Справа №345/4872/23
Провадження № 2/345/1244/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.12.2023 р. м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Сухарник І.І.
за участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -
встановив:
позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що ОСОБА_1 з відповідачкою ОСОБА_2 перебували у шлюбі. Шлюб зареєстрований 20.11.2010 року. Від шлюбу у них є двоє дітей: двійнята ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час перебування у шлюбі сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 . У відомостях з Державного реєстру речових прав зазначено, що квартира трикімнатна, загальна площа 62.1 кв.м., житлова площа 34.5 кв.м., адреса АДРЕСА_2 . Договір купівлі-продажу, серія та номер: 699, виданий 20.05.2020. На даний час сторони проживають за кордоном. Спільне життя у них не складається і дружина звернулася з позовом про розлучення та стягнення аліментів на утримання дітей. Також подружжя не може дійти згоди щодо розподілу спільного майна, а саме квартири у АДРЕСА_2 . Дружина поміняла замок на вхідних дверях і до квартири доступу немає. Квартира придбана в шлюбі, оформлена на дружину ОСОБА_2 , позивач давав згоду на оформлення договору купівлі-продажу на відповідачку, тому квартира являються об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. У зв'язку з цим, позивач просить постановити рішення, яким провести поділ квартири подружжя, а саме: визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 . Також просить стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою від 02.10.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі, призначено підготовче судове засідання на 09.30 год. 02.11.2023, встановлено відповідачу термін для надання відзиву, а також витребувано у нотаріуса копії документів.
20.11.2023 відповідачем подано суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовна заява підписана не позивачем, а іншою особою, яка не мала права підпису. Вважає, що позивач міг приїхати з Польщі в Україну та звернутися до нотаріуса про видачу йому свідоцтва на 1/2 частину спільного майна подружжя, а так як він не бажає приїздити в Україну, то придумав цей позов, який оформив у невстановлений законом спосіб. Вважає, що при поділі майна слід виходити з того, щоб одному зі співвласників майно залишилось в цілому зі сплатою іншому співвласнику грошової компенсації такого майна. У зв'язку з цим, відповідач позовні вимоги визнає з можливістю сплати позивачу 1/2 вартості даної квартири, без сплати судових витрат по справі, крім судового збору в розмірі 1/2 частини вартості присудженого майна.
24.11.2023 представником позивача подано суду відповідь на відзив, в якому зазначено, що, оскільки він перебуває за кордоном, всі необхідні документи були передані йому адвокатом за кордон та були ним підписані. Вважає, що позовна заява оформлена належним чином. Також зазначає, що звертався до відповідачки з питанням добровільного поділу квартири, але вона заперечувала, відмовилася надати йому документи на квартиру. Просить позов задовольнити.
11.12.2023 представником позивача подано суду заяву про зміну позовних вимог. Зазначає, що сторони дійшли згоди по даному спору, тому просить постановити рішення, яким визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 присудити грошову компенсацію 183875,00 грн.
У підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак представник позивача подала суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, зазначивши, що змінені позовні вимоги підтримує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, однак подала суду заяву про розгляд справи без її участі. В заяві зазначено, що згодна із заявою позивача про зміну позовних вимог, погоджуються на присудження їй квартири АДРЕСА_1 в цілому, а позивачу грошової компенсації у розмірі 1/2 вартості вищевказаної квартири.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно абз.3 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Зважаючи на те, що відповідач по справі визнала вимоги позивача і це визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у відповідності до частини четвертої статті 206 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів та ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступних висновків.
Позивач ОСОБА_1 з відповідачкою ОСОБА_2 перебували у шлюбі. Шлюб зареєстрований 20.11.2010 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 від 16.08.2023 (а.с.6).
За час перебування у шлюбі, сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 14.08.2023 року. У відомостях з Державного реєстру речових прав зазначено, що квартира трикімнатна, загальна площа 62.1 кв.м., житлова площа 34.5 кв.м., адреса АДРЕСА_2 . Договір купівлі-продажу, серія та номер: 699, виданий 20.05.2020. Власником квартири зазначена ОСОБА_2 в частині 1/1 (а.с.14).
Згідно довідки, виданої «Центром надання адміністративних послуг» Виконавчого комітету Калуської міської ради від 24.08.2023, за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 , 1985 р.н., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).
До матеріалів справи долучено договір купівлі-продажу від 20.05.2020, згідно якого, ОСОБА_2 придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . В п.1.10 договору зазначено, що чоловік покупця ОСОБА_1 згідний з укладенням цього договору, що підтверджується його заявою про згоду на придбання майна (а.с.28-30), а також документи, які були подані нотаріусу для укладення даного договору (а.с.31-74).
Згідно висновку про вартість майна, який складено ПП «Землеексперт-ІФ», ринкова вартість житлової квартири за адресою АДРЕСА_2 становить: 367750,00 грн. (а.с.81).
Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Статтею 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
В свою чергу, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Як передбачено в ч.ч. 1, 3 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Крім того, як зазначено в правовій позиції Верховного Суду України від 25.11.2015 року по справі №6-2333цс15, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто, критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за яке таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Аналогічна правова позиція також викладена й в постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 року по справі №6-79цс13.
Норми ст.ст. 60, 70 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.
Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.
У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1 та ч. 2 ст. 71 СК України).
За змістом ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
Відповідно до частини третьої статті 370 ЦК України виділ частки з майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено, що якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Судом встановлено, що квартира за адресою АДРЕСА_2 придбана під час шлюбу і відповідно є правом спільної сумісної власності подружжя.
Оскільки відповідач по справі визнала змінені позовні вимоги позивача і це визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку про необхідність визнати квартиру АДРЕСА_1 спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; припинити їхнє право спільної сумісної власності на цей об'єкт і виділити квартиру АДРЕСА_1 у особисту власність відповідачу ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 1/2 вартості квартири.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оціночна вартість спірного майна згідно висновку оцінювача становить 367750,00 грн., то судовий збір сплачується в розмірі 1% від вартості присудженого майна, виходячи із рівності часток, тобто по 1838,75 грн. із кожної із сторін по справі.
Так як позивач сплатив судовий збір у неповному розмірі, а саме 1073,60 грн. (а.с.5), то з позивача необхідно стягнути 765,15 грн. в дохід держави, а з відповідача слід стягнути в дохід держави 1838,75 грн. судового збору.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 141, 200, 259, 263-265, 273, ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Припинити їхнє право спільної сумісної власності на цей об'єкт і виділити квартиру АДРЕСА_1 у особисту власність відповідачу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , грошову компенсацію в розмірі 1/2 вартості квартири АДРЕСА_1 в розмірі 183875,00 грн.
Стягнути з позивача ОСОБА_1 в дохід держави недоплачений судовий збір у розмірі 765,15 грн.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави 1838,75 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий