ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.12.2023 року м.Дніпро Справа № 904/3484/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)
суддів: Дарміна М.О., Коваль Л.А.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2023 (повний текст рішення складено 08.09.2023, суддя Кеся Н.Б.) у справі №904/3484/23
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", Дніпропетровська область, м. Павлоград
про стягнення 43240,00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", в якому просить суд: стягнути з Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Павлоградвугілля” на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” штраф за неправильно зазначену у накладній масу вантажу у сумі 43240,00 грн.; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн. покласти на Відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення перевезень позивачем була виявлена невідповідність маси вантажу даним накладної, що оформлюється відправником. Вказані обставини є підставою для стягнення штрафу в сумі 43240,00 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2023, у даній справі, позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф за неправильно зазначену у накладній масу вантажу в сумі 43240,00 грн.; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2023 у справі №904/3484/23 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю; стягнути кошти в розмірі 4026,00 грн. в якості компенсації судового збору з позивача на користь відповідача.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- відповідач вважає оскаржуване рішення прийнятим при неповному з'ясуванні та дослідженні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи;
- невірне зазначення маси вантажу у накладній не завдало збитків залізниці, як і не спричинило негативних наслідків, а штраф не має компенсаторного характеру, проте є додатковим засобом отримання прибутку для позивача, тому, на думку, скаржника, обсяг відповідальності не є розумним з огляду на відсутність збитків та міг би бути зменшений судом;
- в оскаржуваному рішенні не надана належна оцінка доказам, на які посилався відповідач у заяві про зменшення розміру штрафу.
Відповідно до протоколу автоматизованогорозподілу судової справи між суддямивід 09.10.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий (доповідач) суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Коваль Л.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.10.2023 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/3484/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/3484/23.
13.10.2023 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2023 у справі №904/3484/23; зупинена дія оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
26.10.2023 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким позивач просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Відзив обґрунтований:
- відсутністю підстав для зменшення розміру штрафу, оскільки така санкція не є договірною, а випливає із положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу, що підлягає сплаті незалежно від збитків, що унеможливлює зменшення штрафу за ст. 233 ГК України;
- необхідністю врахувати статус позивача, який включений до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави та обставини щодо дотримання Залізницею військово-транспортного обов'язку в умовах воєнного стану.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, відповідно до електронного повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-00178353/2020-001 від 13.03.2020 року АТ "Укрзалізниця" засвідчило прийняття від ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (вантажовідправник по справі) було приєднано АТ "Українська залізниця" до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
За пунктом 1.1. предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно з пунктом 1.4. надання послуг за Договором може підтверджуватись, зокрема, накладною.
У липні 2022 по накладній №45239159 зі станції Ароматна Придніпровської залізниці ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" здійснило відправлення вагону №54782404 на станцію Добропілля Донецької залізниці, одержувач вантажу - ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ".
При контрольному зважуванні вагону №54782404, відповідно до ст.ст. 24, 52 Статуту залізниць України, на станції Павлоград-1 Придніпровської залізниці було виявлено, що фактична маса вантажу складає 71950 кг, що на 2150 кг більше, ніж зазначено в накладній та більше вантажопідйомності вагону на 1950 кг.
Факт неправильно зазначеної маси вантажу в накладній зафіксовано комерційним актом №454502/34 від 20.07.2022, в якому зазначено, що при контрольному зважуванні вагона №54782404, що прибув по відправці вказаній на звороті даного акту. В документі зазначається: вугілля кам'яне марки Г-газовий, навалом, вантаж розрівняний і маркований продольними бороздами, у твердому стані, вантаж розміщено та закріплено згідно п 3.1. гл. 14 Додатку 3 до СМГС. Нетто 69800 кг, тара з документу перевірена 23700/22950 кг, в/п 70000 кг. В дійсності виявилось: вантаж вугілля, брутто 94900 кг, тара з документу перевірена 23700/22950 кг, нетто 71950 кг, що більше маси зазначеної в документі на 2150 кг та вантажопідйомності на 1950 кг. Зважування проводилось на справних повірених 150т вагонних вагах №10 станції Павлоград 1 (повірка 11.07.2022) без відчеплення, при повній зупинці. Навантаження нижче рівня бортів 20-40 см, вантаж марковано продольними бороздами, маркування не порушено, без заглиблень та виїмок. Вагон в технічному відношенні справний без дверний, люка зачинені, течі та слідів течі вантажу не має.
На виконання пункту 10 Правил, комерційний акт №454502/34 від 20.07.2022 містить підписи начальника станції Мордас В.І., працівника станції, яка особисто здійснювала перевірку ОСОБА_1 та працівника станції ОСОБА_2 . При цьому, наказом начальника станції від 17.12.2021 року № 159, з причин відсутності по штатному розкладу станції начальника вантажного району, завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, на підписання комерційних актів замість вищевказаних осіб, зокрема, було уповноважено працівника залізниці Соломонову В.В.
Надлишок вантажу було вивантажено зі спірного вагону та забрано представником ПАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" відповідно до листа №3/2511 від 22.07.2022
З урахуванням викладеного, на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" нарахувало Приватному акціонерному товариству "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" штраф у розмірі 43240,00 грн., що і стало причиною звернення до суду із позовом.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Спірні правовідносини виникли між сторонами у справі із виконання перевезення вантажів залізничним транспортом.
Згідно з частиною 1, 2 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).
Згідно зі статтею 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 23 Статуту залізниць передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
У відповідності до пункту 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України № 138 від 08.06.2011), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів, відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих правил.
Згідно з пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.
Відповідно до пункту 1.3 Правил оформлення перевізних документів, всі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Отже, саме на відправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість до укладання договору перевезення перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ. Відповідальність за неправильне оформлення залізничної накладної несе вантажовідправник.
При цьому, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 917/964/17.
Матеріалами справи підтверджується і судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем у накладній №45239159 неправильно зазначено масу вантажу у вагоні №54782404, що більше маси зазначеної в документі на 2150 кг та вантажопідйомності на 1950 кг., про що складено комерційний акт №454502/34 від 20.07.2022.
Судова колегія відхиляє доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.
У відповідності до статей 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають зокрема з договорів.
Згідно з ч. 3 статті 909 ЦК України визначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч. 5 статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Згідно зі статтею 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Таким чином, залізнична накладна №45239159 є належним підтвердженням виникнення договірних правовідносин з перевезення вантажу.
У відповідності до статті 37 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, та розділом V Правил оформлення перевізних документів передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.
Згідно зі статтею 52 Статуту маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
Відповідно до положень статті 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Згідно із статтею 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Відповідно до статті 118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.
Провізна плата за перевезення вантажу за вагон №54782404 від станції Ароматна Придніпровської залізниці до станції Добропілля Донецької залізниці складає 8 648,00 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невідповідність фактичної маси вантажу масі вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним та допустимим доказом - комерційним актом №454502/34 від 20.07.2022, який є підставою для покладання відповідальності на відправника, передбаченої статтею 122 Статуту залізниць України. Штраф, нарахований відповідно до статті 118 Статуту, підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків. Розмір суми штрафу є арифметично вірним, у зв'язку з чим, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що вимога позивача про стягнення штрафу у розмірі 43 240, 00 грн. (8648,00 грн. х 5) є правомірною.
Колегія суддів зауважує, що посилання відповідача на застосування статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України, як на підставу для зменшення розміру штрафу, є безпідставними. Місцевий господарський суд, дослідивши наведені відповідачем обставини та додані докази до заяви від 21.07.2023 про зменшення розміру штрафу, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до положень статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України за відсутності в законі переліку виняткових обставин господарський суд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе зменшення штрафу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тобто не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Положення пункту 24 Статуту залізниць України встановлюють чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликані забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначають критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Заявлена до стягнення штрафна санкція має позадоговірну правову природу і випливає із положень Статуту залізниць України.
Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена п. 118, 122 Статуту залізниць України.
При цьому, зазначений штраф, відповідно до п. 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Підстав вважати такий штраф надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду немає, оскільки штраф має стягуватися з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.
Аналогічна за змістом правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17, від 12.02.2018 у справі №906/434/17.
Окрім цього, позивач та відповідач є господарюючими суб'єктами та несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
Підприємництвом, за положеннями ст. 42 ГК України, є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.
Таким чином, саме відповідачем при заповненні накладної внесені невірні відомості щодо маси вантажу, що стало підставою для складання комерційного акту та нарахування штрафу. Вказане є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникло в силу об'єктивних та незалежних від відповідача обставин, що виключає можливість застосування ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.
Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом та спростовуються вищевикладеним.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами. У той час як викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно з вимогами ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2023 у справі №904/3484/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2023 у справі №904/3484/23 - залишити без змін.
Поновити дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2023 у справі №904/3484/23.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя Л.А. Коваль