ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.12.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1149/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО” на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.08.2023р. (суддя Дроздова С.С., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 04.08.2023р.) у справі
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО”
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Оранта-Січ”
про стягнення 12 500, 65 грн.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “ВУСО” звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Оранта-Січ” 12 500 грн 65 коп. страхового відшкодування.
Позов заявлено на підставі ст.ст. 1166, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України “Про страхування”.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.08.2023 у задоволенні позову відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “ВУСО”, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким, задовольнити позовні вимоги.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 06.06.2022 року у справі № 317/12/22 закриття провадження на підставі ст. 38 КУпАП у зв'язку з закінченням строків не є доказом вини відповідача у вчиненні адміністративного правопорушення та нанесення шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Скаржник зазначає, що така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в настанні ДТП. Таким чином, у даному випадку вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП 28.12.2021 року є беззаперечною, між його протиправними діями та завданою шкодою існує причинно-наслідковий зв'язок.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до суду, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Запорізької області від 01.08.2023 у справі № 908/1149/23 залишити без змін.
В обгрунтування своїх заперечень, Відповідач зазначає на тому, що дане рішення Господарського суду Запорізької області від 01.08.2023р. у справі №908/1149/23 є обгрунтованим, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, матеріали справи не містять належних доказів наявності вини та протиправної поведінки в діях водія Mercedes - Benz ATEGO 1217 д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_1 , відповідальність якого була застрахована згідно полісу № АР/1162732 у ПрАТ« Страхова компанія «Оранта-Січ».
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 для розгляду заяви визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді - Дармін М.О., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.09.2023 витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи №908/1149/23. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО” на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.08.2023 у справі №908/1149/23 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Запорізької області.
08.09.2023 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2023 (у зв'язку з перебування у відпустці судді-доповідача Березкіної О.В., для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження тощо) у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач Чус О.В., судді Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО” на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.08.2023р. у справі №908/1149/23, для розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.
Розпорядженням керівника апарату суду від 16.10.2023р., у зв'язку з припиненням повноважень судді Березкіної О.В., відповідно до ст. 123 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018р. зі змінами.
Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Дарміна М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО” на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.08.2023р. у справі №908/1149/23 прийнято до свого провадження, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
28.12.2021 на 310 км. 500 м. траси М-18 Харків-Сімферополь трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі-ДТП), за участю транспортного засобу RAVON R4, державний номер НОМЕР_1 та Mercedes -Benz ATEGO 1217, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . В результаті ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
За фактом ДТП на водія ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення п.12.1 ПДР України.
06.06.2022 Запорізьким районним судом Запорізької області по справі № 317/12/22 прийнято постанову за матеріалами, які надійшли з ВП № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , 1975 р.н. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрито за спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Між Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “ВУСО” (далі-Страховик) та ОСОБА_2 (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 7635023 від 14.06.2021року, за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля RAVON R4 , д.р.н. НОМЕР_1 .
Позивач вказує на те, що за страховим випадком (ДТП) згідно з страховим актом № 2212476-1 від 11.01.2022, по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 15100 грн 65 коп., виплата якого підтверджується позивачем наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1047 від 11.01.2022. Отже, після виплати страхового відшкодування у Позивача виникло право вимоги до Відповідача на відшкодування суми понесених матеріальних витрат у розмірі 12 500,65 грн.
Вказані обставини стали підставою звернення Позивача до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування у розмірі 12500грн. 65коп.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Причиною спору зі справи стало питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення страхового відшкодування (суми понесених збитків).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог повністю, місцевий господарський суд, оцінивши обставини та наявні в матеріалах цієї справи докази в їх сукупності, дійшов висновку, що головною умовою для покладення на особу цивільно-правової відповідальності у вигляді зобов'язання відшкодувати заподіяну шкоду є наявність повного складу цивільного правопорушення, а отже, встановивши, що вина ОСОБА_1 не підтверджена будь-яким судовим рішенням, прийнятим відповідно до норм КУпАП чи іншим доказом, не підтверджено протиправну поведінку ОСОБА_1 та наявності причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та шкодою, у ПрАТ “Страхова компанія “Оранта-Січ” відсутні правові підстави для відшкодування шкоди, заподіяної власнику автомобіля RAVON R4, д.н.з НОМЕР_1 , внаслідок ДТП 28.12.2021.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про страхування”, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 979 ЦК України, згідно якої визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
На підставі ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України “Про страхування” до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.
У позовній заяві позивач зазначає, що згідно з постановою від 06.06.2022 особою винною у скоєнні ДТП є ОСОБА_1 , якого було притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Судом встановлено, що 06.06.2022 Запорізьким районним судом Запорізької області по справі № 317/12/22 прийнято постанову за матеріалами, які надійшли з ВП № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , 1975 р.н. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрито за спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з тексту постанови Запорізького районного суду Запорізької області від 06.06.2022 по справі № 317/12/22 судом, питання щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення та наявності вини в діях ОСОБА_1 не досліджувалось.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 6 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно пункту 32.1 статті 32 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.
У постанові Верховного суду від 19.06.2019р. по справі № 927/120/18 з подібних правовідосин зроблено висновок, що постанова про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, може бути належним доказом вини відповідної особи у вчиненні адміністративного правопорушення виключно лише в разі, якщо в такій постанові чітко встановлено та визнано доведеним як факт скоєння адміністративного правопорушення, так і чітко встановлено та визнано доведеним, що дане правопорушення скоєно саме конкретною, зазначеною в цій постанові особою.
Як слушно зазначив суд першої інстанції головною умовою для покладення на особу цивільно-правової відповідальності у вигляді зобов'язання відшкодувати заподіяну шкоду є наявність повного складу цивільного правопорушення, а отже, встановивши, що вина ОСОБА_1 не підтверджена будь-яким судовим рішенням, прийнятим відповідно до норм КУпАП чи іншим доказом, не підтверджено протиправну поведінку ОСОБА_1 та наявності причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та шкодою, у ПрАТ “Страхова компанія “Оранта-Січ” відсутні правові підстави для відшкодування шкоди, заподіяної власнику автомобіля RAVON R4, д.н.з НОМЕР_1 , внаслідок ДТП 28.12.2021.
Отже Позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та грунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Позивача.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.
10. Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.08.2023р. у справі № 908/1149/23 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта - Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “ВУСО” .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О.Дармін
Суддя О.В. Чус