Справа № 569/18252/22
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2023 року Рівненський міський суд Рівненської області
Суддя Рівненського міського суду Діонісьєва Н.М., за участі захисника Нікольченка Б.Б., розглянувши матеріали, які надійшли з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого на посаді помічника оператора другого розряду на АЗС «Укрнафта», за ч.1ст.130 КУпАП ,
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 23 листопада 2022 року серія ДПР18№358858, складеного інспектором взводу 1 роти 3 батальйону УПП в Рівненській області ДПП, і долучених до нього документів, 23 листопада 2022 року о 14:51 год. в м. Рівне по вул. Олександра Олеся, буд. 11, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки PEUGEOT PARTNER, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 7510 та проведення такого огляду в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 , адвокат Нікольченко Б.Б., подав письмові заперечення стосовно протоколу та додатково зазначив, що свою вину в порушенні ПДР ОСОБА_1 не визнає, оскільки даного адміністративного правопорушення не скоював. Пояснив суду, що жодним матеріалом справи та й відео не підтверджено основну ознаку даного виду правопорушення, а саме - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Всі відео файли зняті вже поруч з транспортним засбом, який не заведений стоїть в дворі будинку. На другому по хронології відео видно як особа стоїть поруч із неідентифікованим транспортним засобом і палить, а інспектор з'ясовує, ким він являється. Далі інспектор вимагає надати документи, на що особа заперечує. Далі інспектор починає оформлювати протокол про адміністративне правопорушення, хоча жодного доказу того що ОСОБА_1 був за кермом транспортного засобу ним здобуто не було.
Також вказав, що ОСОБА_1 приїхав автомобілем PEUGEOT PARTNER днз НОМЕР_1 , в двір свого будинку за адресою ОСОБА_2 , буд. 11. В дворі будинку ОСОБА_1 припаркував автомобіль, вимкнув двигун та вийшов з автомобіля. В цей момент ОСОБА_1 випадково спиною зігнув дзеркало автомобіля TOYOTA. Через деякий час, до звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які зробили зауваження щодо зігнутого дзеркала і повідомили, що викликали поліцію. В ході конфлікту ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , висловили нічім необґрунтовану підозру щодо можливого перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння. Ці ж підозри вони висловили і інспектору поліції без жодних на те обґрунтованих причин. Зауважив, що з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що на момент приїзду працівників патрульної поліції ОСОБА_1 не знаходився за кермом транспортного засобу та взагалі не являвся його водієм. Вищезазначене узгоджується зокрема й з тим, що матеріали справи не містять жодної вказівки на «керування ОСОБА_1 транспортним засобом».
З огляду на викладене, просив закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за відсутності події і складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Заслухавши захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши наявні в справі про адміністративне правопорушення матеріали, суд прийшов до висновку, що провадження в даній справі слід закрити з таких підстав.
Диспозиція частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі - КУпАП) встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто, обов'язковими являються дві одночасні обставини: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
Чинне законодавство України, в т.ч. й ПДР України, не містить визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення було наведено в п.27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно якого керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Тобто наявність посвідчення водія є обов'язковою умовою для визначення особи як водія.
За ст.12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Тобто, суб'єктом правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, може бути будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст.12 КУпАП) на момент керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, які знижують їх увагу та швидкість реакції, незалежно від наявності чи відсутності посвідчення водія.
Пунктом 1.10 ПДР, передбачено, що транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Приписами ст.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05;п.53 Рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_3 проти України» від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява №29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
Згідно п.2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26.05.2015р. по справі №1-11/2015, - органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (ч. 2 ст.6 Основного Закону України).
За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КпАП України.
Згідно з КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у звязку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і обєктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.. 245).
Обов'язковість вищенаведеного рішення і висновків Конституційного Суду України встановлена ст.69Закону України «Про Конституційний Суд України».
З аналізу положень ч. 1 ст. 130 КУпАП слідує, що субєктом притягнення до адміністративної відповідальності може бути особа за керування транспортним засобом в стані спяніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду.
Виходячи з наведених норм законодавства, оцінивши всебічно, повно і об'єктивно,за своїм внутрішнім переконанням,в їх сукупності з точки зору їх достатності, належності, керуючись законом та правосвідомістю досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що в судовому засіданні не підтверджено керування ОСОБА_1 автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, оскільки відповідних фактичних даних не містить ні протокол, ні додані до нього матеріали, що в свою чергу вказує на відсутність події та складу адміністративного правопорушення за ч.1ст.130 КУпАП, у звязку з чим ОСОБА_1 в даному випадку не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності, наслідком чого є закриття провадження.
Окрім цього, обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, спростовуються оглянутою в судовому засіданні копією відеозапису.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 не міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі вищенаведеного та керуючись п.1ст.247, ст.ст.280,283, п.3ч.1ст.284, ч.ч.13 ст.294КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у звязку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд.
Суддя