ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року м. ОдесаСправа № 915/383/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.,
суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.
при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.
за участю представника від позивача - Лунгул Л.А. посвідчення адвоката України №001668 від 13.09.2019, свідоцтво на право на заняття адвокатською діяльністю серія МК №001668 від 13.09.2019, ордер серія ВЕ №1095491 від 11.08.2023
/відповідач не використав свого права на участь у судовому засіданні, хоча належним чином повідомлявся про час та місце його проведення/
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шалару Олексія Ілліча
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2023, проголошене суддею Смородіновою О.Г. у м. Миколаєві
у справі № 915/383/23
за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”
до скаржника
про стягнення 141 920,00 грн. та зобов'язання вчинити певні дії та
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року Акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” (далі - АТ “Українська залізниця”) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця (далі - ФОП) Шалару Олексія Ілліча, в якій просило суд стягнути з останнього 141 920,0 грн. неустойки за період з 15.04.2022 по 15.02.2023, а також звільнити об'єкти АТ “Українська залізниця” від рекламних конструкцій фізичної особи підприємця Шалару Олексія Ілліча, які розмішувались згідно договору №ОД/ДН-1-18-201д-НЮ від 12.04.2018, шляхом демонтажу конструкцій, що розташовані за адресами:
- м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва (земляне полотно Пересипського мосту).
- м. Одеса, вул. От. Головатого (ст. Одеса-Пересип).
-м. Одеса, вул. Середньофонтанська на розі вул. Семінарської (тупикова призма), ст.Одеса-Головна.
Позовні вимоги з посиланням на ст.ст. 207, 530, 549, 610, 611 Цивільного кодексу України, статей 173, 175, 193 Господарського кодексу України мотивовані, зокрема тим, що відповідно до укладеного договору та укладених додаткових угод до нього позивачем надавалися послуги по тимчасовому розміщенню на території та об'єктах залізничного транспорту філії “Одеська залізниця” AT “Укрзалізниця” трьох рекламних конструкцій типу “Білборд” за адресами: м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва (земляне полотно Пересипського мосту); м. Одеса, вул. От. Головатого (ст. Одеса-Пересип); м. Одеса, вул.Середньофонтанська на розі вул. Семінарської (тупикова призма), ст. Одеса-Головна. Після закінчення строку дії Договору з 30.06.2021 по 31.03.2022 сторони фактично продовжували дію договору своїми конклюдентними діями (шляхом надсилання рахунків за надані послуги, оплати таких послуг та підписання актів наданих послуг від 31.07.2021, 31.08.2021 та 30.09.2021). У свою чергу, з 01.04.2022 у відповідача виникло зобов'язання протягом двох тижнів після дати припинення договірних відносин демонтувати рекламні конструкції власними силами відповідно до пп. 2.2.15 п.2.2 Договору. Зобов'язання з демонтажу конструкції, яке відповідач повинен був виконати до 14.04.2022, відповідач не виконав та з 15.04.2022 таке зобов'язання є простроченим. На даний час рекламні конструкції продовжують розміщуватись на об'єктах позивача, що підтверджується відсутністю відповідних актів, складених сторонами про демонтаж (пп. 2.2.15 п.2.2. Договору) та актами комісійної перевірки рекламних засобів, які розташовані на території та об'єктах АТ “Українська залізниця” від 04.01.2023 та 17-18.01.2023, проведених представниками позивача. Таким чином, унаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку щодо демонтажу рекламної конструкції, у відповідача виникло зобов'язання з 15.04.2022 сплатити позивачу неустойку в розмірі 200% вартості послуг, передбачену додатковою угодою №8 від 08.04.2021 до Договору за кожний місяць розміщення конструкції відповідно до п. 4.8 Договору.
Рішенням Господарського суд Миколаївської області від 15.05.2023 позовні вимоги задоволено в повному обсязі з підстав їх обґрунтованості та стягнуто з ФОП Шалару Олексія Ілліча на користь АТ “Українська залізниця” неустойку в розмірі 141 920,00 грн. та зобов'язано звільнити об'єкти АТ “Українська залізниця” від рекламних конструкцій ФОП Шалару Олексія Ілліча, які розмішувались згідно Договору про надання рекламних послуг від 01.04.2018 (реєстр. № ОД/ДН-1-18-201д-НЮ від 12.04.2018), шляхом демонтажу конструкцій, що розташовані за адресами:
- м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва (земляне полотно Пересипського мосту).
- м. Одеса, вул. От. Головатого (ст. Одеса-Пересип).
-м. Одеса, вул. Середньофонтанська на розі вул. Семінарської (тупикова призма), ст.Одеса-Головна, а також стягнуто з ФОП Шалару Олексія Ілліча на користь позивача 5 368,00 грн. судового збору.
Із зазначеним рішенням місцевого господарського суду не погоджується відповідач, який звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Апелянт вважає, що місцевий господарський суд не вірно зазначив, що сторони фактично продовжили дію укладеного між ними договору своїми конклюдентними діями та обміном листами з 30.06.2021 по 31.03.2022, оскільки відповідач користувався послугами позивача виключно до 31.12.2021 і не має заборгованості перед ним, про що свідчить відповідний акт звірки взаєморозрахунків, який апелянт долучив до апеляційної скарги.
Скаржник зазначає про те, що 23.12.2021 направив позивачу лист про зміну власника рекламних конструкцій та внесення змін у договір, у зв'язку з цим вже з 01.01.2022 позивач приймав оплату від ФОП Шалару М.П., підтвердженням чого є акт звірки взаєморозрахунків з останньою за період з 01.01.2022 по 31.03.2022, в якому зазначено, що відбувся перехід договору з Шалару О.І. на Шалару М.П. (відповідний лист та акт звірки взаєморозрахунків також долучено апелянтом до апеляційної скарги). Відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивач сам додав до позовної заяви рахунки, виставлені ним з січня 2022 по березень 2022 ФОП Шалару М.П., а не ФОП Шалару О.І..
Крім того, апелянт стверджує, що зазначені доводи були викладені ним в відзиві на позовну заяву, який направлявся через систему Електронний суд до суду першої інстанції, але з невідомих для нього причин не був отриманий судом.
Суд апеляційної інстанції, додані апелянтом до апеляційної скарги документи, долучає до матеріалів справи, однак не приймає до уваги на підставі ч.3 ст.269 ГПК України через не надання доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції, Так, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження доводів апелянта про те, що відповідні документи та відзив на позовну заяву надсилались ним через систему Електронний суд, таких доказів не надано і до апеляційної скарги. При цьому, статтею 42 ГПК України передбачено обов'язки учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Тобто, володіючи доказами у справі, учасник має надати їх суду не чекаючи висловлення позиції іншого учасника справи, оскільки протилежні дії можуть свідчити про неповне виконання учасником справи своїх обов'язків, передбачених ГПК України, однак означене безпідставно не було виконано відповідачем.
Позивач надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідач не скористався правом подання відзиву до суду першої інстанції, а відтак просить суд апеляційної інстанції не приймати до розгляду докази додані скаржником до апеляційної інстанції. Також позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що оскільки згідно умов укладеного договору від 12.04.2018 №ОД/ДН-1-18201д-НЮ діє пряма заборона передавати свої права та обов'язки іншими особам як в цілому, так і частково; у позивача згідно чинного законодавства існує обов'язок прийняти виконання, запропоноване третьою особою за боржника; відсутня згода позивача та ФОП Шалару М.П. на «перехід договору», то стороною договору на надання рекламних послуг є саме відповідач, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Колегія суддів розглянула матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевірила законність і обґрунтованість оскарженого рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та дійшла до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 2018 року між позивачем, в особі начальника та першого заступника начальника виробничого підрозділу “Одеська дирекція залізничних перевезень” регіональної філії “Одеська залізниця” ПАТ “Українська залізниця”, як виконавцем, та ФОП ФОП Шалару Олексієм Іллічем, як замовником, був укладений Договір про надання рекламних послуг (реєстр. № ОД/ДН-1-18-201д-НЮ від 12.04.2018) (далі - Договір), відповідно до предмету якого виконавець взяв на себе зобов'язання надати замовнику послуги по тимчасовому розміщенню на території та об'єктах АТ “Українська залізниця” спеціальних рекламних конструкції замовника з можливістю подальшого експонування на них рекламоносіїв (надалі - послуги), а замовник зобов'язався прийняти і оплатити ці послуги (п. 1.1).
За умовами наведеного Договору:
- виконавець зобов'язується: надати замовнику послуги на території та об'єктах філії “Одеська залізниця” відповідно до умов, викладених в цьому Договорі та додатках до нього (п. .1.1);
- замовник зобов'язується: оплатити послуги виконавця у відповідності до розділу 3 цього Договору (п. 2.2.11); щомісяця приймати виконані послуги шляхом підписання Акту наданих послуг (п. 2.2.12); протягом двох тижнів після дати закінчення періоду проведення рекламної кампанії або припинення Договору або відповідної додаткової угоди демонтувати рекламну конструкцію власними силами у присутності представників виконавця згідно з проектною документацією, дотриманням норм техніки безпеки, електробезпеки, пожежної безпеки та санітарних норм за наявності відповідної ліцензії або залучати для демонтажу на підставі договору особу, яка має таку ліцензію. Демонтаж рекламної конструкції посвідчується відповідним актом, складеним сторонами (п. 2.2.15);
- вартість послуг виконавця та порядок оплати визначається відповідно до додаткових угод, що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 3.1);
- оплата послуг проводиться Замовником щомісячно на умовах 100% передплати шляхом перерахування коштів виконавцю протягом трьох банківських днів до початку місяця, за який здійснюється оплата (п. 3.3);
- за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором (п. 4.1);
- у випадку невиконання замовником свого обов'язку, передбаченого пунктом 2.2.15 цього Договору щодо демонтажу рекламної конструкції замовник зобов'язаний сплатити виконавцю неустойку у розмірі 200% вартості послуг, передбачену додатковою угодою на розміщення цієї конструкції, за кожний місяць розміщення конструкції понад період проведення рекламної кампанії або з моменту припинення дії додаткової угоди (п. 4.8);
- сторони дійшли згоди, що умови цього Договору застосовуються до відносин, які виникли між ними з 01.04.2018 і діють до 30.06.2021 (п. 6.1, в редакції додаткової угоди № 8 від 08.04.2021);
- Договір може бути пролонгований за погодженням сторін, шляхом укладання додаткової угоди (п. 6.2).
У подальшому, сторони укладали додаткові угоди до вищенаведеного договору (№ 1 від 01.04.2018, № 2 від 27.06.2018, № 3 від 01.11.2018, № 4 від 01.03.2019, № 5 від 10.05.2019, № 6 від 10.09.2019, № 7 від 25.11.2020, № 8 від 08.04.2021), якими, зокрема, погоджували умови проведення рекламних кампаній, в тому числі, період проведення рекламних компаній, адресну програму (перелік рекламних місць та адрес для розміщення реклами), а також продовжували строк дії договору та уточнювали реквізити учасників.
Зазначений Договір з додатковими угодами до нього скріплені підписами та печатками обох сторін.
За даними позивача, на виконання умов укладеного між сторонами Договору та додаткових угод до нього, АТ “Українська залізниця” надавалися послуги по тимчасовому розміщенню на його території та об'єктах трьох рекламних конструкцій типу “Білборд” за адресами:
- м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва (земляне полотно Пересипського мосту);
- м. Одеса, вул. От. Головатого (ст. Одеса-Пересип);
-м. Одеса, вул. Середньофонтанська на розі вул. Семінарської (тупикова призма), ст. Одеса-Головна.
Відповідно до умов п. 6.1 Договору в редакції додаткової угоди № 8 від 08.04.2021 сторони дійшли згоди, що умови цього Договору застосовуються до відносин, які виникли між ними з 01.04.2018 і діють до 30.06.2021.
Позивач зазначає, що після закінчення строку дії Договору з 30.06.2021 по 31.03.2022 сторони фактично продовжували дію договору своїми конклюдентними діями (продовженням надання рекламних послуг та їх оплатою) та обміном листами: позивачем надавались відповідачу рахунки (№1650/899 від 10.06.2021, №1750/899 від 15.07.2021, №1822/899 від 09.08.2021, №1924/899 від 20.09.2021, №2015/899 від 20.10.2021, №2189/899 від 13.12.2021, №2292/899 від 17.01.2022, №2387/899 від 18.02.2022), у яких позивач визначав розмір щомісячної вартості послуг по тимчасовому розміщенню на території та об'єктах АТ “Українська залізниця” спеціальної рекламної конструкції ФОП Шалару Олексію Іллічу з можливістю подальшого експонування на них рекламоносіїв, які відповідач погодив та оплатив. Крім цього, позивач та відповідач склали акти наданих послуг від 31.07.2021 та 31.08.2021.
Таким чином, позивач зазначає, що у період з липня 2021 року по березень 2022 року сторони щомісячно продовжували дію договору №ОД/ДН-1-18-20ІД-НЮ, при цьому, з 01.04.2022 у відповідача виникло зобов'язання протягом двох тижнів після дати припинення договірних відносин демонтувати рекламні конструкції власними силами, яке відповідач повинен був виконати до 14.04.2022, однак не виконав, у зв'язку з чим з 15.04.2022 є простроченим.
Позивач наполягає, що рекламні конструкції продовжували розміщуватись на його об'єктах, тому він звернуся із відповідним позовом, предметом якого є майнова вимога щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 200% вартості послуг, передбаченої додатковою угодою №8 від 08.04.2021 до Договору за кожний місяць розміщення конструкції відповідно до п. 4.8 Договору за період з 15.04.2022 по 15.02.2023, а також немайнова вимога щодо зобов'язання відповідача звільнити об'єкти позивача від рекламних конструкцій шляхом демонтажу.
Правовідносини сторін регулюються наступними нормами права.
За приписами частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень статей 525,526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
За статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).
Обов'язковість договору до виконання сторонами встановлена статтею 629 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Частино 7 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
За приписами ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Судом вірно встановлено факт укладення між сторонами Договору про надання рекламних послуг від 01.04.2018 (реєстр. № ОД/ДН-1-18-201д-НЮ від 12.04.2018), за умовами якого відповідачем було тимчасово розміщено на об'єктах та території позивача рекламні конструкції. За домовленістю сторін обов'язок з монтажу та демонтажу рекламних конструкцій покладений саме на відповідача, при цьому відповідно до умов договору відповідач зобов'язався протягом двох тижнів після дати закінчення періоду проведення рекламної кампанії або припинення Договору або відповідної додаткової угоди демонтувати рекламну конструкцію власними силами у присутності представників виконавця згідно з проектною документацією, дотриманням норм техніки безпеки, електробезпеки, пожежної безпеки та санітарних норм за наявності відповідної ліцензії або залучати для демонтажу на підставі договору особу, яка має таку ліцензію.
Строк дії вищенаведеного договору сплив 30.06.2021, разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що у період з липня 2021 року по березень 2022 року позивач та відповідач щомісячно продовжували дію договору №ОД/ДН-1-18-20ІД-НЮ про надання рекламних послуг шляхом надсилання рахунків за надані послуги, оплати таких послуг, що вбачається з наданих позивачем бухгалтерських довідок та підписання актів наданих послуг від 31.07.2021 та 31.08.2021.
Разом з тим, внаслідок припинення дії укладеного між сторонами договору після 31.03.2022, у відповідача були відсутні будь-які правові підстави для розміщення на об'єктах та території позивача рекламних конструкцій, водночас, відповідач своє зобов'язання щодо здійснення демонтажу цих рекламних конструкцій не виконав, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами комісійної перевірки рекламних засобів, які розташовані на території та об'єктах АТ “Українська залізниця”, від 04.01.2023 та 17-18.01.2023 та відсутністю в матеріалах справи відповідних актів, складених сторонами про демонтаж згідно пп. 2.2.15 п.2.2. Договору.
З огляду на зазначене, а також враховуючи, що вищевказані дії відповідача суперечать положенням умов договору укладеного між сторонами договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача звільнити об'єкти позивача від відповідних рекламних конструкцій шляхом демонтажу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Твердження скаржника про те, що він користувався послугами позивача виключно до 31.12.2021 і не має заборгованості перед позивачем, а з 01.01.2022 відбувся перехід договору до ФОП Шалару М.П., від якої позивач вже отримував оплату, про що свідчать відповідні рахунки надані позивачем, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки пор-перше встановлення факту наявності або відсутність заборгованості відповідача не є предметом розгляду у даній справі, а по-друге жодних договорів або додаткових угод до договору щодо зміни сторони або укладення нового договору з ФОП Шаларою М.П. матеріали справи не містять.
Крім того, умовами п. 4.8 Договору сторони погодили, що у випадку невиконання замовником свого обов'язку, передбаченого пунктом 2.2.15 цього Договору щодо демонтажу рекламної конструкції, замовник зобов'язаний сплатити виконавцю неустойку у розмірі 200% вартості послуг, передбачену додатковою угодою на розміщення цієї конструкції, за кожний місяць розміщення конструкції понад період проведення рекламної кампанії або з моменту припинення дії додаткової угоди.
За таких обставин суд першої інстанції також цілком підставно та обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 141920 грн. за період з 15.04.2022 по 15.02.2023.
Колегія суддів зазначає, що з урахуванням вищевикладеного наведені скаржником доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків місцевого господарського суду, а тому не можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів залишає апеляційну скаргу ФОП Шалару Олексія Ілліча без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2023 у справі №915/383/23 - без змін.
Судові витрати скаржника, пов'язані з апеляційним розглядом справи, відповідно до правил ст.129 ГПК України не відшкодовуються.
На підставі ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шалару Олексія Ілліча залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2023 у справі №915/383/23 - без змін.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 21.12.2023 о 13:40
Головуючий суддя Разюк Г.П.
Суддя Колоколов С.І.
Суддя Савицький Я.Ф.