Справа № 567/2185/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.12.2023 м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі :
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості, укладену у кримінальному провадженні за №12023181170000287 від 05.10.2023 р. по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Острог Рівненської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , громадянина України, неодруженого, пенсіонера, раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 , керуючись єдиним умислом, в період часу з 11 год. 42 хв. 27.09.2023 по 07 год. 09 хв. 29.09.2023, тобто в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, яким введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, та неодноразово продовжено, зокрема востаннє Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року №3275-ІХ, яким строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, маючи доступ до банківської картки АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_6 , жителя м.Острог Рівненської області, діючи таємно, маючи умисел на заволодіння чужим майном, знаючи про суму грошових коштів на вказаній банківській картці та достовірно знаючи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 10 год. 20 хв. ОСОБА_6 помер, керуючись корисливим мотивом, шляхом зняття готівки із банкомату АТ «Ощадбанк», що розташований у м.Острог Рівненської області по вул.Татарська, 185 та банкомату АТ КБ «Приватбанк», що розташований у м.Острог Рівненської області по вул.Східна, 2, таємно викрав грошові кошти в сумі 39 800 грн., які зберігалися на банківській картці ОСОБА_6 .
В подальшому ОСОБА_4 розпорядився викраденими грошовими коштами на власний розсуд, чим заподіяв майнову шкоду на загальну суму 39 800 грн.
20.11.2023 р. між прокурором Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст.ст.36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12023181170000287 від 05.10.2023 року та ОСОБА_4 у статусі підозрюваного у цьому провадженні, за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст.ст.468, 469, 470, 472 КПК України.
Згідно умов вказаної угоди прокурор ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у статусі підозрюваного, за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України відносно обставин, викладених у повідомленні про підозру від 17.11.2023 р., які є аналогічними до обставин, викладених в обвинувальному акті від 20.11.2023 р., ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, вчинення якого ставиться йому у провину та зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.
Сторони угоди за взаємною згодою визначили вид та міру покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 у разі затвердження такої угоди, а саме за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років, із звільненням його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України та встановленням іспитового строку, та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст.473 КПК України та наслідки її невиконання.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КК України та КПК України, просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене в угоді покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду та призначити узгоджене сторонами угоди покарання, беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, вчиненого при обставинах, зазначених в обвинувальному акті від 20.11.2023 р., дав згоду на призначення узгодженого виду та розміру покарання. Пояснив, що він розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом, відтак просить затвердити угоду.
Захисник ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості, пояснив, що його підзахисний свою провину у вчинені злочину як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні визнає, угоду про визнання винуватості уклав добровільно, зауважень до правильності кваліфікації дій обвинуваченого немає, а тому не вбачає перешкод для затвердження такої угоди.
Потерпіла ОСОБА_7 в підготовче судове засідання не з'явилася, в поданій до початку підготовчого судового засідання заяві просила проводити засідання у її відсутності, в заяві поданій прокурору під час досудового розслідування зазначила про відсутність будь-яких претензій майнового та немайнового характеру до обвинуваченого, не заперечувала проти затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим. Неявка потерпілої згідно ч.2 ст.474 КПК України не є перешкодою для розгляду кримінального провадження на підставі угоди про визнання винуватості.
Вирішуючи в порядку п.1 ч.3 ст.314 КПК України питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів.
Потерпіла відповідно до ч.4 ст.469 КПК України під час досудового розслідування надала свою згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 , та надану раніше згоду потерпіла підтвердила в заяві поданій до початку підготовчого засідання.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнав себе винуватим, відноситься до тяжкого злочину, санкція якого не передбачає альтернативних видів покарання, окрім як позбавлення волі.
Міра покарання, узгоджена сторонами угоди, відповідає санкції, яка передбачена ч.4 ст.185 КК України та загальним засадам призначення покарання.
Оцінюючи зміст угоди та суб'єктивне сприйняття угоди сторонами, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у справі «Natsvlishvili тa Togonidze проти Грузії» за заявою №9043/05 від 29 квітня 2014 року. Зокрема, у рішенні Суд зазначає, що «угоди про визнання вини, що призводять до засудження, без винятку є предметом перегляду компетентним судом і у цьому сенсі суди зобов'язані перевіряти, чи були досягнуті угоди про визнання вини відповідно до чинних процесуальних і матеріальних норм, чи уклав підсудний угоду добровільно і свідомо, чи існують докази, які підтверджують визнання підсудним вини в угоді, і чи є умови угоди відповідними» (п.66). Національний суд, який розглядає таке питання, як правило, зобов'язаний вивчити матеріали справи, перш ніж вирішити, чи затвердити або відхилити угоду про визнання вини.
Судом встановлено в підготовчому судовому засіданні, що обвинувачений ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст угоди відповідає вимогам ст.472 КПК України та закону, обвинувачений цілком розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України.
Також судом встановлено, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, а також розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, які передбачено ст.476 КПК України.
Підстав, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості судом не встановлено.
Судом також встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Обвинувачений ОСОБА_4 погоджується на призначення узгодженого покарання та в судовому засіданні не повідомив про наявність перешкод для його виконання.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд, враховуючи наведені доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, вважає доведеним у підготовчому судовому засіданні, що дії ОСОБА_4 обгрунтовано кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення.
Беручи до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує, що він не одружений, пенсіонер, по місцю проживання характеризується позитивно.
Згідно довідки КНП «Острозька багатопрофільна лікарня» №71 від 13.10.2023 р. ОСОБА_4 під спостереженням лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 згідно обвинувального акту та угоди про визнання винуватості є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданої шкоди, водночас обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Ця функція потребує врахування та оцінки конкретних обставин провадження, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, і за змістом якої суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, суд, урахувавши тяжкість злочину, особу винного та інші обставини провадження, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Так, згідно з вимогами ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення та запобігання вчиненню інших злочинів, враховуючи наявність пом'якшуючих покарання обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах нагляду за ним та постійного контролю за його поведінкою з боку уповноваженого органу з питань пробації, та вважає за можливе призначити йому покарання із застосуванням положень ст.ст.75, 76 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням - встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Одночасно, при визначенні тривалості іспитового строку суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, вид і строк призначеного покарання, обставини, що характеризують особу обвинуваченого, середовище, в якому він перебуває та вважає за необхідне встановити його строком на 1 рік.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, витрати на залучення експерта відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.314, 374, 475 КПК України, -
УХВАЛИВ:
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 20.11.2023 року між прокурором Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
Покласти на ОСОБА_4 відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України обов'язок періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Повідомити ОСОБА_4 про те, що він зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки та попередити його, що він протягом іспитового строку не повинен вчиняти нового кримінального правопорушення.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Речові докази :
- банківську картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , відкриту на ім'я ОСОБА_6 , яка передана на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_7 - вважати їй повернутою;
- грошові кошти в розмірі 32 000 грн. (купюрами номіналом по 500 грн.), які передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_7 - вважати їй повернутими;
- оптичний диск для лазерних систем зчитування із наявними фотофайлами із камери відеоспостереження, встановленої у банкоматі АТ КБ «Приватбанк», розташованого за адресою: м.Острог, вул.Східна, 2 - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- оптичний диск для лазерних систем зчитування із наявними фотофайлами із камери відеоспостереження, встановленої у банкоматі АТ «Ощадбанк», розташованого за адресою: м.Острог, вул.Татарська, 185 - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- шість оптичних дисків для лазерних систем зчитування, які надані АТ КБ «Приватбанк» у відповідь на запит про надання відеозапису із камер спостереження, які встановленні на фасаді приміщення відділення АТ КБ «Приватбанк», розташованого за адресою: м.Острог, вул.Східна, 2 - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд Рівненської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Острозького районного судуОСОБА_1