ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
_____________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
іменем України
20.12.2023 Справа №905/1375/23
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез-ВІП", м.Харків
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Діанівська птахофабрика", смт.Діанівка, Волноваський район, Донецька область
про стягнення 236887,56грн.
Суть справи:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез-ВІП", звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Приватного акціонерного товариства "Діанівська птахофабрика" про стягнення 236887,56грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки від 41 від 24.12.2021 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару.
Ухвалою від 23.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
11.12.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових пояснень та документів.
Згідно з положеннями статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідача було повідомлено про відкриття провадження у справі шляхом направлення копії ухвали від 23.10.2023 засобами електронного зв'язку.
Копія ухвали від 23.10.2023 також розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що у силу статей 2, 4 Закону "Про доступ до судових рішень" свідчить про наявність додаткової можливості сторін справи ознайомитись із судовими рішеннями. Крім того, на офіційному веб-сайті Господарського суду Донецької області веб-порталу «Судова влада України» у розділі "Новини" «Інше» розміщено відповідне повідомлення про наявність судового провадження у цій справі.
Електронний примірник ухвали від 23.10.2023 про відкриття провадження у справі доставлено на електронну скриньку відповідача згідно із довідкою про доставку електронного листа, сформованою в автоматизованій системі бази даних «Діловодство господарського суду». Інформації про зміну електронної адреси до суду не представлено.
Суд відзначає, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронна пошта відповідача pfdiana@ukr.net. є офіційною електронною адресою відповідача у розумінні законодавства, в тому числі Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
При цьому суд зазначає про неможливість повідомлення відповідача про розгляд справи телефонограмою, оскільки за номером телефону, який зазначений у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у розділі "Інформація для здійснення зв'язку", зв'язок не встановлено, номер не є дійсним.
Відповідач заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні та відзив на позовну заяву до суду не направив.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частині 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд врахував, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність в матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
встановив:
24.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ветсинтез-ВІП» (постачальник, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством «Діанівська птахофабрика» (покупець, відповідач у справі) укладений договір поставки №41 (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та своєчасно оплатити препарати ветеринарного призначення (надалі - товар).
Згідно з пунктом 1.2. договору у зв'язку з неможливістю наперед визначити кількість та асортимент товару, сторони домовились про те, що ціна, асортимент та кількість (об'єм) кожної партії товару вказуються у рахунках/рахунках-фактури, видаткових накладних.
Відповідно до пункту 1.3. договору доказом факту поставки товару є підписані сторонами видаткові накладні.
Для поставки товару, покупець відправляє постачальнику замовлення по електронній пошті або в телефонному режимі, з обов'язковим зазначенням асортименту, кількості товару, бажаного строку та умов поставки. Підтвердженням прийняття постачальником до виконання замовлення покупця є повідомлення про це покупця засобами електронного зв'язку або в телефонному режимі та направлення покупцю рахунку на оплату (рахунку-фактури) засобами електронного/факсимільного зв'язку (пункт 1.4. договору).
Пунктом 3.1. сторони передбачили, що загальна вартість цього договору складається з вартості поставленого постачальником та прийнятого покупцем товару, зазначеної у рахунках/рахунках-фактури і видаткових накладних на кожну партію товару протягом дії договору. Постачальник має право змінити ціни на товар у разі зміни ринкових цін на товар, та/або прийняття органами державної влади законодавчих актів, що впливають на формування договірної ціни, зростання цін на сировину, матеріали, енергоносії, зростання курсу долара, а також впливу інфляції на ціну товару. Про зміни ціни на товар постачальник повідомляє покупця до поставки товару шляхом надання покупцю рахунку/рахунку-фактури зі зміненими цінами. Оплата вказаного рахунку-фактури покупцем вважається узгодженням сторонами нової ціни. Зміна ціни не розповсюджується на вже оплачений покупцем товар.
Валютою платежів є державна грошова одиниця України - гривня. Покупець здійснює оплату постачальнику за товар на умовах відстрочки платежу, але не більш, ніж на 14 календарних днів з дати отримання товару. Датою отримання товару є дата видаткової накладної. Датою оплат вважається день зарахування сум, що підлягає оплаті на банківський рахунок постачальника (пункти 3.2., 3.3.,3.4., 3.5 договору).
За умовами пункту 3.7. договору зобов'язання покупця щодо оплати за цим договором вважається виконаними в момент отримання постачальником грошової суми, яку зобов'язаний сплатити покупець за цим договором. При цьому, якщо постачальником здійснюються дві та більше поставки товару на користь покупця, грошові суми, що отримує постачальник від покупця за цим договором, покривають заборгованість покупця перед постачальником у порядку черговості, починаючи з першої очікуваної оплати (самої ранньої дати кінцевого строку оплати), яку зобов'язаний здійснити покупець за цим договором.
Поставка товару здійснюється на умовах:
4.2.1. EXW, Інкотермс 2010, (самовивіз) зі складу постачальника.
4.2.2. якщо сума замовлення, зазначена у видатковій накладній складає не менше 6000грн.;
· DDP, Інкотермс 2010, силами та за рахунок постачальника на склад покупця за адресою: Донецька область, Воноваський район, с.Діанівка, вул.Миру, 1а.
· СРТ, з залученням перевізника, служби поштової доставки, (Нова Пошта та інш.) на склад перевізника.
Порядок поставки товару узгоджується сторонами при здійсненні замовлення на поставку кожної окремої партії товару.
Згідно з пунктом 4.3. договору постачальник зобов'язаний надати на кожну партію товару відповідні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, копію сертифікату якості та інші документи, передбачені чинним законодавством.
Прийняття-передача товару здійснюється уповноваженими представниками постачальника та покупця (комірник, водій, експедитор чи інша уповноважена особа, яка діє на підставі довіреності, форма якої повинна відповідати додатку №1 до договору) згідно видаткової накладної. Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем по кількості відповідно до підписаних видаткових накладних. Розвантаження товару здійснюється силами покупця (пункт 4.4. договору).
Пунктом 7.1 договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У випадку несплати, повної або несвоєчасної сплати за товар покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день такого прострочення (пункт 7.2. договору).
У випадку несплати або несвоєчасної сплати за товар у строк, що перевищує 30 календарних днів з дати кінцевого розрахунку, визначеного п.3.3. даного договору, покупець додатково виплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від несплаченої суми (пункт 7.3. договору).
У випадку несплати, неповної або несвоєчасної сплати за товар покупець на вимогу постачальника сплачує суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також 10 (десять) процентів річних у порядку ст.625 ЦКУ (пункт 7.4. договору).
Нарахування штрафних санкцій (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором здійснюється за весь період такого прострочення. Щодо стягнення штрафних санкцій (пені) застосовується загальна позовна давність (пункти 7.6., 7.7. договору).
Як визначено в пункті 10.1. договору сторони на підставі ч.3 ст.207 та ст.627 Цивільного кодексу України домовилися про можливість вчинення, підписання, укладання в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису даного договору, додатків до даного договору, додаткових угод, первинної бухгалтерської документації, актів звірки заборгованості та інших документів, пов'язаних із виконанням договору. Для обміну електронними документами постачальник використовує програму М.Е.Doc. Для обміну електронними документами покупець використовує програму М.Е.Doc. (у разі використання іншої програми для обміну електронними документами, вказати її).
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 (пункт 11.1. договору).
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками юридичних осіб; у встановленому порядку договір не оспорений та не визнаний недійсним.
Позивач зазначає, що на виконання умов договору поставки №41 від 24.12.2021, відповідачу було поставлено товар на загальну суму 239973,78грн., на підтвердження чого надані видаткові накладні: №896 від 24.12.2021 на суму 93505,62грн., №44 від 18.01.2022 на суму 24649,80грн., №98 від 03.02.2022 на суму 45569,40грн., №143 від 21.02.2022 на суму 76248,96грн.
На оплату вартості поставленого товару виставлені рахунки №822 від 24.12.2021 на суму 93505,62грн., №89 від 03.02.2022 на суму 45569,40грн., №125 від 21.02.2022 на суму76248,96грн., зміст яких, зокрема, щодо реквізитів договору, найменування, кількості, суми поставки відповідає даним видаткових накладних. В свою чергу видаткові накладні містять посилання на договір та реквізити рахунків на оплату.
Покупцем, ПрАТ «Діанівська птахофабрика», вартість товару сплачена частково в сумі 133724,82грн., а саме:
- 10.02.2022 в сумі 13505,62грн. по рахунку №822 від 24.12.2021 згідно з платіжною інструкцією №680;
- 11.02.2022 в сумі 10000,00грн. по рахунку №822 від 24.12.2021 згідно з платіжною інструкцією №710;
- 14.02.2022 в сумі 10000,00грн. по рахунку №822 від 24.12.2021 згідно з платіжною інструкцією №770;
- 15.02.2022 в сумі 10000,00грн. по рахунку №822 від 24.12.2021 згідно з платіжною інструкцією №816;
- 16.02.2022 в сумі 10000,00грн. по рахунку №822 від 24.12.2021 згідно з платіжною інструкцією №853;
- 17.02.2022 в сумі 10000,00грн. по рахунку №822 від 24.12.2021 згідно з платіжною інструкцією №904;
- 18.02.2022 в сумі 30000,00грн. по рахунку №822 від 24.12.2021 згідно з платіжною інструкцією №949;
- 21.02.2022 в сумі 24649,80грн. по рахунку №46 від 18.01.2022 згідно з платіжною інструкцією №967;
- 22.02.2022 в сумі 5569,40грн. по рахунку №89 від 03.02.2022 згідно з платіжною інструкцією №988;
- 23.02.2022 в сумі 10000,00грн. по рахунку №89 від 03.02.2022 згідно з платіжною інструкцією №1010.
Несплаченою залишилась заборгованість в сумі 106248,96грн.
Вказане стало підставою для звернення позивача до суду із даними позовом. При цьому, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідач у порушення умов укладеного між сторонами договору не здійснив своєчасної та повної оплати за поставлений позивачем товар, чим допустив прострочення зобов'язання, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 27712,55грн., 10% річних в сумі 16973,12грн., пеню в сумі 75328,03грн., штраф 10% в сумі 10624,90грн.
Заявлена до стягнення сума основного боргу 106248,96грн. є вартістю поставленого позивачем товару за укладеним між сторонами договором, проте, не оплаченого відповідачем товару по видатковим накладним №98 від 03.02.2022грн. та №143 від 21.02.2022.
Надаючи правову кваліфікацію встановленим обставинам справи суду виходить з такого:
Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення основної суми заборгованості та нарахованих штрафних санкцій (пені та штрафу), 3 % річних та інфляційних втрат за неналежне виконанням умов договору у частині своєчасної та повної оплати за постановлений товар.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
У відповідності до статті 509 ЦК України та статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами у справі укладений договір, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
З огляду на зазначене, суд, з урахуванням положень статті 204 ЦК України, приймає до уваги договір №41 від 24.12.2021 як належну підставу у розумінні норм статті 11 ЦК України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки товару.
У відповідності до частин 1, 6 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За змістом частини першої статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України (за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зі змісту договору вбачається, що сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма їх істотними умовами щодо предмету договору, об'ємів поставки товару, а також порядку визначення ціни та строками виконання зобов'язань.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).
За приписами частини 2 статті 692 ЦК України покупець повинен сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК).
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що позивачем на виконання зобов'язань за договором №41 від 24.12.2021 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 239973,78грн., що підтверджується видатковими накладними №896 від 24.12.2021 на суму 93505,62грн., №44 від 18.01.2022 на суму 24649,80грн., №98 від 03.02.2022 на суму 45569,40грн., №143 від 21.02.2022 на суму 76248,96грн.
Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
У разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Надані позивачем видаткові накладні №896 від 24.12.2021, №44 від 18.01.2022 містять найменування суб'єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар (від постачальника - директор Нестеренко Світлана Юріївна, від покупця (отримувача) Овчаренко Олександр Пилипович), найменування товару, його кількість, вартість, одиницю виміру господарської операції та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, тому є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відсутність у вказаних видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цими накладними, за наявності їх підпису у цих накладних, не може свідчить про те, що така особа є неуповноваженою чи що такі видаткові накладні є неналежним доказом у справі.
При цьому згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, особа, яка зазначена як така, що брала участь у здійсненні господарської операції від покупця (отримувача товару) - Овчаренко Олександр Пилипович значиться директором ПрАТ «Діанівська птахофабрика».
Суд при ухваленні рішення враховує та бере до уваги те, що підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення з позивачем розрахунків за отриманий товар. При цьому видаткові накладні, за якими відбувалась поставка товару, підписані відповідачем. Видаткова накладна - це документ, що засвідчує факт переходу права власності від продавця до покупця, при цьому вказаний документ, містить вартість товару, право власності на яке переходить.
Отже, за своєю правовою природою видаткові накладні посвідчують виконання зобов'язань - констатують (фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та мають юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов договору.
За результатами аналізу видаткових накладних останні відповідають вимогам щодо заповнення обов'язкових реквізитів у відповідності до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Отримання відповідачем поставленого товару по видатковим накладним №896 від 24.12.2021, №44 від 18.01.2022 є підставою виникнення у останнього зобов'язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору, а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов договору видаткових накладних.
Надані позивачем видаткові накладні №98 від 03.02.2022, №143 від 21.02.2022 містять найменування суб'єктів господарювання, найменування товару, його кількість, вартість, одиницю виміру господарської операції, підпис представника постачальника.
При цьому відсутність в цих видаткових накладних підпису особи отримувача товару жодним чином не свідчить про відсутність у відповідача обов'язку з оплати товару, оскільки сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2022-30.11.2022 за договором №41 від 24.12.2021.
Відповідно до законодавства, що визначає та регулює порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, не є первинним бухгалтерським документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтери установ, організацій, підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.
Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.
Сам по собі акт звірки розрахунків не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Аналогічна правова позиція підтверджується висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 10.11.2022р. у справі № 916/1294/21.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 17.08.2022 у справі № 924/232/18 зазначив, що акт звірки не є первинним бухгалтерським документом, що відображає господарську операцію, а лише складається на підставі таких документів. Мета складання акту звірки, на відміну від первинного бухгалтерського документа, який має на меті відображення господарської операції, полягає у визначенні стану розрахунків між сторонами, виявленні боргу або його відсутності на підставі первинних документів.
Акт звірки взаєморозрахунків, що відображає дані в бухгалтерському обліку за звітний період, зокрема, надходження коштів та суми зобов'язання, є належним письмовим доказом, яким сторона може підтверджувати свої вимоги або заперечення.
Водночас відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України такий доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Разом з тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що відображена в акті інформація підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 20.04.2021 у справі № 910/14518/19, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі №910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.
Доданий до матеріалів позовної заяви акт звірки взаємних розрахунків, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем за договором про поставки №41 від 24.12.2021 становить 106248,96грн. засвідчено електронними цифровими підписами представників позивача та відповідача. Від відповідача акт підписаний директором ПрАТ «Діанівська птахофабрика» - Овчаренко Олександром Пилиповичем.
За умовами, погодженими сторонами, відповідно до пункту 3.3. договору покупець здійснює оплату постачальнику за товар на умовах відстрочки платежу, але не більш, ніж на 14 календарних днів з дати отримання товару. Датою отримання товару є дата видаткової накладної.
Отже, поставлений у період з 24.12.2021 по 21.02.2022 товар підлягав оплаті у порядку та строки, передбачені пунктом 3.3. договору. Строк оплати поставленого товару за видатковими накладними є таким що настав.
Згідно з наявними у справі доказами, за вказаний у накладних товар відповідач розрахувався частково на суму 133724,82грн, що підтверджується наданими платіжними інструкціями та оборотно-сальдовою відомістю згідно Акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2022 - 30.11.2022 між ТОВ «Ветсинтез-Віп» та ПрАТ «Діанівська птахофабрика» за договором №41 від 24.12.2021.
Таким чином відповідачем вартість отриманого товару оплачена повністю по видатковій накладній №896 від 24.12.2021 на суму 93505,62грн., по видатковій накладній №44 від 18.01.2022 на суму 24648,80грн., частково в сумі 15569,40грн. (5569,40грн. + 10000,00грн.) по видатковій накладній №98 від 03.02.2022 на загальну суму 45569,40грн. Оплата вартості товару по видатковій накладній №143 від 21.02.2022 на суму 76248,96грн. відповідачем не здійснювалась.
Залишок заборгованості на дату подання позовної заяви становив 106248,96грн., в тому числі:
- 30000,00грн. по видатковій накладній №98 від 03.02.2022 та згідно рахунку №89 від 03.02.2022 на суму 45569,40грн. ( 45569,40грн.- 15569,40грн. = 30000,00грн.);
- 76248,96грн. по видатковій накладній №143 від 21.02.2022 та згідно рахунку №125 від 21.02.2022 на суму 76248,96грн.
Встановлені в ході розгляду справи обставини відповідачем не спростовані.
З викладених обставин вбачається, що відповідачем було порушено умови договору поставки, а також приписи статей 525, 526 Цивільного кодексу України статті 193 Господарського кодексу України, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 106248,96грн. Докази оплати якої суду не надані.
Наявність у відповідача обов'язку оплатити поставлений позивачем товар згідно з видатковими накладними №98 від 03.02.2022 та №143 від 21.02.2022 з огляду на підписання ним акта звірки та здійснення часткової оплати, свідчить про наявність у нього обов'язку здійснити саме остаточний розрахунок, на підставі чого слід дійти висновку про наявність підстав для стягнення таких коштів з відповідача на користь позивача.
Враховуючи викладене позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 106248,96грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача також 75328,03грн. пені, 27712,55грн. інфляційних втрат, 16973,12грн. 10 % річних та 10624,90грн. 10% штрафу, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору.
У випадку несплати або несвоєчасної сплати за товар у строк, що перевищує 30 календарних днів з дати кінцевого розрахунку, визначеного п.3.3. даного договору, покупець додатково виплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від несплаченої суми (пункт 7.3. договору).
У випадку несплати, неповної або несвоєчасної сплати за товар покупець на вимогу постачальника сплачує суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також 10 (десять) процентів річних у порядку ст.625 ЦКУ (пункт 7.4. договору).
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з наданим розрахунком нарахування 10% річних відповідно до статті 625 ЦК України в загальній сумі 16973,12грн. (4898,63грн. + 12074,49грн.) проведено на суму боргу 30000,00грн. (з урахуванням часткової оплати) згідно з видатковою накладною №98 від 03.02.2022 за період з 18.02.2022 по 06.10.2023 та на суму боргу 76248,96грн. згідно із видатковою накладною №143 від 21.02.2022 за період з 08.03.2022 по 06.10.2023.
Згідно з наданим розрахунком нарахування інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України в загальній сумі 27712,55грн. (7824,80грн. + 19887,75грн.) проведено на суму боргу 30000,00грн. (з урахуванням часткової оплати) згідно з видатковою накладною №98 від 03.02.2022 за період березень 2022 рік - серпень 2023 рік та на суму боргу 76248,96грн. згідно із видатковою накладною №143 від 21.02.2022 за період березень 2022 рік - серпень 2023 рік.
Розмір штрафу визначений позивачем в сумі 10624,90грн. - 10 % від несплаченої суми боргу, що відповідає умовам пункт 7.3. договору.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 10 % річних, інфляційних втрат, та штрафу суд встановив правильність визначення періодів та сум нарахування, обґрунтованість та арифметичну вірність.
У зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 27712,55грн. інфляційних втрат, 16973,12грн. 10 % річних, 10624,90грн. штрафу підлягають задоволенню повністю.
Згідно з наданим розрахунком пені в загальній сумі 75328,03грн. (21481,64грн. + 53846,39грн.) розрахунок проведено на суму боргу 30000,00грн. (з урахуванням часткової оплати) згідно з видатковою накладною №98 від 03.02.2022 за період з 18.02.2022 по 06.10.2023 та на суму боргу 76248,96грн. згідно із видатковою накладною №143 від 21.02.2022 за період з 08.03.2022 по 06.10.2023.
Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що у випадку несплати, повної або несвоєчасної сплати за товар покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день такого прострочення.
Нарахування штрафних санкцій (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором здійснюється за весь період такого прострочення. (пункт 7.6. договору).
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України та частини 1 статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом частин 4 і 6 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
За приписами статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Суд проаналізував зміст пункти 7.2., 7.6. договору зазначає про те, що умови вказаних пунктів договору не містять ані певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), ані інший строк (не обмежується 6-місячним строком).
Таким чином пункти 7.2., 7.6. договору поставки не містять ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статтею 232 ГК України, наприклад, який більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання (за весь період такого прострочення) не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною у постановах від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 15.11.2019 у справі №904/1148/19, Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.08.2021 у справі №910/13575/20. У вказаних постановах Верховний Суд, вирішуючи питання, чи змінює вжите в умові договору формулювання у вигляді: - "Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язань", строк нарахування штрафних санкцій, наведений в частини 6 статті 232 ГК України, зробив висновок, що цю умову неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій.
Отже, оскільки умови, передбачені у пункті 7.2., 7.6. договору поставки, неможливо визнати такими, що встановлює інший строк нарахування пені, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, нарахування позивачем пені згідно з видатковою накладною №98 від 03.02.2022 та згідно із видатковою накладною №143 від 21.02.2022 за період більший ніж визначений статтею 232 ГК України є безпідставним.
За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в сумі 18761,45грн.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Розподіл судових витрат
При поданні позову позивачем згідно з платіжною інструкцією №ВВ-01287 від 11.10.2023 сплачено судовий збір у сумі 3553,33грн.
В той же час, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір» (п. 8.23).
Відтак, враховуючи, що даний позов подано в електронній формі за допомогою системи «Електронний суд», то для визначення розміру судового збору підлягає застосуванню встановлений наведеною нормою коефіцієнт пониження, виходячи з якого розмір судового збору, яким підлягає оплаті заявлена за поданим позовом майнова вимога становить 2842,66грн. (3553,33грн * 0,8).
Таким чином, 710,67грн. (3553,33грн. - 2842,66грн.) судового збору сплачено позивачем надмірно.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 11, 12, 13, 73-79, 86, 91, 129, 165, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветсинтез-Віп» до Приватного акціонерного товариства «Діанівська птахофабрика» про стягнення 236887,56грн., з яких: основного боргу в сумі 106248,96грн., інфляційних втрат в сумі 27712,55грн., 10% річних в сумі 16973,12грн., пені в сумі 75328,03грн., та штрафу 10% в сумі 10624,90грн., задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Діанівська птахофабрика» (85783, Донецька обл., Волноваський район, село Діанівка, вулиця Миру, буд. 1а, код ЄДРПОУ 30492941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветсинтез-Віп» (61001, м.Харків, вулиця Смольна, буд. 30, код ЄДРПОУ 41468663) заборгованість з основного боргу в сумі 106248,96грн., 27712,55грн. - інфляційних втрат, 16973,12грн. - 10 % річних, 18761,45грн. - пені, 10624,90грн. - штрафу та витрати по сплаті судового збору в сумі 2163,85грн.
В іншій частині позовних вимог, відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Рішення складено та підписано 20.12.2023.
Суддя М.О. Лейба