Справа № 569/21234/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі
головуючого судді Кучиної Н.Г.,
секретаря судового засідання Добровчан К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої адміністративним правопорушенням,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі позивач), діючи через свого представника адвоката Рибченко А.О. звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої адміністративним правопорушенням.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач веде сімейний уклад життя, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей. Його район проживання є престижним, одноповерхові забудови - приватні будинки з прибудинковими територіями, успішні сусіди, з якими має доброзичливі стосунки та користується авторитетом. Позивач має офіційне працевлаштування, є директором товариства з обмеженою відповідальністю.
Разом з тим, відповідач - ОСОБА_2 (що проживає через одне домоволодіння по тій самій вулиці, що і позивач) 24.01.2023 року близько 23:55 години скоїв адміністративне правопорушення за ст. 173 КУпАП - дрібне хуліганство, що проявилось у факту висловлювання ОСОБА_2 нецензурною лайкою відносно ОСОБА_1 . Вказані обставини було доведено та висвітлено у постанові Рівненського міського суду Рівненської області від 31.03.2023 року по справі № 569/4650/23, яка відповідачем не апелювалась та набрала законно сили. Вважає, що висловлювання відповідача у його бік, безперечно, знижують рівень людського спілкування та завдають шкоди, ображають людську гідність. Такі дії ОСОБА_2 , в розумінні диспозиції ст. 173 КУпАП, є протиправними, мають ознаки дрібного хуліганства.
Разом з тим, ОСОБА_1 було визнано потерпілою особою з відповідними
процесуальними правами. Своїми неправомірними діями та встановлених постановою
суду обставинах були порушені цивільні права ОСОБА_1 , що проявились у: збитках, що останній поніс для отримання належної професійної правничої допомоги під час розгляду справи № 569/4650/23 у Рівненському міському суді Рівненської області, та моральної (немайнової) шкоди за наслідками приниження честі, гідності та ділової репутації позивача.
На реалізацію своїх прав в установленому Законом порядку, ОСОБА_1 23.03.2023 року уклав Договір про надання професійної правничої допомоги з АБ «Рибченко та партнери», відповідно до якого КЛІЄНТ доручає, а АДВОКАТСЬКЕ БЮРО приймає на себе зобов?язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. Відповідно до Додаткової угоди до Договору від 23.03.2023 року, Сторони погодили надання професійної правничої допомоги у Рівненському міському суді та Рівненському апеляційному суді (за необхідності) по справі № 569/4650/23. Результат надання послуг - представництво інтересів КЛІЄНТА під час розгляду справи до постановлення рішення суду у справі № 569/3492/23, що набрало законної сили; загальна вартість погоджених послуг становить 12500 гривень. На виконання вказаних договірних зобов?язань було складено та підписано акт приймання наданих послуг 12 травня 2023 року. Тобто, в розумінні приписів п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, вартість послуг за Договором про надання професійної правової допомоги від 23.03.2023 року є збитками ОСОБА_1 , який останні зробив для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Вважає, що ОСОБА_2 має відшкодувати йому в якості шкоди, завданої своїми хуліганськими діями, що мали місце 24.01.2023 року в м. Рівне, поблизу буд. АДРЕСА_2 у розмірі 12500 гривень, в якості витрат, понесених для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Крім того, своїми неправомірними діями за описаних вище та встановлених постановою суду обставинах було завдано ОСОБА_1 моральна (немайнова) шкоди, що проявилась у приниження честі, гідності та ділової репутації позивача. Тобто діями ОСОБА_2 було порушено його особисте немайнове право, що встановлено згаданою вище постановою суду, яка набрала законної. Разом з тим, в порушення приписів 276 ЦК України ОСОБА_2 тривалий час не вчиняє жодних дій для негайного поновлення таких порушених прав, що є підставою для постановлення рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням. Моральна шкода за наслідками протиправних дій полягає в тому, що ???відповідач бажав образити та прилюдно голосно ображав позивача; вчиняв такі протиправні дії у публічному місці поблизу місця проживання позивача, фактично принижуючи його перед сусідами та своєю сім?єю; позивач, як і відповідач проживають у приватному секторі, престижному районі, мають якісні транспортні засоби, свій бізнес, що свідчить про статусність та престижність життя, і його порушення мають вкрай негативні наслідки у вигляді порушення ділової репутації, що може негативно відобразитися в тому числі і на фінансовому благополуччі сім?ї позивача; тривалість часу не вчинення жодних дій ОСОБА_2 , в порушення приписів.
Таким чином, просить суд стягнути з ОСОБА_2 (що проживає АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (що проживає АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 12 500 гривень в якості відшкодування шкоди, завданої своїми хуліганськими діями, що мали місце 24.01.2023 року в м. Рівне, поблизу буд. 6 по вул. Самолюка; стягнути з ОСОБА_2 (що проживає АДРЕСА_3 , РНОКП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (що проживає АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 25 000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди, завданої своїми хуліганськими діями, що мали місце 24.01.2023 року в м. Рівне, поблизу буд. 6 по вул. Самолюка; стягнути з ОСОБА_2 (що проживає АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь і ОСОБА_1 (що проживає АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у сумі 15 757,6 гривень з яких 12 500 гривень витрати, пов?язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу; 1073,60 грн. судового збору за позовну вимогу про стягнення реальних збитків; 2 684,00 грн. судового збору за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди.
У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що з приводу вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, які позивач поніс для отримання належної професійної правничої допомоги під час розгляду справа № 569/4650/23 у Рівненському міському суді Рівненської області у розмірі 12 500,0 грн. відповідач вказав на те, що позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення грошових коштів, сплачених ним за послуги адвоката згідно з договором про надання правової допомоги у зв?язку із розглядом адміністративної справи № 569/4650/23. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи. До витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правову допомогу. Отже, плата за юридичні послуги належить до судових витрат, пов?язаних із розглядом справи. За змістом зазначених норм за своєю правовою природою витрати на правову допомогу, що грунтуються на договірних відносинах, можуть бути відшкодовані виключно у спосіб, передбачений процесуальним законодавством. Зазначає, що витрати, зокрема, пов?язані з оплатою правової допомоги адвоката є такими, що понесені особою у зв?язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні. Отже, витрати, пов?язані із наданням правової допомоги (оплата послуг адвоката) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок не реалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.
Законодавством не передбачено можливості стягнення витрат на оплату правової допомоги в адміністративній справі у порядку цивільного судочинства, як і немає правових підстав для ототожнення витрат на правову допомогу і шкоди (збитків) у розумінні положень чинного законодавства. Відтак, вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків, які позивач поніс для отримання належної професійної правничої допомоги під час розгляду справи № 569/4650/23 у Рівненському міському суді Рівненської області у розмірі 12 500,0 грн. не підлягає задоволенню. З приводу вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 25 000,0 грн., то вказує на те, що постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 31 березня 2023 у справі № 569/4650/23 відповідача визнано виним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та звільнено його від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, винесено йому усне зауваження, провадження у справі закрито. Вищевказаною постановою встановлено, що 24.01.2023 о 00 годині 01 хвилин по вул. Самолюка, 6 в м. Рівне відповідач вчинив хуліганські дії відносно позивача, а саме: висловлювався в його адресу нецензурною лайкою, чим порушив громадський спокій та порядок. Зазначає, що саме на позивача покладається обов?язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки, заподіювану шкоду та причинний зв?язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Позивач в позовній заяві не аргументує належним чином, в чому полягала завдана йому моральна шкода, та не додає до позовної заяви доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння позивачу сильних душевних страждань, шкоди здоров?ю чи інших втрат немайнового характеру з боку відповідача, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань. Відтак, вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди вважає необгрунтованою та не доведеною. З приводу вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 500,0 витрат, пов?язаних з розглядом справи, на професійну правничу допомогу, то зазначає, що позивачем не надано до позовної заяви документів, що свідчать про оплату гонорару/жодних квитанцій про сплату послуг, або платіжного доручення, що свідчило б про фактично понесені відповідачем витрат на правничу допомогу та відсутні інші документи, що підверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката необхідні для надання правничої допомоги.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися. Проте, 18 грудня 2023 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутність позивача та його представника, вказав, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять їх задоволити.
Відповідач також в судове засідання не з'явився, подав 19 грудня 2023 року заяву про розгляд справи у його відсутність, вказав, що позовні вимоги не визнає.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
З'ясувавши обставини та дослідивши представлені у справі докази, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 проживає за адресою АДРЕСА_5 .
Тобто позивач та відповідач є сусідами.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 858049 вбачається, що близько 00 год. 01 хв., 24.01.2023, в АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_2 вчинив хуліганські дії відносно гр. ОСОБА_1 , а саме: висловлювався в його адресу нецензурною лайкою, чим порушив громадський спокій та порядок (а.с. 30).
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 31 березня 2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та звільнено його від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення і винесено йому усне зауваження, провадження у справі закрито (а.с. 9,10).
Предметом розгляду у даній справі є зокрема вимога позивача про стягнення з відповідача 12 500 грн. на відшкодування матеріальної шкоди (збитків, понесених у зв'язку з оплатою правової допомоги у адміністративній справі № 569/4650/23), завданої хуліганськими діями відповідача.
При цьому, під реальними збитками позивач розуміє витрати на оплату правової допомоги за договором про надання правової допомоги №б/н. від 23 березня 2023 року укладеним між між Адвокатським об'єднанням «Рибченко та партнери» та ОСОБА_1 .
Виходячи з вищевикладених обставин справи та враховуючи заявлені позивачем вимоги щодо стягнення шкоди у вигляді реальних збитків, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди, з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Натомість заявлена позивачем до стягнення сума витрат на оплату правової допомоги не є збитками, оскільки такі витрати за правовою природою не є заходом цивільно-правової відповідальності, не мають ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а їх наявність та розмір не перебувають у безпосередньому причинному зв'язку з хуліганськими діями відповідача.
За змістом частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина 3 статті 27 цього Закону).
У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність " договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Водночас згідно з процесуальним законодавством встановлено види судових витрат, порядок їх розподілу тощо.
Так, як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення грошових коштів, сплачених ним за послуги адвоката згідно з договором про надання правової допомоги у зв'язку із розглядом адміністративної справи № 569/4650/23, що підтверджується додатковою угодою до договору про надання пофесійної правничої допомоги №б/н. від 23 березня 2023 року, датованою 23 березня 2023 року.
Позивач ототожнює розмір майнової шкоди з витратами у сумі 12 500 грн. на оплату правової допомоги за договором про надання пофесійної правничої допомоги №б/н від 23 березня 2023 року укладеним між Адвокатським об'єднанням «Рибченко та партнери» та ОСОБА_1 .
Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Отже, плата за юридичні послуги належить до судових витрат пов'язаних із розглядом справи.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою витрати на правову допомогу, що ґрунтуються на договірних відносинах та можуть бути відшкодовані виключно у спосіб передбачений процесуальним законодавством, не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак внаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.
Витрати, зокрема, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката є такими, що понесені особою у зв'язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.
Відповідну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від
20.05.2009 у справі № 6-3261св08, від 27.01.2010 у справі № 6-1 1633св09, від 03.02.2010 у справі № 6- 15773св09.
У пункті 6.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №
925/1196/18 зазначено, що за висновками Великої Палати Верховного Суду процесуальні витрати,
понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством (пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 462/6473/16-ц за провадженням № 14-400 це 18, пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц за провадженням № 14-447це 19, пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 489/5045/18 за провадженням № 14-191 це 19).
Отже, витрати, пов?язані із наданням правової допомоги (оплата послуг адвоката) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.
Законодавством не передбачено можливості стягнення витрат на оплату правової допомоги в адміністративній справі у порядку цивільного судочинства, як і немає правових підстав для ототожнення витрат на правову допомогу і шкоди (збитків) у розумінні положень чинного законодавства.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 925/245/19, та постанові від 01.06.2020 у справі № 910/12945/19.
Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача збитків, які позивач поніс для отримання належної професійної правничої допомоги під час розгляду справи № 569/4650/23 у Рівненському міському суді у розмірі 12 500,0 грн. не підлягає задоволенню.
Щодо вимог в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 25 000 грн., то суд вказує на таке.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 31 березня 2023 у справі № 569/4650/23 відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та звільнено його від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, винесено йому усне зауваження, провадження у справі закрито.
Вищевказаною постановою встановлено, що 24.01.2023 о 00 годині 01 хвилин по вул. Самолюка, 6 в м. Рівне відповідач вчинив хуліганські дії відносно позивача, а саме: висловлювався в його адресу нецензурною лайкою, чим порушив громадський спокій та порядок.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно роз?яснень, які містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від
27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», позглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. 440 і 450 ЦК України (в редакції № 1540-06), шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними. Між ними і шкодою є безпосередній причинний зв?язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Положеннями ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,
встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Отже, саме на позивача покладається обов?язок довести наявність шкоди та її розмір,
протиправність поведінки, заподіювану шкоду та причинний зв?язок такої поведінки із заподіяною
шкодою.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно роз?яснень, які містяться в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від
31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов?язковому з?ясуванню при вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв?язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з?ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04, п. 64, від 15.10.2009), Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає ст. 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
В п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз?яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров?я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Тобто, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною
підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов?язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, наскільки душевні переживання були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.
Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідач своїми діями завдав йому моральної шкоди: порушив його життєві стосунки між сусідами, порушив ділову репутації, принизив його авторитет.
Натомість, позивач в позовній заяві не аргументує належним чином, в чому полягала завдана йому моральна шкода, та не додає до позовної заяви доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння позивачу сильних душевних страждань, шкоди здоров?ю чи інших втрат немайнового характеру з боку відповідача.
Разом з тим, постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 31 березня 2023 року підтверджується факт висловлювання ОСОБА_2 нецензурною лайкою відносно ОСОБА_1 , якою суд, врахувавши характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, відсутність шкоди державним, суспільним інтересам та громадянам і малозначність вчиненого, визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та звільнив його від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, виніс йому усне зауваження, провадження у справі закрив.
Відтак, суд вважає, що ОСОБА_2 своїми хуліганськими діями принизив честь і гідність ОСОБА_1 .
Отже, позивачу була завдана моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд приходить до такого.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму ВСУ № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.
Частиною 3 ст.23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
В той же час, вимога про стягнення моральної шкоди в розмірі 25 000,00 грн. на переконання суду є надмірною та підлягає частковому задоволенню.
На підставі вищевикладеного та враховуючи ступінь, глибину та тривалість моральних страждань понесених позивачем, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 500,00 грн. на відшкодування спричиненої моральної шкоди.
Відшкодування моральної шкоди в даному розмірі на думку суду буде адекватним і співмірним із спричиненою позивачеві моральною шкодою, відповідає глибині та тривалості його моральних страждань та відповідатиме принципам розумності і справедливості і не матиме наслідком збагачення позивача за рахунок відповідача.
Сам факт часткового задоволення позову в цій частині позовних вимог є елементом сатисфакції позивача.
За таких обставин, суд доходить висновку про задоволення позову частково.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої адміністративним правопорушенням задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 грн. 00 коп. в якості відшкодування моральної шкоди.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 ).
Повне судове рішення складене та підписане 21.12.2023 р.
Суддя Н.Г. Кучина