10 Податкового кодексу. Податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу. Платниками податку на нерухомість є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, у власності яких перебуває відповідне майно.
Водночас, підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу закріплено перелік об'єктів, які не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до яких, зокрема віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Верховний Суд у постановах від 22.04.2020 у справі №540/2206/19, від 21.10.2020 у справі №806/2686/18, від 17.02.2021 у справі №820/3707/17 зазначав, що правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги, передбаченої абз. «ж» підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов'язкових умов: 1) віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства; 2) власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 3) вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.
Пільга, встановлена абзацом «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Тому, оцінюючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд повинен дослідити наявність підстав для застосування податкової пільги, передбаченої абз. «ж» підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу.
Суд зауважує, що закон не обумовлює застосування положень абз. «ж» підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу щодо звільнення від оподаткування окремих видів нерухомого майна сільгоспвиробників обов'язковим отриманням доходу від використання такого майна в господарській діяльності.
Додатковою обов'язковою умовою для звільнення від оподаткування є приналежність такого об'єкта сільськогосподарському товаровиробнику.
Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Згідно з пунктом 5.3 статті 5 Податкового кодексу інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.
Згідно з ДК 018-2000, до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127) належить клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» охоплює такі підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Судом встановлено, що згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником виробничої будівлі (телятник МТФ №4), загальною площею 632,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Фактичне головне призначення кожного конкретного об'єкта нерухомості обчислюється на підставі документів, що підтверджують право власності, у порядку, визначеному вказаним Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, із використанням Методики ідентифікації за головною класифікаційною ознакою будівель багатофункціонального призначення.
Ведення Класифікатора здійснює Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві Міністерства розвитку громад та територій України, уповноважений видавати експертні висновки щодо належності об'єктів нерухомості (їх частин) до певного класу будівель (далі Висновок) на підставі документів, що підтверджують їх право власності, з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об'єкта нерухомості згідно з Класифікатором.
Таким чином, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться за певною процедурою на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
При цьому, згідно класу 1271 відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, цей клас включає - будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.
Судом встановлено, що станом на час винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником виробничої будівлі (телятник МТФ №4), загальною площею 632,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
У свою чергу виробнича будівля (телятник МТФ №4) відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 відноситься до класу 1271.1 "Будівлі для тваринництва".
Крім того, в ході розгляду справи судом не встановлено, що виробнича будівля (телятник МТФ №4), загальною площею 632,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , здається ОСОБА_1 в оренду, лізинг, позичку.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 1506077-2410-1611 від 17 липня 2023 року, яким позивачу нараховано за 2022 рік податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в розмірі 20569,25 грн.
Відповідачем під час розгляду даного спору не було доведено обґрунтованості та законності нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що спірної податкової вимоги в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 18987,00 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про скасування податкової вимоги в частині нарахування податкового зобов'язання з земельного податку в сумі 588,12 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
У пункті270.1 статті 270 Податкового кодексу України визначено, що об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Згідно з пунктом271.1 статті 271цьогоКодексубазою оподаткування земельним податком є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
У пункті 271.2 статті 271 цього Кодексу рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до п.285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати і землю (земельного податку) є календарний рік.
Згідно п.286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 287.9 статті 287 ПК України у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у строки, встановлені статтею 286цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.
Відповідно до пункту 42.1. статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Згідно пункту 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 63.5 статті 63 ПК України передбачено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційною адміністративного суду у складі Верховною Суду у постанові від 23.05.2022 у справі №810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 70.7 статті 70 ПК України).
Згідно з пунктом 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Таким чином, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, відповідачем виконано вищенаведені вимоги ПК України щодо належності надіслання податкових повідомлень-рішень від 26.11.2020 № 978-57-1607, яким визначено суму податкового зобов'язання 53,69 грн. та № 978-57-1607, яким визначено суму податкового зобов'язання 137,76 грн.; від 03.06.2021 № 8564123-2407-1607, яким визначено суму податкового зобов'язання 137,76 грн. та № 8564124-2407-1607, яким визначено суму податкового зобов'язання 53,69 грн.; від 16.06.2022 № 1516926-2407-1607, яким визначено суму податкового зобов'язання 151,53 грн. та № 1516927-2407-1607, яким визначено суму податкового зобов'язання 53,69 грн.
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 цього Кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Відповідно до пункту 287.1 статті 287 цього Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно з пунктом 289.1 статті 289 цього Кодексу для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, суд відхиляє доводи позивача щодо протиправності оскаржуваної податкової вимоги в частині нарахування податкового зобов'язання з земельного податку в сумі 588,12 грн., оскільки податкові повідомлення-рішення на підставі яких нараховано податкове зобов'язання не оскаржені позвиачем.
За наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про правомірність винесеної оскаржуваної у справі податкової вимоги в частині нарахування податкових зобов'язань з земельного податку і відсутність підстав для її скасування.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Частиною третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м.Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу №0000847-1307-1631 від 25 квітня 2023 року в частині нарахування податкових зобов'язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нерухомості в сумі 18987,00 грн.
В інший частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 536,80 (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Г.В. Костенко