ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649
_______________________________________________________________________________
УХВАЛА
20.12.2023 Справа №905/1645/23 Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В. за позовною заявою б/н від 13.12.2023 фізичної особи-підприємця Порфіленко Вікторії Євгенівни, м.Київ,
до відповідача, фізичної особи-підприємця Осояну Михайла Валерійовича, м.Донецьк,
про визнання договору позики недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
Господарським судом Донецької області через підсистему «Електронний суд» отримано позовну заяву б/н від 13.12.2023 фізичної особи-підприємця Порфіленко Вікторії Євгенівни, м.Київ, до фізичної особи-підприємця Осояну Михайла Валерійовича, м.Донецьк, про визнання договору позики від 03.11.2019 недійсним.
Зазначено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у листопаді 2019 року було досягнуто усної домовленості з приводу здійснення з боку позивача гарантійних зобов'язань з поручительства за зобов'язаннями відповідача, які виникли з господарських зобов'язань останнього перед його контрагентами на території, яка є підконтрольною Україні. Вказано, що домовленість з передачі коштів в рахунок зобов'язань відповідача позивачем виконано у повному обсязі.
Одночасно, позивачем заперечується укладання 03.11.2019 договору позики з відповідачем на суму 20000,00 дол.США, з кінцевим терміном повернення грошових коштів 06.11.2019, та отримання відповідних коштів на його виконання. Заявлена вимога про визнання його недійсним ґрунтується на позовній вимозі відповідача щодо стягнення боргу за означеним договором позики, з якою останній звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.
В обґрунтування підсудності справи Господарському суду Донецької області посилається на суб'єктний склад учасників спірних правовідносин.
Дослідив подану позовну заяву, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі з огляду на таке.
У ст.124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини першої ст.18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Перелік категорій справ, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, визначено у статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з означеною статтею господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності.
За змістом статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.
Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.
Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.
При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у ст.3 Господарському кодексі України.
Отже, господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.
Судом встановлено, що на розгляді Голосіївського районного суду м.Києва перебуває цивільна справа №235/4649/21 (провадження № 2/752/1823/23) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.
Позов пред'явлений фізичною особою ОСОБА_2 до фізичної особи ОСОБА_1 .
Предметом спору у цивільній справі №235/4649/21 (провадження № 2/752/1823/23) є стягнення боргу за договором позики від 03.11.2019 у розмірі 20,000 доларів США.
Розгляд цивільної справи №235/4649/21 (провадження № 2/752/1823/23) станом на 20.12.2023 не є завершеним.
Із процесуальних документів, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, не вбачається заперечень з боку відповідача по справі №235/4649/21 (провадження № 2/752/1823/23), ОСОБА_1 , з приводу юрисдикційної належності спору про стягнення боргу за договором позики Голосіївському районному суду м.Києва, тобто до суду цивільної юрисдикції.
Окрім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виступають у спірних правовідносинах, в означеній справі, у якості фізичних осіб без статусу суб'єктів підприємницької діяльності.
Досліджуючи суб'єктний склад сторін договору позики від 03.11.2019 та характер правовідносин, які він урегульовує, господарським судом не встановлено, що договір укладений між фізичними особами, у якості суб'єктів господарювання та охоплює правовідносини, які відносяться до господарської діяльності зазначених суб'єктів. Доказів виникнення спору з господарських правовідносин не надано.
Відтак, поширення юрисдикції господарських судів на спірні правовідносини щодо яких подано позовну заяву б/н від 13.12.2023 не встановлено.
Одночасно, ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб'єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.
Таким чином, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб'єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин.
Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №916/1261/18.
При цьому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 року у справі №646/6644/17 (провадження №14-352цс19) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб'єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.
Позивачем не доведено факт виникнення спірного зобов'язання з господарських правовідносин.
Сама лише вказівка на наявність у позивача та відповідача статусу фізичних-осіб підприємців не свідчить про виникнення між ними господарських правовідносин за оспорюваним договором позики від 03.11.2019.
Ураховуючи зазначене та зважаючи на характер правовідносин спору, господарський суд дійшов до висновку, що спір за позовом фізичної особи-підприємця Порфіленко Вікторії Євгенівни, м.Київ, до відповідача, фізичної особи-підприємця Осояну Михайла Валерійовича, м.Донецьк, про визнання договору позики недійсним підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до п.1. ч.1. ст.175 Господарського процесуального кодексу, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
З огляду на викладені вище обставини, суд відмовляє у відкритті провадження у справі.
Керуючись ст.ст.4, 20, п.1 ч.1 ст.175 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
УХВАЛИВ:
1.Відмовити у відкритті провадження у справі №905/1645/23 за позовом б/н від 13.12.2023 фізичної особи-підприємця Порфіленко Вікторії Євгенівни, м.Київ, до відповідача, фізичної особи-підприємця Осояну Михайла Валерійовича, м.Донецьк, про визнання договору позики від 03.11.2019 недійсним.
2.Повернути позовну заяву б/н від 13.12.2023 та додані до неї документи фізичній особі-підприємцю Порфіленко Вікторії Євгенівні, м.Київ.
Беручи до уваги спосіб подання означеної позовної заяви та доданих до неї матеріалів до суду, фактичне їх повернення (відправлення на адресу заявника) не здійснюється.
3.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку Господарського процесуального кодексу України, протягом десяти днів з дня складання судового рішення.
4. Дата складання та підписання ухвали 20.12.2023.
Суддя О.В. Кротінова