ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" грудня 2023 р. Справа №921/619/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів Н.М. Кравчук О.І. Матущака,
розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ б/н від 07.11.2023 (вх. № 01-05/3437/23 від 07.11.2023)
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 30.10.2023 (повний текст ухвали складено 31.10.2023, м. Тернопіль, суддя І.М. Гирила)
в частині відмови у продовженні процесуального строку
у справі № 921/619/23
за позовом: Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника, м. Кременець Тернопільської області
до відповідача: Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ, м. Кременець Тернопільської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерства культури та інформаційної політики України, м. Київ
про зобов'язання повернути майно.
ВСТАНОВИВ:
В проваджені господарського суду Тернопільської області перебуває справа за позовом Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника до відповідача Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства культури та інформаційної політики України про зобов'язання повернути майно.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 18.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 921/619/23. Постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; призначено у справі № 921/619/23 підготовче засідання на 09:05 год. 16.10.2023; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство культури та інформаційної політики України; запропоновано учасникам справи подати/надіслати суду заяви по суті спору чи з процесуальних питань (при наявності), зокрема відповідачу відзив на позов, оформлений згідно з вимогами ст. 165 ГПК України, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких він ґрунтується, якщо такі докази не надані до позовної заяви, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
21.10.2023 (згідно з поштовою квитанцією на конверті) відповідач звернувся до суду із заявою б/н від 21.10.2023 (вх. №8620), відповідно до якої, посилаючись на приписи ч. 3 ст. 119 ГПК України, просив продовжити йому встановлений судом строк для подання відзиву на позовну заяву по справі №921/619/23 на п'ять днів з моменту отримання від позивача інформації про конкретну "легітимну мету", яку переслідує заповідник фізичним вилученням нерухомого майна у монастиря.
Подана заява б/н від 21.10.2023 (вх. №8620) мотивована тим, що позивач в позовній заяві не зазначає яку конкретну «легітимну мету» він переслідує фізичним вилученням об?єктів нерухомого майна від особи, яка користувалася цим майном протягом останніх 33 років.
Відтак, відповідач вважає, що на цей час є практична необхідність в направленні позивачу запиту про надання інформації про конкретну «легітимну мету», яку він переслідує вилученням майна, тому до моменту отримання запитуваної інформації відповідач не може повноцінно сформувати позицію по справі і подати відзив на позовну заяву.
З огляду на викладене, відповідач просив суд першої інстанції продовжити відповідачу встановлений судом строк для подання відзиву на позовну заяву по справі №921/619/23 на п?ять днів з моменту отримання від позивача інформації про конкретну «легітимну мету», яку переслідує Заповідник фізичним вилученням нерухомого майна у монастиря.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 30.10.2023 у задоволенні заяви Свято - Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ б/н від 21.10.2023 (вх. №8620) про продовження процесуального строку відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що як встановлено судом першої інстанції, позовну заяву відповідач отримав 07.09.2023 року, а 13.10.2023 відповідач звертався до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи з метою підготовки і подання відзиву на позов. Наведене, на переконання суду, свідчить про те, що відповідач мав достатньо часу і можливості щоб звернутись до позивача за отриманням необхідної інформації, проте проявив пасивну поведінку у реалізації своїх процесуальних прав.
Також місцевий господарський суд зазначив, що можливість відповідача надати суду відзив на позов та, відповідно, виконати процесуальну дію у встановлений судом строк, жодним чином не пов?язана із зазначенням/не зазначенням у позові мети його подання.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду Свято - Богоявленський жіночий монастирь Тернопільської єпархії УПЦ подав апеляційну скаргу б/н від 09.05.2023 (вх. № 01-05/1503/23 від 09.05.2023), в якій просить ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03.05.2023 скасувати, скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» щодо оскарження постанови про зупинення вчинення виконавчих дій задоволити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що монастир дійсно отримав позовну заяву 07.09.2023 року, проте, діюче процесуальне законодавство наділяє відповідача певними процесуальними правами і обов?язками лише з моменту відкриття провадження у справі. Відтак, до моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі, відповідач не повинен був будь-яким чином реагувати на позовну заяву.
Разом з тим, апелянт вказує, що не займав пасивної поведінки при складанні відзиву на позовну заяву. Так, відповідач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_1 (Панасюк), яка була ігуменею монастиря з 03.04.1996 року. Новій ігумені Димитрії (Голюк) не були відомі обставини отримання монастирем в 1990 році Богоявленського собору разом з дзвіницею, а також причини, з яких 03.09.2018 року монастир уклав з заповідником договір №5 безоплатного користування комплексом споруд Богоявленского монастиря. Відтак, представник відповідача вказує, що самостійно знаходив відомості та документи, які встановлюють обставини справи, на що витратив багато часу.
Поряд з цим, апелянт зазначає, що згідно ст. 208-210 ГПК України з?ясування обставин справи та дослідження доказів відбувається під час розгляду справи по суті. До цього моменту у суду не має уявлення щодо змісту та підстав вимог і заперечень учасників справи щодо предмета позову, а також наявних доказів. Без цієї інформації суд не міг повноцінно оцінити заяву відповідача про продовження процесуального строку на предмет її обгрунтованості. Попри це, на думку апелянта, суд знайшов формальний привід для відмови відповідачу в продовженні процесуального строку. Отже, суд фактично позбавив відповідача права ознайомитися з доводами позивача щодо важливих обставин справи і відповісти на них.
Відповідно до п. 4 ст. 269 Господарського процесуального Кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.
Підстави і порядок продовження процесуальних строків врегульовані ст. 119 ГПК України.
Так, згідно з ч. 2, 6 ст. 119 ГПК України однією з підстав для продовження встановленого судом процесуального строку є заява учасника справи, подана до закінчення цього строку, і про таке продовження суд постановляє ухвалу.
Також процесуальний закон наділяє суд правом прийняття рішення про відмову у продовженні процесуального строку (ч. 7 ст. 119 ГПК України).
Правовий аналіз наведеної вище норми процесуального законодавства свідчить про те, що продовження строку - це право, а не обов'язок суду.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).
Ч. 2 ст. 2 ГПК України передбачено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За змістом ст. 129 Конституції України, п. 2 ч. 3 ст. 2 ГПК України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ст. 114 ГПК України).
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1 ст. 118 ГПК України).
Учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України).
Колегією суддів встановлено, що ухвалою господарського суду Тернопільської області від 18.09.2023 про відкриття провадження у справі відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали.
Відзив є визначеною ст. 161 ГПК України заявою по суті справи, у якій відповідач викладає заперечення проти позову.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Ч. 8 ст. 165 ГПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Ухвалу суду від 18.09.2023 про відкриття провадження у даній справі відповідач отримав 07.10.2023. Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву на позов є 22.10.2023.
Відтак, відповідач мав достатньо часу і можливості щоб звернутись до позивача за отриманням необхідної, на його думку, для формування повноцінної позиції у даній справі інформації.
13.10.2023 відповідач звертався до суду з клопотанням б/н б/д (вх. №8250 від 16.10.2023), відповідно до якого просив відкласти розгляд справи з метою підготовки і подання відзиву на позов.
Як вже встановлено колегією суддів, 21.10.2023 (згідно з поштовою квитанцією на конверті) відповідач звернувся до суду із заявою б/н від 21.10.2023 (вх. №8620), відповідно до якої, посилаючись на приписи ч. 3 ст. 119 ГПК України, просив продовжити йому встановлений судом строк для подання відзиву на позовну заяву по справі №921/619/23 на п'ять днів з моменту отримання від позивача інформації про конкретну "легітимну мету", яку переслідує заповідник фізичним вилученням нерухомого майна у монастиря.
Подана заява б/н від 21.10.2023 (вх. №8620) мотивована тим, що позивач в позовній заяві не зазначає яку конкретну «легітимну мету» він переслідує фізичним вилученням об?єктів нерухомого майна від особи, яка користувалася цим майном протягом останніх 33 років.
Відтак, відповідач вважає, що на цей час є практична необхідність в направленні позивачу запиту про надання інформації про конкретну «легітимну мету», яку він переслідує вилученням майна, тому до моменту отримання запитуваної інформації відповідач не може повноцінно сформувати позицію по справі і подати відзив на позовну заяву.
При цьому до заяви відповідач долучив адресований позивачу запит адвоката Серафимова І. М., який діє в інтересах Релігійної громади "Парафія Святителя Миколая" Свято-Миколаївського собору міста Кременець Кременецького району Тернопільської єпархії Української православної церкви про надання інформації про те, яку "легітимну мету" переслідує заповідник фізичним вилученням майна у Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ. Зазначений запит датовано 21.10.2023.
Вимоги щодо форми і змісту відзиву визначені ч. 2-3 ст. 165 ГПК України, зокрема, відзив повинен містити обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується; заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.
Тобто, у відзиві на позов відповідач повинен обґрунтувати свою позицію щодо заявлених у позові позовних вимог з врахуванням предмета і підстав позову.
Отже, можливість відповідача надати суду відзив на позов та, відповідно, виконати процесуальну дію у встановлений судом строк, жодним чином не пов'язана із отриманням інформації щодо "легітимної мети" вилученням майна, оскільки відповідач повинен був у відзиві зазначити свої заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується.
Відтак, заявлене відповідачем клопотання про продовження строку для подання відзиву на позов не містить посилань на обставини, які є істотними перешкодами чи труднощами, для вчинення цієї процесуальної дії у встановлений судом строк.
Разом з тим, відповідач звернувся з відповідним запитом про надання інформації, без якої на його думку не можливо повноцінно сформувати позицію по справі і подати відзив на позовну заяву лише 21.10.2023, тобто за день до закінчення встановленого судом в ухвалі від 18.09.2023 строку, чим проявив свою пасивну поведінку у реалізації своїх процесуальних прав.
Твердження апеляційної скарги про те, що представник відповідача самостійно знаходив відомості та документи, які встановлюють обставини справи, на що витратив багато часу оцінюються колегією суддів критично, так як грунтуються тільки на словах представника відповідача про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла Маріоніла (Панасюк), яка була ігуменею монастиря з 03.04.1996 року, а новій ігумені Димитрії (Голюк) не були відомі обставини отримання монастирем Богоявленського собору разом з дзвіницею.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04.10.2001 наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Також ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що обставина, на яку посилається відповідач, як на підставу для продовження процесуального строку, не є поважною, винятковою та такою, що перешкоджала підготовці та написанню відзиву на позов по даній справі у встановлений судом строк, у разі заперечення позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із статтею 86 названого Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, слід вважати, що апелянт висновків суду першої інстанції не спростував. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належно виконав свій обов'язок щодо мотивації прийнятої ним ухвали у даній справі та дійшов вірного висновку про наявність підстав для залишення без розгляду скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» № б/н від 27.04.2023 (вх. № 3640 від 28.04.2023) на дії органу державної виконавчої служби (в порядку вимог ст. 339 ГПК України) у справі № 921/14/18.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального Кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 Господарського процесуального Кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала господарського суду Господарського суду Тернопільської області від 30.10.2023 у справі № 921/619/23 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 255, 269, 270, 271, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
1.Апеляційну скаргу Свято-Богоявленського жіночого монастиря Тернопільської єпархії УПЦ б/н від 07.11.2023 (вх. № 01-05/3437/23 від 07.11.2023) залишити без задоволення.
2.Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 30.10.2023 у справі № 921/619/23 залишити без змін.
3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Н.М. Кравчук
Суддя О.І. Матущак