ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.12.2023 року м. Дніпро Справа № 912/921/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),
суддів Іванова О.Г., Чус О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат"
на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.08.2023р.
(суддя Коваленко Н.М., м. Кропивницький, повний текст рішення складено 11.09.2023 р.) у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат",
код ЄДР 03768767, вул. Центральна, 120-Б, с. Шабо,
Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., 67700
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Скляренка Василя Володимировича, і
дентифікаційний код
АДРЕСА_1
про стягнення платежів, в порядку ст. 625 ЦК України, в розмірі 86 593,35 грн.,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Скляренка Василя Володимировича, про стягнення суми трьох відсотків річних, в розмірі 13 500 грн. та збитків від інфляції, в сумі 73 093,35 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що обставини справи №912/2773/20 у вигляді отримання ФОП Скляренком В.В. грошових коштів, в сумі 150 000,00 грн. за відсутності на це достатньої правової підстави та виникнення у відповідача обов'язку повернути вказані грошові кошти 28.08.2015р. є такими, що не потребують повторного доведення та визнаються преюдиційними для даної справи обставинами відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. За вказаного позивач просить стягнути з відповідача суму трьох відсотків річних, в розмірі 13 500 грн., за період з 25.05.2020р. по 25.05.2023р. та збитків від інфляції в 73 093,35 грн., за період з травня 2020 р. по квітень 2023 року.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 31.08.2023р. у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат", в якій просить суд скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції ст.ст. 256, 598 ЦК України, без урахування висновків про застосування цих норм права, що викладені у постановах Верховного Суду від 02.02.2022р. у справі № 205/7827/20 та від 17.05.2022р. у справі № 523/18773/19, від 31.01.2023р. по справі № 922/5226/21, від 15.05.2017р. у справі № 6-786цс17 та від 06.03.2019р. у справі № 757/32377/15-ц, внаслідок чого зроблено хибний висновок про припинення зобов'язання відповідача щодо повернення суми безпідставно отриманих грошових коштів внаслідок спливу позовної давності.
Скаржник також вказує на неправильне застосування судом ст. ст. 256, 266, 625, 1212 ЦК України, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.05.2021р. по справі № 910/4391/19 та від 17.01.2023р. по справі № 910/2488/21, від 07.09.2022р. по справі № 924/159/14 (910/6053/19), від 18.05.2022р. по справі № 918/650/21, від 26.10.2018р. зі справи № 922/4099/17, від 03.07.2019р. зі справи № 541/3253/15-ц, постанови Верховного Суду України від 26.04.2017р. зі справи № 3-1522гс16, внаслідок чого платежі в порядку ст. 625 ЦК України прирівняно до додаткових вимог в контексті ст. 266 ЦК України та зроблено хибний висновок про неможливість нарахування та стягнення платежів в порядку ст. 625 ЦК України до моменту повного виконання зобов'язання, що нараховані на суму основного боргу, щодо якої пропущено строк позовної давності.
Скаржник вважає, що наслідком неправильного застосування норм матеріального права з боку місцевого господарського суду став незаконний висновок про відсутність підстав для задоволення позову шляхом стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агрофірма «Шаболат» грошових коштів, в загальній сумі 86 593,35 грн., яка складається трьох відсотків річних, в сумі 13 500 грн. та збитків від інфляції в розмірі 73 093,35 грн..
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу Відповідач просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, в повному обсязі з'ясовано фактичні обставини справи та прийнято законне та обґрунтоване рішення, а зміст апеляційної скарги зводиться по суті до незгоди із встановленими обставинами, маніпулювання обставинами, нібито встановленими судом в іншій справі (у той час, як ці обставини в іншій справі не встановлені, а вказані як такі, які встановити суд не може) та наведенням безпідставним тверджень.
В обгрунтування своїх заперечень Відповідач зазначає на тому, що застосування ст. 625 ЦК України у цій справі є протиправним, оскільки відсутнє зобов'язання, яке підлягає виконанню.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Іванов О.Г., Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.09.2023р. витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи/копії матеріалів справи №912/921/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.08.2023р. у справі №912/921/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
05.10.2023р. матеріали справи надійшли на адресу Центрального апеляційного господарського суду.
06.10.2023р. у зв'язку з відпусткою судді Кощеєва І.М. для розгляду питання щодо відкриття провадження у справі апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого судді: Коваль Л.А., суддів Іванова О.Г., Чус О.В..
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.10.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.08.2023р. у справі, для розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 16.10.2023р., у зв'язку з виходом на роботу головуючого судді - Кощеєва І.М. (доповідач), визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023р., для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 912/921/23, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Чус О.В., Іванова О.Г..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2023р., колегією у визначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.08.2023р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
Позов мотивовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" (далі ТОВ "Агрофірма "Шаболат", позивач) звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Скляренка Василя Володимировича (далі ФОП Скляренко В.В., відповідач) про стягнення 150 002,40 грн. безпідставно одержаних коштів та 220 984,56 грн. відсотків за користування грошовими коштами з покладенням на відповідача судових витрат.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2020р. позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП Скляренка В.В. на користь ТОВ "Агрофірма "Шаболат" 2, 40 грн. основного боргу, 3,54 грн. 30 % річних та 0,09 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2021р. рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2020р. у справі №912/2773/20 скасовано в частині відмови у стягненні 150 000,00 грн. безпідставно одержаних коштів та 2 250,00 грн. судового збору. Прийнято в цій частині нове рішення. Стягнуто з ФОП Скляренка В.В. на користь ТОВ "Агрофірма "Шаболат 150000,00 грн. безпідставно одержаних коштів, 2 250,00 грн. судового збору. В решті рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2020р. у справі № 912/2773/20 залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2021р. касаційну скаргу Фізичної особи підприємця Скляренка Василя Володимировича задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2021р. у справі № 912/2773/20 скасовано. Справу № 91/2773/20 в скасованій частині передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
На новому розгляді постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2022р. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2020р. у справі №912/2773/20 - задоволено частково. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2020р. у справі №912/2773/20 - скасовано. Ухвалено нове рішення. В задоволенні позовних вимог відмовлено.
Колегія суддів дійшла висновку, що відповідна сума 150 000,00 грн. отримана відповідачем без достатніх правових підстав, а тому до них підлягають застосуванню положення ст. 1212 ЦК України, яка регулює набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Оскільки 27.08.2018р., згідно календаря було понеділком, загальний строк позовної давності щодо вимог про повернення отриманих відповідачем за платіжним дорученням №413 від 27.08.2015р. без достатніх правових підстав 150 000,00 грн., спливав 28.08.2018р..
З огляду на те, що відповідачем заявлено в суді першої інстанції про сплив позовної давності, а вимоги, які є предметом позову не входять до переліку вимог, на які позовна давність не поширюється, визначених ст. 268 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для застосування позовної давності і відмови в задоволені позовних вимог 150 002,40 грн. надмірно перерахованих коштів за виконані роботи та 220 984,56 грн. відсотків за користування грошовими коштами.
Вищенаведені обставини встановлені постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2022р. у справі №912/2773/20. Ухвалою Верховного Суду від 23.11.2022р. у справі №912/2773/20 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №912/2773/20 за касаційною скаргою ТОВ "Агрофірма Шаболат" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2022р..
Позивач вважає, що обставини справи у вигляді отримання ФОП Скляренком В.В. грошових коштів, в сумі 150 000,00 грн. за відсутності на це достатньої правової підстави та виникнення у відповідача обов'язку повернути вказані грошові кошти 28.08.2015р. є такими, що не потребують повторного доведення та визнаються преюдиційними для даної справи обставинами відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України.
На думку позивача, незважаючи на сплив позовної давності щодо вимог ТОВ "Агрофірма Шаболат" до ФОП Скляренка В.В. про повернення суми безпідставно одержаних грошових коштів в розмірі 150 000 грн., позивач має право на нарахування відповідачу до сплати суми трьох відсотків річних та збитків від інфляції за останні три роки, що передують зверненню із даним позовом.
Позивачем нараховано 3% річних, за період з 25.05.2020р.-25.05.2023р., в розмірі 13 500,00 грн. та збитки від інфляції, за період травень 2020 р. по квітень 2023р., в розмірі 73 093,35 грн..
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин щодо наявності або відсутності підстав для стягнення сум, передбачених ст. 625 ЦК України та нарахованих позивачем у межах відповідальності за наслідками невиконання грошового зобов'язання з повернення безпідставно отриманих грошових коштів, у розмірі 150 000,00 грн.. Позивач просить стягнути з відповідача суму трьох відсотків річних, в розмірі 13 500 грн., за період з 25.05.2020р. по 25.05.2023р. та збитків від інфляції, в 73 093,35 грн., за період з травня 2020р. року по квітень 2023 року.
Відмовляючи у задоволенні заявлених ТОВ «Агрофірма «Шаболат» позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відмова судом у задоволенні вимог позивача, про стягнення з відповідача безпідставно утримуваної ним суми коштів, з підстав спливу позовної давності (постанова Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2022р. у справі № 912/2773/20) унеможливлює застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України, оскільки вказана норма підлягає застосуванню лише у разі наявності грошового зобов'язання, яке підлягає виконанню.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як встановлено постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2022р. у справі №912/2773/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" до Фізичної особи-підприємця Скляренка Василя Володимировича, про стягнення 150 002,40 грн. безпідставно одержаних коштів та 220984,56 грн. відсотків за користування грошовими коштами позивачу відмовлено у позові, у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості у судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.
Однак, за змістом ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає у можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.
Виходячи з аналізу наведених норм, відмова у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості та сплив позовної давності (строку звернення до суду) не припиняє невиконане зобов'язання, не припиняє суб'єктивне право кредитора на одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому так і у позасудовому порядку.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 19.06.2019р. у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019р. у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020р. у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
За змістом ст. ст. 509, 524, 533-535, 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.04.2018р. у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018р. у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Правовідношення, в якому виникло зобов'язання повернути позивачу безпідставно отримані грошові кошти, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
В контексті зазначеного вище, у справі, яка розглядається, у Фізичної особи-підприємця Скляренка Василя Володимировича виникло грошове зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат", розмір якого підтверджується, зокрема, обставинами, встановленими у справі №912/2773/20.
Суд акцентує, що положення ст. 625 ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, а тому, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
У цьому висновку колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.04.2018р. у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18).
Як було зазначено вище, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2022р. по справі №912/2773/20 відмовлено ТОВ "Агрофірма "Шаболат" у задоволенні позову про стягнення з Фізичної особи-підприємця Скляренка Василя Володимировича 150 002,40 грн. безпідставно одержаних коштів, з підстав пропуску позивачем позовної давності, та разом з цим, встановлено, що кошти, у розмірі 150 002,40 грн. згідно платіжного доручення № 413 від 27.08.2015р. були сплачені ТОВ "Агрофірма "Шаболат" на рахунок Фізичної особи-підприємця Скляренка Василя Володимировича безпідставно у відповідності до ст. 1212 ЦК України.
Тобто, судом апеляційної інстанції у справі №912/2773/20 встановлено, що Фізична особа-підприємець Скляренко В.В. має невиконане зобов'язання перед ТОВ «Агрофірма «Шаболат» щодо повернення суми безпідставно одержаних грошових коштів, в розмірі 150 000 грн. і це за правилами ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиційною для даної справи обставиною.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 04.07.2018р. у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04.06.2019р. у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18), наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ЦК України за увесь час прострочення.
Аналогічно у спірних правовідносинах, відмова у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості з підстав пропуску позовної давності не припиняє грошове зобов'язання Фізичної особи-підприємця Скляренка Василя Володимировича перед ТОВ "Агрофірма "Шаболат", наявність якого встановлено у справі № 912/921/23, та не позбавляє ТОВ "Агрофірма "Шаболат" права нараховувати інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом від 07.09.2022р. у справі №924/159/14 (910/6053/19).
У постановах від 13.05.2021р. по справі № 910/4391/19 та від 17.01.2023р. по справі № 910/2488/21 викладена правова позиція про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 ЦК України не є додатковими вимогами у розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних втрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання.
Разом з тим, главою 19 ЦК України визначено строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Аналіз змісту ст. 625 ЦК України та норм ЦК України щодо позовної давності у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей), передбачених у ч. 2 ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 цього Кодексу), сплив якої, у разі заявлення стороною у спорі про її застосування, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).
Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.11.2019р. у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), а також Верховним Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 01.06.2021р. у справі № 910/9544/19, від 13.02.2019 р.у справі № 924/312/18, від 30.01.2019р. у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 16.11.2018р. у справі № 918/117/18, від 10.04.2018 р. у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018р. у справі № 908/1394/17.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що невиконання відповідачем як боржником грошового зобов'язання з повернення безпідставно сплачених коштів є триваючим правопорушенням, тому право на позов у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат", про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України 73 093,35 грн. інфляційних втрат і 13 500 грн. 3% річних виникло з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками (28.05.2020р. - 28.05.2023р.), які передували подачі цього позову.
При цьому, зазначивши, що ключовим у застосуванні наведених вище норм є встановлення початку перебігу строку виконання боржником обов'язку щодо повернення коштів та періоду прострочення боржником виконання такого обов'язку, суд першої інстанції не врахував, що таке прострочення є триваючим правопорушенням, а відтак, право на позов про стягнення на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.11.2019р. у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).
Відтак, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову не ґрунтується на обставинах справи, зроблений без належного дослідження та оцінки доводів сторін та поданих ними доказів в їх сукупності, з неправильним застосуванням норм ст. ст. 625, 1212 ЦК України та без врахування наведених вище правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Враховуючи викладене, аргументи апеляційної скарги про невідповідність рішення господарського суду положенням чинного законодавства знайшли своє підтвердження і колегія суддів погоджується з ними з підстав, викладених у даній постанові.
Водночас, викладені у відзиві на апеляційну скаргу доводи Відповідача щодо правомірності висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з огляду на недоведеність пред'явлення позивачем вимоги до відповідача, спростовуються встановленими у справі обставинами, наведеними вище правовими висновками Верховного Суду в подібних правовідносинах, зводяться до неправильного тлумачення у спірних правовідносинах норм, тому відхиляються колегією суддів.
Враховуючи усе вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає позовні вимоги Позивача доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а зазначене рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, яким позов підлягає задоволенню.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
За наведених обставин, висновки місцевого господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 86, 236, 261, 238 ГПК України щодо всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для скасування даного рішення.
Зважаючи на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального права, колегія суддів вбачає правові підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" шляхом скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення про задоволення позову повністю.
10. Судові витрати
Відповідно до п. б ч. 4 ст. 282 ГПК України, у зв'язку зі скасуванням судового акту попередньої інстанції і ухваленням нового рішення про задоволення позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч. 4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги Позивача, судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на Відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" задовольнити.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.08.2023р. у справі № 912/921/23 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Скляренка Василя Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" суму трьох відсотків річних, в розмірі 13 500 грн., збитки від інфляції, в сумі 73 093,35 грн., 2684,00 грн.судового збору за подання позову до Господарського суду Кіровоградської області, про що видати наказ.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Скляренка Василя Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Шаболат" 4026, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду, про що видати наказ.
Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів доручити Господарському суду Кіровоградської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Чус