СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року м. Харків Справа № 922/2083/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А. , суддя Гребенюк Н.В.
за участю секретаря судового засідання Соляник Н.В.
за участю представників сторін:
позивача - Зучек Є.Н.
третьої особи - не з'явився
відповідача - Карпенко М.О.
розглянувши апеляційну скаргу ФОП Абу-Шінді Осама Ахмад (2193Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2023 у справі № 922/2083/23 (повний текст якого складено та підписано в приміщенні господарського суду Харківської області 27.09.2023 суддею Аріт К.В.)
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків (адреса: 61057, м. Харків, майдан Театральний,1)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківський національний університет радіоелектроніки, м. Харків (адреса: 61166, м. Харків, просп. Науки, 14)
до Фізичної особи-підприємця Абу-Шінді Осама Ахмад, м. Харків (адреса: АДРЕСА_1 )
про стягнення 233139,61 грн та повернення майна
ВСТАНОВИВ:
19.05.2023 року позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Абу-Шінді Осама Ахмад, в якому просив стягнути з відповідача 233139,61 грн, з яких: 16315,43 грн - орендна плата; 215192,64грн - неустойка; 1631,54 грн - штраф, а також зобов'язати повернути державне окреме індивідуально визначене майно: кім.№21 на першому поверсі 9-типоверхової будівлі гуртожитку, реєстровий номер майна 02071197.1.ЯГЛКУС025 (інв.№85701, літ. "А-9") загальною площею 73,4 м2, за адресою: м. Харків, пл. Л.Свободи, 51-Б, балансоутримувачу - Харківському національному університету радіоелектроніки (просп.Науки,14, м. Харків, 61166).
30.05.2023 позивач надав до суду заяву (вх.№13664) про зміну предмету позову та розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2023 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову (вх.№13664 від 30.05.2023), відмовлено в задоволенні заяви позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.09.2023 у справі № 922/2083/23 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Абу-Шінді Осама Ахмад (адреса: АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт НОМЕР_2 ) на користь Державного бюджету (отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Харків/22080200, код ЄДРПОУ 37874947, р/р UA758999980313020093000020649, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.) орендну плату у розмірі 16 315,43 грн, штраф у розмірі 1 631,54 грн, неустойку у розмірі 215 192,64 грн.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Абу-Шінді Осама Ахмад (адреса: АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт НОМЕР_2 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м.Харків, майдан Театральний,1 код ЄДРПОУ 44223324, р/р НОМЕР_3 , МФО 820172, ДКС України) 6181,09 грн судового збору.
Зобов'язано Фізичну особу-підприємця Абу-Шінді Осама Ахмад (адреса: АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт НОМЕР_2 ) повернути шляхом підписання акту приймання-передавання державне окреме індивідуально визначене майно: кім.№21 на першому поверсі 9-типоверхової будівлі гуртожитку, реєстровий номер майна 02071197.1.ЯГЛКУС025 (інв.№85701, літ."А-9") загальною площею 73,4 м2, за адресою: м. Харків, просп. Л. Свободи, 51-Б, балансоутримувачу - Харківському національному університету радіоелектроніки (просп.Науки,14, м. Харків, 61166).
ФОП Абу-Шінді Осама Ахмад із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2023 у справі № 922/2083/23 в частині стягнення неустойки в розмірі 215 195,64 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги факт неодержання апелянтом повідомлення про припинення договору найму, в зв'язку з чим, на його думку, у нього не виник обов'язок щодо повернення орендованого майна та сплати неустойки. З урахуванням наведеного апелянт зазначає про відсутність підстав для стягнення з нього неустойки.
Також просить зменшити розмір неустойки на підставі ст. 551 ГПК України.
Крім того, просить долучити до матеріалів справи копію довідки Військової частини НОМЕР_4 від 30.08.2023 № 22/28/7/611, копію договору на безкоштовне тимчасове користування приміщеннями № 1 від 17.07.2023, скріншот листування від 04.09.2023 с представником Військової частини НОМЕР_4 , скріншот листування від червня 2023 с представником Військової частини НОМЕР_4 , копії доповідних записок № 16 від 03.04.2022, № 18 від 02.10.2022, № 19 від 05.01.2023, № 20 від 01.04.2023, № 21 від 02.07.2023 (яка відсутня у додатках до апеляційної скарги, про що Східним апеляційним господарським судом складено акт № 13-35/ 922/2083/23 від 20.10.2023), копію адвокатського запиту від 12.09.2023 до ГУР Міноборони України. Зазначені документи свідчать про використання спірного приміщення ВЧ НОМЕР_4 з 01.01.2023, а не з березня 2022 року.
Також, апелянт зазначає про можливість зменшення апеляційним судом розміру неустойки, оскільки він значно перевищує розмір збитків, заподіяних позивачу.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Абу-Шінді Осама Ахмад (2193Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2023 у справі № 922/2083/23 та призначено справу до розгляду на 12.12.2023.
15.11.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому в якому він проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.
Щодо долучення до матеріалів справи нових доказів, а саме копії довідки Військової частини НОМЕР_4 від 30.08.2023 № 22/28/7/611, копії договору на безкоштовне тимчасове користування приміщеннями № 1 від 17.07.2023, скріншоту листування від 04.09.2023 с представником Військової частини НОМЕР_4 , скріншоту листування від червня 2023 с представником Військової частини НОМЕР_4 , копії доповідних записок № 16 від 03.04.2022, № 18 від 02.10.2022, № 19 від 05.01.2023, № 20 від 01.04.2023, № 21 від 02.07.2023 (яка відсутня у додатках до апеляційної скарги, про що Східним апеляційним господарським судом складено акт № 13-35/ 922/2083/23 від 20.10.2023), копію адвокатського запиту від 12.09.2023 до ГУР Міноборони України, колегія суддів зазначає таке.
У відповідності до ч. 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від сторін.
Апелянт вказує, що зазначені докази не долучались до суду першої інстанції через об'єктивну неможливість їх подання до суду першої інстанції вчасно.
У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Зазначені норми свідчать, що саме учасник судового процесу має займати активну позицію у висловленні та доведенні відповідними доказами своїх доводів та заперечень по суті спору. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Останній не лише наділяє осіб, які беруть участь у справі, відповідними правами, але і покладає на них обов'язки подати наявні у них докази на підтвердження своїх вимог.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, 129 Конституції України, статей 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 статті 13 ГПК України).
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №913/479/18.
Крім того, судом першої інстанції ухвалою від 07.09.2023 залишено без розгляду клопотання відповідача про долучення додаткових доказів, а саме копії довідки Військової частини НОМЕР_4 та копії договору на безкоштовне тимчасове користування приміщеннями №1 від 17.07.2023, на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення заяви апелянта про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
В судове засідання, призначене на 12.12.2023, з'явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, належним чином повідомлено сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності зазначеного представника .
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам та розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.08.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (далі - позивач, орендодавець, регіональне відділення) та Фізичною особою - підприємцем Абу-Шінді Осама Ахмад (далі - відповідач, ФОП Абу-Шінді Осама Ахмад, орендар) було укладено договір оренди №5953-Н на державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення кім. № 21 на першому поверсі 9-типоверхової будівлі гуртожитку, реєстровий номер майна 02071197.1.ЯГЛКУС025 (інв. № 85701, літ. “А-9”) загальною площею 73,4 м2, за адресою: м. Харків, просп. Л. Свободи, 51-Б, що перебуває на балансі Харківського національного університету радіоелектроніки (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість оцінки на 24.03.2015 року і становить за незалежною оцінкою 274000,00 грн.
Згідно з пунктом 1.2. договору оренди майно передається в оренду з метою: розміщення буфету, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Відповідно до пункту 2.1 договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна.
Згідно з ч.1 ст.284 Господарського кодексу України встановлено, що істотною умовою договору оренди є зокрема орендна плата з урахуванням її індексації.
На виконання зазначеного пункту договору оренди, 25.08.2015 сторонами було підписано акт приймання-передачі орендованого майна.
30.01.2020 сторонами було укладено Договір №5 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 25.08.2015 №5953-Н.
Відповідно до пункту 3.1. договору (в редакції договору № 5 від 30.01.2020), орендна плата була визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку жовтень 2018 року - 2738,27 грн.
Відповідно до пункту 3.6 договору оренди орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, до 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики у співвідношенні: безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами- у розмірі 50%; на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 50%.
Згідно з пунктом 5.3 договору оренди орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.
Відповідно до пункту 5.9 договору оренди орендар зобов'язаний на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.
Однак, вказані зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач всупереч пунктів 5.3, 5.9 договору оренди, належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість з орендної плати за період з вересня 2019 року по 25 серпня 2020 року, в розмірі 16315,43 грн.
Пунктом 3.8 договору оренди (в редакції договору №5 від 30.01.2020) унормовано, що на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж на три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Позивач на підставі пункту 3.8 договору нарахував штраф у розмірі 1631,54 грн.
24.09.2020 регіональним відділенням на адресу відповідача було направлено заяву № 20-03-02-08554 про припинення дії договору оренди № 5953-Н від 25.08.2015.
Лист від 24.09.2020 № 20-03-02-08554 ФОП Абу-Шінді Осама Ахмад не отримав (відділенням поштового зв'язку № 74 у м. Харкові проставлена відмітка про повернення поштового листа у зв'язку із закінченням терміну зберігання).
Відповідно до п. 10.9. договору оренди № 5953-Н від 25.08.2015 (в редакції договору №5 від 30.01.2020), у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів Орендар повертає Балансоутримувачу.
Згідно з п. 10.10. договору оренди № 5953-Н від 25.08.2015 року (в редакції договору № 5 від 30.01.2020) майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання між Орендарем та Балансоутримувачем акта приймання-передавання про повернення майна. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендаря.
Позивач зазначає, що Державне майно по договору оренди № 5953-Н від 25.08.2015 з боку ФОП Абу-Шінді Осама Ахмада Балансоутримувачу не повернуто, хоча регіональне відділення повідомляло орендаря про обов'язок повернути об'єкт оренди (заява № 20-03-02-08554 від 29.09.2020, лист № 20-05-01477 від 11.04.2023).
Пунктом 10.11. договору оренди № 5953-Н від 25.08.2015 (в редакції договору № 5 від 30.01.2020) передбачено, що якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, Орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за весь час прострочення, порядок нарахування та сплати якої передбачено розділом 3 даного договору.
Оскільки акт приймання-передавання із оренди нежитлового приміщення до теперішнього часу не підписано, регіональне відділення просить стягнути з ФОП Абу-Шінді Осама Ахмада неустойку за період з 03.10.2020 по 31.03.2023 в сумі 215 192,64 грн.
11.04.2023 позивачем на адресу відповідача було направлено лист №20-05-01477 щодо наявної заборгованості з орендної плати станом на 11.04.2023 у розмірі 16 513,43 грн, нарахування штрафу у розмірі 1613,54 грн, неустойки у розмірі 215 192,64 грн та вимога про повернення об'єкта оренди балансоутримувачу за актом приймання-передавання. Разом з листом було направлено акт звіряння взаєморозрахунків орендної плати по договору оренди від 25.08.2015 №5953-Н.
Однак, як зазначає позивач, відповіді на лист не надано, майно не повернуто та заборгованість не сплачена, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.
Так, колегія суддів зазначає, що оскільки рішення місцевого господарського суду в частині нарахованого позивачем розміру основної заборгованості у розмірі 16 513,43 грн., штрафу у розмірі 1613,54 грн. та повернення майна не оскаржується в апеляційному порядку, колегія суддів рішення в цій частині не переглядає.
Колегія суддів переглядає оскаржуване рішення в частині нарахованої позивачем неустойки у розмірі 215 195,64 грн.
Щодо стягнення неустойки колегія суддів зазначає наступне.
Позивачем на адресу відповідача та балансоутримувача (3-ої особи) направлено лист №20-05-01477 від 11.04.2023 щодо нарахування неустойки в порядку ст.785 ЦК України.
Відповідно до п.10.10. договору оренди № 5953-Н від 25.08.2015 (в редакції договору №5 від 30.01.2020) майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання між орендарем та балансоутримувачем акту приймання-передавання про повернення майна.
Пунктом 10.11. договору оренди № 5953-Н від 25.08.2015 (в редакції договору №5 від 30.01.2020) передбачено, якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, Орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за весь час прострочення, порядок нарахування та сплати якої передбачено розділом 3 даного договору.
Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Частина 2 статті 785 ЦК України безпосередньо встановлює, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
З огляду на те, що орендоване державне майно до теперішнього часу не повернуто Балансоутримувачу за актом приймання-передачі, відповідну вимогу відповідачем проігноровано, враховуючи належним чином надіслану відповідачу заяву Регіонального відділення від 24.09.2020 №20-03-02-08554 про припинення договору оренди, за час прострочення повернення об'єкта оренди Позивачем правомірно нараховано неустойку за період з 03.10.2020 по 31.03.2023 в сумі 215192,64 грн, що підтверджується Довідкою нарахування неустойки за час прострочення повернення об'єкту оренди за договором оренди та Актом звірки розрахунків за Договором станом на 11.04.2023.
Перевіривши відповідний розрахунок, колегія суддів дійшла висновку про його арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, та про задоволення позовних вимог щодо стягнення 215 192,64 грн неустойки за час прострочення повернення об'єкту оренди.
Щодо тверджень апелянта про неодержання апелянтом повідомлення про припинення договору оренди, в зв'язку з чим, на його думку, у нього не виник обов'язок щодо повернення орендованого майна та сплати неустойки колегія суддів зазначає, що 24.09.2020 регіональним відділенням відповідачу було направлено заяву № 20-03-02-08554 про припинення дії договору оренди № 5953-Н від 25.08.2015 на адресу: проспект Перемоги, 67, кв. 315, м. Харків, 61174, зазначену у договорі оренди та додаткових угод до нього.
Відповідач не повідомляв позивача про зміну своєї адреси, а отже достовірною та єдиною адресою відповідача є та адреса, на яку позивачем направлено листа про припинення договору оренди.
Так в постанові ВП ВС від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 зазначено, що ураховуючи висновки, викладені в цій постанові, Велика Палата Верховного Суду вбачає необхідність відступити від висновку Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 23 квітня 2019 року у справі № 904/2997/18, зазначивши, що негативні наслідки неодержання орендарем (у тому числі фізичною особою-підприємцем) звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на орендаря (у тому числі на фізичну особу-підприємця), а факт наявності відповідної заяви орендодавця та доказів її належного надсилання орендарю свідчить про добросовісне звернення орендодавця до орендаря, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.
Тобто факт належного повідомлення орендаря Фондом підтверджуєтеся матеріалами справи.
Розглянувши клопотання апелянта про зменшення розміру неустойки колегія суддів вирішила відмовити у його задоволенні, оскільки зазначене клопотання не було предметом розгляду у суді першої інстанції.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ФОП Абу-Шінді Осама Ахмад (2193Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2023 у справі № 922/2083/23 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2023 у справі № 922/2083/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний тест постанови апеляційного суду складено 20.12.2023.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко
Суддя Н.В. Гребенюк