ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/3057/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І.
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від Акціонерного товариства “Акцент-Банк”: не з'явився
від Фізичної особи-підприємця Талаєва Тетяна Дмитрівна: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Акцент-Банк”
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.10.2023 року про залишення позову без розгляду, суддя в І інстанції Смелянець Г.Є., повний текст якої складено 16.10.2023 в м. Одесі
у справі: №916/3057/23
за позовом: Акціонерного товариства “Акцент-Банк”
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Талаєва Тетяна Дмитрівна
про стягнення 172 891,29 грн
ВСТАНОВИВ:
У липні 2023 року Акціонерне товариство “Акцент-Банк” звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Талаєвої Тетяни Дмитрівни заборгованості за кредитним договором №20.26.0000000817 від 07.09.2021 у розмірі 172891,29 грн, яка складається з 134450,30 грн - загальний залишок заборгованості за кредитом (тілом кредиту), 21645,99 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, 8295 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № №20.26.0000000817 від 07.09.2021.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.10.2023 у справі №916/3057/23 залишено без розгляду позов Акціонерного товариства “Акцент-Банк” до Фізичної особи-підприємця Талаєва Тетяна Дмитрівна про стягнення 172 891,29 грн.
Місцевий господарський суд зазначив, що ухвалою суду від 21.09.2023 позивачу було запропоновано надати до суду письмові пояснення щодо наявності заборгованості відповідача станом на момент розгляду справи, з урахуванням клопотання відповідача про приєднання до матеріалів справи платіжного доручення на суму 97 000 грн. Однак позивач не виконав вимоги ухвали суду від 21.09.2023, хоча у позивача було достатньо часу для подання до суду витребуваних письмових пояснень. Доказів неможливості надання відповідних письмових пояснень позивач до суду також не надав, що стало підставою для залишення без розгляду вказаного позову на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
30.10.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства “Акцент-Банк”, в якій останнє просить ухвалу Господарського суду Одеської області 11.10.2023 у справі №916/3057/23 скасувати, справу передати до Господарського суду Одеської області для подальшого розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що залишити без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст. 226 ГПК України суд може у випадку не надання витребуваних доказів. А витребувати докази суд може лише згідно ст. 81 ГПК України, що не було здійснено судом, при цьому в ухвалі від 21.09.2023 суд не витребував жодних доказів, а лише запропонував позивачу надати письмові пояснення.
Вказує, що суд вирішив самостійно збирати докази без відповідного клопотання відповідача, що суперечить п.4 ст. 74 ЦПК України.
Додатково вказав, що залишати без розгляду справу у зв?язку з неявкою позивача суд не міг, оскільки позивач додав до позову заяву про розгляд за відсутності його представника та і в п. 3 в прохальної частини позовної заяви також про це зазначив.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду даної справи у відповідності до вимог чинного ГПК України.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Акцент-Банк” на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.10.2023 у справі №916/3057/23 та призначено дану справу до розгляду на 19.12.2023 о 10:30.
В судове засідання 19.12.2023 сторони не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, при цьому скаржником безпосередньо в апеляційній скарзі заявлено клопотання про розгляд даної справи за його відсутністю.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представників учасників справи за наявними матеріалами справи яких достатньо для розгляду заяви по суті.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, у зв'язку з невиконанням позивачем вимог суду щодо надання письмових пояснень щодо наявності заборгованості відповідача станом на момент розгляду справи.
Колегія суддів погоджується із висновком суду про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі статтею 2 та частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - ГПК України.
Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Згідно з частиною першою статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Як унормовано приписами статті 46 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов'язків, передбачених статтею 46 ГПК України.
Відповідно до частин першої, другої статті 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Пунктом 4 частини 1 статті 226 ГПК України перебачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті заявленого спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Тобто, умовами застосування зазначеної норми є те, що витребувані матеріали чи явка представника позивача дійсно необхідні для розгляду спору по суті позовних вимог і спір без них вирішити неможливо.
Таким чином, визначальною умовою залишення позову без розгляду є саме можливість або неможливість вирішення спору по суті при невчиненні позивачем певних дій, покладених на нього судом.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що 07.09.2021 року між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №20.01.0000000817, щодо надання останньому кредиту (встановлення кредитного ліміту) в розмірі 150 000 грн строком на 36 місяців (тобто до 05.09.2024) зі сплатою процентів у розмірі 20.90 % щорічно.
Вказує, що банк свій обов'язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору, а станом на 22.05.2023 заборгованість відповідача за даним кредитним договором складала суму в розмірі 172 891,29 грн, що і стало підставою для звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Місцевим господарським судом за вказаною позовною заявою ухвалою від 24.07.2023 відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, із повідомленням учасників справи про судове засідання та судове засідання щодо розгляду справи по суті призначено на 07.09.2023 о 10:40.
В подальшому, 06.09.2023 до місцевого господарського суду надійшло клопотання від Фізичної особи-підприємця Талаєва Тетяна Дмитрівна про приєднання доказів до матеріалів справи, в якому відповідачем зазначено про часткове погашення заборгованості за кредитним зобов'язанням №20.26.0000000817 від 07.09.2021 до початку розгляду справи №916/3057/23, про що свідчать платіжні доручення №0.0.3168198837.1 від 26.08.2023 на суму 20000 грн, №0.0.3068515902.1 від 26.08.2023 на суму 17000 грн, №0.0.3169571063.1 від 27.08.2023 на суму 60000 грн.
Відповідач зазначив, що загальна сума заборгованості податкового боргу складає 172891,29 грн., з яких добровільно відповідачем погашено 97 000 грн. Крім того, відповідач має намір врегулювати спір на підставі взаємних поступок із позивачем, оскільки пропонує ще погасити борг у розмірі 23 000 грн. при повному його списанні АТ «Акцент-Банк».
У судовому засіданні в суді першої інстанції 07.09.2023, за відсутністю представників сторін, судом постановлено протокольну ухвалу, якою задоволено клопотання відповідача про долучення доказів від 06.09.2023 та судове засідання щодо розгляду справи по суті відкладено на 21.09.2023 об 17:30, із повідомленням учасників справи про судове засідання.
В подальшому у судовому засіданні 21.09.2023, за відсутністю представників сторін, судом першої інстанції постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, та якою розгляд справи по суті відкладено на 11.10.2023 о 17:00, із викликом учасників справи у судове засідання та позивачу запропоновано надати до суду письмові пояснення щодо наявності заборгованості відповідача станом на момент розгляду справи, із врахуванням клопотання відповідача про приєднання до матеріалів справи платіжного доручення на суму 97 000 грн.
У судове засідання 11.10.2023 позивач не з'явився та про причини свого нез'явлення суд не повідомив, письмових пояснень на вимогу суду позивач також не надав. Відповідач у судове засідання 11.10.2023 також не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив.
Дана ухвала суду надіслана позивачу в систему «Електронний суд», та доставлена в електронний кабінет останнього 22.09.2023, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" за вих.№916/3057/23/35982/23 (а.с.51).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.10.2023 у справі №916/3057/23 залишено без розгляду позов Акціонерного товариства “Акцент-Банк” до Фізичної особи-підприємця Талаєва Тетяна Дмитрівна про стягнення 172 891,29 грн., на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки позивач не виконав вимоги ухвали суду від 21.09.2023, хоча у позивача було достатньо часу для подання до суду витребуваних письмових пояснень. Доказів неможливості надання відповідних письмових пояснень позивач до суду також не надав.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в силу ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані:
1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;
2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи;
3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою;
4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;
5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;
6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;
7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії" вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Водночас за змістом частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тягар доказування за позовом процесуальним Законом покладено на позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Залишаючи позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність. При цьому поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.
Побідні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.08.2019 у справі № 910/13094/17.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2023 до місцевого господарського суду надійшло клопотання від відповідача - Фізичної особи-підприємця Талаєва Тетяна Дмитрівна про приєднання доказів до матеріалів справи, в якому відповідачем зазначено про часткове погашення заборгованості за кредитним зобов'язанням №20.26.0000000817 від 07.09.2021 до початку розгляду справи №916/3057/23, про що свідчать платіжні доручення №0.0.3168198837.1 від 26.08.2023 на суму 20000 грн, №0.0.3068515902.1 від 26.08.2023 на суму 17000 грн, №0.0.3169571063.1 від 27.08.2023 на суму 60000 грн. Відповідач зазначив, що загальна сума заборгованості податкового боргу складає 172891,29 грн., з яких добровільно відповідачем погашено 97 000 грн. Крім того, відповідач має намір врегулювати спір на підставі взаємних поступок із позивачем, оскільки пропонує ще погасити борг у розмірі 23 000 грн. при повному його списанні АТ «Акцент-Банк».
Колегія суддів зазначає, що позивач, отримавши ухвалу від 21.09.2023, не виконав вимоги суду щодо подання письмових пояснень щодо наявності чи відсутності факту часткового погашення відповідачем заборгованості за кредитним зобов'язанням за договором №20.26.0000000817 від 07.09.2021.
Позивач також не надав до суду доказів щодо яких за об'єктивних, тобто не залежних від позивача обставин унеможливлювало або істотно утруднювало надання ним відповідних письмових пояснень, тобто не було вчинено відповідні процесуальні дії, які були заявлені судом першої інстанції в ухвалі від 21.09.2023.
Позивач не з'явився в судове засідання, яке було призначено із викликом учасників справи у судове засідання на 11.10.2023 о 17:00, також не повідомив причини неявки в судове засідання та не повідомив про причини невиконання вимог суду щодо надання письмових пояснень стосовно заборгованості за позовною заявою з урахуванням оплат відповідача згідно наданих до суду платіжних доручень, про що зазначено в ухвалі суду від 21.09.2023.
Колегія суддів наголошує, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимогами процесуального закону визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.
Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями.
Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Як вже зазначалося вище, визначальною умовою залишення позову без розгляду є саме можливість або неможливість вирішення спору по суті при невчиненні позивачем певних дій, покладених на нього судом.
Суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги господарського суду щодо надання позивачем письмових пояснень є необхідними для вирішення спору по суті з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору та дотримання основних засад (принципів) господарського судочинства, визначених у ст. 2 ГПК України.
Колегія суддів наголошує, що надання позивачем письмових пояснень щодо заборгованості відповідача з урахуванням часткового погашення останнім станом на момент розгляду справи дійсно необхідні для повного та всебічного розгляду спору по суті позовних вимог і спір без них вирішити неможливо, оскільки їх неподання перешкоджає встановленню дійсних обставин щодо наявності або відсутності заборгованості відповідача за кредитним договором №20.26.0000000817 від 07/09.2021.
Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо неможливості самостійного зарахування судом відповідних оплачених відповідачем коштів або в рахунок погашення боргу за наданим кредитом, або в рахунок погашення богу за процентами, або в рахунок погашення нарахованого позивачем та заявленого до стягнення з відповідача штрафу.
При цьому судова колегія наголошує, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів відповідно до приписів частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, тому судом з метою повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності було запропоновано позивачу надати саме письмові пояснення щодо наявності чи відсутності заборгованості у відповідача з урахування його клопотання про долучення доказів щодо часткового погашення кредитної заборгованості за спірним договором.
Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем не виконано вимоги суду першої інстанції щодо надання письмових пояснень, необхідних для вирішення спору, що перешкоджає вирішенню спору по суті з урахуванням вимог ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про залишення позову Акціонерного товариства “Акцент-Банк” без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Судова колегія звертає увагу позивача на те, що згідно з ч.4 ст.226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Аргументи скаржника, що суд вирішив самостійно збирати докази без відповідного клопотання відповідача, що суперечить п.4 ст. 74 ЦПК України колегією суддів відхиляються, оскільки судом першої інстанції було запропоновано позивачу надати письмові пояснення з метою повного та всебічного та своєчасного вирішення спору.
Твердження скаржника про те, що суд вирішив самостійно збирати докази без відповідного клопотання відповідача всупереч п.4 ст. 74 ЦПК України, не відповідає дійсним обставинам справи, про що зазначено вище судовою колегією.
Отже, судова колегія вважає, що відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційних скаргах обставин.
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду Одеської області 11.10.2023 у справі №916/3057/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області 11.10.2023 у справі №916/3057/23.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, п.1 ст.275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Акцент-Банк” на ухвалу Господарського суду Одеської області 11.10.2023 у справі №916/3057/23 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області 11.10.2023 у справі №916/3057/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 21.12.2023.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Г.І. Діброва
С.І. Колоколов