ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року Справа № 926/4737/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА"
до відповідача Фізичної особи - підприємця Майко Юлії Романівни
про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 130 911,17 грн
Суддя Проскурняк О.Г.
Секретар судового засідання Гончар А.Ю.
Представники сторін:
Від позивача (в режимі ВКЗ) - Терно О.В.;
Від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця Майко Юлії Романівни про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 130 911,17 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 03 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" та Фізичною особою - підприємцем Майко Юлією Романівною укладено Договір № 422242-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".
Позивач стверджує, що товариство перерахувало відповідачу грошові кошти у розмірі 40 000,00 грн строком на 24 тижня. При цьому, відповідач неналежно виконав грошові зобов'язання за укладеним Договором.
Відтак, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 130 911,17 грн, з яких: прострочені платежі по тілу кредиту в сумі 23 235,00 грн, прострочені платежі по процентах в сумі 105 527,37 грн та прострочені платежі за комісією у сумі 2 148,80 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 листопада 2023 року, судову справу № 926/4737/23 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 02 листопада 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання по суті призначено на 29 листопада 2023 року; витребувано у АТ КБ "Приватбанк" документи з інформацією, що містить банківську таємницю, а саме: - чи випускалась банківська картка № НОМЕР_1 на ім'я Майко Юлія Романівна ; - інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 03 лютого 2022 року по 06 липня 2023 року включно.
23 листопада 2023 року до суду через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, згідно змісту якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Обґрунтовуючи відзив на позовну заяву, адвокат відповідача посилається на те, що відповідач заперечує факт того, що залишаючи свої анкетні дані для укладення договору, вона виступала як фізична особа-підприємець, а грошові кошти отримувались нею для здійснення господарської діяльності. Так, адвокат відповідача вказує, що відповідач не зазначала жодного разу мету використання коштів - для ведення господарської діяльності, а у відносинах із позивачем виступала як фізична особа.
Крім того, адвокат відповідача вказує на те, що позивач не направляв відповідачу (не розміщував) клієнту в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови договору.
Таким чином, адвокат відповідача вказує, що відповідач не отримувала пропозиції укласти електронний договір (оферту) з істотними умовами такого договору, зокрема і щодо того, що даний договір укладається відповідачем з використанням статусу фізичної особи підприємця і щодо мети кредитування - для здійснення господарської діяльності.
Відтак, зважаючи на те, що відповідач не отримувала оферти (пропозиції) на укладення договору з його істотними умовами, а також на відсутність в матеріалах справи жодних доказів, які б підтверджували укладання нею кредитного договору № 422242-КС-002 від 03.02.2022 року, адвокат відповідача вважає, що даний договір не є укладеним.
Крім того, 23 листопада 2023 року від адвоката відповідача надійшло письмове клопотання про витребування доказів у позивача - відеофайли ідентифікації та верифікації Майко Юлії Романівни як клієнта за договором про надання кредиту № 422242-КС-002 від 03.02.2022.
Своє клопотання адвокат відповідача обґрунтовує тим, що вищевказані докази нададуть змогу встановити той факт, чи виступав відповідач у правовідносинах з позивачем, які виникли на підставі договору про надання кредиту № 422242-КС-002 від 03.02.2022 як звичайна фізична особа чи як фізична особа-підприємець.
27 листопада 2023 року на адресу суду надійшов лист АТ КБ "Приватбанк", згідно змісту якого банк повідомив суду, що на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження, останнім здійснюється збір інформації згідно запиту з різноманітних програмних комплексів та архівів банку, в зв'язку з чим надати відповідь у встановлений строк неможливо. При цьому, повідомлено суд, що відповідь буде підготовлена та направлена протягом 10 робочих днів з моменту отримання вказаного листа.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 29 листопада 2023 року відкладено розгляд справи № 926/4737/23 по суті на 19 грудня 2023 року; задоволено клопотання адвоката відповідача про витребування судом доказів; витребувано в Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" відеофайли ідентифікації та верифікації Майко Юлії Романівни як клієнта за договором про надання кредиту № 422242-КС-002 від 03.02.2022 року для огляду в судовому засіданні.
29 листопада 2023 року до канцелярії суду надійшов лист АТ КБ "ПриватБанк", а також диск з інформацією щодо руху коштів відповідача за період з 03 лютого 2022 року по 06 липня 2023 року включно.
17 грудня 2023 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів, а саме відеофайли ідентифікації та верифікації Майко Ю.Р. , як клієнта за договором про надання кредиту № 422242-КС-002 від 02 лютого 2023 року.
Крім цього, 18 грудня 2023 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
У вказаних письмових поясненнях, представник позивача зазначає, що відповідач не надає жодних доказів на підтвердження своїх заперечень, а відзив ґрунтується лише на припущеннях.
На думку представника позивача, відповідач добре обізнаний про всі умови кредитного договору №422242-КС-002 від 03 лютого 2023 року, вони йому відомі та зрозумілі, оскільки відповідач здійснював часткове погашення боргу за цим договором, а також даний кредитний договір є п'ятим договором, що укладений між ТОВ "Бізнеспозика" та ФОП Майко Ю.Р .
Далі представника позивача вказує, що кредитний договір укладений з відповідачем як фізичною-особою підприємцем, перерахунок коштів був здійснений за реквізитами зазначеними відповідачем в анкеті. Зобов'язання щодо використання банківського рахунку покладаються виключно на ФОП Майко Ю.Р .
В судовому засіданні 19 грудня 2023 року Позивач у підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених у позові та додаткових поясненнях.
Відповідач явку належного представника в судове засідання 19 грудня 2023 року не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання.
Представник відповідач в телефонному режимі повідомив помічнику судді про зайнятість в іншому судовому процесі, при цьому жодного клопотання та доказів поважності причини неявки суду не надав.
Згідно частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Так, з огляду на відсутність клопотань та доказів поважності неявки представника відповідача в судове засідання, наявність в матеріалах справи правової позиція відповідача викладеної у відзиві, з метою дотримання строків розгляду справи по суті визначених статтею 195 ГПК України, суд дійшов здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача.
В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів .
На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 19 грудня 2023 року відповідно до статті 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 174 Господарського кодексу України(далі - ГК України) унормовано, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно частини 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" направило Фізичній особі - підприємцю Майко Юлії Романівні , пропозицію (оферту) укласти Договір № 422242-КС-002 про надання кредиту від 03 лютого 2022 року.
03 лютого 2022 року Фізична особа - підприємець Майко Юлія Романівна , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 422242-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом введення відправленого йому через телекомунікаційну систему одноразового ідентифікатора G-4775 на номер телефону НОМЕР_2 .
Вказаний номер телефону міститься в Анкеті клієнта в особистому кабінету Позичальника.
Так, 03 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (далі - Кредитодавець, Позивач) та Фізичною особою - підприємцем Майко Юлією Романівною (далі - Позичальник, Відповідач) укладено Договір № 422242-КС-002 про надання кредиту в електронній формі (далі - Договір кредиту).
Згідно частини 1-3 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін.
Частиною 2 статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі (стаття 4 Закону Закону України "Про електронний цифровий підпис").
Відповідно до статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника (стаття 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
Згідно статті 8 вищевказаного закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Відповідно до пунктів 1, 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Частиною 6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до пункту 1 Договору кредиту, Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 40 000,00 грн. (Сорок тисяч грн.) на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особами-підприємцям (надалі - Договір).
Тип кредиту: Кредит. Строк кредиту: 24 тижнів. Процентна ставка: в день 1,07978750, фіксована. Комісія за надання кредиту (далі - Комісія): 6 000,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту: 40 000,00 грн. Термін дії Договору до 21.07.2022 р. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 99 960,00 грн. Ціна (мета Кредиту): для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей Кредит не є споживчим кредитом.
Пунктом 2 Договору кредиту визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
На виконання умов Договору, 03 лютого 2022 року, ТОВ "Бізнес Позика" перерахувало на рахунок відповідача зазначений в Анкеті кредитні кошти в сумі 40 000,00 грн.
Означений факт підтверджується платіжним дорученням №33539 від 03 лютого 2022 року, а також випискою по картковому рахунку Відповідача, наданою АТ КБ "ПриватБанк".
При цьому, як вбачається з розрахунку заборгованості, Відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором належним чином не виконала, лише частково сплативши частину заборгованості.
Інших доказів, що підтверджують дотримання Відповідачем умов Договору щодо повернення кредиту в матеріалах справи відсутні.
Пунктом 3 Договору кредиту сторони погодили графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
Згідно пункту 4 Договору кредиту, у разі прострочення Позичальником дати сплати чергового платежу визначеного Графіком платежів, кредитодавець має право нараховувати штраф за кожен випадок такого порушення Позичальником у розмірі 10 процентів від загальної суми простроченої заборгованості в порядку визначеному Розділом 5 Правил.
Відповідно до пунктів 5, 6 Договору кредиту, Позичальник підтверджує, шо він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір. Позичальник надав дозвіл Кредитодавцю на збір, обробку, зберігання та поширення його персональних даних з метою оцінки його кредитоспроможності, забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором, інформування про кредитоспроможність та добросовісність, а також на передачу в будь-який момент будь-яких персональних даних Позичальника та інформації про укладення і виконання цього Договору в будь-якій формі будь-яким третім особам з метою захисту прав та інтересів Кредитодавця та повного виконання зобов'язань за цим Договором, а також Позичальник надав дозвіл на відступлення права вимоги за Договором, при цьому без особистого повідомлення Позичальника про таку обробку, передачу чи відступлення.
Крім цього, як вбачається з відео-ферифікації, наданого Позивачем, ФОП Майко Ю.Р. , підтвердила, що на неї не здійснюється тиск чи вплив іншої особи з метою отримання кредиту, також підтверджено номер телефона вказаний в анкеті та паспортні данні.
Згідно пункту 8 Договору кредиту, підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що до укладання Договору отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною другою ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
08 вересня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (Кредитодавець) та Фізичною особою - підприємцем Майко Юлією Романівною (Позичальник) укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 422242-КС-002 про надання кредиту від 03 лютого 2022 року (далі - Додаткова угода № 1) в порядку визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Відповідно до умов Додаткової угоди № 1, Сторони домовились внести зміни в пункт 1 Договору та викласти "Термін дії Договору" та "Строк кредиту" в новій редакції, а саме: "Термін дії Договору: до 24.08.2023 р."; "Строк кредиту: 586 днів."
Додатковою угодою № 1 Сторони погодили новий графік платежів для погашення заборгованості Позичальника з кінцевою датою повернення 24 серпня 2023 року. Крім цього, Сторони домовились встановити Процентну ставку за користування Кредитом в наступному розмірі: з 08.09.2022 року по 06.10.2022 року (включно) діє пільгова ставка 0,8098406% в день, якщо Позичальник протягом вказаного періоду здійснює платежі по графіку платежів вчасно або з максимальною затримкою до трьох днів. У разі, якщо строк прострочення чергового платежу в вказаний вище період становитиме більше трьох днів, то з четвертого для прострочення платежу і до 06.10.2022 року (включно) процентна ставка становитиме 1,0797875% в день. З 07.10.2022 року 1,0797875% в день.
15 жовтня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (Кредитодавець) та Фізичною особою - підприємцем Майко Юлією Романівною (Позичальник) укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 422242-КС-002 про надання кредиту від 03 лютого 2022 року (далі - Додаткова угода № 2) в порядку визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Відповідно до умов Додаткової угоди № 2, Сторони домовились внести зміни в пункт 1 Договору та викласти "Термін дії Договору" та "Строк кредиту" в новій редакції, а саме: "Термін дії Договору: до 24.06.2023 р."; "Строк кредиту: 507 днів."
Додатковою угодою № 2 Сторони погодили новий графік платежів для погашення заборгованості Позичальника з кінцевою датою повернення 24 червня 2023 року. Крім того, Сторони домовились встановити Процентну ставку за користування Кредитом в наступному розмірі: з 15.10.2022 року до 12.11.2022 року (включно) діє пільгова ставка 0,8098406% в день, якщо Позичальник протягом вказаного періоду здійснює платежі по графіку платежів вчасно або з максимальною затримкою до трьох днів. У разі, якщо строк прострочення чергового платежу в вказаний вище період становитиме більше трьох днів, то з четвертого для прострочення платежу і до 12.11.2022 року (включно) процентна ставка становитиме 1,0797875% в день. З 13.11.2022 року 1,0797875% в день.
Відповідно до пункту 10 Договору кредиту, інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною Договору. Усі неврегульовані Договором правовідносини сторін регулюються законодавством України та Правилами.
Пунктом 4.2.2.2. Правил встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути Кредит, сплатити Проценти за користування Кредитом та інші платежі, передбачені Договором про надання кредиту та Додатковою угодою, до закінчення терміну дії Договору.
Згідно пункту 5.1. Правил, обчислення строку користування Кредитом та нарахування процентів за користування Кредитом за Договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування Кредитом з урахуванням умов Договору (Додаткової угоди). Таким чином, Проценти за користування Кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму Кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми Кредиту Позичальнику протягом всього строку кредитування.
Пунктом 5.6. Правил встановлено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за Договором про надання кредиту у повному обсязі, ця сума погашає вимоги Кредитодавця у такій черговості: 1) у першу чергу - відшкодовуються витрати Кредитодавця, пов'язані з поверненням виданого Кредиту (судові витрати, витрати на державного/приватного виконавця, нотаріуса тощо); 2) у другу чергу - нараховані Кредитодавцем неустойка (штраф), інші платежі відповідно до Договору про надання кредиту - у разі їх нарахування; 3) у третю чергу - прострочені Проценти за користування Кредитом та прострочена сума Кредиту; 4) у четверту чергу - Проценти за користування Кредитом; 5) у п'яту чергу - сума Кредиту.
Відповідно до пункту 7.5. Правил, закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення та/або невиконання умов Договору та Додаткової угоди, які мали місце під час дії Договору (Додаткової угоди).
Щодо доводів відповідача про те, що договір не є укладеним в силу ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", оскільки позивач не направляв (не розміщував) індивідуальну оферту з істотними умовами договору, суд вказує наступне.
Представником відповідача не заперечуються обставини заповнення анкети на отримання кредиту, введення одноразового паролю-ідентифікатора. Також, відповідач визнав обставини надходження 03 лютого 2022 року, на картковий рахунок Майко Ю.Р. , грошових коштів в розмірі 40 000,00 грн від ТОВ "Бізнес Позика".
Таким чином, грошові кошти надано вже після підписання Договору та щодо вказаних коштів зазначено їх призначення платежу.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 1046 Цивільного кодексу України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Тобто, передача грошей за кредитним договором, на якого розповсюджуються положення щодо договорів позики згідно частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України, є підтверджуючою обставиною укладання договору.
Починаючи від дати отримання грошових коштів та будучи обізнаним щодо змісту Договору, підписаного обома його сторонами, відповідач дій, спрямованих на повернення таких коштів, у разі безпідставності їх отримання, не вчиняв.
Крім цього, відповідач здійснював часткове погашення боргу цим кредитним договором, чим конклюдентні дії щодо визнання договору.
В пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 зазначено, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами. У такому разі визнання вказаного договору укладеним не буде належним способом захисту.
Також в подальшому, вже після укладання Договору № 422242-КС-002 про надання кредиту, між Сторонам укладено Додаткові угоди № 1, № 2.
Так, пунктом 1 Додаткової угоди № 1 від 08 вересня 2022 року, Відповідач підтвердила наявність у неї заборгованість перед Позивачем, станом на 08 вересня 2022 року, у розмірі 100 264,48 грн.
Пунктом 1 Додаткової угоди № 2 від 15 жовтня 2022 року, Відповідач підтвердила наявність у неї заборгованість перед Позивачем, станом на 15 жовтня 2022 року, у розмірі 89 640,85 грн.
З огляду на викладене вище, суд оцінює критично доводи відповідача щодо не укладання договору, оскільки позивач не направляв (не розміщував) індивідуальну оферту з істотними умовами договору.
Твердження відповідача про те, що грошові кошти було перераховано на банківський рахунок фізичної особи, а не на поточний рахунок для здійснення підприємницької діяльності, у зв'язку з чим не можна вважати Договір виконаним зі сторони позивача, відхиляється судом в силу наступного.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання.
Відповідно до наявної у матеріалах справи копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Майко Юлія Романівна зареєстрована як фізична особа-підприємець. Дата державної реєстрації та дата запису - 10.02.2021.
Тобто, станом на дату підписання Договору та отримання грошових коштів Майко Юлія Романівна перебувала в статусі фізичної особи-підприємця.
Згідно Анкети Клієнта (заявка), заповнення якої не заперечується відповідачем, таким заявником вказано відомості щодо себе, як позичальника, серед яких: фізична особа-підприємець, вид та місце здійснення підприємницької діяльності, прибуток за останній місяць, номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів, інше.
Таким чином, відповідач звернулась до ТОВ "Бізнес Позика" із заявкою щодо наміру отримати кредит як фізична особа-підприємець та зазначила номер банківського рахунку для перерахунку коштів.
Окрім того, надходження коштів на особистий картковий рахунок фізичної особи не виключає можливість фактичного використання таких коштів та їх належний облік в діяльності підприємця.
Так, статтею 69 Податкового кодексу України передбачено, що фізичні особи-підприємці зобов'язані повідомляти про свій статус банки, інші фінансові установи, в яких такі особи відкривають рахунки. У свою чергу, банк та інші фінансові установи повідомляють про відкриття чи закриття рахунку контролюючі органи, які беруть такий рахунок на облік.
Отже, при дотримані порядку відкриття рахунку, до контролюючого органу надається інформація про всі рахунки платників податків, які відкриті як для провадження підприємницької діяльності, так і для власних потреб.
Крім цього, відповідач уклавши договір, погодилась з усіма його умовами, в тому числі, з цільовим призначенням "для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності, або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності".
Відтак, суд вважає, що поведінка відповідача, який спочатку вчиняє дії, спрямовані на отримання кредитних коштів та отримує кредит згідно реквізитів, зазначених самим заявником, а потім заперечує, як отримання кредиту, так і укладення договору і при цьому грошові кошти в отриманій сумі не повертає, є суперечливою та не може вважатись добросовісною.
Так, в ст. 3 Цивільного кодексу України серед загальний засад цивільного законодавства закріплено принципи справедливості, добросовісності і розумності.
Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 526, 525 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно положень статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважаться таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Як підтверджено матеріалами справи, позичальником допущено порушення виконання зобов'язання за кредитним договором в частині своєчасної сплати заборгованості та процентів за користування кредитом.
Пунктом 3 Договору, який в подальшому був змінений Додатковими угодами № 1, 2, сторони визначили Графік обов'язкових платежів, у якому міститься інформація щодо періоду користування кредитом, розмір плати за користування кредитом, розмір часткового платежу основної суми та загальний платіж.
Зі змісту вказаного Графіка вбачається, що сторони узгодили повернення кредиту шляхом сплати позичальником фіксованої суми щомісячно з кінцевою датою повернення 24 червня 2023 року.
Таким чином, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами кредитного договору да додаткових угод, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
Статтею 599 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Укладеним договором встановлено, що фіксована процентна ставка в день становить 1,07978750. Протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
В подальшому, Додатковими угодами № 1 та 2, розмір процентної ставки за користування кредитом був змінений. Востаннє, в Додатковій угода № 2 сторони визначили, що з 08.09.2022 року по 06.10.2022 року (включно) діє пільгова ставка 0,8098406% в день, якщо Позичальник протягом вказаного періоду здійснює платежі по графіку платежів вчасно або з максимальною затримкою до трьох днів. У разі, якщо строк прострочення чергового платежу в вказаний вище період становитиме більше трьох днів, то з четвертого для прострочення платежу і до 12.11.2022 року (включно) процентна ставка становитиме 1,0797875% в день. З 13.11.2022 року 1,0797875% в день.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд вважає його обґрунтованим.
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
У рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Відповідно до пункту 1 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Крім того, суд звертає увагу сторін на наступне.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 2.1. частини 2 статті 4 вказаного Закону унормовано, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставку судового збору встановлено у такому розмірі: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 1 січня 2023 року статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.
Відтак, розмір судового збору, що підлягає оплаті за подання позовної заяви майнового характеру про стягнення 130 911,17 грн становить 2 684,00 грн.
При цьому, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, судовий збір у розмірі 2 147,20 грн. слід покласти на відповідача
Керуючись статтями 2, 4, 5, 194, 196, 219, 222, 232 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Майко Юлії Романівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за Договором № 422242-КС-002 про надання кредиту про надання кредиту від 03 лютого 2022 року в сумі 130 911,17 грн. (сума прострочених платежів по тілу кредиту - 23 235,00 грн, сума прострочених платежів по процентах - 105 527,37 грн, сума прострочених платежів за комісією - 2 148,80 грн) та 2 147,20 грн. судового збору.
Повний текст рішення складено та підписано - 21 грудня 2023 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Г. Проскурняк