ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" листопада 2023 р. м.Київ Справа№ 910/11017/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Тищенко О.В.
Шаптали Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 02.11.2023:
від позивача: Насадчук О.П.;
від відповідача: Гибало О.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції
на рішення Господарського суду м. Києва
від 17.05.2023 (повний текст рішення складено та підписано 02.06.2023)
у справі № 910/11017/22 (суддя М.О. Лиськов)
за позовом Інформаційного агентства
до Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції
про стягнення 2 589 732,55 грн.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Інформаційне агентство (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" (далі-відповідач) про стягнення 2 589 732,55 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що виконавець, порушуючи умови укладеного договору, не поставив в повному обсязі продукцію, внаслідок чого, на день подачу позову у останнього утворилась заборгованість в розмірі 1 944 743 грн. 98 коп. Крім того, за прострочення виконання умов договору позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 465 111,28 грн. - пені., 179 877,29 грн. - штрафу.
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві вказує, що він забезпечив виконання умов Договору та здійснив доставку періодичних друкованих видань одержувачам за договором на суму 1 895 533,98 грн та забезпечив повернення Позивачу вартості недоставлених видань на суму 624 931,62 грн.
Відповідач вказує, що редакції та видавці про затримку виходу вищевказаних видань згідно з вимогами абзацу 5 пункту 15 Правил розповсюдження періодичних друкованих видань, затверджених наказом Державного комітету зв'язку України, Міністерства інформації України, Міністерства транспорту України 10 грудня 1998 р. № 169/81/492, в Міністерстві юстиції України 25 грудня 1998 р. № 820/3260, Відповідача не сповіщали, як наслідок останній не мав можливості сповістити про це Позивача.
Відповідач у відзиві вказує, що протягом строку дії Договору жоден з адресатів не звертався до Відповідача зі скаргами, претензіями в частині невиконання АТ «Укрпошта» умов Договору про закупівлю періодичних видань для Збройних Сил України на І півріччя 2022 року за державні фінти № 66 від 30.11.2021 р., на підтвердження чого останнім до матеріалів справи долучено позитивні відгуки, якими військові частини та інші установи підтверджують виконання умов Договору.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.05.2023 у справі № 910/11017/22 позовні вимоги Інформаційного агентства до Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції про стягнення 2 589 732,55 грн. задоволено, а саме:
- стягнуто з Акціонерного товариства "Укрпошта" (вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 2221560045) в особі Київської міської дирекції (вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 01189979) на користь Інформаційного агентства (вул. Московська 45/1, корп.33, м. Київ, 01015; ідентифікаційний код 26622615) заборгованість у розмірі 1 944 743,98 грн., штрафу у розмірі 179 877,29 грн., пені у розмірі 465 111,28 грн. та судовий збір у розмірі 38 845,97 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доказів поставки продукції на загальну суму 1 944 743,98 грн. матеріали справи не містять, вказане відповідачем не спростовано, таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 1 944 743,98 грн. документально підтверджена та належним чином доведена, а позовні вимоги в частині є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, суд першої інстанції здійснивши перевірку наведеного в позовній заяві розрахунок пені та штрафу визнав його арифметично вірним, та задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 465 111,28 грн. та штрафу у розмірі 179 877,29 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції (206.2023 згідно штемпеля поштової установи на описі вкладеного в цінний лист, з яким направлена апеляційна скарга) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2023 у справі № 910/11017/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права; при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано наступних доводів:
- суд першої інстанції в порушення норм матеріального та процесуального законодавства відкрив провадження у справі № 910/11017/22,оскільки Київська міська дирекція Акціонерного товариства «Укрпошта» не є юридичною особою, а тому не має процесуальної дієздатності та не може бути відповідачем у розумінні ст. ст. 4,44,45 Господарського процесуального кодексу України;
- суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вийшов за межі позовних вимог позивача, оскільки виніс рішення відносно Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Київської міської дирекції, яке не було відповідачем у справі № 910/11017/22;
- судом першої інстанції при винесенні рішення Господарського суду м. Києва не враховано специфіки правовідносин, змішану природу договору, не враховано звичаю ділового обороту, що склався за роки співпраці та не правильно застосовано норми законів та підзаконних правових актів, що регулювали відносини позивача та відповідача;
- судом першої інстанції не відображено в описовій частині рішення клопотання відповідача про витребування доказів, про залучення третіх осіб, і по ним не прийнято відповідне рішення;
- суд першої інстанції на стадії розгляду справи по суті прийняв та долучив до справи відповідь на відзив позивача, з порушенням порядку та строків, встановлених ГПК України;
- суд першої інстанції не зроблено належної правової оцінки умовам договору, не з?ясовано, чи отримував відповідач від типографій видання, та які саме видання відповідач отримав для подальшої доставки на адресу адресатів, і відповідні докази судом не оцінювались; суд не досліджував підстав та причин повернення відповідачем коштів позивачу; не враховано, що позивач є кредитором, що прострочив виконання зобов?язання не вчинивши дій щодо погодження актів /надання вмотивованої відмови від їх підписання; відповідачем надавались докази в підтвердження виконання умов договору;
- судом першої інстанції не застосовано Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», Правила розповсюдження періодичних друкованих видань, затверджений наказом Державного комітету зв?язку України, Міністерства інформації України, міністерства транспорту України від 10.12.1998 № 169/81/492, Порядок розповсюдження періодичних друкованих видань за передплатою, затвердженого наказом УДДПЗ «Укрпошта» від 16.02.2015 № 100.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
01.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Інформаційного агентства надійшов відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції на рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2023 у справі № 910/11017/22, в якому позивач просив рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2023 у справі № 910/11017/22 залишити без змін, вважає доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують рішення суду першої інстанції, яким вірно оцінено усі наявні у справі докази.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2023, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції на рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2023 у справі № 910/11017/22, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.
При дослідженні апеляційної скарги судом встановлено, що скаржник просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2023 у справі № 910/11017/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/11017/22. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції на рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2023 у справі № 910/11017/22.
19.07.2023 на виконання ухвали з суду першої інстанції до Північного апеляційного суду надійшли матеріали справи № 910/11017/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11017/22 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції на рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2023. Судове засідання про справі № 910/11017/22 призначено на 21.09.2023 об 11 год. 30 хв.
01.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Інформаційного агентства надійшов відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції на рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2023 у справі № 910/11017/22, в якому позивач просив рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2023 у справі № 910/11017/22 залишити без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 02.11.2023 о 12 год. 10 хв.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 02.11.2023 з'явився представник позивача (Інформаційного агентства) та представник відповідача (Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Київської міської дирекції).
Представник скаржника (відповідача - Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Київської міської дирекції) в судовому засіданні 02.11.2023 просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2023 у справі № 910/11017/22 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні 02.11.2023 щодо доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.20236 у справі № 910/11017/22 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Між Інформаційним агентством в особі тимчасово виконуючого обов'язки начальника Матюхіна Леоніда Юрійовича (далі - Замовник) та Київською міською дирекцією Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі директора філії Копчук Олесі Степанівни (надалі - Виконавець), а з іншої сторони, (разом - Сторони), був укладений договір про закупівлю періодичних видань за державні кошти № 66 від 30 листопада 2021 року (надалі - Договір).
Згідно пункту 1.1. Договору, Виконавець зобов'язується оформити передплату і до 30.06.2022 доставляти періодичні видання для Збройних Сил України на І півріччя 2022 року. Додатком № 1 Договору (переліком періодичних друкованих видань для передплати на І півріччя 2022 року) було встановлено кількість адресатів, примірників, ціну передплати 1 примірника з доставкою на 6 місяців та загальна сума за кожне друковане видання.
Пунктом 6.3.1. Договору Виконавець зобов'язується забезпечити якісне виконання послуг у строки, встановлені цим Договором.
За твердженням Позивача, Київська міська філія Акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - КМФ АТ «Укрпошта») порушила умови Договору та своє зобов'язання щодо виконання умов Договору.
Позивач вказує, що КМФ АТ «Укрпошта» роботи фактично виконані не були, натомість ним були порушені істотні умови Договору. А саме в частині розділу 5 Договору, яким визначено строки та умови надання послуг. 5 розділом Договору визначено, що послугу з доставки періодичних видань для Збройних Сил України має бути надано у першому півріччі 2022 року, місце надання послуг є усі області України. Тобто, КМФ АТ «Укрпошта» мала виконати покладені на себе обов'язки у встановлені Договором строки та у встановлені Договором місця. Також, КМФ АТ «Укрпошта» порушила умови пункту 6.З.; 6.З.1.; 6.3.2.; 6.3.3. Договору, згідно яких КМФ АТ «Укрпошта» зобов'язана забезпечити якісне виконання послуг у строки, встановлені Договором та здійснювати доставку періодичних друкованих видань у відповідності з асортиментом видань, які вказуються у Додатку №1 до Договору. Так, КМФ АТ «Укрпошта» не були доставлені періодичні друковані видання для Збройних Сил України у першому півріччі 2022 році, а отже, зобов'язання не були виконані.
Згідно пункту 5.5. Договору, щомісяця сторонами підписується акт поставки періодичних друкованих видань станом на останній робочий день. Акт поставки періодичних друкованих видань є основним документом, який підтверджує факт виконання умов договору, надання послуг, належного виконання покладених на себе зобов'язань. Чинним законодавством не передбачені будь-які типові документи для оформлення операцій з надання (отримання) послуг. Як правило, таким документом є акт наданих послуг.
Відповідно пункту 6.2.2, Договору, Інформаційне агентство має право контролювати надання послуг у строки, встановлені Договором.
На лист (запит) Інформаційного агентства № 522/243 від 28 квітня 2022 року, КМФ АТ «Укрпошта» не надавала Акти поставки періодичних друкованих видань. Таким чином, виконання зобов'язань покладених на себе КМФ АТ «Укрпошта» за умовами Договору не можна вважати виконаними, адже Інформаційне агентство навіть не мало змоги перевірити виконання робіт. В свою чергу, Інформаційне агентство виконало свої зобов'язання перед КМФ АТ «Укрпошта», а саме - здійснило попередню оплату на суму 2 569 675 грн 60 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1100 від 14 грудня 2021 року.
17.08.2022 на адресу Інформаційного агентства надійшли Акти поставки періодичних друкованих видань надані КМФ АТ «Укрпошта», в яких міститься недостовірна інформація щодо надання послуг. В Актах, наданих КМФ АТ «Укрпошта», міститься перелік періодичних друкованих видань, які, начебто, Відповідач доставляв у першому півріччі 2022 року. А саме, КМФ АТ «Укрпошта» зазначено, що нею була здійснена доставка таких друкованих видань як «Наука і оборона» та «Голос України».
Як вказує Позивач, дана інформація недостовірна з наступних причин:
На запит Інформаційного агентства до редакції журналу «Наука і оборона» вих. № 522/359 від 05.07.2022 року щодо виходу вищезазначеного журналу у 2022 році, було отримано відповідь за вх. № 579 від 12.07.2022 року, в якій зазначено, що станом на 12.07.2022 рік підготовка макету 1-го номера журналу за 2022 рік ще триває та буде завершена після досягнення необхідного обсягу випуску. Таким чином, журнал «Наука і оборона» у І півріччі 2022 році не виходив.
На запит Інформаційного агентства до редакції журналу «Голос України» вих. № 522/356 від 05.07.2022 року щодо виходу вищезазначеного журналу у 2022 році було отримано відповідь за вх. № 577 від 11.07.2022 року, в якій зазначено, що газета «Голос України» тільки з травня поточного року виходить в повному обсязі відповідно до передплатних тиражів.
Однак, Інформаційне агентство не несе відповідальності за невиконання чи неналежне виконання Договору третьою стороною. Інформаційне агентство уклало Договір безпосередньо з КМФ АТ «Укрпошта». В п. 9.4. Договору вказано, що Замовник не несе відповідальності за угоди іншої Сторони з третіми особами.
Згідно 8.2 пункту Договору Сторона, що не може виконувати зобов'язання за Договором, унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі. Однак, КМФ АТ «Укрпошта» не повідомила Інформаційне агентство про неможливість виконання своїх зобов'язань.
Пунктом 8.3. Договору визначено, що Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат, який видається Торгово-Промисловою палатою України або органом виконавчої влади за місцем виникнення вищезазначених обставин. Такий документ КМФ АТ «Укрпошта» не надала Інформаційному агентству.
На переконання Позивача, поверненню підлягає повна сума Договору в розмірі 2 569 675 грн 60 коп., за виключенням 624 931 грн 62 коп., перерахованих Київською міською філією AT "Укрпошта" на рахунок Інформаційного агентства.
30 червня 2022 року та 29 липня 2022 року КМФ AT «Укрпошта» переказала на рахунок Інформаційного агентства кошти в розмірі 151 577 грн 38 коп. та 14 475 грн 00 коп. на загальну суму 166 052 грн 38 коп.
20 вересня 2022 року КМФ AT «Укрпошта» переказала на рахунок Інформаційного агентства кошти в розмірі 85 075 грн 62 коп.
11-12 жовтня 2022 року КМФ AT «Укрпошта» переказала на рахунок Інформаційного агентства кошти в розмірі 84 899 грн 48 коп.
17 жовтня 2022 року КМФ AT «Укрпошта» повідомила Інформаційне агентство листом за вх. № 881 від 17.10.2022 року про переказ на рахунок Інформаційного агентства кошти в розмірі 288 904 грн 14 коп.
Таким чином, спір у справі виник у зв'язку із тим, що Виконавець, порушуючи умови Договору, не поставив в повному обсязі продукцію, внаслідок чого, на день подачу позову у останнього утворилась заборгованість в розмірі 1 944 743 грн. 98 коп.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 465 111,28 грн. - пені., 179 877,29 грн. - штрафу.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.05.2023 у справі № 910/11017/22 позовні вимоги Інформаційного агентства до Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції про стягнення 2 589 732,55 грн. задоволено, а саме:
- стягнуто з Акціонерного товариства "Укрпошта" (вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 2221560045) в особі Київської міської дирекції (вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 01189979) на користь Інформаційного агентства (вул. Московська 45/1, корп.33, м. Київ, 01015; ідентифікаційний код 26622615) заборгованість у розмірі 1 944 743,98 грн., штрафу у розмірі 179 877,29 грн., пені у розмірі 465 111,28 грн. та судовий збір у розмірі 38 845,97 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доказів поставки продукції на загальну суму 1 944 743,98 грн. матеріали справи не містять, вказане відповідачем не спростовано, таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 1 944 743,98 грн. документально підтверджена та належним чином доведена, а позовні вимоги в частині є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, суд першої інстанції здійснивши перевірку наведеного в позовній заяві розрахунок пені та штрафу визнав його арифметично вірним, та задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 465 111,28 грн. та штрафу у розмірі 179 877,29 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги у визначених скаржником межах, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України, глави 54 Цивільного кодексу України (поставка, купівля-продаж).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору Позивач здійснив передоплату товару загалом на суму 2 569 675,60 грн.
Позивач, в свою чергу, заперечував поставку відповідачем Продукції за Договором. Наполягав, зокрема, на тому, що у відповідача були відсутні фактичні, технічні та технологічні можливості з поставки Продукції, обумовленої Договором.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду. Правова позиція зазначена у Постанові ОП КГС ВС від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18.
Отже, зважаючи на те, що спірним у цій справі є, зокрема, існування самої можливості у відповідача здійснювати поставку Продукції за Договором, суд вважає доводи Відповідача про доведеність виконання зобов'язань за Договором у повному обсязі в частині поставки Продукції лише на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що сам лише факт складання та підписання сторонами таких актів не є безумовним свідченням реальності господарських операцій за Договором, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих документах.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.
Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.
Натомість, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання передбачені Договором та у строк передбачений умовами укладеного між Сторонами Договором не здійснив поставку оплаченої Продукції, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 1 944 743,98 грн. , розмір якої є документально підтвердженим та не спростованим Відповідачем в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказував, що він забезпечив виконання умов Договору та здійснив доставку періодичних друкованих видань одержувачам за договором на суму 1 895 533,98 грн та забезпечив повернення Позивачу вартості недоставлених видань на суму 624 931,62 грн, проте , як вірно зазначив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення доставки друкованої продукції на вказану суму до матеріалів справи жодною із сторін - не представлено.
Відповідно до вимог пункту 5.5. Договору про закупівлю періодичних видань для Збройних Сил України на І півріччя 2022 року за державні кошти №66 від 30.11.2021 р., щомісяця Сторонами підписується акт поставки періодичних друкованих видань станом на останній робочий день.
Відповідач наголошував, що редакції та видавці про затримку виходу вищевказаних видань згідно з вимогами абзацу 5 пункту 15 Правил розповсюдження періодичних друкованих видань, затверджених наказом Державного комітету зв'язку України, Міністерства інформації України, Міністерства транспорту України 10 грудня 1998 р. № 169/81/492, в Міністерстві юстиції України 25 грудня 1998 р. № 820/3260, Відповідача не сповіщали, як наслідок останній не мав можливості сповістити про це Позивача.
Натомість, як обгрунтовано вказав суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, положення Договору про закупівлю періодичних видань для Збройних Сил України на І півріччя 2022 року за державні кошти № 66 від р., вказують, що саме виконавець (Київська міська дирекція АТ "Укрпошта") зобов'язаний забезпечити якісне виконання послуг у строки, встановлені цим Договором (пункт 6.2.4.).
Відповідно до положень пункту 9.4. Договору про закупівлю періодичних видань для Збройних Сил України на І півріччя 2022 року за державні кошти №66 від 30.11.2021 р., замовник не несе відповідальності за угоди іншої Сторони (Відповідача) з третіми особами.
Відповідач видає за належне виконання умов Договору надсилання актів поставки періодичних друкованих видань, які направлялись Відповідачем на адресу Інформаційного агентства 15.08.2022 року нібито в межах строку дії Договору.
З пояснень Позивача вбачається, що Інформаційне агентство не оспорює факт отримання відповідних проектів актів, проте вказує, що відповідно до положень пункту 5.5. Договору про закупівлю періодичних видань для Збройних Сил України на І півріччя 2022 року за державні кошти № 66 від 30.11.2021 р., подібні акти повинні бути підписуватись щомісяця. Виконавець відповідно до пункту 1.1. цього ж Договору брав на себе обов'язок оформити передплату і до 30.06.2022 року доставляти Замовникові періодичні видання для ЗСУ на І півріччя 2022 року.
В свою чергу, умовами Договору чітко визначено, що акти поставки періодичних друкованих видань підписуються Сторонами станом на останній робочий день кожного місяця. На переконання Позивача, котре належними та допустимими доказами не спростовано Відповідачем, Відповідач легковажно не надавав акти Інформаційному агентству, а надіслав всі акти за всі періоди лише 15 серпня 2022 року, через півтора місяця після закінчення строку доставки періодичних видань.
Відповідач у відзиві вказував, що протягом строку дії Договору жоден з адресатів не звертався до Відповідача зі скаргами, претензіями в частині невиконання АТ "Укрпошта" умов Договору про закупівлю періодичних видань для Збройних Сил України на І півріччя 2022 року за державні фінти № 66 від 30.11.2021 р., на підтвердження чого останнім до матеріалів справи долучено позитивні відгуки, якими військові частини та інші установи підтверджують виконання умов Договору.
Водночас, суд першої інстанції обгрунтовано відхилив вказані докази відповідача, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, на підтвердження реальності здійснення Відповідачем господарських операцій із постачання друкованої продукції, з огляду на те, що відповідні відгуки складені особами, встановити /ідентифікувати саме доставку за якими - неможливо. При цьому, відгуки не містять інформацію про будь-які показники із доставки періодичних видань, доставка яких є предметом спору саме у даній справі. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані документи в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України не є належними та допустимими доказами в підтвердження виконання відповідачем своїх зобов?язань за договором на спірну суму.
За твердженням позивача, яке не спростоване відповідачем, станом на день подання позову зобов'язання з поставки передплаченої друкованої продукції на загальну суму 1944 743,98 грн. відповідачем не виконано.
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не зроблено належної правової оцінки умовам договору, не з?ясовано, чи отримував відповідач від типографій видання, та які саме видання відповідач отримав для подальшої доставки на адресу адресатів, і відповідні докази судом не оцінювались; суд не досліджував підстав та причин повернення відповідачем коштів позивачу; не враховано, що позивач є кредитором, що прострочив виконання зобов?язання не вчинивши дій щодо погодження актів /надання вмотивованої відмови від їх підписання; відповідачем надавались докази в підтвердження виконання умов договору - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки суд першої інстанції обгрунтовано врахував усі наявні у справі докази в їх сукупності, з урахуванням такого стандарту доказування, як баланс вірогідностей, і встановив, що відповідачем не надано належних, допустимих та більш вірогідних доказів в підтвердження виконання своїх зобов?язань за Договором на спірну суму.
Належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України щодо поставки Продукції на загальну суму 1 944 743,98 грн. - матеріали справи не містять, і вказаних обставин не спростовано відповідачем більш вірогідними доказами.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, дійшов висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 1 944 743,98 грн. документально підтверджена та належним чином доведена, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 465 111,28 грн. - пені., 179 877,29 грн. - штрафу.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.1 Договору, у випадку сторони також узгодили між собою, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у заявці, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,1 % ціни Договору, з якого допущено прострочення виконання зобов'язання за кожен день прострочення, а за прострочення поставки продукції понад 30 днів КМФ "Укрпошта" додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вказаної вартості (ціни Договору).
Судом апеляційної інстанції перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та штрафу щодо сум, строків та ставок нарахувань, та визнано його арифметично вірним та таким, що узгоджується з умовами укладеного договору.
З огляд на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 465 111,28 грн. та штрафу у розмірі 179 877,29 грн. - є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції в порушення норм матеріального та процесуального законодавства відкрив провадження у справі № 910/11017/22,оскільки Київська міська дирекція Акціонерного товариства «Укрпошта» не є юридичною особою, а тому не має процесуальної дієздатності та не може бути відповідачем у розумінні ст. ст. 4,44,45 Господарського процесуального кодексу України, і суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вийшов за межі позовних вимог позивача, оскільки виніс рішення відносно Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Київської міської дирекції, яке не було відповідачем у справі № 910/11017/22 - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки позов подано позивачем до Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Київської міської дирекції, а неправильне зазначення відповідачем послідовності назви відповідача не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції за наведених скаржником доводів.
Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не відображено в описовій частині рішення клопотання відповідача про витребування доказів, про залучення третіх осіб (1537 адресатів на користь яких позивачем було оформлено доставку), і по ним не прийнято відповідне рішення, а також те, що суд першої інстанції на стадії розгляду справи по суті прийняв та долучив до справи відповідь на відзив позивача, з порушенням порядку та строків, встановлених ГПК України - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.
Відповідь на відзив позивача була прийнята судом першої інстанції з заслуховуванням думок сторін, і дослідженням підстав пропуску відповідного строку на його подання, і прийнято до матеріалів справи, про що зазначено у протокольній ухвалі суду від 03.05.2023.
Ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України визначає, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
При цьому, ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України визначає, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Також, дійсно, судом першої інстанції не відображено в описовій частині рішення клопотання відповідача про витребування доказів, про залучення третіх осіб (1537 адресатів на користь яких позивачем було оформлено доставку), і по ним не прийнято відповідне процесуальне рішення, проте, суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, що вказані клопотання задоволенню не підлягають, з огляду на їх необгрунтованість та недоведеність в розумінні ст. 50, ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем не доведено тих обставин, що рішення у справі може вплинути на права або обов'язки третіх осіб, яких він просить залучити, щодо однієї із сторін, як і недоведено неможливість отримання витребуваних доказів та вичерпування усіх засобів їх отримання
При цьому, вказані скаржником процесуальні обставини не є підставою саме для скасування рішення суду першої інстанції в силу приписів ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не застосовано Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», Правила розповсюдження періодичних друкованих видань, затверджений наказом Державного комітету зв?язку України, Міністерства інформації України, міністерства транспорту України від 10.12.1998 № 169/81/492, Порядок розповсюдження періодичних друкованих видань за передплатою, затвердженого наказом УДДПЗ «Укрпошта» від 16.02.2015 № 100 - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки судом першої інстанції при дослідженні правовідносин сторін спору вірно застосовано та надано їм оцінку з урахуванням умов укладеного Договору, та приписів ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 663, ст. 664, ст. 693 Цивільного кодексу України.
Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 1 944 743,98 грн., штрафу у розмірі 179 877,29 грн., пені у розмірі 465 111,28 грн.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 944 743,98 грн., штрафу у розмірі 179 877,29 грн., пені у розмірі 465 111,28 грн.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного Господарського суду м. Києва від 17.05.2023 у справі № 910/11017/22, за наведених скаржником доводів та обґрунтувань апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції на рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2023 у справі № 910/11017/22 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2023 у справі № 910/11017/22 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Матеріали справи № 910/11017/22 повернути Господарському суду м. Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано: 20.12.2023.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.В. Тищенко
Є.Ю. Шаптала