ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/13480/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
Случ О. В. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.
за участю секретаря судового засідання - Денисюк І. Г.
розглянувши у закритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 (суддя Паламар П. І.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 (головуючий суддя Грек Б. М., судді Гаврилюк О. М., Шапран В. В.)
у справі № 910/13480/21
за позовом Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"
до Міністерства оборони України
про стягнення боргу
ВСТУП
1. Верховний Суд у цій справі розглядав касаційну скаргу Міністерства оборони України, яке не погоджувалося із стягненням з нього понесених відповідачем - Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" фактичних витрат виконавця через зростання вартості складових частин, закупівельних комплектуючих, комунальних тарифів, під час виконання укладеного між сторонами державного контракту.
ІСТОРІЯ СПАРВИ
Короткий зміст позовних вимог
2. Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" (далі - позивач, ДП "Житомирський бронетанковий завод") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, Міноборони) про стягнення фактично понесених витрат за контрактом.
3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні контракту сторони на підставі висновків філії ПЗ узгодили орієнтовну вартість робіт, проте в період дії договірних відносин та виконання робіт (надання послуг) зазначена ціна зазнала суттєвих змін через зростання вартості складових частин, закупівельних комплектуючих, комунальних тарифів, підвищення розміру мінімальної заробітної плати та ін., про що виконавець повідомив замовника, однак спільного рішення про внесення змін до контракту про новий розмір орієнтовної ціни сторони не досягнули, додаткову угоду не підписали. Як зазначає позивач, актом приймання виконаних робіт (наданих послуг) з урахуванням протоколу розбіжностей зафіксовано факт і сума виконання позивачем робіт за державним контрактом, з яких частина вартості прийнята відповідачем та є безспірною, при цьому інша частина є фактичними витратами на виконання капітального ремонту виробів, що підтверджені відповідачем, проте зобов'язання щодо їх оплати відповідач залишив невиконаним.
4. Заперечення проти позову мотивовані відсутністю у відповідача зобов'язання щодо оплати перевищення розміру фактичних витрат орієнтовної вартості робіт (послуг), що прямо встановлено п. 2.7 контракту.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
5. Господарський суд міста Києва рішенням від 01.12.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022, позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.
6. Судові рішення мотивовані тим, що п. 2.2 контракту встановлена орієнтовна вартість виконання робіт (надання послуг) з ремонту виробів на підставі розрахунково-калькуляційних матеріалів з урахуванням висновків філії ПЗ, у зв'язку з чим у позивача була відсутня можливість заздалегідь передбачити зростання рівня фактичних затрат. Разом з тим, умовами п. 2.3 контракту передбачено можливість перегляду ціни контракту з метою недопущення зриву його виконання.
7. Оскільки відповідач після попередження з боку позивача не відмовився від виконання робіт з матеріалів, вартість яких істотно перевищувала кошторис, та згодом прийняв виконані позивачем роботи в повному обсязі, останній діяв в інтересах замовника з метою недопущення зриву виконання контракту, з огляду на те, що факт виконання робіт і додержання мети договору відповідачем не заперечується, суди на підставі вимог ст.ст. 622, 843, 844 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача боргу виходячи з розміру фактично понесених позивачем витрат на ремонт виробів за контрактом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Міноборони звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
9. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 526 ЦК України у подібних правовідносинах у контексті стягнення фактичних витрат виконавця, які перевищують договірну (орієнтовну) ціну державного контракту на виконання капітального ремонту озброєння за державним оборонним замовленням, в умовах особливого періоду (не в мирний час) та стягнення таких позадоговірних витрат з Міноборони в умовах правового режиму воєнного стану.
10. За твердженнями скаржника, для правильності застосування судами положень статті 526 ЦК України, існує необхідність у формуванні правового висновку, за яким недопустимим є стягнення з Міноборони в умовах особливого періоду та збройної агресії російської федерації проти України фактичних витрат виконавця, які перевищують договірну (орієнтовну) ціну державного контракту за державним оборонним замовленням, з урахуванням умов пунктів 2.7, 2.3 цього контракту.
11. Скаржник також зауважує про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09.06.2022 у справі №910/8425/19, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 щодо важливості та пріоритетності забезпечення через Міноборони Збройних Сил України коштами на їх потреби для відбиття збройної агресії російської федерації в умовах правового режиму воєнного стану (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).
12. Скаржник зазначає, що за умовами контракту перегляд його ціни є правом замовника, а не його обов'язком, є виключенням та має бути вмотивованим. При цьому, чітко визначає, що у Міноборони відсутній обов'язок сплачувати фактичні (власні) витрати виконавця, які перевищують договірну (орієнтовну, загальну) ціну контракту, та по суті є особистими витратами виконавця, його підприємницьким ризиком.
13. Скаржник вважає, що на момент укладення спірного контракту позивач чітко розумів та усвідомлював його істотні умови, у тому числі ціну контракту, у зв'язку з чим виконавець як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, мав розумно оцінити цю обставину, зокрема підвищення на ринку цін на продукцію, підвищення комунальних тарифів, а також підвищення розміру мінімальної заробітної плати, з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов'язання відповідно до закладеної у контракті договірної ціни.
14. На переконання скаржника, суди не надали належної оцінки тому, що виконавець звернувся до Міноборони щодо необхідності перегляду орієнтовної вартості виконаних робіт (наданих послуг) вже у лютому 2018, тобто через півтора місяці після укладення контракту, коли істотне зростання вартості матеріалу після укладення контракту, в розумінні приписів частини п'ятої статті 844 ЦК України, не могло відбутися в силу незначного проміжку часу, який минув з моменту укладення контракту.
15. Окрім цього, суди безпідставно не врахував, що Міноборони не могло відмовитись від виконання робіт через збільшення кошторису виконавцем, зважаючи на важливість державного оборонного замовлення в умовах особливого періоду, а також того, що оскільки відповідні вироби були відремонтовані якісно та в повному обсязі (без виявлених недоліків), Міноборони в силу пункту 1.1 контракту не мало підстав не підписувати акт приймання виконаних робіт (наданих послуг). Відповідний акт був підписаний з урахуванням протоколу розбіжностей лише через незгоду з вартістю виконаних робіт (наданих послуг), яка суперечила контрактній ціні.
16. Невиконання умов контракту, на переконання скаржника, впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому та на репутацію Міноборони.
17. Окрім того, відповідач наголошує, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2022 у аналогічній справі № 910/16000/21 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).
Позиція інших учасників справи
18. ДП "Житомирський бронетанковий завод" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
19. За твердженнями позивача, враховуючи своєчасне повідомлення замовника про необхідність перегляду орієнтовної ціни через зростання вартості складових послуг, закупівельних комплектуючих, комунальних тарифів, підвищення розміру мінімальної заробітної плати та ін., її обґрунтованість, відсутність відмови замовника від збільшення кошторису та прийняття виконаних робіт згідно з актом приймання виконаних робіт без будь-яких зауважень, суди ухвалили законне та обґрунтоване рішення про стягнення спірних коштів на користь позивача.
20. При цьому, оскільки у виконавця була відсутня можливість заздалегідь, більше ніж за 10 місяців спрогнозувати зростання цін, позивач вважає недоречними доводи скаржника, що понесені фактичні витрати є підприємницьким ризиком з огляду на те, що виконавець мав розумно оцінити, зокрема, підвищення на ринку цін на продукцію, підвищення комунальних тарифів та розміру мінімальної заробітної плати.
21. Додатково позивач зазначив, що правовідносини між сторонами щодо укладання та виконання контракту виникли в 2017-2018 роках, з позовом про стягнення заборгованості він звернулося в 2021 році, тобто дані обставини мали місце до початку введення в Україні воєнного стану, відповідно посилання Міноборони про необхідність формування висновку про стягнення фактично понесених витрат в умовах правового режиму воєнного стану нівелюється.
22. 18.12.2023 на адресу електронної пошти Верховного Суду від ДП "Житомирський бронетанковий завод" надійшли додаткові пояснення, у яких позивач просить передати справу № 910/13480/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Враховуючи, що надіслані позивачем на електронну адресу Суду додаткові пояснення подані не в спосіб, передбачений частиною 6 статті 42 ГПК України, тобто не за допомогою засобів ЄСІТС, відповідні додаткові пояснення слід залишити без розгляду.
23. Представник позивача у судовому засіданні 19.12.2023 заявила усне клопотання про передачу цієї справи № 910/13480/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вказуючи на помилковість висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 03.11.2023 у справі № 910/13599/21, до розгляду якої зупинялося провадження в цій справі № 910/13480/21, а також вказувала на наявність виключної правової проблеми щодо застосування частини 5 статті 844 ЦК України, частини 1 статті 75 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у контексті правовідносин, що виникли у цій справі в часині перевищення кошторису контракту.
24. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає, що його доводи зводяться до незгоди представника позивача із висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними в постанові від 03.11.2023 у справі № 910/13599/21, а також до висловлення своєї позиції у цій справі щодо наявності підстав для стягнення із відповідача розміру фактично понесених позивачем витрат на ремонт виробів за контрактом. Втім, відповідне мотивування не є належним обґрунтуванням підстав для відступу від висновків об'єднаної палати, а також не свідчить про наявність виключної правової проблеми і, що така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Звідси, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про передачу справи № 910/13480/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
25. За змістом пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
26. За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
27. Відповідно до частин першої-третьої статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
28. Частинами першою-третьою статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (1). Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (2). Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (3).
29. Суди попередніх інстанцій з'ясували, що спірні правовідносини виникли на підставі укладеного сторонами державного контракту, що є контрактом з оборонного замовлення. Загальні правові засади планування та формування такого замовлення визначені Законом України "Про державне оборонне замовлення", що був чинним на час виникнення спірних правовідносин.
30. За пунктом 4 частини першої статті 1 цього закону державний контракт з оборонного замовлення - договір, укладений у письмовій формі державним замовником від імені держави з виконавцем відповідно до затверджених основних показників оборонного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін, порядок регулювання їхніх господарських відносин.
31. Порядок планування, формування, особливості розміщення, коригування оборонного замовлення, а також порядок здійснення контролю за його виконанням визначає Кабінет Міністрів України.
32. Згідно з абзацом 2 пункту 26 Порядку планування, формування, розміщення та коригування державного оборонного замовлення, а також здійснення контролю за його виконанням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 № 464, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок), у разі визначення виконавця без застосування конкурентних процедур, ціна на продукцію оборонного призначення встановлюється суб'єктом господарювання і державним замовником під час проведення переговорів щодо укладення державного контракту, договору.
33. За пунктами 26-2, 26-3 Порядку суб'єкт господарювання, що отримав від державного замовника пропозицію щодо укладення державного контракту, договору (контракту), інформує державного замовника про свою згоду чи відмову у двадцятиденний строк. У разі згоди на укладення державного контракту, договору (контракту) такий суб'єкт господарювання здійснює розрахунок ціни за одиницю продукції оборонного призначення та/або складає кошторис на виконання робіт (надання послуг) за оборонним замовленням з урахуванням економічно обґрунтованих витрат на виробництво (виконання робіт, надання послуг) та особливостей виробництва (виконання, надання) окремих видів такої продукції (робіт, послуг). Під час розрахунку ціни прибуток визначається суб'єктом господарювання на основі розрахованої величини прибутку, що забезпечує умови ефективної діяльності суб'єкта господарювання з урахуванням витрат на сплату податків та зборів, а також відсотків за кредитами. При цьому прибуток у складі ціни не може перевищувати 5 відсотків витрат суб'єкта господарювання на придбання комплектувальних виробів (напівфабрикатів), робіт (послуг) у інших суб'єктів господарювання, а також 30 відсотків решти витрат у складі виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), крім випадку, передбаченого абзацом третім цього пункту.
34. Пунктом 26-5 цього Порядку передбачено, що за результатами розрахунків ціни суб'єкт господарювання готує та подає на розгляд державному замовнику, зокрема, калькуляцію продукції, кошторис на виконання робіт, розшифрування витрат, що увійшли до статей калькуляції.
35. Досягнута державним замовником і суб'єктом господарювання домовленість щодо ціни фіксується у протоколі погодження договірної (орієнтовної) ціни на поставку (закупівлю) продукції, виконання робіт, надання послуг за державним оборонним замовленням за формою згідно з додатком 1. Зміна ціни, визначеної державним контрактом, не допускається, якщо продукцію, роботи та/або послуги оборонного призначення, які є предметом державного контракту, виготовлено (виконано, надано) та прийнято представництвом державного замовника з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях, що підтверджується посвідченням (актом), передбаченим підпунктом 6 пункту 9 Положення про представництва державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2009 № 1107 повністю оплачено, а також коли сторонами повністю виконано свої зобов'язання за державним контрактом (пункти 26-7, 26-8 Порядку).
36. Тож норми, що регулюють економічні та правові зобов'язання сторін державного контракту з оборонного замовлення, порядок регулювання їхніх господарських відносин, особливості розміщення оборонного замовлення, вказують, що ціна виконання робіт, надання послуг за державним контрактом також визначається за домовленістю сторін та зазначають випадки, коли зміна ціни, визначеної контрактом, не допускається.
37. Разом з тим суди з'ясували, що укладений сторонами державний контракт за своєю правовою природою є змішаним договором, що містить елементи договорів підряду та надання послуг, правовідносини за якими регулюються приписами ЦК України.
38. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
39. За частиною першою статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
40. Згідно з частиною першою статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
41. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина перша статті 843 ЦК України). Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (частина третя статті 843 ЦК України).
42. Зважаючи на викладені положення законодавства, ціна договору підряду погоджується сторонами під час укладення договору і зміна ціни допускається лише у разі існування підстав, передбачених умовами договору або законом.
43. За змістом статті 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.
44. Приблизний кошторис дає змогу сторонам в ході виконання робіт відступити від визначених в ньому цін і скоригувати їх залежно від фактичних витрат підрядника як в бік збільшення, так і в бік зменшення. Зміни ж до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
45. За частиною п'ятою статті 844 ЦК України підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.
46. У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.
47. У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.11.2023 у справі № 910/13599/21, до розгляду якої зупинялося провадження в цій справі, яка розглядається, Верховний Суд стосовно контракту, який також є предметом розгляду в цій справі, дійшов висновку про те, що вказівка в пункті 2.7 контракту на те, що перегляд ціни контракту є правом замовника, а не його обов'язком, не означає відмови позивача як виконавця від права на відшкодування фактичних витрат у зв'язку з виконанням договору (виконанням робіт, наданням послуг) та не позбавляє його права вимагати збільшення кошторису у випадках, визначених законом, зокрема, частиною 5 статті 844 ЦК України.
48. З цих мотивів об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.11.2023 у справі № 910/13599/21 відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.12.2022 у справі № 910/16000/21, на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, щодо застосування статті 843 ЦК України про неможливість зміни орієнтовної ціни робіт (послуг) та відповідно розміру фактичних витрат виконавця через зростання вартості складових частин, закупівельних комплектуючих, комунальних тарифів, зокрема, в силу положення укладеного сторонами контракту.
49. Таким чином, за висновком об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у вирішенні питання можливості відшкодування позивачеві фактичних витрат у зв'язку із виконанням договору слід керуватися приписами частини п'ятої статті 844 ЦК України із покладенням ризиків підвищення ринкових цін на позивача як суб'єкта господарювання.
50. За обставинами цієї справи, яка розглядається, кошторис контракту визначений сторонами на підставі висновку, що був зроблений до укладення контракту. Водночас у питанні відшкодування відповідачу збільшеної вартості робіт сторони спору не досягнення згоди про зміну вартості робіт у порядку, передбаченому договором. Акт приймання виконаних робіт, підписаний з протоколом розбіжностей, свідчить про те, що сторони не досягли у встановленому контрактом порядку згоди щодо зміни (визначення іншої) вартості робіт (послуг), ніж погоджено контрактом. Такий акт не є додатковою угодою до контракту, шляхом оформлення якої відповідно до пункту 11.3 до контракту можуть бути внесені відповідні зміни за взаємною згодою сторін. Метою складання такого акта є фіксація передачі результатів виконаних робіт (наданих послуг), в даному випадку з протоколом розбіжностей щодо вартості виконаних позивачем робіт.
51. Водночас, задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій послались на приписи статті 844 ЦК України та врахували, що орієнтовна ціна при укладенні договору в грудні 2017 року визначалася на підставі даних, визначених у лютому 2017 року і зазнала суттєвих змін через зростання вартості складових послуг, закупівельних комплектуючих, комунальних тарифів, а також підвищення розміру мінімальної заробітної плати з 01.01.2018 відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" і з дотриманням умов пункту 2.3 контракту щодо перегляду орієнтовної вартості послуг листами позивач повідомив відповідача про необхідність перегляду орієнтовної ціни на виконання робіт згідно з контрактом; тож, приймаючи роботи, відповідач був обізнаний про зростання витрат та відповідно вартості виконаних позивачем робіт.
52. Разом з тим, для застосування частини п'ятої статті 844 ЦК України суду слід встановити обставини, з якими законодавець пов'язує виникнення у виконавця права вимагати збільшення твердого кошторису і обов'язок доведення таких обставин покладається на позивача.
53. У цій справі суди з'ясували, що, підписуючи контракт позивач достеменно знав, що орієнтовна вартість робіт (послуг) була визначена за 10 місяців до укладення цього контракту та погодився з нею, а тому як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, мав розумно оцінити, зокрема, підвищення на ринку цін на продукцію, підвищення комунальних тарифів, а також підвищення розміру мінімальної заробітної плати, яке відбулось на підставі Закону України "Про державний бюджет України на 2018" від 07.12.2017 № 2246-VIII, який набрав чинності 01.01.2018, відповідно з урахуванням виду своєї діяльності повинен був оцінити можливість виконати зобов'язання відповідно до закладеної у контракті орієнтовної вартості робіт (послуг), передбачити як повний обсяг роботи так і необхідні для цього витрати.
54. За висновком об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у вже згаданій постанові від 03.11.2023 у справі № 910/13599/21, наведені обставини щодо обізнаності позивача з ризиками збільшення орієнтовної вартості робіт (послуг), закладеної у кошторис контракту, а також невстановлення судами обставин щодо істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, як підстави вимагати перегляду кошторису, свідчить про відсутність передбачених законом чи договором підстав для стягнення із відповідача на користь позивача різниці між фактичними витратами виконавця на ремонт виробів та орієнтовною вартістю, визначеною у протоколі погодження орієнтовної ціни робіт (послуг).
55. Колегія суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від наведених висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 03.11.2023 у справі № 910/13599/21, та з урахуванням приписів частини четвертої статті 300 ГПК України, вважає за необхідне застосувати вказані висновки під час розгляду справи № 910/13480/21, правовідносини у якій виникли щодо виконання того самого державного контракту, що і у справі № 910/13599/21. Вказаним також відхиляються доводи позивача щодо необхідності відступу від висновків Верховного Суду в справі № 910/13599/21.
56. Таким чином, висновки судів щодо наявності підстав для стягнення із відповідача боргу виходячи з розміру фактично понесених позивачем витрат на ремонт виробів за контрактом не відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові у справі № 910/13599/21, ухваленій після подання касаційної скарги, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
57. З урахуванням наведеного вище, інші доводи касаційної скарги Суд не аналізує і не надає їм оцінку, оскільки вони не мають вирішального значення, з огляду на наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 300 ГПК України, для врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03.11.2023 у справі № 910/13599/21
58. Доводи відзиву на касаційну скаргу наведеного вище не спростовують.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
59. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
60. Відповідно до частин першої, третьої статті 311 цього ж Кодексу суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
61. Ураховуючи наведене, касаційна скарга Міноборони підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Судові витрати
62. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у справі № 910/13480/21 скасувати.
3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" відмовити.
4. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на користь Міністерства оборони України - 62 774,46 грн відшкодування судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та 83 699,28 грн відшкодування судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак
Постанова ухвалена з окремою думкою суддів Чумака Ю. Я.