ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/7534/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, а саме просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №191464 від 15.05.2023 винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті.
В обґрунтування позову зазначено, що 06.04.2023 інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби з безпеки на транспорті складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 355121, в якому зазначено, що інспектором виявлено порушення статті 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: - у водія відсутня оформлена індивідуальна контрольна книжка або копія графіка змінності водіїв, які передбачені п. 6.3 Наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010 року, чим порушено статтю 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». 15.05.2023 відповідачем винесено постанову про №161464, якою до позивача - застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн - абз. 3, ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Водночас позивач вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Позивач стверджує, що при винесенні спірної постанови, відповідачем не враховано, що згідно з п. 1.4. Положення, затвердженого наказом Міністерства транспорту і зв'язку України № 340 від 07.06.2010 р., це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються: під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій. Позивач стверджує, що на даний час в Україні діє одночасно дві надзвичайні ситуації: природного характеру (установлено з 25.03.2020р. та діє до цього часу); воєнного характеру (введено з 24.02.2022р. та діє до цього часу), тому відсутні підстави для прийняття оскаржуваної постанови.
Ухвалою суду від 14.06.2023 позов залишено без руху.
22.06.2023 на виконання вимог ухвали суду надано докази.
Ухвалою суду від 26.06.2023 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/7534/23, залучено до участі у справі як другого відповідача - Відділ державного нагляду (контролю) у Полтавській області є територіальним органом Державної служби України з безпеки на транспорті, призначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
29.08.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позов в якому зазначено, що згідно з положеннями статті 34 Закону №2344-111, автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху. Таким чином, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов'язок з забезпечення дотримання вимог чинного законодавства у сфері перевезення вантажів автомобільним транспортом. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Відповідно до статті 18 Закону №2344-111, зокрема, визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху. Відповідно до вимог статті 48 Закону №2344-111 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Формулювання «інші документи, передбачені законодавством» передбачає необхідність звернення до інших нормативно-правових актів, якими регулюються ті чи інші суспільні відносини в сфері перевезень, для визначення необхідних для здійснення внутрішніх вантажних перевезень документів. Відтак, перелік документів, наведений у статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», не є вичерпним. Таким чином, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а на водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів. Порушення норм, визначених положеннями Закону №2344-111, на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті №355121 від 06.04.2023. Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 48 Закону №2344-111, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 цього Закону. Як наслідок, за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову №191464 від 15.05.2023.
Розгляд даної справи, відповідно до статті 258, частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що 06.04.2023 на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №008568 від 03.04.2023 відповідно до графіку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області було проведено перевірку додержання суб'єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якої встановлено порушення перевізником ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено відповідний Акт проведення перевірки №355121 від 06.04.2023.
За змістом Акту проведення перевірки №355121 від 06.04.2023 посадовою особою виявлено порушення ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме «під час перевезення вантажу (дошка) згідно накладної №1 від 06.04.2023 на момент перевірки виявлено порушення, а саме відсутня оформлена індивідуальна контрольна книжка водія або копія графіка змінності водіїв, які передбачені п.6.3 наказу МТЗУ М340 від 07.06.2010, чим порушено ст. 48 З У «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-111.
Також водій транспортного засобу зі змістом вказаного акту та виявлених порушень ознайомлений, від підпису та надання пояснень/ зауважень щодо проведення перевірки відмовився, про що посадовими особами Відповідача відповідно до пункту 22 Порядку №1567 зроблено відповідну відмітку в акті.
Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
За змістом положень пункту 26 Порядку №1567 про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
На виконання зазначеного відповідачем завчасно, 28.04.2023, на адресу позивача 38623, Полтавська обл., Котелевський р-н, с. Велика Рублівка, вул. Чернишевського, 34, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та підтверджену самим Позивачем в позовній заяві, рекомендованим листом з повідомленням №0600026203063 направлено повідомлення за вих. №28879/34/24-23 від 26.04.2023 про призначення розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт на 15.05.2023 та необхідність з'явитися до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області для участі у розгляді справи та надання пояснень.
Згідно даних сервісу відстеження поштових відправлень офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) поштове відправлення №0600026203063 отримано Позивачем 08.05.2023, тобто завчасно, за 7 днів до призначеної дати розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до пункту 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
З огляду на зазначене та зважаючи на допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-111, 15.05.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області винесено постанову №191464 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону.
Відповідно до пункту 29 Порядку №1567 копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі автомобільного перевізника під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
На виконання зазначеного, копія постанови «разом із супровідним листом за вих. №34853/34/24-23 від 16.05.2023 була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0600026992998 на ту ж саму адресу Позивача 38623, Полтавська обл., Котелевський р-н, с. Велика Рублівка, вул. Чернишевського, 34, на підтвердження чого додається копія списку згрупованих поштових відправлень листа рекомендованих за 16.05.2023.
Згідно даних сервісу відстеження поштових відправлень офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» поштове відправлення №0600026992998 отримано позивачем 22.05.2023.
Позивач не погоджуючись із оскаржуваною постановою звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон № 2344-III).
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Частиною 12 статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до положень частин 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку № 1567).
За змістом пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
В силу вимог пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Згідно з пунктами 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно з абзацом третім частини першої статті 60 Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В розумінні статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Аналіз викладених положень норм законодавства свідчить про те, що державний контроль на транспорті здійснюється органами Укртрансбезпеки шляхом проведення, зокрема, рейдових перевірок, в ході яких перевірці підлягає наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. У свою чергу відповідальність за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Предметом спору у цій справі є постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Укртрансбезпеки від 15.05.2023 №191464 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт до ОСОБА_1 за перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачено абз. 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн.
Надаючи правову оцінку вказаній постанові, суд виходить з такого.
За змістом Акту проведення перевірки №355121 від 06.04.2023 посадовою особою виявлено порушення ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме: «під час перевезення вантажу (дошка) згідно накладної №1 від 06.04.2023 на момент перевірки виявлено порушення, а саме відсутня оформлена індивідуальна контрольна книжка водія або копія графіка змінності водіїв, які передбачені п.6.3 наказу МТЗУ М340 від 07.06.2010, чим порушено ст. 48 З У «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-111.
Суд зазначає, що зміст статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Пунктом 3.5. Інструкції № 385 встановлено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий).
Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 (далі - Положення № 340), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).
Отже, положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особистої картки водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010.
Судом встановлено, що позивач є автомобільним перевізником у розумінні статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Зважаючи на вище зазначене, транспортний засіб в обов'язковому порядку повинен має бути обладнаний діючим та повіреним тахографом, а у випадку технічної неможливості встановлення тахографу обов'язковим є використання індивідуальної контрольної книжки водія.
Водночас в акті перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт зафіксовано факт відсутності на момент перевірки індивідуально-контрольної книжки водія, за відсутності в транспортному засобі позивача тахографа.
Позивачем не надано до суду доказів на спростовання виявленого порушення.
Так у позові позивач стверджує, що винесенні спірної постанови, відповідачем не враховано, що згідно з п. 1.4. Положення, затвердженого наказом Міністерства транспорту і зв'язку України № 340 від 07.06.2010 р., це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються: під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій. Позивач стверджує, що на даний час в Україні діє одночасно дві надзвичайні ситуації: природного характеру (установлено з 25.03.2020р. та діє до цього часу); воєнного характеру (введено з 24.02.2022р. та діє до цього часу), тому відсутні підстави для прийняття оскаржуваної постанови.
Надаючи оцінку зазначеним доводам позивача суд зазначає, наступне.
Зі змісту системного аналізу положень абзацу 3 пункту 1.4 Положення №340, зокрема, абзацу 3, вбачається, що дія цього Положення під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій не поширюється виключно на випадки здійснення перевезень з метою запобігання чи ліквідації наслідків такого стихійного лиха, аварії чи іншої надзвичайної ситуації.
Позивачем в позовній заяві не підтверджено з наданням відповідних доказів здійснення ним 06.04.2023 перевезень вантажів з метою запобігання чи ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
З урахуванням викладеного, суд відхиляє та вважає безпідставними доводи позивача викладені в позові щодо протиправності оскаржуваної постанови.
Отже позивачем не спростовано, а матеріалами справи підтверджено факт вчинення позивачем правопорушення - надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону, що тягне застосування відповідальності за абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята у відповідності до вимог законодавства та з урахуванням обставин, що мали значення для її прийняття, а тому позов задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.М. Петрова