ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" грудня 2023 р. Справа № 910/9100/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
секретар: Місюк О.П.
за участю
представників: позивача - Левковська К.Ю.;
відповідача - Франюк А.В.;
третьої особи-1 - не з'явилися;
третьої особи-2 - не з'явилися;
третьої особи-3 - не з'явилися
розглянувши апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 (повне рішення складене 21.09.2023)
та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023
у справі №910/9100/22 (суддя - Алєєва І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Рей"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:
1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;
2. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго";
3. Кабінет Міністрів України
про стягнення заборгованості.
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Рей" звернулося з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості у розмірі 9631728,72 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №451/01 від 22.07.2019 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за отриману від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Рей" електроенергію.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2022 відкрито провадження у справі №910/9100/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Кабінет Міністрів України у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.
24.10.2023 відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 370821,91 грн у зв'язку з її добровільною сплатою.
08.12.2022 відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 405357,03 грн у зв'язку з її добровільною сплатою.
25.01.2023 Державним підприємством "Гарантований покупець" подано клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття судового рішення Верховним Судом у справі №910/15867/21.
Також 26.01.2023 відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 145035,57 грн у зв'язку з її добровільною сплатою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023, зупинено провадження у справі №910/9100/22 до прийняття судового рішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/15867/21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 поновлено провадження у справі №910/9100/22 та призначено судове засідання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 (повне рішення складене 21.09.2023) закрито провадження у справі №910/9100/22 в частині стягнення 776178,94 грн заборгованості, в іншій частині позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Рей" заборгованість у розмірі 8855549,78 грн.
15.09.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Рей" надійшло клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу шляхом стягнення з відповідача 70000,00 грн таких витрат.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/9100/22 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Рей" задоволено повністю та стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь позивача 70000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2023, Державне підприємство "Гарантований покупець" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в зазначеній частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено приписи процесуального права.
Зокрема, відповідач вказує на те, що позивач передчасно звернувся з даним позовом до суду у зв'язку з ненастанням строку оплати придбаної електроенергії з огляду на незатвердження НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Також, відповідач посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не враховано положення наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та №206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом».
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі №910/9100/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.
До суду 26.10.2023 у встановлений процесуальний строк Державним підприємством "Гарантований покупець" подано заяву про усунення недоліків.
Також, не погоджуючись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2023, Державне підприємство "Гарантований покупець" подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено приписи процесуального права.
На переконання скаржника, судом проігноровані подані заперечення щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу. Зокрема, відповідач вказує на неправомірне покладення на нього витрат на усну консультацію, розробку стратегії захисту прав та інтересів клієнта, складання відповіді на відзив, а також завищеність послуг в частині участі у судових засіданнях.
Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/9100/22, об'єднано апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" в одне апеляційне провадження, призначено їх до розгляду на 28.11.2023, а також встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзивів.
До суду 17.11.2023 від позивача надійшли відзиви на апеляційні скарги, у яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Рей" просить відмовити у їх задоволенні, а оскаржувані рішення та додаткове рішення залишити без змін.
Цього ж дня до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Рей" надійшло клопотання про участь у всіх судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 вказане клопотання задоволено.
24.11.2023 від Кабінету Міністрів України надійшов відзив на апеляційні скарги, у яких третя особа підтримала викладені відповідачем доводи та просила скасувати рішення і додаткове рішення з урахуванням вимог скаржника.
Інші учасники справи у встановлений процесуальний строк не скористалися правом на подання відзивів на апеляційні скарги, що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішень суду першої інстанції.
28.11.2023 представником Державного підприємства "Гарантований покупець" подано клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду справи №640/10894/22 в суді касаційної інстанції, а також клопотання про долучення до матеріалів справи копій платіжних інструкцій на підтвердження сплати частини заборгованості. У клопотанні про долучення доказів відповідач також просить закрити провадження у справі в частині стягнення боргу у розмірі 760632,50 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору.
В судове засідання 28.11.2023 з'явилися представники сторін.
Судом розглянуто подані відповідачем клопотання та постановлено:
- відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України;
- задовольнити клопотання про долучення доказів в цій частині, а в частині закриття провадження вирішити його під час розгляду апеляційних скарг по суті.
Вказані ухвали занесені до протоколу судового засідання від 28.11.2023.
Після розгляду клопотань представниками сторін надано пояснення по суті апеляційних скарг.
За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 11.12.2023 з метою додаткового з'ясування обставин справи.
До суду 11.12.2023 представником Державного підприємства "Гарантований покупець" подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії платіжної інструкції на підтвердження сплати частини заборгованості. У клопотанні відповідач також просить закрити провадження у справі в частині стягнення боргу у розмірі 1778,90 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору.
У призначене судове засідання 11.12.2023 з'явилися представники сторін. Натомість, представники третіх осіб не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду. При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Разом з цим, як було зазначено вище, треті особи належним чином повідомлені про розгляд апеляційних скарг, а тому неявка у судове засідання представників третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційних скарг по суті.
В судовому засіданні судом долучено до матеріалів справи надану відповідачем копію платіжної інструкції на підтвердження сплати частини заборгованості та наголошено на тому, що питання про закриття провадження у справі буде вирішено під час ухвалення судового рішення.
Представник відповідача також заявив усне клопотання про оголошення у судовому засіданні перерви, у задоволенні якого судом відмовлено.
Надалі, судом продовжено розгляд справи зі стадії дослідження доказів та заслухано виступи представників у судових дебатах.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що 22.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Рей» (виробник за «зеленим» тарифом) та Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець) укладено договір №451/01, відповідно до якого виробник за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП №641 від 26.04.2019 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2.1 договору сторони визнають свої зобов'язання згідно з Законом України «Про ринок електричної енергії», Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП №307 від 14.03.2018, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.
У п. 2.2 договору визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства виробника за «зеленим» тарифом в балансуючій групі виробників за «зеленим» тарифом.
Так, відповідно до листа Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" №01/27653 від 25.07.2019 позивача включено до балансуючої групи продавців за «зеленим» тарифом гарантованого покупця.
Відповідно до п. 2.3 договору виробник за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Згідно з п. 2.4 договору виробник за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені НКРЕКП у національній валюті України.
Пункт 2.5 договору визначає, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом.
Постановою НКРЕКП №1229 від 25.06.2019 позивачу було встановлено «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, до 01.01.2030.
За період 2021-2022 років позивачу як виробнику за «зеленим» тарифом, було встановлено наступні тарифи:
- відповідно до постанови НКРЕКП №1661 від 29.09.2021 «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб'єктів господарювання» з 01.10.2021 встановлено «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену суб'єктами господарювання, що використовують альтернативні джерела енергії, зокрема для позивача, у розмірі 402,84 коп./кВтГод. (без ПДВ).
- постановою НКРЕКП №3024 від 30.12.2021 розмір «зеленого» тарифу на електричну енергію з 01.01.2022 встановлено для позивача у розмірі 393,03 коп./кВтГод. (без ПДВ).
Відповідно до п. 8.3 Порядку фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору. Зокрема, щомісяця сторони складають акти купівлі-продажу електроенергії, якими визначають фактичний обсяг виробленої та проданої електроенергії та загальну вартість, яка підлягає оплаті.
Однак, за твердженнями позивача, відповідачем було здійснено лише часткову оплату за відповідними актами купівлі-продажу електроенергії за 2021 та 2022 роки.
За актом купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року за період з 01.10.2021 по 31.10.2021 було продано 567179,000 кВТ/год електроенергії загальною вартістю 2741788,66 грн. Оплату за цим актом відповідач здійснив наступним чином:
- 13.10.2021 у сумі 474409,96 грн;
- 25.10.2021 у сумі 361567,31 грн;
- 29.10.2021 у сумі 258780,63 грн;
- 29.10.2021 у сумі 89881,83 грн;
- 15.11.2021 у сумі 505730,24 грн.
Отже, за вказаним актом відповідачем було сплачено 1690369,97 грн, а тому заборгованість останнього за жовтень 2021 року становить 1051418,69 грн.
03.03.2022 НКРЕКП прийнято постанову №340 «Про внесення змін до постанови НКРЕКІІ від 25 лютого 2022 року №332», відповідно до положень якої продавець за «зеленим» тарифом не втрачає членство в балансуючій групі гарантованого покупця у разі нездійснення оплати частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця гарантованому покупцю. Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом пропорційно до неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії.
З огляду на викладене, сторони домовилися, що враховуючи форс-мажорну обставину, яка наявна в країні у зв'язку з воєнним станом, замість окремої оплати частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця останній зменшить рівень розрахунків з позивачем пропорційно до неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії. Вказані обставини зазначені у листах позивача №13 від 18.03.2022, №22 від 14.06.2022, № 17 від 27.05.2022, №32 від 22.07.2022 та №28 від 07.07.2022.
За актом купівлі-продажу електроенергії за лютий 2022 року за період з 01.02.2022 по 18.02.2022 було продано 289145,000 кВТ/год електроенергії загальною вартістю 363711,91 грн.
Оплату за цим актом відповідач здійснив наступним чином:
- 15.02.2022 в сумі 345190,39 грн;
- 24.02.2022 в сумі 690041,20 грн;
- 08.06.2022 в сумі 13031,04 грн.
Розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця відповідно до акту приймання-передачі за лютий 2022 року становить 218144,02 грн.
З огляду на часткову оплату відповідачем вартості електроенергії в сумі 1048262,63 грн, враховуючи суму небалансу 218144,02 грн, на яку відповідно до домовленостей сторін зменшується рівень розрахунків відповідача, заборгованість відповідача перед позивачем за лютий 2022 року становить 97305,26 грн.
За актом купівлі-продажу електроенергії за березень 2022 року за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 продано 587247,000 кВТ/год електроенергії загальною вартістю 2769668,26 грн.
Оплату за цим актом відповідач здійснив наступним чином:
- 29.03.2022 в сумі 232415,16 грн;
- 07.04.2022 в сумі 246285,11 грн.
Розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця відповідно до акту приймання-передачі за березень 2022 року становить 619088,56 грн.
Відтак, з огляду на часткову оплату відповідачем грошових коштів у сумі 478700,27 грн, та враховуючи суму небалансу 619088,56 грн, заборгованість відповідача перед позивачем за березень 2022 року становить 1671879,43 грн.
За актом купівлі-продажу електроенергії за квітень 2022 року за період з 01.04.2022 по 30.04.2022 було продано 595996,000 кВТ/год електроенергії загальною вартістю 2810931,70 грн.
Оплату за цим актом відповідач здійснив наступним чином:
- 15.04.2022 в сумі 180993,24 грн;
- 25.04.2022 в сумі 88688,59 грн;
- 06.05.2022 в сумі 216150,27 грн.
Розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії відповідно до акту приймання-передачі за квітень 2022 року становить 876507,14 грн.
Відтак, з огляду на часткову оплату відповідачем боргу в сумі 485832,10 грн та враховуючи суму небалансу 876507,14 грн, заборгованість відповідача за квітень 2022 року становить 1448592,45 грн.
За актом купівлі-продажу електроенергії за травень 2022 року за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 було продано 933083,000 кВТ/год електроенергії загальною вартістю 4400755,33 грн.
Оплату за цим актом відповідач здійснив у наступному порядку:
- 16.05.2022 в сумі 273667,96 грн;
- 25.05.2022 в сумі 245598,74 грн;
- 07.06.2022 в сумі 241345,24 грн.
Розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії відповідно до акту приймання-передачі за травень 2022 року становить 296443,32 грн.
Відтак, з огляду на часткову оплату відповідачем грошових коштів у сумі 760611,94 грн та враховуючи суму небалансу 1296443,32 грн, заборгованість відповідача перед позивачем за травень 2022 року становить 2343700,08 грн.
За актом купівлі-продажу електроенергії за червень 2022 року за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 було продано 978071,000 кВТ/год електроенергії загальною вартістю 4612934,94 грн.
Оплату за цим актом відповідач здійснив наступним чином:
- 15.06.2022 в сумі 275343,12 грн;
- 27.06.2022 в сумі 277667,14 грн;
- 30.06.2022 в сумі 172610,94 грн;
- 07.07.2022 в сумі 155185,86 грн;
- 29.07.2022 в сумі 173353,64 грн.
Розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця відповідно до акту приймання-передачі за червень 2022 року становить 539941,43 грн.
Отже, з огляду на часткову оплату відповідачем грошових коштів у сумі 1054160,70 грн, враховуючи суму небалансу 539941,43 грн, заборгованість відповідача за червень 2022 року становить 3018832,81 грн.
Факт поставки електричної енергії, її обсяг та вартість підтверджуються актами купівлі-продажу електроенергії, які підписані представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств. Жодних зауважень щодо обсягів та вартості поставленої електричної енергії, наведених у актах купівлі-продажу електроенергії, не надано.
З огляду на вищевикладене, станом на дату пред'явлення позову відповідач належним чином не виконав обов'язки щодо повноти та своєчасності проведення розрахунків за відпущеною позивачем електричною енергію за 2021 та 2022 роки, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 9631728,72 грн.
Наведені обставини слугували підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Рей» з даним позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості за періоди жовтень 2021 та з лютого по червень 2022 року.
Відповідач, у свою чергу, проти задоволення позову заперечував, вказуючи на те, що обов'язок Державного підприємства «Гарантований покупець» з оплати 100% вартості відпущеної продавцям за «зеленим» тарифом електричної енергії відносно кожного попереднього розрахункового періоду виникає лише після отримання Державним підприємством «Гарантований покупець» підписаного продавцем акту купівлі продажу електроенергії та оприлюднення рішення регулятором щодо затвердження розміру вартості послуги, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у розрахунковому місяці. А відтак, за твердженням відповідача, термін оплати за електричну енергію за заявлені періоди не міг виникнути раніше трьох днів з дати оприлюднення рішення регулятором щодо затвердження розміру вартості послуги.
Як зазначав відповідач, станом на час подання позову рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел регулятором не затверджено та не оприлюднено, а тому строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем за вказаний період не настав.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про задоволення позову, встановив, що 09.09.2022 НКРЕКП було прийнято постанову №1117 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству «Гарантований покупець» у січні-травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому-червні 2022 року».
При цьому, суд вказав на відмінність обставин у цій справі та справі №910/15867/21, оскільки у справі №910/15867/21 було взагалі відсутнє рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. Поряд з цим, у справі №910/9100/22 рішення регулятора було оприлюднене до відкриття провадження, а тому строк оплати для відповідача є таким, що настав.
Окрім цього, судом першої інстанції також встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідач сплатив на рахунок позивача частину заборгованості у розмірі 776178,94 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 28.09.2022 та 18.10.2022.
Наведені обставини слугували підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 776178,94 грн на підставі ст. 231 ГПК України.
Після ухваленого судового рішення у встановлений процесуальний строк до Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу шляхом стягнення з відповідача 70000,00 грн таких витрат.
Відповідач подав до місцевого господарського суду заперечення проти клопотання про відшкодування судових витрат, у якому заперечив проти задоволення вказаних вимог, посилаючись на те, що витрати відповідача є неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та складністю справи. Зокрема, відповідач вказував на неправомірне покладення на нього витрат на усну консультацію, розробку стратегії захисту прав та інтересів клієнта, складання відповіді на відзив, а також завищеність послуг в частині участі у судових засіданнях.
Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання позивача у повному обсязі, вказав на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Рей» підтверджено правовий статус адвокатів та доведено належними доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмір 70000,00 грн.
Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо обґрунтованості заявленого позову по суті, проте вважає, що судом порушено приписи процесуального права в частині вирішення питання про закриття провадження у справі та не враховано усі надані відповідачем докази на підтвердження погашення суми боргу.
Щодо додаткового судового рішення, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.
Наведене колегія суддів вважає за можливе обґрунтувати наступним чином.
Щодо розгляду спору по суті та апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023.
Згідно положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника «останньої надії»; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування «зеленого» тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Для забезпечення загальносуспільних інтересів відповідно до частини третьої цієї статті Кабінет Міністрів України може покладати на учасників ринку інші спеціальні обов'язки з дотриманням норм цієї статті.
Частинами 2 та 3 ст. 65 цього ж закону передбачено, що гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено «зеленим» тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
Купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджується Регулятором.
Договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії «зеленого» тарифу.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 30 Закону України «Про ринок електричної енергії» виробники мають право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Порядок і строки розрахунків за договорами купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом регулюються Порядком №641 від 26.04.2019.
Відповідно до п. 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку (АКО), підписаної кваліфікованим електронним підписом (КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до п. п. 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.
Згідно з п. 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Таким чином, відповідно до Порядку позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за поставлену ним електричну енергію відповідно до укладеного договору, а відповідач зобов'язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за «зеленим» тарифом у три етапи (два авансових та один - за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Сторони, керуючись принципом свободи договору, погодили у п. 3.3 договору, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Пунктом 10.4 Порядку встановлено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Таким чином, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Регулятором) з посиланням на п. 10.4 Порядку.
У даному випадку сторони, підписавши договір, якраз і встановили у п. 3.3 договору певний порядок розрахунків за електричну енергію відповідно до глави 10 Порядку.
Враховуючи викладене, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.04.2023 в справі №910/15867/21, до прийняття якої судом першої інстанції було зупинено провадження у справі, не встановила колізії норм спеціального законодавства (Закону України «Про ринок електричної енергії» та Порядку №641) з актами загального законодавства (зокрема, ЦК України та ГК України).
Суд апеляційної інстанції зауважує, що умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Отже, з огляду на приписи ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 10.4 Порядку, п. 3.3 договору та ст. 530 ЦК України грошове зобов'язання відповідача за розрахунком вартості придбаної у позивача електричної енергії за спірні періоди мало бути виконано після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Водночас, як вірно встановлено місцевим господарським судом, 09.09.2022 НКРЕКП прийнято постанову №1117 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству «Гарантований покупець» у січні-травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому-червні 2022 року». Вказана постанова оприлюднена на веб-сайті Регулятора 12.09.2022.
Отже, відповідач зобов'язаний був провести з відповідачем остаточний розрахунок за поставлену електроенергії у спірний період до 15.09.2022 включно.
Як слідує з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі Рей» звернулося з даним позовом до суду 10.09.2022, тобто на наступний день після прийняття Регулятором постанови та до дня її оприлюднення. При цьому, провадження у даній справі відкрито 20.09.2022. Тобто, станом на день відкриття провадження у справі вже був наявний обов'язок Державного підприємства «Гарантований покупець» з оплати спірної заборгованості.
Як наслідок, місцевий господарський суд дійшов вірних висновків щодо наявності обов'язку відповідача з оплати спірної заборгованості.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд відхиляє протилежні доводи відповідача з приводу передчасного звернення позивача з даним позовом до суду у зв'язку з ненастанням строку оплати придбаної електроенергії.
Також, відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не враховано положення наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та №206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом».
Колегія суддів вказує на те, що вказаними наказами, фактично, для відповідача затверджений механізм розподілу коштів за вироблену та придбану електроенергію на період дії воєнного стану.
Поряд з цим, станом на дату настання строку оплати за заявлений товариством період наказ Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» втратив чинність.
У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України №206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом», як і попередній наказ, ніяким чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами у справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з п. 10.4 Порядку.
Цим наказом лише обмежено розмір виплат, які передбачені п. 10.1 Порядку. Проте, даний нормативно-правовий акт не обмежує розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за «зеленим тарифом» при здійсненні ними остаточних розрахунків згідно з п. 10.4 Порядку.
Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на накази №140 та №206, оскільки останні закріплюють забезпечення виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел, мінімальною оплатою, встановленою Міністерством енергетики України, вартості переданої електричної енергії, однак не звільняють відповідача від обов'язку повного розрахунку.
Відтак, вказані вище накази не є підставою для відповідача не виконувати грошове зобов'язання, передбачене умовами договору.
При цьому, у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №640/10894/22, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023, зазначено, що на переконання суду наказ №206 виданий для стабілізації ситуації в енергетичному секторі країни в період дії воєнного стану та з метою збереження можливості для всіх без винятку генерацій здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел в умовах значного дефіциту коштів на ринку електричної енергії, а твердження позивача про те, що оскаржуваний наказ містить пряму дискримінацію як відносно інших учасників ринку електричної енергії (атомна енергетика), яким не врегульовано порядок та рівень оплати, так і до учасників всередині групи (наприклад, виробників електричної енергії з енергії вітру) є помилковим.
Отже, вказаний аргумент скаржника колегією суддів відхиляється.
Поряд з цим, як було зазначено вище, судом першої інстанції також встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідач сплатив на рахунок позивача частину заборгованості у розмірі 776178,94 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 28.09.2022 на суму 370821,91 грн та 18.10.2022 на суму 405357,03 грн. Наведені обставини стали підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 776178,94 грн на підставі ст. 231 ГПК України.
Однак, колегія суддів вказує на те, що 26.01.2023 відповідачем було подано до суду першої інстанції клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 145035,57 грн. До клопотання було додано платіжну інструкцію від 07.12.2022 на суму 145035,57 грн.
Поряд з цим, в порушення норм процесуального права місцевим господарським судом не було оцінено вказаний доказ та не враховано його під час ухвалення оскаржуваного рішення.
Отже, місцевий господарський суд, врахувавши усі наявні докази, повинен був закрити провадження у справі в частині стягнення боргу у розмірі 921214,51 грн, а не у розмірі 776178,94 грн, як зазначено в оскаржуваному рішення.
Окрім цього, як було зазначено вище, 28.11.2023 та 11.12.2023 відповідачем до суду апеляційної інстанції подано клопотання про долучення до матеріалів справи копій платіжних інструкцій на підтвердження сплати частини заборгованості. У клопотаннях про долучення доказів відповідач також просить закрити провадження у справі в частині стягнення боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Дослідивши матеріали справи та подані скаржником клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, суд зазначає наступне.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України унормовано, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
У постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №914/1034/18 зазначено, що відповідно до ст. 241 ГПК України рішення суду першої інстанції, у разі подання апеляційної скарги, набирає законної сили після прийняття постанови апеляційним господарським судом за наслідками апеляційного перегляду, а відтак залишення без змін рішення суду першої інстанції про стягнення боргу, якого не існувало на момент прийняття такого рішення, свідчить про невиправдане втручання у право особи на мирне володіння його майном.
Отже, не зважаючи на те, що суд першої інстанції в межах наданих доказів прийняв законне і обґрунтоване рішення, зайвий формалізм не повинен створювати надмірний тягар для сторін. Фактично, стягнення боргу у разі відсутності такого боргу порушить принцип справедливості.
В силу положень ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» завданням суду є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, прав і свобод, тоді як особливо вузьке тлумачення процесуальних норм суперечить цим завданням.
Згідно ч. 1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених ст. ст. 226 та 231 цього кодексу.
Так, відповідачем до апеляційного суду надано копії платіжних інструкцій від 31.05.2023 на суму 265554,91 грн та 06.06.2023 на суму 491208,28 грн, якими підтверджується часткове погашення заборгованості у розмірі 756763,19 грн ще до ухвалення оскаржуваного рішення. Окрім цього, Державним підприємством «Гарантований покупець» також надано копії платіжних інструкцій від 18.10.2023 на суму 1317,82 грн, 20.10.2023 на суму 552,32 грн, 26.10.2023 на суму 1999,17 грн та 30.11.2023 на суму 1778,90 грн, якими підтверджується сплата заборгованості у розмірі 5648,21 грн вже після ухвалення оскаржуваного рішення. Всього сума заборгованості, в частині якої відповідач просить суд апеляційної інстанції закрити провадження у справі, становить 762411,40 грн.
Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи щодо сплати відповідачем 762411,40 грн заборгованості, керуючись ст. 278 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання скаржника про закриття провадження у справі в наведеній частині позовних вимог.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вказує на те, що провадження у цій справі підлягає закриттю в частині стягнення заборгованості у загальному розмірі 1683625,91 грн, а саме:
- 921214,51 грн - частина заборгованості, сплачена під час розгляду справи в суді першої інстанції, докази на підтвердження чого було надано до ухвалення рішення;
- 756763,19 грн - частина заборгованості, сплачена під час розгляду справи в суді першої інстанції, докази на підтвердження чого було надано вже під час розгляду апеляційної скарги;
- 5648,21 грн - частина заборгованості, сплачена під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Як наслідок, апеляційний суд приходить до висновку щодо закриття провадження у справі №910/9100/22 в частині стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Рей» основного боргу у розмірі 1683625,91 грн та часткового скасування рішення в наведеній частині.
Відтак, сума основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 7948102,81 грн.
Щодо стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу та апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023.
Відповідач у поданій апеляційній скарзі на додаткове рішення зазначає, зокрема, що місцевий господарський суд не врахував доводи, викладені у письмових запереченнях щодо клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з чим не застосував принцип розумності та співмірності. Зокрема, відповідач вказував на неправомірне покладення на нього витрат на усну консультацію, розробку стратегії захисту прав та інтересів клієнта, складання відповіді на відзив, а також завищеність послуг в частині участі у судових засіданнях.
На переконання місцевого господарського суду, оскільки позивачем підтверджено заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, такі витрати підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі 70000,00 грн.
Проте, колегія суддів частково не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Рей» та Адвокатським об'єднанням «КД-Груп» укладено договір про надання правничої допомоги №29/08-1 від 29.08.2022. До договору також укладено угоду про встановлення вартості послуг (зі змінами та доповненнями відповідно до додаткової угоди від 31.01.2023).
11.09.2023 між сторонами підписаний акт №1 прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги, відповідно до якого правова (правнича) допомога полягала у наступному:
- усна юридична консультація - 1 година вартістю 2000,00 грн;
- збір доказів, юридичний аналіз документів - 1 година вартістю 3000,00 грн;
- розробка стратегії захисту прав та інтересів клієнта на підставі проаналізованих документів, судової практики та чинного законодавства - 1 година вартістю 3500,00 грн;
- підготовка, складання та подання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором №451/01 від 22.07.2019 - 4 години вартістю 20000,00 грн;
- представництво інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва у справі №910/9100/22 - незалежно від кількості судових засідань вартістю 25000,00 грн;
- контроль та моніторинг за процесуальним рухом справи (надходження до суду заяв, документів та клопотань від інших учасників справи, призначення справи до судового розгляду після розподілу справи тощо) - протягом всього часу ведення справи вартістю 3500,00 грн;
- юридичний аналіз процесуальних документів та клопотань від інших учасників справи (відзив відповідача, пояснення ПАТ «НЕК «Укренерго», пояснення НКРЕКП, пояснення по суті спору ПАТ «НЕК «Укренерго», клопотання відповідача про зупинення провадження, заперечення відповідача) - 2 години вартістю 3500,00 грн;
- складання та подання заяв, клопотань, пояснень та інших процесуальних документів до початку та під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції - 2 години вартістю 4500,00 грн;
- підготовка, складання та подання відповіді на відзив у справі - 2 години вартістю 5000,00 грн.
Таким чином, загальна сума виконаних робіт (послуг з надання правничої допомоги) за вищезазначеним актом склала 70000,00 грн. Оплата послуг була здійснена у повному обсязі.
Натомість, судом першої інстанції взагалі не взято до уваги заперечення відповідача, хоча, на переконання колегії суддів, розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений до стягнення з відповідача, є завищеним та неспівмірним з наданими послугами, а також часом, витраченим адвокатом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України також визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Апеляційний суд вказує на те, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншого учасника справи, в разі наявності заперечень такої особи щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
За наявності заперечень іншої сторони, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи відповідача з приводу того, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям, наведеним у ч. 4 ст. 126 ГПК України.
Зокрема, колегія суддів зауважує на тому, що такі витрати відповідача, як усна юридична консультація та розробка стратегії захисту прав клієнта загальною вартістю 5500,00 грн безпосередньо входять до послуги з підготовки, складання та подання позовної заяви. Тому, суд вказує на те, що витрати відповідача на зазначену суму необхідно виключити з наданого розрахунку. Поряд з цим, вказані витрати необхідно включити до витрат на складання позовної заяви у розмірі 20000,00 грн.
Також суд вважає завищеним розмір витрат на участь у судових засіданнях у розмірі 25000,00 грн, оскільки представник відповідача прийняв участь лише у п'яти судових засіданнях, тривалість яких не була надмірною. В цій частині колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір витрат до 15000,00 грн.
Окрім цього, суд також вважає за можливе виключити з вартості правової допомоги витрати на контроль та моніторинг за процесуальним рухом справи у сумі 3500,00 грн, оскільки такі витрати входять до складу загальних витрат відповідача на підготовку та подання процесуальних документів до суду.
Насамкінець, колегія суддів враховує, що дана справа не є унікальною чи складною з огляду на наявність значної кількості аналогічних справ, що перебувають на розгляді у судах всіх інстанцій. Як наслідок, наявні в матеріалах справи докази також є типовими для такої категорії справ, а заяви відповідача по суті справи кардинально не відрізняються від заяв, поданих під час розгляду інших подібних спорів.
З урахуванням усього вищезазначеного, оскільки заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям, що наведені у ч. 4 ст. 126 ГПК України, до стягнення з відповідача підлягають витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Рей» на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, у розмірі 50000,00 грн.
Місцевий господарський суд, зазначивши про обґрунтованість заявлених до стягнення витрат у заявленій сумі 70000,00 грн, не врахував обставин щодо: обсягу необхідності наданих адвокатами послуг, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, тривалості та кількості судових засідань; наявності обґрунтованих заперечень відповідача проти стягнення з нього заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу; принципи співмірності та розумності судових витрат.
За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги відповідача щодо необхідності зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу є частково обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу.
Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг та розподіл судових витрат.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що оскільки судом апеляційної інстанції встановлено факт неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права, рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі №910/9100/22 підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про:
- закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 1683625,91 грн;
- задоволення позову в частині стягнення 7948102,81 грн основного боргу.
При цьому, оскільки доводи апеляційної скарги відповідача на рішення суду визнано необґрунтованими, вказана апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Також, частковому скасуванню підлягає і додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 з ухваленням нового рішення про відмову у стягненні з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Рей» 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Оскільки судом частково визнано обґрунтованими доводи скарги відповідача на додаткове рішення, така скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог. В частині закриття провадження у справі відповідач вправі звернутися до суду першої інстанції з заявою про повернення судового збору.
Також, оскільки апеляційна скарга відповідача на рішення суду залишена без задоволення, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Натомість, розподіл витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення судом не здійснюється, оскільки сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України «Про судовий збір» не передбачена.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 у справі №910/9100/22 скасувати частково та ухвалити нове рішення.
3. Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:
« 1. Закрити провадження у справі №910/9100/22 в частині стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Рей» основного боргу у розмірі 1683625 (один мільйон шістсот вісімдесят три тисячі шістсот двадцять п'ять),91 грн.
2. В іншій частині позов задовольнити.
3. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Рей» (52042, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, село Любимівка, вулиця Східна, будинок 23, ідентифікаційний код 42355644) 7948102 (сім мільйонів дев'ятсот сорок вісім тисяч сто дві),81 грн основного боргу та 130657 (сто тридцять тисяч шістсот п'ятдесят сім),71 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.»
4. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 задовольнити частково.
5. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/9100/22 скасувати в частині стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Рей» 20000 (двадцять тисяч),00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
6. Ухвалити в зазначеній частині нове рішення про відмову у стягненні з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Рей» 20000 (двадцять тисяч),00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
7. В іншій частині додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі №910/9100/22 залишити без змін.
8. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 покласти на Державне підприємство «Гарантований покупець».
9. Доручити Господарського суду міста Києва видати наказ.
10. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складений 20.12.2023.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко