ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" грудня 2023 р. Справа№ 920/1080/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»
на ухвалу Господарського суду Сумської області від 20.09.2023 року про повернення позовної заяви
у справі №920/1080/23 ( суддя Джепа Ю.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»
до Фізичної особи-підприємця Нешенко Світлани Леонідівни
про стягнення 35 279,74 грн, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Нешенко Світлани Леонідівни на свою користь 35 279,74 грн заборгованості за договором позики, а також судові витрати.
Короткий зміст ухвали господарського суду та мотиви його прийняття
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 20.09.2023 року позовну заяву повернуто заявнику.
Повертаючи позовну заяву, судом першої інстанції зазначено, що додане до позовної заяви Положення про самопредставництво ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» не є установчим документом позивача, а тому не підтверджує повноважень Бруска Олександра Васильовича діяти від імені такої юридичної особи в порядку самопредставництва в розумінні ст. 56 ГПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 20.09.2023 року у справі №920/1080/23; направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції та винести окрему ухвалу, в якій довести до відома голови Господарського суду Сумської області та суддів зазначеного суду про неприпустимість в подальшому порушень законодавства та норм Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права.
Апелянт зазначає, що повноваження Бруска О.В. на подання позовних заяв та права підпису позовних заяв підтверджується змістом положення про самопредставництво, а відтак відповідно до ст. 56 ГПК України, зазначені дії надаються йому з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» на умовах самопредставництва юридичної особи.
Також апелянт вказував, що здійснюючи свої повноваження із розгляду позовної заяви у даній справі, суддя Джепа Ю.А. фактично ухилилась від виконання вимог закону по належному здійсненню правосуддя, що не відповідає вимогам процесуального права, чим фактично створили неправомірні та зайві перешкоди для апелянта, а також спричинила дії, побічним наслідком яких є фактичне, але завуальоване, порушення вимог процесуального законодавства стосовно розумності строків розгляду справи.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №920/1080/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №920/1080/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою суду від 17.10.2023 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 20.09.2023 року у справі №920/1080/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.
На адресу суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою суду від 30.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 20.09.2023 року у справі №920/1080/23 та роз'яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
Частина 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України також передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.
Позиції учасників справи
11.11.2023 через електронний суд на адресу Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 20.09.2023 року у справі №920/1080/23.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Як зазначено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Нешенко Світлани Леонідівни на свою користь 35 279,74 грн заборгованості за договором позики.
Як вбачається з матеріалів позову, позовну заяву було підписано від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» Бруско О.В.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 20.09.2023 року позовну заяву повернуто заявнику на підставі п.1 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
За змістом ч.2 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Частиною п'ятою статті 164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Згідно з частинами 1 та 3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
В ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 922/751/20 наведено такі висновки:
"З урахуванням положень частин першої і третьої статті 56 ГПК України сторони, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та/або через свого представника; юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Згідно з частиною першою статті 58 цього Кодексу представником може бути адвокат або законний представник.
За приписом підпункту 11 пункту 161 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
Питання самопредставництва не закріплені у нормах Конституції, але ці питання унормовано положеннями відповідних Кодексів, у тому числі ГПК України.
Таким чином, представництво Ради у цій справі може здійснювати: адвокат як представник юридичної особи; керівник або інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва.
Для визнання юридичної особи такою, що діє у порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
З процесуального Закону не випливає, що відсутність в ЄДР відомостей про особу, що підписала касаційну скаргу, позбавляла б її права на підписання такої скарги.
З огляду на наведене Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування приписів статей 56, 58 ГПК України в частині обов'язковості відображення в ЄДР інформації про особу, яка може діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва, викладеного в постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 908/592/19".
Таким чином, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування приписів статей 56, 58 ГПК України, а саме в частині необхідності відображення в ЄДР інформації про особу, яка може діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва, викладених у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 908/592/19.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 у справі №303/4297/20 виклала такий висновок щодо застосування, зокрема, приписів частин третьої, четвертої статті 56 ГПК України у редакції Закону № 390-ІХ.
« 29 грудня 2019 року набрав чинності Закон № 390-IX, згідно з яким частини третю і четверту статті 58 ЦПК України, частини третю та четверту статті 56 ГПК України і частини третю та четверту статті 55 КАС України виклали у новій редакції:
Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частини третя та четверта статті 58 ЦПК України у редакції, чинній із 29 грудня 2019 року).
Аналогічні за змістом положення передбачені у чинних із указаної дати частинах третій і четвертій статті 56 ГПК України та у частинах третій і четвертій статті 55 КАС України.
Згідно з пояснювальною запискою до законопроекту № 2261 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення в суді" від 15 жовтня 2019 року, який 18 грудня 2019 року ухвалили як Закон № 390-IX, право юридичної особи на особисте представництво у судах штатними працівниками скасувала реформа трьох процесуальних законів 2017 року, що негативно вплинуло на можливість юридичної особи здійснювати самопредставництво. Крім того, у кримінальному процесі збереглася можливість реалізації права на самопредставництво юридичної особи її працівником (частина друга статті 58 Кримінального процесуального кодексу України).
Тому, ухвалюючи Закон №390-IX, парламент поширив інститут самопредставництва юридичної особи в суді не тільки на її керівника або члена виконавчого органу, як це було, починаючи з 15 грудня 2017 року, але й на будь-яку іншу особу, уповноважену на це за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом).
Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб'єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень».
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 у справі №303/4297/20, досліджуючи питання застосування, зокрема, приписів частин третьої, четвертої статті 56 ГПК України в редакції Закону № 390-IX, вказала на поширення інституту самопредставництва юридичної особи в суді не тільки на її керівника або члена виконавчого органу, але й на будь-яку іншу особу, уповноважену на це за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом).
В якості доказів на підтвердження повноважень на підписання Бруско О.В. позову від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» позивачем були надані такі документи:
- положення про самопредставництво Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»;
- наказ №17-к/тр про прийняття на роботу Бруско О.В.
З положення про самопредставництво вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає право діяти від свого імені без додаткового уповноваження (довіреності) в порядку самопредставництва юридичної особи юрисконсульту Бруску О.В. Зокрема, надаються повноваження на право звернення до суду з позовними заявами та право підпису позовних заяв та інших процесуальних документів від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА».
Отже, наведеним підтверджується наявність у Бруско О.В. повноважень на подачу та підпис від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» позовної заяви, у зв'язку з чим позов у даній справі був підписаний уповноваженою особою відповідно до вимог ст. 56 ГПК України.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви на підставі п.1 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Також, судом апеляційної інстанції перевірені повноваження підписанта апеляційної скарги (Бруско О.В.) на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» в суді апеляційної інстанції в порядку самопредставництва (положення про самопредставництво Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»; наказ №17-к/тр про прийняття на роботу Бруско О.В.) та встановлено, що апеляційна скарга була підписана уповноваженою особою відповідно до вимог ст. 56 ГПК України.
А тому, твердження відповідача про необхідність закриття апеляційного провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України колегія суддів відхиляє.
Стосовно вимог апеляційної скарги щодо постановлення окремої ухвали, якою довести до відома голови Господарського суду Сумської області та суддів зазначеного суду про неприпустимість в подальшому порушень законодавства та норм Закону України «Про судоустрій та статус суддів», колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 10 статті 246 ГПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.
Отже умовою постановлення судом вищої інстанції окремої ухвали на підставі ч. 10 ст. 246 ГПК України є допущені судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права при ухваленні/постановленні судових рішень (такі висновки, викладено у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 916/1288/19).
Права учасників справи визначені у ст. 42 зазначеного Кодексу, серед яких такого права як вимагати від суду постановити окрему ухвалу відносно судді, не передбачено.
Аналіз положень наведеної статті ГПК України дає підстави для висновку, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Невірне застосування судом норми права при прийнятті рішення не є тією обставиною, яка потребує винесення окремої ухвали щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки принципи судочинства, в тому числі й існування апеляційної та касаційної інстанцій, направлені саме на те, щоб вчасно та обґрунтовано виправити можливу помилку у застосуванні правових норм, та дійти єдиної практики.
З урахуванням викладеного вище колегія суддів не вбачає існування підстав для постановлення окремої ухвали у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Згідно ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, чим порушив норми процесуального права згідно п.1 ч. 5 ст. 174 ГПК України, відтак апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а ухвала місцевого суду - скасуванню з направленням справи до Господарського суду Сумської області для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч.3 ст.271 Господарського процесуального кодексу України, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 20.09.2023 року у справі №920/1080/23 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 20.09.2023 року у справі №920/1080/23 скасувати.
3. Матеріали справи № 920/1080/23 направити до Господарського суду Сумської області на стадію вирішення питання про відкриття провадження в порядку, визначеною Главою 2 Розділу ІІІ ГПК України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко