Справа № 567/1828/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.12.2023 м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі :
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за №12023181170000247 від 24.08.2023 р. по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Лючин Острозького району Рівненської області, зареєстроване та фактичне місце проживання : АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, тимчасово непрацюючого, раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 , будучи військовозобов'язаним, придатним до військової служби, належним чином 09 серпня 2023 повідомленим про необхідність з'явитись на 18:00 год. 10.08.2023 до шостого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправки у складі команди на відправку до військової частини № НОМЕР_1 та проходження військової служби за мобілізацією, у зв'язку із проведенням загальної мобілізації згідно Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України №2105-ІХ від 03.03.2022, Указу Президента України №758/2022 від 07.11.2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», затвердженого Законом України №2739-ІХ від 16.11.2022, а також про наслідки неявки за вказаним викликом, ухилився від призову на військову службу під час мобілізації при наступних обставинах.
Так, ОСОБА_4 не маючи права на відстрочку чи звільнення від призову на військову службу під час мобілізації, достовірно володіючи інформацією про час відправки для проходження військової служби та місце розташування збірного пункту, діючи умисно, без поважних причин, всупереч вимогам ст.65 Конституції України, ст.ст.1, 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не прибув до 18:00 год. 10.08.2023 на збірний пункт шостого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_1 , для відправки у складі команди на відправку до військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку із проходженням військової служби за мобілізацією, внаслідок чого ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України визнав повністю, підтвердив обставини, викладені у складеному відносно нього обвинувальному акті, та пояснив, що 07.08.2023 року він пройшов військо-лікарську комісію та був визнаний придатним до військової служби. Його було повідомлено про необхідність з'явитися до шостого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 10.08.2023 року о 18 год. для відправки у складі команди для проходження військової служби у зв'язку з мобілізацією, проте у вказаний день та час він не з'явився, оскільки не мав з ким залишити свого малолітнього сина. Пояснив, що підстав передбачених законом для відстрочки чи звільнення від призову під час мобілізації у нього не має. Зазначив, що його сім'я складається з малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та дружини, яка на той час перебувала в Республіці Польща, та яка на даний час знаходиться по місцю їх спільного проживання. Вказав, що дружина не позбавлена батьківських прав відносно малолітнього сина та останньому інвалідність не встановлювалась, висновок МСЕК про потребу малолітньої дитини у постійному сторонньому нагляді та догляді відсутній.
В судовому засіданні встановлено, що обставини справи встановлені даним вироком, а саме місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінального правопорушення, форма вини і мотиви кримінального правопорушення ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.
Визнавши недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин та за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, суд вважає, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ст.336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
При цьому суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium) держава та її судові органи зобов'язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.
Суд пересвідчився, що позиція учасників судового розгляду щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, є добровільною і не пов'язана з вищевказаними чинниками.
Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого і зокрема те, що відповідно до ст.12 КК України обвинуваченим скоєно нетяжкий злочин.
Беручи до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує, що він одружений, тимчасово не працює, по місцю проживання характеризується посередньо.
Згідно довідки КНП «Острозька багатопрофільна лікарня» від 01.09.2023 р. ОСОБА_4 під спостереженням у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст.66 КК України суд враховує, що обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Водночас, відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 не встановлено.
Відповідно до змісту досудової доповіді, складеної Рівненським районним сектором №4 філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області вбачається, що ОСОБА_4 характеризується посередньо, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався. З врахуванням інформації, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Ця функція потребує врахування та оцінки конкретних обставин провадження, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, і за змістом якої суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, суд, урахувавши тяжкість злочину, особу винного та інші обставини провадження, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Так, згідно з вимогами ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення та запобігання вчиненню інших злочинів, враховуючи наявність пом'якшуючих покарання обставин та за відсутності обтяжуючих обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах нагляду за ним та постійного контролю за його поведінкою з боку уповноваженого органу з питань пробації, та вважає за необхідне призначити йому покарання із застосуванням положень ст.ст.75, 76 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням - встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Такого ж висновку дійшов орган пробації у наданій до суду досудовій доповіді.
Одночасно, при визначенні тривалості іспитового строку суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, вид і строк призначеного покарання, обставини, що характеризують особу обвинуваченого, середовище, в якому він перебуває та вважає за необхідне встановити його строком на 1 рік, який є достатнім для того, щоб засуджений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.
Речові докази та витрати на залучення експерта відсутні.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався, клопотань щодо обрання запобіжного заходу не заявлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.100, 122, 124, ч.3 ст.349, ст.ст.370, 374 КПК України, -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
Покласти на ОСОБА_4 відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України обов'язок періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Повідомити ОСОБА_4 про те, що він зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки та попередити його, що він протягом іспитового строку не повинен вчиняти нового кримінального правопорушення.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Острозького районного судуОСОБА_1