УХВАЛА
12 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 905/116/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 (судді: Істоміна О.А. - головуючий, Попков Д.О., Стойка О.В.) та рішення Господарського суду Донецької області від 15.05.2023 (суддя Величко Н.В.) у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Державного підприємства "Торецьквугілля"
про стягнення 30 934 894,21 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. У січні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Торецьквугілля" (далі - ДП "Торецьквугілля") про стягнення боргу у сумі 30 934 894,21 грн за договором від 13.10.2020 № 1861-01031, а саме заборгованість за штрафними санкціями за невиконання грошових зобов'язань за червень 2022 року у сумі 3 035 788,06 грн, у тому числі: 2 575 447,35 грн - інфляційне збільшення, 460 310,71 грн - 3% річних, а також заборгованість за фактично надані послуги (основний борг) за червень 2022 року у сумі 27 899 106,15 грн.
2. Позовні вимоги з посиланням на положення статей 525, 526, 610, 611, 612, 623, 627, 629 Цивільного кодексу України, статей 173, 193, 224, 231 Господарського кодексу України та норми Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку) обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором.
3. У відзиві на позовну заяву ДП "Торецьквугілля" визнало позовні вимоги, зазначивши про припинення робіт з видобутку вугілля та підтримання життєзабезпечення на шахтах підприємства через форс-мажорні обставини, а саме введення воєнного стану, обстріли підприємства та задіяння працівників на ліквідацію наслідків ворожих обстрілів.
4. Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.05.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду вид 24.07.2023, частково задоволені позовні вимоги ПрАТ "НЕК "Укренерго", а саме стягнуто з ДП "Торецьквугілля" основний борг у сумі 27 899 106,15 грн, інфляційне збільшення у сумі 2 425 030,01 грн, 3% річних у сумі 460 310,71 грн, а також судовий збір у сумі 461 766,70 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 150 417, 34 грн відмовлено.
Суди попередніх інстанцій, установивши обставини щодо несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, дійшли висновку про помилковий розрахунок позивачем суми інфляційних втрат, здійснений позивачем.
5. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Донецької області від 15.05.2023 та постановою Східного апеляційного господарського суду вид 24.07.2023, ПрАТ "НЕК "Укренерго" у касаційній скарзі просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, в якому задовольнити позовні вимоги про стягнення різниці в розрахунку інфляційних витрат, які нараховані позивачем у позові, та перерахованими судом при постановленні рішення у справі у сумі 150 417,34 грн, задовольнивши позовні вимоги про нарахування та стягнення інфляційних витрат в повному обсязі, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із неврахуванням судами правового висновку щодо питання розрахунку інфляційних втрат внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, що було предметом розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19.
Так, скаржник зазначає, що за наслідками розгляду справи № 905/21/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 26.06.2020 виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці)".
Отже, скаржник вважає, що при розрахунку коефіцієнту інфляції на підставі даних системи "Ліга Закон" станом на травень 2023 зменшилась, але станом на дату проведення розрахунку у позовній заяві, який зроблено позивачем станом на 16.01.2023, коефіцієнт інфляції становив 1.09 згідно офіційних даних з газети Урядовий Кур'єр, тому підстав для зменшення суми нарахувань у суду не було.
6. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго", відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід закрити з огляду на таке.
7. Законом України "Про ринок електричної енергії" визначені правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Суди попередніх інстанцій установили, що ПрАТ "НЕК "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі та є юридичною особою, відповідальною за експлуатацію, диспетчеризацію забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (пункт 55 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Відповідно до частини 1 статті 68 вказаного Закону в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.
Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачене договірне забезпечення функціонування ринку електричної енергії та передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, зокрема, про врегулювання небалансів (пункт 6 частини 1 вказаної норми).
8. Суди попередніх інстанцій установили, що ДП "Торецьквугілля" направило ПрАТ "НЕК "Укренерго" заяву-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, у відповідь на яку отримало повідомлення про приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучення до реєстру учасників ринку.
13.10.2020 між ДП "Торецьквугілля" (учасник ринку, далі - СВБ) та ПрАТ "НЕК "Укренерго" (оператор системи передачі, далі - ОСП) укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії № 1861-01031 (далів - договір), відповідно до якого учасник ринку набуває всіх прав та зобов'язань за договором і несе відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору, Правилами ринку та чинним законодавством України, в якому сторони погодили, зокрема, такі умови:
- сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність в якості СВБ за цим договором, СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи. ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку. Врегулювання небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (пункти 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 договору);
- вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР (адміністратором розрахунків) для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку (пункти 2.1, 2.2 договору);
- при невиконанні або неналежному виконанні умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, Правилами ринку, Кодексом системи передачі, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 309, Законом України "Про ринок електричної енергії " та чинним законодавством України (пункт 3.1 договору);
- ОСП має право, зокрема, на своєчасну оплату вартості небалансу електричної енергії, що склався на ринку в певному розрахунковому періоді. ОСП зобов'язаний, зокрема, виконувати розрахунки обсягу та вартості небалансу електричної енергії та інші розрахунки відповідно до договору та Правил ринку; проводити розрахунки з СВБ в порядку та в терміни, визначені Правилами ринку. СВБ зобов'язана, зокрема, здійснювати вчасно і в повному обсязі оплату за небаланс електричної енергії та платежів, сформованих ОСП для СВБ відповідно до Правил ринку ( (пункти 3.2, 3.3, 3.5 договору);
- за невиконання або неналежне виконання його умов цього договору сторони несуть одна перед одною відповідальність, передбачену чинним законодавством України. У разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань після підписання сторонами Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (пункти 4.1, 4.2 договору);
- виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку та згідно з умовами договору (пункт 5.1 договору);
- подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку. Якщо СВБ має заперечення до інформації, яка міститься у платіжному документі, то вона зобов'язана повідомити про це ОСП не пізніше 12:00 наступного робочого дня після виставлення рахунку. Наявність заперечень не є підставою для створення дебіторської заборгованості перед ОСП та не може бути підставою для обмеження ОСП щодо вимоги платежу фінансової гарантії, що надається СВБ ОСП. Надані заперечення враховуються ОСП при обчисленні платежів у порядку, передбаченому Правилами ринку (пункти 5.6-5.8 договору);
- ОСП надає СВБ у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) два примірники Акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони, до 12 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано. СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) (пункти 5.9, 5.10 договору).
9. Суди попередніх інстанцій установили, що як свідчать матеріали справи, відповідачу в електронному виді виставлені рахунки (INVOICE) за червень 2022 року, а саме: від 16.06.2022 № 1606202200067 на суму 10 001 301,74 грн з ПДВ, розрахунковий період 01.06.2022-10.06.2022 (строк оплати 4 дні з моменту отримання рахунку); від 24.06.2022 № 2406202200069 на суму 9 037 583,51 грн, розрахунковий період 11.06.2022-20.06.2022 (строк оплати 4 дні з моменту отримання рахунку); від 06.07.2022 № 0607202200067 на суму 8 860 220,90 грн, розрахунковий період 21.06.2022-30.06.2022 (строк оплати 4 дні з моменту отримання рахунку).
Проте, як встановлено судами та не заперечувалося відповідачем, ним вказані рахунки не оплачено.
10. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги ПрАТ "НЕК "Укренерго" про стягнення з ДП "Торецьквугілля" боргу у сумі 30 934 894,21 грн за договором від 13.10.2020, а саме заборгованість за штрафними санкціями через невиконання грошових зобов'язань за червень 2022 року у сумі 3 035 788,06 грн, у тому числі: 2 575 447,35 грн - інфляційне збільшення, 460 310,71 грн - 3% річних, а також заборгованість за фактично надані послуги (основний борг) за червень 2022 року у сумі 27 899 106,15 грн.
11. Суди попередніх інстанцій установили, що у пункті 5.1 договору визначено, що виставлення та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку та згідно з умовами цього договору.
Порушення строків оплати виставлених рахунків убачається з платіжних доручень та визнається відповідачем, а тому не підлягають доказуванню, як такі, що визнаються усіма учасниками справи.
Отже, суди дійшли висновку, що порушення строків оплати виставлених рахунків, є порушенням відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача, дійшовши висновку про наявність підстав для стягнення основного боргу у сумі 27 899 106,15 грн, інфляційного збільшення у сумі 2 425 030,01 грн та 3% річних у сумі 460 310,71 грн.
Однак, установивши наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, які ДП "Торецьквугілля" не заперечувалися, при цьому здійснивши перерахунок звалених до стягнення коштів, суди установили обставини щодо помилки у розрахунках позивача в частині нарахування інфляційних втрат на суму 150 417, 34 грн.
12. Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Нараховані на суму боргу інфляційні втрати входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.
Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду (постанова Верховного Суду від 26.01.2022 у справі 910/18557/20).
Нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
13. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суди попередніх інстанцій на підставі дослідження доказів у справі, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат по кожному рахунку-фактурі окремо, дійшли висновку, що розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача, становить саме 2 425 030,01 грн, а в частині 150 417, 34 грн слід відмовити.
При цьому суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача про те, що у матеріалах справи та у розрахунку, який здійснено судом першої інстанції, не містяться докази на підтвердження встановленого індексу інфляції, вказавши на те, що індекс інфляції є статистичною, загальнодоступною, загальновідомою інформацією і під час розгляду даної справи та ухвалення рішення суд міг самостійно здійснити перерахунок заявлених позивачем сум інфляційних втрат для визначення правильного їх розміру.
14. ПрАТ "НЕК "Укренерго", оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої в пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказувало на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 стосовно того, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці)".
Так, у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, на неврахування висновку в якій посилається заявник касаційної скарги, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
У справі, яка розглядається, суди виходили із встановлення обставин щодо несплати відповідачем боргу повністю, однак дійшли висновку щодо математичної помилки у розрахунку позивачем суми інфляційних втрат у сумі 150 417, 34 грн, стягнувши борг у сумі 27 899 106,15 грн, інфляційні втрати у сумі 2 425 030,01 грн та 3% річних у сумі 460 310,71 грн
15. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
З огляду на обставини справи, яка розглядається, встановлені судами попередніх інстанцій, та обставини встановлені судами у справі, наведеній скаржником у касаційній скарзі, правовідносини у цих справах не є подібними, а застосування судами норм матеріального права було здійснено виходячи із встановлених обставин кожної конкретної справи на підставі оцінки судами всіх доказів щодо наявності/відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
16. Ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів вважає помилковим посилання скаржника на незастосування судами правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, а доводи касаційної скарги колегія суддів вважає такими, що зводяться до незгоди із висновками судів про часткову відмову у задоволенні позову, отже наведена скаржником підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а тому колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 та рішення Господарського суду Донецької області від 15.05.2023 у справі № 905/116/23.
17. Оскільки підстав для скасування судового рішення у справі, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 та рішення Господарського суду Донецької області від 15.05.2023 у справі № 905/116/23 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак