СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року м. Харків Справа № 922/2921/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Радіонова О.О.
за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,
та представників учасників справи: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України", с.Гонтарівка Харківської області (вх. № 2357Х/З) на рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2023 у справі № 922/2921/23, повний текст якого складеного та підписано 16.10.2023 у приміщенні господарського суду Харківської області суддею Калантай М.В.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текро", м.Київ
до Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України", с.Гонтарівка Харківської області
про стягнення 957 288,41грн.
ВСТАНОВИВ:
У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Текро" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України" (далі - Відповідач) про стягнення 957288,41грн., з яких: 453390,00грн. основного боргу, 314481,66грн. пені, 26040,56грн. 3% річних, 163376,19грн. інфляційних збитків.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.10.2023 у справі №922/2921/23 позов задоволено, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 453390,00грн. основного боргу, 314481,66грн. пені, 26040,56грн. 3% річних, 163376,19грн. інфляційних збитків, 14 359,33грн. судового збору.
Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду та вважаючи його таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, відповідно до доводів якої зазначив, що:
- позовна заява подана з порушенням приписів п.1 ч.5 ст 174 ГПК України, оскільки адвокатом Позивача на підтвердження його повноважень подано ордер, який не підписаний адвокатом Стояновою Г.П. та не засвідчений печаткою;
- суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин положення ст. 611, 617 ЦК України та ст. 218 ГК України, оскільки Відповідач не міг вчасно виконати свої зобов'язання за спірним Договором через введення воєнного стану на всій території України, що є загальновідомими форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);
- вважав наявними підстави до зменшення розміру пені до 10000. 00грн;
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення, розгляд справи призначений на 18.12.23 о 11:15.
Від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначивши зокрема, наступне:
- Відповідач не проінформував Позивача про неможливість своєчасного виконання мов Договору;
- сам факт введення військового стану не є імперативною підставою для звільнення від відповідальності та не може беззаперечно свідчити про наявність форс-мажорних обставин, жодних доказів на підтвердження чого Відповідачем не надано;
-беззаперечний факт прострочення виконання Відповідачем свого зобов'язання з своєчасної оплати поставленого товару свідчить про наявність правових підстав до нарахування пені, розмір якої було розраховано на підставі укладеного Договору.
У судове засідання 18.12.2023р. представники сторін не з'явились, через систему Електронний Суд надіслали клопотання про розгляд справи без їх участі, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 ГПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
- укладення 15.04.2021 між сторонами Договору поставки №80 (далі - Договір), за умовами якого Позивач прийняв на себе зобов'язання з поставки ВІдповідачу комбікормів; преміксів; консервантів; дезінфектантів; вітамінно-мінеральних сумішей; білково-вітамінно-мінеральних добавок; пробіотичних добавок та інших добавок та препаратів, що використовуються у тваринництві та птахівництві (далі - Товар), а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити Товар у порядку та на умовах, передбачених Договором;
- поставки Позивачем Відповідачу товару на загальну суму 920220,00грн. на підставі підписаних обома сторонами та скріпленими їх печатками видаткових накладних №1017 від 17.05.2021 на суму 45630,00грн., №1058 від 31.05.2021 на суму 75600,00грн., №1382 від 01.07.2021 на суму 75600,00грн., №1589 від 06.08.2021 на суму 45630,00грн., №1601 від 19.08.2021 на суму 145500,00грн., №1739 від 30.08.2021 на суму 145500,00грн., №1831 від 08.09.2021 на суму 78000,00грн., №1951 від 27.09.2021 на суму 43650,00грн., №2120 від 20.10.2021 на суму 125010,00грн., №2456 від 13.12.2021 на суму 140100,00грн.;
- виставлення Позивачем рахунків на оплату по замовленню: №901 від 29.04.2021, №1050 від 21.05.2021, №1201 від 14.06.2021, №1534 від 03.08.2021, №1575 від 09.08.2021, №1728 від 30.08.2021, №1756 від 01.09.2021, №1936 від 27.09.2021, №2057 від 12.10.2021, №2422 від 09.12.2021;
- часткової оплати Відповідачем поставленого товару на загальну суму 466830,00грн. за платіжними дорученнями №3592 від 13.05.2021 на суму 45 630,00 грн., №3756 від 01.06.2021 на суму 75 600,00 грн., №4181 від 03.08.2021 на суму 45 600,00 грн., №5186 від 02.12.2021 на суму 100 000,00 грн., №5445 від 20.01.2022 на суму 50 000,00 грн., №5599 від 15.02.2022 на суму 100 000,00 грн., №5634 від 18.02.2022 на суму 50000,00грн.;
Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Вищезазначений факт неналежного виконання Відповідачем умов спірного Договору щодо своєчасної оплати поставленого Позивачем товару став підставою звернення останнього до господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, що пов'язані із простроченням виконання вищенаведеного грошового зобов'язання.
Відповідач у суді першої інстанції не скористався правом на подання відзиву, хоча був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, надавав клопотання процесуального характеру.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність Позивачем факту невиконання Відповідачем своїх зобов'язань зі сплати заборгованості за поставлений товар, а також відсутності об'єктивних перешкод до виконання Відповідачем свого зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 712 ЦК передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю- продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами укладено Договір поставки №80 від 15.04.2021р., пунктами 3.1, 3.2., 3.3. якого визначено, що поставка Товару здійснюється протягом 7 (семи) робочих днів з моменту отримання від покупця письмової або усної заявки в якій зазначаються найменування, асортимент, кількість Товару; товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання сторонами накладних про відпуск Товару.
На підтвердження обставин поставки товару у заявленій кількості та на заявлену вартість Позивачем до матеріалах справи надано видаткові накладні та рахунки на оплату, які підписані та скріплені печатками обох сторін.
Згідно з пунктом 4.1 Договору розрахунки за Товар здійснюються на умовах 100% передоплати та/або протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки.
Вказані рахунки Відповідачем сплачено частково у розмірі 466830,00 грн., доказів погашення решти заборгованості в сумі 453390,00грн. Відповідачем не надано, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність розміру спірної заборгованості, строк зі сплати якої настав.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про прострочення Відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, а тому у Позивача, крім стягнення основної заборгованості виникло право на нарахування Відповідачу інфляційних, 3% річних за весь час прострочення виконання зобов'язання в порядку, встановленому зокрема ст. 625 ЦК України та пені на підставі п. 5.3. Договору.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтованою належним чином та вірною є сума пені у розмірі 314481,66грн., 3% річних у розмірі 26040,56грн. та інфляційної складової у розмірі 163376,19грн.
Заперечень проти розміру суми заборгованості, розміру нарахованої пені та 3% річних, а також інфляційних втрат Відповідач не висловлював, ані в суд першої, ані в суді апеляційної інстанції.
Будь-яких доказів у підтвердження повної оплати зазначених сум Відповідачем надано не було.
Відповідач за доводами апеляційної скарги зазначав про неможливість своєчасного виконання свого зобов'язання через наявність форс-мажорних обставин, які полягали у введенні на території України воєнного стану з 24.02.22 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Відповідач вважав, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимоги Позивача про стягнення пені без застосування положень статей 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України.
Однак, такі доводи колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Загальними засадами цивільного законодавства, згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України, є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу, свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 квітня 2021 року у справі № 910/19925/17.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Так, аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №914/2202/18.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу або пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені або штрафу.
Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2019 року у справі №910/9765/18.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №918/289/19.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 травня 2020 року у справі №918/289/19.
З огляду на мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач, який брав участь у судових засіданнях під час розгляду справи у суді першої інстанції, не звернувся з клопотанням про зменшення розміру заявлених до стягнення сум, про наявність виняткових обставин, які є підставою до зменшення заявлених до стягнення сум штрафних санкцій не заявив, жодних доказів не надав.
Судова колегія зауважує, що до апеляційної скарги Відповідачем додані додаткові докази, але всупереч вимогам ч.3 ст. 269 ГПК України клопотання про їх приєднання до матеріалів справи не додано, отже судова колегія не бере їх до уваги та розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до п. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь- якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Оскільки заперечень щодо обставин про порушення Відповідачем грошового зобов'язання не заявлялись Відповідачем в суді першої інстанції, в силу приписів ч. 4 ст.165, ч. 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції позбавлений можливості розглянути відповідні доводи, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України свідчать про те, що саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів.
При цьому колегія суддів наголошує, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введення воєнного стану до форс- мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що відповідна обставина унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03.08.2022 у справі №914/374/21 (п.99), постанова Великої палати Верховного Суду від 10.11.22 № 990/115/22.
За висновками судової колегії, у даному випадку посилання Відповідача у тексті апеляційної скарги наявність форс-мажорних обставин з огляду на наявність офіційного листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. є безпідставним, оскільки цей лист є загальним та не засвідчує неможливість виконання саме Відповідачем зобов'язань саме за спірним правочином.
Отже обставини, на які посилається Відповідач в обґрунтування неможливості виконання свого зобов'язання за спірним Договором, не вважаються форс-мажорними.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що згідно з умовами укладеного Договору строк оплати за отриманий Відповідачем товар за останньою накладною сплив у грудні 2021року, тобто ще до початку активних військових дій на території України, отже посилання Відповідача на відповідні обставини в обгрунтування неможливості виконання ним грошового зобов'язання за Договором є необгрунтованими.
Норми ч. 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до вимог статті 218 ГК України, статті 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є обставиною, що звільняє його від виконання зобов'язань перед кредитором та не є правовою підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої договором та чинним законодавством.
Зважаючи на це, колегія суддів відхиляє посилання Відповідача на наявність форс- мажорних обставин як підстави звільнення його від відповідальності, які полягали у введенні на території України воєнного стану, з огляду на те, що ним не доведено причинно-наслідкового зв'язку між цим станом та неможливістю виконання вищенаведених договірних зобов'язань.
За наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що у даному випадку відсутні підстви до зменшення розміру пені до 10 000.00грн.
Щодо доводів Відповідача про недоведеність повноважень представника Позивача на подання позовної заяви, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина шоста статті 91 ГПК України).
Тлумачення статті 91 ГПК України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Вбачається, що позовна заява була подана адвокатом Позивача Стояновою Г.П., шляхом подання через Електронний Суд та засвідчена електронним цифровим підписом
Враховуючи той факт, що подана позовна заява та додані до неї документи були завірені електронним цифровим підписом адвоката, то суд першої інстанції, правомірно прийняв її до провадження та розглянув позов по суті.
Крім того, адвокат Стоянова Г.П. безпосередньо приймала участь у судовому засіданні у суді першої інстанції 02.08.2023, 27.09.2023,04.10.2023 про що свідчать протоколи судових засідань і суд першої інстанції, перевіривши повноваження вказаної особи, правомірно допустив її до участі у розгляді справи.
Зазначені обставини, були ретельно досліджені судом першої інстанції, зокрема, в підготовчому засіданні 27.09.2023 та відображено у судових рішеннях.
Так, у письмових поясненнях від 02 жовтня 2023 року представник Позивача зазначила, що доданий до позовної заяви ордер серії ВЕ № 1092385 від 04.07.2023 був поданий в електронній формі та скріплений електронним підписом адвоката Стоянової Г.П.
Згідно з ч.4 ст.18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Отже, доданий до позовної заяви електронний ордер серії ВЕ № 1092385 від 04.07.2023 є належним доказом наявності у адвоката повноважень на підписання позовної заяви. В той же час, для усунення будь-яких сумнівів щодо повноважень представника позивача суду додатково надано друкований варіант оригіналу ордеру серії BE №1092385 від 04.07.2023 з власноручним підписом адвоката.
Інших підстав до оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.
На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2023 року у справі №922/2921/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -
без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський
суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України", с.Гонтарівка Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2023 року у справі №922/2921/23- залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2023 року у справі №922/2921/23 - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Державне підприємство "Дослідне господарство "Гонтарівка" Інституту тваринництва Національної академії аграрних наук України", с.Гонтарівка Харківської області
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 20.12.2023
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя О.А. Істоміна
Суддя О.О. Радіонова